Інституціональна політика держави щодо розвитку корпоративних структур: алгоритм вибору

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Чернігівський державний технологічний університет

Інституціональна політика держави щодо розвитку корпоративних структур: алгоритм вибору

Л. Д. Оліфіренко,

к. т. н., доцент,

Стаття присвячена формуванню інституціональної політики держави у розвитку корпоративних структур, що потребує визначення типу політики та алгоритму реалізації інституціональних заходів держави.

Ключові слова: інституціональна державна політика, тип інституціональної політики, державні методи регулювання розвитку.

Вступ

Чисельні наукові дослідження в області державного регулювання розвитку суб'єктів господарювання відмічають високий ступінь готовності держави та корпоративних структур до формування нових інститутів та модерної моделі державного управління [1]. Однак, реалізація цього напряму ускладнюється відсутністю методологічного забезпечення формування інституціональної політики держави у сфері корпоративного розвитку.

На пошук моделей стратегічних інституціональних перетворень системи державного управління, суспільства та бізнесу вказують чисельні наукові дослідження, що висвітлені у наукових працях Т. Веблена, Т. Еггертссона, М. Міллера, Д. Норта, Р. Коуза, О. Ульямсона та ін. Окремі положення багатоаспектної проблематики розглядали вітчизняні вчені, зокрема: О. Амоша, Т. Артьомова, В. Бакуменко, В. Бодров, В. Геєць, А. Гриценко, В. Дементьєв, В. Євтушевський, М. Корецький, І. Малий, В. Мандибура, М. Радєва, О. Поважний, А. Ткач, Л. Федулова, А. Чухно та ін.

Постановка завдання. Вибір типу інституціональної політики держави має враховувати цілі та стратегію корпорацій та їх можливості, які обмежують ресурсне забезпечення втілення інституціональних заходів держави. Формування інституціональної політики є комплексним завданням, вимагаючи специфічних знань у окремій предметній інституціональній області діяльності корпорацій, потребує визначення алгоритму реалізації інституціональних заходів держави, пошуку якого присвячене дане дослідження.

Результати

За проведеним аналізом автора [2-6], процес формування інституціональної політики методологічно може спиратися на концепцію інституціонального розвитку, як наприклад, корпорацій хімічної промисловості, яка враховує інституціональні змінні, особливості корпоративного управління та ресурсозабезпечення механізму державного регулювання інституціональних змін.

Алгоритм формування та вибору інституціональної політики включає всі етапи - від аналізу стану розвитку корпоративних структур та факторів інституціонального впливу на їх діяльність до оцінки результатів політики, що очікуються. Специфічні фактори окремих виробництв та особливості попередніх етапів розвитку не впливають на етапність та типовість інституціональної політики. Мета будь-якої державної політики - покращення інституціонального середовища діяльності економічних суб'єктів, які відбиваються на якість життя населення. У нашому випадку - покращення інституціональної області діяльності корпорацій. Об'єктом аналізу виступають як внутрішні, так і зовнішні параметри розвитку компаній. Рівень відповідності інституціональної області оцінюється за результативністю, яка очікується від запровадження того, чи іншого варіанту інституціональної політики, яка включає всі аспекти діяльності корпорації: виробничу, технічну, фінансову, інвестиційну, інноваційну, соціальну, ЗЕД, екологічну та ін. Методика використання методів і інструментів аналізу (SWOT, PEST та ін.) доповнюються експертним оцінюванням впливу інституціональних норм та їх змінних на об'єкт державної політики.

Інституціональна політика у сфері розвитку корпоративних структур, яка залежить в якій саме предметно-функціональній сфері вона реалізується, повинна встановити такі норми і правила інституціональної області діяльності корпорації, у яких кожна корпорація змогла би досягти максимально можливих параметрів розвитку. Відтак, не організація адаптується до змін, а навпаки, інституціональні зміни відгукуються на вимоги бізнес-процесів і цілеспрямованість цих змін визначається актуальністю запроваджених інституціональних норм і правил. Направленість та рівень норм оцінюється у процесі вироблення відповідного предметно-функціонального аспекту інституціональної політики, що дозволяє конкретизувати їх зміст в інституціональній області діяльності корпорації. Наприклад, з метою удосконалення інституціональної області діяльності корпорації зміна технологічної складової виробництва продукції потребує відповідних змін у екологічному, енергетичному, водному та іншому загальносистемному законодавстві щодо використання ресурсів, що тягне за собою перегляд нормативів і процедур, та вироблення нових стандартів. Диверсифікація діяльності - перегляду норм і процедур ЗЕД, мита, квот ВТО та їх узгодження. Реалізація фінансової стратегії - корегування оподаткування, а інноваційних, або соціальних проектів - корегування бюджетів різних рівнів.

Таким чином, вибір і формування інституціональної політики є комплексним завданням, що потребує специфічних знань у окремій предметній інституціональній області діяльності корпорації. Як показує експертне опитування, навіть вироблення найпростіших, на перший погляд, змін, наприклад, трансфертного ціноутворення, потребує складних організаційно-технічних змін і має становити окремий напрям у рамках державної фіскальної політики, що звісно вимагає глибоких додаткових досліджень.

Впровадження інституціональної політики держави потребує забезпечення в органах державної влади відповідних фахівців, відсутність яких може бути негативним моментом інституціонального розвитку корпорацій. Питання кадрового забезпечення є дуже актуальним, оскільки навіть в умовах розгалуженої освітньоінформаційної системи професіоналізм і компетентність персоналу залишається ключовим фактором успіху та розвитку.

Іншим важливим моментом реалізації інституціональної політики виступає оцінка обмежень, які вносять норми і правила, а також можливість їх корегування. Справа у тому, що від інституціональних обмежень залежить рівень свободи компаній на ринку щодо прийняття управлінських рішень з питань розвитку. Зрозуміло, обмеження визначені законодавством, стратегічними і тактичними державними програмами, діловою практикою бізнес-середовища, сучасною ситуацією на ринку та іншими факторами, що чинять вплив на стан розвитку корпорацій. Відтак, наявність поглибленого аналізу та тенденцій розвитку корпорацій відповідно до їх стратегій як у державному, так і корпоративному секторі, дозволить поєднати комплекс системних обмежень поточного характеру з прогнозним. Такий підхід допоможе виявити потенційні можливості альтернатив інституціональної політики держави у цих питаннях. Наприклад, практика поточної оптимізації оподаткування може бути тільки виключенням у зв'язку з прийняттям нового Податкового Кодексу, що змінює поведінку держави та економічних суб'єктів як політичних та економічних опонентів. Ясна річ, що недоліки можуть, і, як недивно, будуть спостерігатися у практиці сучасного оподаткування, наприклад, у частині трансфертного ціноутворення. І це вимагає від держави цілеспрямованих заходів щодо змін податкових норм в цих питаннях для компаній, які здійснюють експортно-імпортні операції, співпрацюють з ТНК, або регулювання їх діяльності, якщо їх активи - є часткою власності ТНК.

Вибір типу інституціональної політики держави залежить від генеральної мети, глибини інституціональних змін та попиту з боку корпоративного сектору на змін. Практика вироблення інституціональної політики та внесення необхідних корегувань включає місію, структуру, об'єкт, предмет та механізм реалізації [4]. Ефективність політики буде залежати від дієвості зворотних зв'язків і здатності до адаптації у постійно змінному середовищі. Такий підхід має враховувати ресурсні обмеження та рівень конкуренції.

Інституціональна політика визначає за мету трансформацію інституціональної області діяльності корпорації, відбивається у конкретних діях та результатах. Формування та реалізація інституціональної політики залежить від обраного напряму трансформації та специфіки розвитку корпорації конкретної галузі економіки. Різний фінансово-економічний стан, умови конкуренції на ринку, специфіка виробничого процесу та екологія, ділові характеристики менеджменту корпорації, обраний стратегічний план - всі ці фактори “розмивають” директивний характер інституціональної політики. Однак, періодичність аналізу відповідності має відповідати встановленим критеріям [3], незважаючи на її неформальну складову. Для відстеження ефективності вироблених заходів інституціональної політики щорічного аналізу достатньо, якщо процедура формування, змін та аналізу результатів будуть регламентовані, а це потребує адміністрування процесу інституціональних змін і додаткових методичних доопрацювань.

Аналіз інституціональних трансформацій корпоративних структур, узагальнюючи ділову практику та результативність, може стати у нагоді до практичного втілення засад інституціональної політики. Проте, не можна наполягати на універсальності характеру цього аналізу, що пояснюється об'єктивними обставинами. Моніторинг інституціональних змін - новий напрям економічних досліджень, який дотепер ще не має свого методологічного обґрунтування. Складність методологічного забезпечення полягає у специфічних особливостях конкретної галузі економіки, у якій функціонують і розвиваються корпоративні структури [6]. Аналіз розвитку, наприклад промислових корпорацій, що відбиває інституціональні перетворення за роки їх формування, дозволяє виділити окремі періоди розвитку та побудувати так званий профіль розвитку.

Узагальнення процесу вибору інституціональної політики у залежності від тих чи інших пріоритетів та критеріїв вибору здійснюється шляхом співставлення очікуваних результатів. Алгоритм у вигляді “дерева” рішень дозволяє просто визначити результати, параметри інституціональної області діяльності корпорацій та їх потенціал. На рис. 1 представлена схема попереднього аналізу можливих альтернатив вибору того чи іншого типу інституціональної політики.

Отже, державне регулювання розвитку корпоративних структур стає об'єктивно необхідним у зв'язку з низькою ефективністю їх діяльності. Аналіз інституціонального середовища функціонування корпорацій виявив необхідність розширення та детермінування інструментарію державного впливу на інституціональний процес. Одночасно виявилась необхідність розширення наукового пошуку у формуванні понятійного апарата інституціональних досліджень.

Дуальність природи походження корпорації визначила напрями державної інституціональної політики, основу якої становлять політика стимулювання економічного зростання, збалансованість стимулів і підтримки розвитку. Для того, щоб упередити проблеми антимонопольного регулювання та досягнення відповідного ступеня прозорості фінансових потоків, провідною ланкою у цьому процесі має стати визначення ролі і місця державних органів влади у забезпечені правового регулювання розвитку інтегрованих корпоративних структур.

Інституціональна політика держави щодо розвитку корпоративних структур знаходиться у тісному зв'язку зі стратегіями корпорацій, які ставлять за мету зміну ринкової стратегії (конкурентоспроможність - створення конкурентних переваг на ринку товарів і послуг, на інституціональному рівні - створення умов для перманентного розвитку, креативності, впровадження інновацій, нових методів управління тощо).

Успіх перспективного розвитку корпоративних структур має у своїй основі скоординовану інституціональну політику держави, яка націлена на високий рівень та стійку динаміку макроекономічних фінансових і виробничих досягнень. Такий підхід дозволяє створити перспективний бізнес, розвивати внутрішній ринок, вести активну політику реорганізації, підтримувати транспарентні відносини та сприятливий інвестиційний клімат.

Висновки

Виявлені інституціональні фактори, які впливають на вибір типу інституціональної політики держави, визначені підходи щодо оцінки ефективності та формування державних інституціональних стратегій, а також вироблені рекомендації їх практичного застосування.

корпоративний інституціональний стратегія

Список використаних джерел

1. Либерализм и модернизация (по материалам “круглого стола”) // Экономика Украины. - 2011. - № 8. - С. 4-25.

2. Оліфіренко Л.Д. Державна політика формування конкурентних переваг у розвитку вітчизняної промисловості в умовах кризи / Л.Д. Оліфіренко // Економіка та держава. - 2009. - № 11. - С. 151-154.

3. Оліфіренко Л.Д. Механізми вибору та формування інституціональної політики у сфері державного регулювання розвитку корпоративних структур [Електронний ресурс] / Л.Д. Оліфіренко - Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=465

4. Оліфіренко Л.Д. Основоположні детермінанти державного регулювання розвитку корпорацій: інституціональний аспект / Л.Д. Оліфіренко// Економіка та держава. - 2012. - №5. - С. 141-145.

5. Оліфіренко Л.Д. Ефективність механізму формування інституціональних зміну сфері державного регулювання розвитку корпоративних структур / Л.Д. Оліфіренко // Економіка та держава. - 2012. - №9. - С. 105-107.

6. Чухно А.А. Модернізація економіки та економічна теорія / А.А Чухно // Економіка України. - 2012. - № 9. - С. 4-12.

Размещено на Allbest.ru