Аналіз державного регулювання розвитку економічної бази установ соціального захисту населення: напрями, функції і інструменти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз державного регулювання розвитку економічної бази установ соціального захисту населення: напрями, функції і інструменти

А.А. Халецька,

к.н.держ.упр., доцент, докторант,

НАДУ

Стаття присвячена опрацюванню методичних положень і розробці практичних заходів щодо комплексного вивчення напрямів, методів та інструментів державного регулювання в сфері соціального захисту населення в Україні. Детально розглянуто напрями державного регулювання: адміністративне державне регулювання, економічне державне регулювання і соціальне державне регулювання.

The article has been devoted to elaboration of methodical approaches and practical steps of analysis of ways, methods and instruments of the state administration in the sphere of social protection of population in Ukraine. It has been given the detailed description of ways of the state administration: public administration, economic state administration and social state administration.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Зв'язок з науковими і практичними завданнями. Розвиток ринкових відносин майже не змінив у багатьох випадках підхід до управління економікою. Міністерства направляють зусилля на фінансове та адміністративне підпорядкування собі підприємств і організацій, що в результаті таких адміністративних витрат призводить до виникнення безлічі складнощів для цивілізованого бізнесу. Тим часом прямий обов'язок держави полягає в створенні умов для розвитку економічних свобод, визначенні стратегічних орієнтирів, наданні населенню якісних соціальних послуг і ефективному управлінні державною власністю. Для цього структура державних інститутів повинна бути логічно і раціонально побудована, а державний апарат повинен стати діючим інструментом реалізації управління економікою. Необхідно провести аналіз і ревізію функцій державного регулювання.

Державне регулювання - це контроль економічної діяльності з боку держави, а також форма цілеспрямованої дії держави на функціонуючу економічну систему з метою підвищення рівня життя населення і забезпечення економічного зростання. Безпосередньо державне регулювання економічних та соціальних процесів переслідує декілька основних цілей, серед яких: забезпечення ефективного функціонування ринкової економіки; підтримка балансу економічних та соціальних інтересів тощо.

Аналіз наукових досліджень. Виділення невирішених питань. Вдосконалення чинників ринкової економіки, процесів приватизації і застосування різних форм власності, переходу на нові принципи фінансування установ соціального захисту населення актуалізує й робить пріоритетною проблему вдосконалення державного регулювання розподілу ресурсів за рахунок адаптації інструментів державного регулювання до умов ринкової економіки.

Це значною мірою стосується й проблем державної політики та державного управління, дослідженню яких присвячені, зокрема, праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Атаманчука Г.В., Гурне Б., Нижник Н.Р. У працях вчених розглядаються здебільшого загальні проблеми державної політики та державного управління. Спеціальних досліджень, які були б присвячені аналізу державного регулювання розвитку економічної бази установ соціального захисту населення, фактично немає. Крім того, вирішення задач діяльності установ соціального захисту населення по реабілітації осіб з обмеженням життєдіяльності працездатного віку вимагає інших підходів до формування інструментів державного регулювання розвитку економічної бази установ соціального захисту населення через категорію попиту і пропозиції, які визначаються соціально-економічним станом суспільства. Саме на цій основі будуються ринкові відносини щодо надання соціальних послуг.

Метою дослідження є опрацювання методичних положень і практичних заходів щодо комплексного вивчення напрямів, методів та інструментів державного регулювання в сфері соціального захисту населення України.

Викладення основного матеріалу. Обґрунтування отриманих результатів. Для формування інструментів державного регулювання розвитку економічної бази установ соціального захисту населення через категорію попиту і пропозиції використовується система нормативів і законодавчих актів. По своєму характеру вони прямо або побічно регламентують поведінку господарюючих суб'єктів, впливають на учасників суспільного виробництва через систему організаційно-економічних методів. Існують адміністративні методи дії: закони, накази, інструкції. Існують економічні регулятори: ціни, податки, норми, банківські відсотки, преференції (митні інструменти), санкції.

Інструментами державного регулювання є адміністративні методи дії на об'єкт і економічні відносини, стимулюючі діяльність установ соціального захисту населення і зацікавлених учасників.

Новим інструментом адміністративного державного регулювання є ефективно діючі державні інститути, що здійснюють контроль дотримання норм, нормативних правил, законодавчих актів і сприяючі розвитку економічних відносин в ринкових умовах. Державні інститути повинні бути ефективними, компактними і працюючими.

В Україні виділяється два напрями державного регулювання: економічне регулювання, направлене на контроль цін, продукції, входу в галузь і виходу з галузі, стандартів, об'ємів і соціальне регулювання, що встановлює правила очищення води, повітря тощо. Крім того, в сучасній економічній літературі державне регулювання розглядається з адміністративних і економічних позицій [1].

У сучасній зарубіжній економічній літературі державне регулювання розглядається переважно з економічних позицій, при цьому роль держави концентрується в основному на ціноутворенні і забезпеченні суспільних благ. Крім того, акцентується увага на тому, що з початку 1960-х років стало швидко розвиватися державне регулювання нового типу - соціальне державне регулювання. Останнім часом все більше вчених, серед них Василенко В.О., Цвєтков В.В., Щокін Г.В. та інші, зосереджують увагу на тому, що управлінська діяльність, яка здійснюється в соціальній сфері, є соціальним управлінням [2; 3; 4].

Розглянемо три напрями державного регулювання: адміністративне державне регулювання, економічне державне регулювання і соціальне державне регулювання.

Цілі адміністративного державного регулювання полягають в забезпеченні правового і соціального середовища, яке сприяє ефективному функціонуванню ринкових відносин, відповідальності за підтримку ринкової конкуренції, перерозподіли доходу за допомогою системи податкових і трансфертних платежів, розподіли ресурсів шляхом законодавчих заходів і введенням особливих податків, надання споживачам субсидій, надання суспільних благ, ліквідації безробіття і інфляції.

Адміністративне державне регулювання виконує наступні функції:

1. Організаційну, інструментами якої є: створення ефективних державних інститутів, контроль діяльності істеблішменту, усунення відносного антагонізму між управлінським апаратом і рядовими працівниками шляхом залучення їх до управління.

2. Управління державною власністю, інструментами якої є: інститути, які здійснюють формування і розподіл бюджету, визначають державне замовлення (замовлення на покупку товарів, надання послуг, проведення науково-дослідних робіт), трансферти, субвенції, дотації, бюджетні кошти, що надаються бюджету нижчого рівня з фонду фінансової підтримки на регіональному рівні; використання територіально-природних ресурсів у вигляді національного дивіденду-ренти.

3. Прирости суспільних благ і здійснення урбанізації, інструментами якої є діяльність, направлена на виробництво послуг колективного споживання, що не можуть проводитися ринковим механізмом як індивідуальне споживання; забезпечення обороноздатності. Послугами колективного споживання є: утримання територій, громадського транспорту, підтримка громадського порядку, утримання пожежної охорони, розвиток інфраструктури (національні автомобільні й залізничні дороги, дома, готелі, гуртожитки, школи тощо), очисні споруди (каналізація).

4. Збору і обробки статистичної інформації, інструментами якої є інститути, що здійснюють систематизацію, обробку, аналіз, узагальнення достовірної інформації на певну дату за певним стандартом. Доцільно доповнити адміністративне державне регулювання новою функцією збору і обробки статистичної інформації.

5. Заощадження і збільшення людського капіталу. Інструментами функції заощадження і збільшення людського капіталу є інститути, сприяючі заощадженню і збільшенню тієї частини людських знань, яка є умовою виробничої діяльності. Інвестиції в людський капітал дозволяють створити нову, технологічно вдосконалену продукцію і нові виробничі процеси, що набуває великого значення для економічного зростання. Головними чинниками економічного зростання вважаються вільна конкуренція і необмеженість капіталу. Проте, необхідно враховувати факт, що менша кількість висококваліфікованих працівників може дати вищий результат в порівнянні з такими ж витратами при низько кваліфікованій праці, що обґрунтовує необхідність заощадження і збільшення людського капіталу.

Мета економічного державного регулювання - захист суспільства від ринкової влади природних монополій шляхом регулювання цін, якості обслуговування.

Економічне державне регулювання виконує наступні функції:

1. Стабілізації економіки, тобто оперативного відновлення рівноваги між ефективним попитом і пропозицією, контролю рівня інфляції, захисту чесної конкуренції і запобіганню виникненню приватної монополії.

Кредитно-грошовий інструмент державного регулювання - сукупність заходів в області грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, запобігання інфляції, забезпечення зайнятості і вирівнювання платіжного балансу.

Фіскальний інструмент державного регулювання - сукупність податкових заходів, направлених на стимулювання економічного зростання і поповнення державної скарбниці.

Інструмент - зниження інфляції - здійснює контроль цін і стабілізацію національної валюти.

Інструмент - захист чесної конкуренції - здійснює ліцензування і квотування створюваних установ і проводить антимонопольну політику. Чесна конкуренція є дієвим механізмом стихійного регулювання впровадження нових прогресивних технологій і підвищення технічного прогресу.

2. Розподіли ресурсів, тобто облік чинника рідкості, який визначає обмежену доступність стратегічних економічних ресурсів (природні ресурси, праця і капітал) по відношенню до необмежених потреб суспільства в товарах і послугах, а також залучення приватного капіталу.

Інструментами функції розподілу ресурсів є стратегічне планування, маркетингове управління, амортизаційна політика і вкладення інвестицій.

В умовах адміністративно-командної економіки було задіяне директивне планування. Виконання планів жорстко контролювалося одним власником - державою. Директивне планування доводить свою ефективність і приносить користь в умовах постійного зовнішнього і внутрішнього середовища. Довгострокове директивне планування припускає, що майбутнє неодмінно повинно бути краще минулою і вважає, що майбутнє можна вивчити методом екстраполяції.

В умовах мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища ринкової економіки довгострокове планування часто проводиться на основі інтуїції і досвіду. При довгостроковому плануванні метод екстраполяції замінюється розгорненим SWOT-аналізом.

Стратегічне планування складається з програмно-цільового планування, вироблення економічної стратегії, формування оптимального плану і реалізується поетапно. Етапами стратегічного планування є: довгостроковий план, короткостроковий план, оперативний план.

Маркетингове планування допомагає вирішувати загальні стратегічні задачі організації в рамках кожного відділу. Соціально-економічна суть маркетингу в ринкових відносинах як управлінській діяльності полягає у виробництві і збуті соціальних послуг з орієнтацією на споживача і забезпечення якнайповнішого задоволення попиту на соціальні послуги. Маркетингова система управління через маркетингових посередників реалізує наступні функції: управління маркетинговими дослідженнями регіонального ринку соціальних послуг; управління асортиментом і якістю соціальних послуг; управління процесом виробництва і споживання соціальних послуг; управління стратегією ціноутворення на соціальні послуги; управління рекламою і стимулювання збуту соціальних послуг.

Інструмент - амортизаційна політика - служить розподілу ресурсів за допомогою перенесення вартості основних засобів на проведені й надані соціальні послуги.

Інструмент - інвестиції в основний капітал - сприяють приросту суспільних благ, розвивають інфраструктуру тощо. Вкладення інвестицій при розподілі ресурсів проводиться з урахуванням пріоритетності цілей.

3. Перерозподіли доходу, тобто розвиток законодавчих і нормативних актів, мотивація праці, соціальної допомоги, соціальних інститутів, які сприяють перерозподілу доходу в користь відповідних груп, що мають потребу у соціальній допомозі, а також дозволяють створювати рівні умови при отриманні соціальної, медичної і професійної реабілітації, що збільшує інтелектуальний і економічний потенціал суспільства.

Інструмент - законодавчі і нормативні акти - сприяють перерозподілу доходів через виконання цільових програм на користь осіб з обмеженням життєдіяльності.

Інструмент - мотивація праці - служить перерозподілу доходу за допомогою ліквідації диспропорції в оплаті праці. Основною диспропорцією української економіки (особливо в умовах фінансово-економічної кризи) залишається низька оплата праці, особливо кваліфікованої, низька по відношенню до її продуктивності. Від передових країн Україна відстала не тільки по продуктивності праці, але в ще більшому ступені по частці заробітної плати в продуктивності. Заробітна плата в Україні неадекватна зростаючій вартості життя. На всіх рівнях українського суспільства точиться дискусія про те, що перейти до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку не можна без підвищення оплати праці [5, c.4].

Так, в Україні в 2004 р. для непрацюючих громадян прожитковий мінімум становив 284,69 грн. В січні-березні 2008 року для працездатної особи прожитковий мінімум дорівнює 633 грн. [6, с.7]. За матеріалами BIZ.liga.net з 1 грудня 2008 року рівень мінімальної заробітної плати виріс з 545 грн. до 605 грн. відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України”. Разом з тим, дане зростання не стосується працівників бюджетної сфери, для яких мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 545 грн. Цільовим орієнтиром державної соціальної політики було зрівняння показників прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року [7, с.5]. На кінець 2008 року співвідношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатних осіб мало становити 90,3 %. Економічна криза призвела до зростання розриву між цими показниками.

Ліквідація диспропорції в оплаті праці є дієвим механізмом направленого регулювання впровадження нових прогресивних технологій і підвищення технічного прогресу.

Висновки та перспективи подальших розробок. Державне регулювання розвитку економічної бази установ соціального захисту населення в умовах формування ринку соціальних послуг повинне здійснюватися в двох напрямах. Перший напрям полягає в стабілізації економіки, що забезпечить стабільність функціонування економічної бази установ соціального захисту населення і приріст її потенціалу. Другий напрям полягає в розподілі багаторівневих і багатоканальних ресурсів між установ соціального захисту населення для ефективного використання економічної бази функціонування і розвитку установ соціального захисту населення. При розвитку установ соціального захисту населення необхідно вибирати таку комбінацію ресурсів, яка мінімізує витрати і використовує мінімальну кількість ресурсів, наприклад, одні комбінації використовують малу кількість праці і більший об'єм капіталу, інші - більшу кількість праці і менший об'єм капіталу.

Державне регулювання у напрямі виробництва суспільних благ, тобто виробництва товарів і послуг колективного споживання, які не можуть проводитися ринковим механізмом як індивідуальне споживання, надасть непряму дію на розвиток економічної бази установ соціального захисту населення. Економічна база установ соціального захисту населення повинна використовуватися на створення установ нового типу для надання соціальної допомоги і соціального обслуговування населенню, доступних в транспортному і інформаційному відношенні.

державний регулювання економічний соціальний

Література

1. Малиновський В. Оптимізація соціальних функцій державного управління в умовах становлення громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю: в 3 т. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Т.1. - С. 66-67.

2. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління: Навч. посібн. для вищих навч. закладів. - К.: УУЛ, 2003. - 395 с.

3. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт.. наук. кер. В.В.Цвєтков. - К.: Оріони, 1998. - 364 с.

4. Щекин Г.В. Теория социального управления: монография / Г.В.Щекин. - К.: МАУП, - 1996. - 408 с.

5. Качан Л. Підвищення заробітної плати стає чинником національної безпеки // Соціальний захист. - 2007. - № 3. - С. 4-7.

6. Економіка України за січень-березень 2008 року // Урядовий кур'єр. - 2008. - № 77. - С. 7

7. Бюджетна політика 2008 року // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 171. - С. 5.

Размещено на Allbest.ru