Ринок. Ціноутворення. Інфраструктура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

УДК: 338.49:338.5

Ринок. Ціноутворення. Інфраструктура

О.В. Боднар, кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник,

завідувач відділу ціноутворення,

кон'юнктури та інфраструктури ринку

Annotation

Distribution infrastructure as an integral part of the pricing chain for crop production

Bodnar Olha, Candidate of Economic Sciences, senior researcher, Head of Department of Pricing, Conjuncture and Market Infrastructure, National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economy " (Kyiv)

The state of distribution infrastructure and its differences for the various crop industries are investigated. Problems in existing distribution chains for potatoes, fruits and vegetables and peculiarities of wholesale and retail trade in these kinds of products are examined. The structure of vegetable and potato production by categories of producers is analyzed. The experience and weaknesses of functioning of food fairs, wholesale markets and supermarkets are given. Scientific and practical experience of production and distribution cooperatives in Ukraine, the directions of the government service work to support these groups are presented. An interest is stimulated in the problem of renewal of modern service of vegetables, melons, fruit crops, potatoes quality control. The condition and prospects of potato and vegetable stores network expansion are explained. The features of pricing chain "producer -commerce - consumer” in the wholesale markets are considered. Fields of improvement of distribution infrastructure are offered.

Key words: crop production, price, marketing cooperatives, wholesale markets, fairs, supermarkets, logistics, quality and price.

збутовий картопля рослинництво

Аннотация

Сбытовая инфраструктура как неотъемлемая составляющая цепи формирования цены на продукцию растениеводства

Боднар Ольга Васильевна, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник, заведующий отделом ценообразования, конъюнктуры и инфраструктуры рынка, Национальный научный центр «Институт аграрной экономики»

Исследовано состояние сбытовой инфраструктуры и ее отличия для различных отраслей растениеводства. Рассмотрены проблемные моменты в существующей сбытовой цепи для картофеля, плодов и овощей, особенности оптово-розничной торговли этими видами продукции. Проанализирована структура производства овощей и картофеля по категориям производителей. Изложен опыт и слабые стороны функционирования продовольственных ярмарок, оптовых рынков, супермаркетов. Представлены научно-практический опыт функционирования производственных и сбытовых кооперативов в Украине, направления работы правительственных структур по поддержке этих формирований. Обострено внимание на проблеме обновления современной службы контроля качества овощных, бахчевых, плодовых культур, картофеля. Освещены состояние и перспективы расширения сети овощехранилища и картофелехранилищ. Рассмотрены особенности формирования ценовых цепей "производитель-торговля-потребитель" при реализации продукции на оптовых рынках. Предлагаются направления совершенствования сбытовой инфраструктуры.

Ключевые слова: продукция растениеводства, цена, сбытовые кооперативы, оптовые рынки, ярмарки, супермаркеты, логистика, качество, цена.

Постановка проблеми. Важливою ланкою ціноутворення на продукцію рослинництва виступає інфраструктура, ступінь розвитку якої відіграє провідну роль у формуванні міжінституційних зв'язків та ефективності взаємовідносин у ціновому ланцюгу «виробник - переробка - торгівля - споживач».

Функціонування інфраструктури в сфері виробництва та товарообігу рослинницької продукції в основному спрямована на збереження якості продукції та доведення її до стандартів майбутнього товару, скорочення втрат вирощеного врожаю, транспортування продукції до місця продажу. На сьогодні без належної уваги залишена ця важлива ланка формування товарних ресурсів та ціни на ці ресурси. Як наслідок, виникають проблеми з реалізацією картоплі та різної городини. Практично відсутні ємності для первинної переробки рослинницької продукції - сушіння, соління, квашення та ін. Порушена робота численних консервних, крохмало-мелясних заводів, інших підприємств бувшої харчової промисловості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку збутової та виробничої інфраструктури аграрного ринку, зокрема і ринку рослинницької продукції, розглядали у дослідженнях такі науковці, як К. Волощук [1], Ю. Воскобійник, Ю. Лупенко, М. Малік [2], А. Розгон [3], В. Таран, І. Ушачов [4], О. Шпичак [5-6], О. Шубравська [7] та інші[8-9].

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є вивчити стан збутової інфраструктури ринку рослинницької продукції, її можливість доставки продукції до споживача, надання продукції товарного вигляду, запропонувати напрями її удосконалення з метою підвищення ефективності дії механізму ціноутворення на аграрну продукцію.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інфраструктура, як і продукція рослинництва, досить різноманітна. Як товаростворююча складова вона має велике значення для нормального, безперебійного функціонування для всіх без винятку ринків відповідної продукції. У зв'язку з реформуванням аграрної економіки інфраструктура має розвиватися в тісному узгодженні із зміною форм власності та сучасними правилами ринкового товарообігу. Дослідження підтверджують, що успішність ринків зерна, олійних культур значною мірою зумовлена збереженням раніше створеної та своєчасною модернізацією відповідної інфраструктури. Стосовно таких галузей як картоплярство, овочівництво, баштанництво та інші, то з ліквідацією спеціалізованих господарств існуюча на той час інфраструктура була порушена. Існує гостра необхідність створення заготівельних систем. Створена та розвинена заготівельно-збутова інфраструктура за часів Радянського Союзу зараз втрачена. Ліквідовано заготівельні контори бувшої Укркоопспілки, які обслуговували товаропотоки овочів, картоплі, плодів, що надходили від індивідуальних господарств, та спрямовували їх в торгівлю, включаючи мережу сусідніх європейських країн.

Переважна більшість картоплі, овочів, фруктів виробляється в особистих селянських і фермерських господарствах, які не мають постійно діючих каналів збуту, у зв'язку з чим гостро постала проблема надлишків виробленої продукції. Слід відмітити, що в Україні у 2012 р. налічувалося 4,3 млн особистих селянських та 40,7 млн фермерських господарств. Аналіз сучасного стану збутової інфраструктури свідчить, що на даний час її ніяк не можна вважати достатньою, особливо щодо надання послуг дрібним формуванням та особистим селянським господарствам. Вироблені ними картопля, овочі та плоди здебільшого просуваються шляхом продажу «з рук в руки» кільком посередникам. Особливо гостро стоїть проблема у селах, розташованих далеко від приміських зон, де немає системного налагодженого сполучення із районними центрами. Значна частина виробленої продукції згодовується худобі або псується. До кінцевого споживача вона доходить через одного або кількох посередників, або при змозі селян вивозиться на стихійні ринки. За підрахунками фахівців Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України, втрати особистих селянських господарств при реалізації виробленої продукції посередникам порівняно з кооперативами у 2011-2012 рр. складала: овочі - 14,2 млрд. грн., картопля - 8,7 млрд. грн., фрукти та ягоди - 11,7 млрд. грн [10].

На сьогодні не існує затверджених програм розвитку ринкової інфраструктури, які б містили схеми скорочення таких операцій, усунення посередників при реалізації селянами власної продукції.

Розширення різноманітних підприємств з надання послуг виробникам сільськогосподарської продукції розглядаємо як невід'ємну умову успішного розвитку аграрного виробництва, підвищення конкурентоспроможності дрібних селянських господарств, поліпшення трудової зайнятості, а відповідно і соціально- економічного стану сільських жителів. Дрібним товаровиробникам необхідна підтримка в адаптації до вимог СОТ та ЄС щодо виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції. Вони мають бути не лише повноправними громадянами, а й повноправними, достойними виробниками необхідних суспільству благ. Зарубіжний досвід багатьох країн показує, що на кожного робітника, зайнятого в сільському господарстві, приходиться до п'яти працівників в обслуговуючих областях [11].

За відсутності належної матеріально-технічної бази овочівництво і картоплярство залишаються галузями із недостатнім рівнем механізації. Значна кількість вирощеної продукції псується і не використовується за призначенням. Держава почала здійснювати програми створення оптових ринків, будівництва теплиць, овочесховищ. На жаль, подібні плани не доводяться до широкого кола сільських трудівників. Важливо досягнути координації зусиль в одному напрямку. З одного боку підтримуються селянські господарства, з іншого сприяють створенню заготівельних та інших спеціалізованих структур.

Проблемними тривалий час залишаються ринки картоплі, овочевих, плодових культур. Докорінного удосконалення потребує служба контролю якості рослинницької продукції. Непоодинокі випадки реалізації овочевих культур, баштанних, вирощених з надмірним застосуванням хімікатів. Зовнішній товарний вигляд як правило не дає підстав для перевірки якості. Ціна також не відображає реального якісного показника. Порушення виявляються лише під час використання придбаного товару.

Пропонований метод аналізу ціноутворення, що комплексно розглядає процес виробництва, можливості ринкової інфраструктури та функціонування безпосередньо ринків продукції рослинництва та ефективність цих ланок як для сільськогосподарського виробника та кінцевого споживача продовольства, дозволяє зробити більш конкретними і цілеспрямованими здійснювані державою регуляторні заходи.

Останнім часом активізувалася робота щодо створення в сільській місцевості різнопрофільних виробничих і збутових кооперативів. Позитивний досвід накопичено майже в кожній області. В науковій літературі досить обґрунтовано доводиться доцільність функціонування кооперативних форм організації виробництва. В той же час Міністерством аграрної політики проводиться активна робота в напрямку поширення на селі цього способу господарювання. Фінансування цих програм передбачалося за кошти відповідних бюджетів та міжнародних проектів, що працюють в Україні. Передбачалося введення пілотних проектів у різних областях на базі територіальної громади та суб'єктів малого підприємництва, які б на прикладі конкретних реальних умов сприяли відпрацюванню функціонування кооперативних формувань.

Прикладом є спільний проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», який працює в Україні з 2008 року та надає підтримку сільським громадам та домогосподарствам щодо підвищення їх економічного становища. В рамках підтримки економічних ініціатив громад пілотних сільських територій малозабезпеченим господарствам надається допомога в об'єднанні у сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Їх функцією є переробка, реалізація виробленої селянами продукції [12].

Також торгівельну та заготівельну діяльність на селі може здійснювати споживча кооперація. Реалізація виробленої продукції буде здійснюватися на відомчих ринках Укоопспілки, передбачається створити повноцінні робочі місця для безпосередніх її виробників. Також важливим для дрібного сільськогосподарського товаровиробника є отримання фінансово-кредитної підтримки, що можливо через доступ до державних дотацій та кредитних ресурсів, що можуть забезпечувати споживча та кредитна кооперація [13].

В Україні існує цілий ряд науково-практичних розробок щодо функціонування кооперативів. Зокрема, Аграрний Союз спільно з ННЦ „Інститут аграрної економіки” розробили рекомендації з методики формування і функціонування зернових сільськогосподарських кооперативів. Вони за наявності складських приміщень братимуть на себе функції зберігання зерна, в тому числі і зерно для внутрішніх потреб сільськогосподарських підприємств, надаючи свої послуги членам кооперативу за значно меншими розцінками, ніж ринкові. Крім того кооператив має займатися збором та аналізом інформації щодо цінової ситуації на ринку продукції, яку він обслуговує, щоб зорієнтувати товаровиробника, як йому проводити збутову політику. Прикладом зернового кооперативу є «Глобинський пул» м. Глобино, Глобинського району, Полтавської області [2].

На жаль, на сьогодні за обсягами та якістю надання послуг сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи в більшості випадків не задовольняють зростаючих потреб виробників сільськогосподарської продукції та її споживачів. Слід відмітити, що в ЄС через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи реалізовується 70%, а в США, Канаді -60% продукції [10].

Головна мета - збільшення та здешевлення вироблюваної продукції, продовження терміну її реалізації. В цьому напрямку слід спрямовувати об'єднані зусилля держави і селян. Це дії в напрямку оптимізації виробництва, як першої ланки в ланцюгу ціноутворення, створення умов для забезпечення необхідної кількості ринкових ресурсів за рахунок більш правильного використання землі та природних умов.

Однією з найболючіших проблем України в овочево-картопляному підкомплексі виступає відсутність ефективної логістики. Внаслідок того, що вироблена картопля не знаходить збуту, цього близько третини валового збору згодовується худобі та птиці, що є економічно не вигідним.

За розрахунками науковців відділу ціноутворення ННЦ «Інститут аграрної економіки», більше 80% картоплі, що реалізується на ринку зберігається в погребах та підвалах селян. Виробництво картоплі в областях південного регіону не забезпечує споживання населенням в цих регіонах. Посередники, скуповуючи частину картоплі в північних областях, перевозять її у південні та східні області та перепродають посередникам на місцевих ринках. Скуповування картоплі у дрібних товаровиробників відбувається у період збору урожаю або у період перших морозів, що змушує їх продавати картоплю за заниженими цінами.

В Україні супермаркети поступово нарощують свою присутність у роздрібному товарообороті овочів, картоплі та фруктів. На сьогодні через них реалізується лише 3% картоплі та близько 5 % овочів. Цей канал реалізації працює на умовах розрахунку з постачальниками продукції по факту її продажу та зацікавлений в цілорічних безперервних поставках. В більшості випадків супермаркети не мають власних сховищ.

На наш погляд, потребують посиленої уваги дві проблеми - це, по-перше, транспортування продукції, вирощеної селянськими господарствами, по-друге - докорінне поліпшення, а, по суті, оновлення сучасної служби контролю якості овочевих, баштанних, плодових культур, картоплі. Вважаємо за необхідне запровадити сертифікацію якості такої продукції на двох етапах: на місці приймання від виробника та на місці ринкового збуту. Подібні заходи діятимуть тимчасово, та, за умов чіткого дотримання правил торгівлі продовольчими товарами, можуть бути ліквідовані. В такий спосіб не допускатиметься продаж неякісного товару, а виробник буде змушений дбати про дотримання технології вирощування тих чи інших культур.

Якщо у сфері виробництва скорочення витрат досягається головним чином за рахунок оновлення технологій, то першочерговою умовою скорочення невиробничих витрат в межах інфраструктури виступають організаційні заходи.

На наш погляд, проблема потребує окремого дослідження. Частка витрат відносно виробничої собівартості того чи іншого виду рослинницької продукції різна. Наприклад, зерно, насіння олійних культур чи цукровий буряк зберігаються і транспортуються до місця реалізації за традиційною, випробуваною часом технологією. Вона лише потребує періодичної модернізації. Великі обсяги товарообігу, стабільність ринкового попиту, задовільна прибутковість вказаної продукції забезпечує для цього достатню інвестиційну привабливість. По іншому відбувається перевезення до ринку картоплі, овочевих, плодових культур, адже тут перевагу має дрібнооптова торгівля. Відчувається гостра нестача відповідної тари, сховищ, віддалені селянські господарства, тому чимало продукції втрачає якість або віддається за півціни перекупникам. Характерно, що господарства-виробники потерпають як від неурожаю, так і в роки досить високого врожаю.

Одним з поширених каналів реалізації дрібними товаровиробниками власної овочевої та плодово-ягідної продукції у великих містах є продовольчі ярмарки. Особливо в період масового надходження на ринок цієї продукції. За даними Міністерства аграрної політики України, в цілому по Україні в 2013 р. налічувалося 77 тис. таких ярмарків, де було продано продукції на суму понад 8,4 млрд. грн. Такий вид торгівлі дає можливість уникнути посередників та фермерам, учасникам кооперативів самостійно продавати вироблену продукцію. Ярмаркова торгівля активно підтримується з боку держави.

Також протягом останніх років відбувалося активне будівництво овочесховищ з потужними холодильними установками за підтримки держави шляхом компенсації відсоткових ставок за залуженими у банках кредитами та позиками для покриття витрат, пов'язаних із будівництвом сховищ для зберігання картоплі, овочів, плодів. За даними Міністерства аграрної політики, загальна фактична ємність картоплесховищ та овочесховищ в цілому по Україні складає відповідно 782 та 810 тис тонн, для зберігання фруктів -300 тис тонн, з яких близько половини мають можливість зберігання продукції в охолодженому вигляді. Додатково планується ще побудувати сховища ємністю 266 тис тонн для зберігання картоплі та 559 тис тонн овочів, з яких половина буде обладнана сучасним холодильним устаткуванням, та сховища ємністю 109 тис. тонн для зберігання фруктів, з яких практично всі будуть мати холодильники.

Значні кошти були виділені державою на будівництво оптових ринків, проте вони практично обслуговують обмежений контингент покупців, вони віддалені від густонаселених районів. Купівля продукції на оптовому ринку здійснюється або населенням, що має власний автотранспорт, або підприємствами роздрібної торгівлі та громадського харчування.

Аналіз динаміки цін на картоплю та моркву на основних оптових ринках «Столичний» м. Київ, «Господар» м. Донецьк, «Шувар» м. Львів свідчить, що найбільш доступною є продукція у Львові, вона на 20-50% дешевша порівняно з іншими оптовими ринками. Порівняння цін у торговому ланцюгу - виробник - роздрібна торгівля з цінами, що пропонуються оптовими ринками свідчить, що на ринках «Столичний» та «Господар» продукція на 15-40% дорожча порівняно із середніми цінами роздрібної мережі по Україні. При цьому слід відмітити, що роздрібні ціни на картоплю та моркву в м. Києві на 70-100% вищі порівняно із середніми по Україні. Ця ситуація має свій вплив на зазначені вище цінові різниці.

Дослідження інфраструктурних витрат оптових ринків свідчить, що за рахунок оптимізації логістичних витрат та крупних партій товару, які реалізуються безпосередніми виробниками, вони значно скорочуються порівняно з іншими ринками. Вартість добової торгівлі чи оренди торгового місця на оптових ринках складає не більше 1 -2% від виручки реалізованої продукції, тоді як в мережі супермаркетів сплачується 6-10% .

Вищий рівень цін на оптових ринках порівняно із роздрібною мережею також пояснюється більшим асортиментом послуг, які ними надаються. В структурі оптових ринків таких як «Шувар» та «Столичний», крім сховищ, працюють логістичні комплекси, де продукцію розфасовують та пакують, формують замовлення та відправляють покупцям. Постійними покупцями на оптових ринках є підприємства роздрібної мережі. Крім того через систему оптових ринків працюють експортери при поставках продукції на зовнішні ринки.

Висновки. Для вирішення проблеми в сфері, обслуговуючої аграрне виробництво інфраструктури, зокрема, плодоовочевої продукції, слід здійснювати заходи, зорієнтовані на відновлення того, що діяло раніше та відповідає вимогам сьогодення, а також заходи, спрямовані на ринкову конкуренцію, підвищення ефективності дії механізму ціноутворення на цю продукцію. Основні напрямки практичних дій, на наш погляд, повинні включати наступне:

створення належної матеріально-технічної бази для сортування, засолки, переробки, тривалого зберігання та доставки до місця збуту;

організація формувань на зразок заготівельних кооперативів з використанням скооперованих коштів виробників продукції, місцевих бюджетів та надання для вказаної мети пільгових кредитів;

підбір і навчання кадрів, переважно з місцевих жителів, для обслуговування новостворених об'єктів;

силами спеціалістів місцевих органів агропромислового відомства забезпечити регулярну інформованість сільського населення про перспективи розвитку аграрної галузі, її окремих напрямків та законодавчо-правову базу для цього.

Список використаних джерел

1. Волощук К. Б. Механізми інноваційно-інвестиційного розвитку агропромислових підприємств / К. Б. Волощук. - Кам'янець-Подільський : Сисин О., 2011. - 319 с.

2. Зерновий сільськогосподарський обслуговуючий кооператив: практичний посібник / [Ю.О. Лупенко, М. Й. Малік, Г. В. Новіков та ін.]. - К.: ННЦ ІАЕ, 2013, - 122 с.

3. Розгон А. В. Формування та функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні: дис. канд. екон. наук / А. В. Розгон; ННЦ "Ін-т аграр. економіки" УААН. - К., 2008. - 198 с.

4. Ушачев И. И. Устойчивое развитие агропродовольственного сектора:основные направления и проблемы / И. И. Ушачев // АПК: экономика, управление. - 2006. - № 4 - с.5-10.

5. Система організаційно-економічних механізмів функціонування основних агропродовольчих підкомплексів рослинництва України / [О.М. Шпичак, І.В. Кобута, Т.В. Куць та ін..] за ред. академіка УААН О.М. Шпичака. - К.: ЗАТ "Нічлава", 2009. - 406 с.

6. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України/ О. М. Шпичак, П.Т. Саблук, З.П. Ніколаєва; ред. О. М. Шпичак. - К., 2000. - 585 с.

7. Шубравська О. Оптові ринки сільськогосподарської продукції: європейський досвід та українські перспективи / О. Шубравська // Економіка України. - №5. - 2012. - 2-10

8. Червен І. І. Розвиток та підвищення ефективності інфраструктури регіонального ринку аграрної продукції / І. І. Червен. - Миколаїв, 2008. - 231с.

9. Донець О. В. Регіональна інноваційно-консалтингова інфраструктура комплексного розвитку агросектору: проблеми теорії і практики / О. В. Донець. - Сімферополь : Н. Гук, 2014. - 378 с. :

10. Програма розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України на 2013-2020 рр. // Союз сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України. [Електронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.coop- union.org.ua/?page_id=1063

11. Федан В. И. Жизнь как она есть / Федан В. И. - К.: Синопсис, 2012. - 195 с.

12. Перший крок до створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу // Рідний край. - 2012. - 21 жовт. - 2 с.

13. Стратегічні напрями розвитку підприємництва і кооперації в сільському господарстві на період до 2020 року / [Ю.О. Лупенко, М.Й. Малік, В.М.Заєць та ін..]; за ред. М.Й, Маліка. -К: ННІ ІАЕ, 2013. - 50с., С.25-27.

References

1. Voloshhuk K. B. Mexanizmy' innovacijno-investy'cijnogo rozvy'tku agropromy'slovy'x pidpry'yemstv / K. B. Voloshhuk. - Kam'yanecz'-Podil's'ky'j : Sy'sy'n O. V., 2011. - 319 s.

2. Zernovy'j sil's'kogospodars'ky'j obslugovuyuchy'j kooperaty'v: prakty'chny'j posibny'k / [Yu.O. Lupenko, M. J. Malik, G. V. Novikov ta in..]. - K.: NNCz IAE, 2013, - 122 s.

3. Rozgon A. V. Formuvannya ta funkcionuvannya birzhovoyi torgivli sil's'kogospodars'koyu produkciyeyu v Ukrayini: dy's. kand. ekon. nauk / A. V. Rozgon; NNCz "In-t agrar. ekonomiky'" UAAN. - K., 2008. - 198 s.

4. Ushachev I. I. Ustojchivoe razvitie agroprodovol'stvennogo sektora:osnovnye napravleniya i problemy / I. I. Ushachev // APK: ehkonomika, upravlenie. - 2006. - № 4 - s.5-10.

5. Sy'stema organizacijno-ekonomichny'x mexanizmiv funkcionuvannya osnovny'x agroprodovol'chy'x pidkompleksiv rosly'nny'cztva Ukrayiny' / [O.M.

6. Shpy'chak, I.V. Kobuta, T.V. Kucz' ta in..] za red. akademika UAAN O.M. Shpy'chaka. - K.: ZAT "Nichlava", 2009. - 406 s.

7. Ciny', vy'traty', pry'butky' agrovy'robny'cztva ta infrastruktura prodovol'chy'x ry'nkiv Ukrayiny'/ O. M. Shpy'chak, P.T. Sabluk, Z.P. Nikolayeva; red. O. M. Shpy'chak. - K., 2000. - 585 s.

8. Shubravs'ka O. Optovi ry'nky' sil's'kogospodars'koyi produkciyi: yevropejs'ky'j dosvid ta ukrayins'ki perspekty'vy' / O. Shubravs'ka // Ekonomika Ukrayiny'. - #5. - 2012. - S. 2-10.

9. Cherven I. I. Rozvy'tok ta pidvy'shhennya efekty'vnosti infrastruktury' regional'nogo ry'nku agrarnoyi produkciyi / I. I. Cherven. - My'kolayiv, 2008. - 231s.

10. Donecz' O. V. Regional'na innovacijno-konsalty'ngova infrastruktura kompleksnogo rozvy'tku agrosektoru: problemy' teoriyi i prakty'ky' / O. V. Donecz'. - Simferopol': N. Guk, 2014. - 378 s. :

11. Programa rozvy'tku sil's'kogospodars'ky'x obslugovuyuchy'x kooperaty'viv Ukrayiny' na 2013-2020 rr. // Soyuz sil's'kogospodars'ky'x obslugovuyuchy'x kooperaty'viv Ukrayiny'. [Elektronnbij resurs]. - Rezhy'm dostupu: http://www.coop- union.org.ua/?page_id=1063.

12. Fedan V. Y'. Zhy'zn' kak ona est' / Fedan V. Y'. - K.: Sy'nopsy's, 2012. - 195 s.

13. Pershy'j krok do stvorennya sil's'kogospodars'kogo obslugovuyuchogo kooperaty'vu // Ridny'j kraj. - 2012. - 21 zhovt. - 2 s.

14. Strategichni napryamy' rozvy'tku pidpry'yemny'cztva i kooperaciyi v sil's'komu gospodarstvi na period do 2020 roku / [Yu.O. Lupenko, M.J. Malik, V.M.Zayecz' ta in..]; za red. M.J, Malika. -K: NNI IAE, 2013. - 50s., S.25-27.

Размещено на Allbest.ru