Адаптація інфраструктури сільського господарства в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адаптація інфраструктури сільського господарства в сучасних умовах

Постановка проблеми у загальному вигляді. Розвиток інфраструктури в сільському господарстві, динаміка, тенденції, закономірності визначаються набором факторів, що істотно впливають на досліджувану галузь, як систему.

Кінцеві результати агропромислового виробництва залежать не тільки від рівня розвитку сільського господарства, а й від обслуговуючих його галузей. Із збільшенням обсягів виробництва в сільському господарстві зростають розміри використання різних видів ресурсів, сировини; збільшується потреба господарств в електроенергії, транспорті, засобах зв`язку; зростає залежність сільськогосподарського виробництва від розвитку ремонтно-технічних служб, організацій матеріально-технічного постачання та ін. При цьому однаковою мірою важливим залишається розвиток галузей і виробництв, що сприяють отриманню необхідних обсягів сільськогосподарської продукції і організацій, що забезпечують ефективне використання продукції та доведення її до споживача. Тому дослідження інфраструктури сільського господарства та її адаптації є актуальним сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Виходячи з актуальності даного проблемного питання його дослідженням займались ряд вчених і вітчизняних економістів: П.Т. Саблук, С.І., Бугуцький, М.Х. Пампуха, Б.Б. Юрчишин, І.В. Прокопа, М.К. Шепотько, Є.А. Вдовиченко, В.Г., Кочерга та інші. Дослідники дають різні варіанти визначень поняттю інфраструктури та її значення для розвитку економіки країни. Проблеми, що стосуються визначення місця і ролі інфраструктури в розвинутій ринковій економіці серед зарубіжних економістів займались: Т. Ганслі, А. Ель - хансе, Д. Кларк, П. Самуельсон, Т. Лаксманен, А. Маршалл. Але й досі невирішеними залишаються питання врахування інтересів усіх зацікавлених сторін під час адаптації інфраструктури сільського господарства в сучасних умовах.

Розглядаючи дослідження Г.А. Бабкова [3] можемо виділити поділ інфраструктури на ресурсозабезпечуючу інфраструктуру як систему галузей і підприємств, що виробляють та постачають сільському, лісовому, рибному господарствам, переробній промисловості і торгівлі різноманітні товари: техніку, добрива, комбікорми, паливно - мастильні матеріали, племінних тварин, птицю тощо; та інформаційно-технологічну інфраструктуру - як систему підгалузей і підприємств, що здійснюють закупівлі сировини і продовольства, прокат машин і виконання контрактних робіт, ремонт і обслуговування основних фондів, фінансові послуги, послуги з маркетингу, логістики та ін.

Для інфраструктури сільського господарства притаманні наступні особливості: відмінність у змістовній структурі (в структуру організаційно - господарської інфраструктури входять різнорідні галузі, виробництва і види діяльності), функціональна особливість (функціональний зв`язок здійснюється на основі функціонального поділу праці), залежність від сезонності сільськогосподарського виробництва (зумовлює відповідний ритм діяльності підприємств і організацій, що входять до складу інфраструктури).

Період інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризується тим, що різке відставання розвитку інфраструктурних галузей і служб від основних виробництв знаходиться в прямій залежності від характеру інвестиційної політики в галузі сільського господарства, що проявляється в необхідності розвитку інформаційного обслуговування, будівельних послуг та ін. Реалії сьогоднішнього часу такі, що для подолання кризи в аграрній сфері на сучасному етапі необхідний ефективний розвиток соціальної та виробничої інфраструктури сільського господарства, що дозволяє створити передумови для вступу аграрної економіки країни в постіндустріальну стадію розвитку [4, С. 50-56].

Рівень розвитку інфраструктури сільського господарства залишається вкрай низьким внаслідок того, що знижуються освітні та культурно - побутові можливості сільського населення, що сприяє посиленню негативних демографічних процесів, особливо відтоку сільської молоді у великі промислові центри, асоціальної поведінки селян; зменшується мережа лікувальних закладів на селі, ускладнюється надання медичної допомоги через відсутність автодоріг і телефонного зв`язку; знижується рівень життя більшої частини сільського населення, збільшуючи дисбаланс в розвитку міста і села; зростає сільське безробіття [3].

Чимала частина причин повільного подолання технологічної кризи в інфраструктурі пов`язана з недоліками в технічному і технологічному переоснащенні аграрного сектора та вдосконалення системи підготовки кадрів і т.д. В умовах сучасного нестабільного економічного становища підприємств сільського господарства у здійсненні будь-яких заходів соціальної політики передусім, повинні звертати увагу на їх результат у майбутньому та ефективність з позиції мотивації персоналу, без чого такі заходи не мають сенсу. Управління інфраструктурою пропонуємо здійснювати шляхом оцінювання трьох складових ефективності її функціонування з позицій кожного учасника соціального процесу - власники та керівництво підприємства, його працівники та суспільство взагалі. Задоволення інтересів цих трьох цільових груп узагальнюється трьома складовими: економічною, мотиваційною та соціальною. Об`єднання цих складових формує загальну ефективність управління інфраструктурою сільськогосподарського підприємства.

Економічна складова показує доцільність утримання соціальної інфраструктури, тобто містить у собі показники прибутковості або хоча б самоокупності, що дає керівництву інформацію про те, чи є конкретний об'єкт соціальної сфери тим, що самофінансується. Мотиваційна складова проявляється в активній підтримці персоналом підприємства наявності певних об `єктів соціальної інфраструктури, не завжди при цьому прибуткових для суб'єкта господарювання. Керівний склад підприємства має право на свій розсуд приймати рішення стосовно подальшого утримання таких об'єктів. Соціальна складова є найбільш суперечливою, оскільки прямої вигоди від досягнення високого її значення керівництво підприємства не бачить. Вона полягає у фактичному забезпеченні суспільства набором соціальних об'єктів, у яких є потреба через їх відсутність чи недостатність на конкретній території, де функціонує соціальна інфраструктура конкретного підприємства [7, с. 139-145].

Найважливішим процесом розвитку інфраструктури сільського господарства залишається державне регулювання, яке характеризується збалансованістю всіх систем і підсистем аграрної сфери. У цьому полягає необхідна умова економічної безпеки у вирішенні продовольчої програми, насичення і забезпечення країни вітчизняними, екологічно чистими продуктами харчування для населення країни в умовах глобалізації світової системи ринків.

Метою державного управління в галузі аграрної економіки є створення умов для ефективного функціонування сільськогосподарських організацій національного господарства [5, с. 43-44]. Державна участь у розвитку інфраструктури передбачає формування системи державного регулювання, державної підтримки, державної допомоги.

Важливим елементом в системі державного регулювання виступає такий економічний механізм стійкого розвитку аграрного виробництва, як ціноутворення. Державне регулювання інфраструктури аграрного сектору економічними методами передбачає захист вітчизняного продовольчого ринку від імпортної сільськогосподарської продукції не завжди кращої якості, від високомонополізованих галузей, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства і закуповують його продукцію.

Заходи, що потрібно вжити для адаптації інфраструктури села до умов сьогодення: необхідно ряд технологічних функцій відокремити від аграрної сфери та закріпити за відповідними промисловими, торговими і сервісними галузями, які прийнято називати інфраструктурою. Провідне місце галузі займають соціальна і виробнича інфраструктури, які надають найбільший вплив на виробництво сільськогосподарської продукції; розвиток виробничої та соціальної інфраструктури має бути спрямований не стільки на збільшення окремих кількісних показників сільськогосподарського виробництва, скільки на здатність аграрного сектора до розширеного відтворення, досягнення більш повного задоволення соціальних потреб і якості життя сільського населення, збереження і примноження об`єктів інфраструктури; визначити місце і роль елементів соціальної та виробничої інфраструктури в системі сільського господарства та їх зв`язки і відносини з іншими елементами системи господарювання. З цих позицій сільське будівництво виступає як найважливіша умова розвитку соціальної і виробничої інфраструктури, а окремі його підрозділи функціонують як окремі елементи; виявити проблеми та тенденції розвитку сільського будівництва в сучасних умовах. Сьогодні факти свідчать про незадовільний стан сільського будівництва, який на даному етапі свого розвитку не відповідає вимогам підйому агропромислового виробництва, ефективного функціонування соціальної та виробничої інфраструктури.

Дотримання адаптаційних заходів, що стосуються інфраструктури повинні сприяти сталому розвиткові сільського господарства країни. Сталий розвиток інфраструктури сільськогосподарського виробництва - це здатність господарюючого суб`єкта динамічно підтримувати оптимальні пропорції в організації діяльності, орієнтованої на інноваційний розвиток; що сприяє підвищенню соціальної та економічної ефективності в процесі розширеного відтворення з метою забезпечення населення якісними продуктами харчування, гарантій продовольчої безпеки держави без шкоди екології і навколишнього середовища [6, с. 21].

Висновки. Таким чином, досліджено поняття інфраструктури, її особливостей функціонування в аграрному секторі. Визначено, що державне регулювання інфраструктури - це дієвий управлінський інструмент, що сприяє збалансованому здійсненню виробничо-технологічних процесів у всіх галузях національної економіки. Необхідно розвивати ефективну інституційну інфраструктуру в сільському господарстві. Трансформація правової складової сприяє розширеному відтворенню в ході посилення державного регулювання сільськогосподарських галузей економіки через моніторинг, лізинг, акціонування, гармонізовану податкову систему, індикативне планування і економічно обґрунтоване прогнозування, інжиніринг, реінжиніринг, аутсорсинг, технологічний аудит. Оцінено недоліки та заходи, що допомагають сільськогосподарським підприємствам адаптуватись в сучасних умовах. Встановлено, що оцінювання інфраструктури підприємства має базуватися на оцінюванні різноспрямованих складових, важливе місце серед яких належить економічній, мотиваційній та соціальній. Перспективами подальших досліджень є формування на основі трьох зазначених складових соціальної інфраструктури підприємства різних стратегій для підприємств з управління закладами соціальної сфери та розроблення заходів з оптимізації управління соціальною інфраструктурою.

Список використаної літератури

1. Бесолов Ф.Д. Комплексный подход к совершенствованию управления в АПК РСО-Алания / Ф.Д. Бесолов, З.З. Хубецова, М.М. Сидакова, А.В. Бизиков // Известия Горского ГАУ. - Владикавказ, 2008. - Т. 45. Ч. 1. - С. 87-89.

2. Абдулкадырова М.А. Состояние рыночной организационно-хозяйственной инфраструктуры АПК // Научное издание. - Нальчик: Издательство КБГСХА, 2011. - 104 с.

3. Бабков Г.А. Сущность и структурные элементы АПК [Электронный ресурс] // Управление экономическими системами. - URL:http://www.uecs.ru/uecs-33-332011/item/599-2011-09-08-08-47-12.

4. Тарчоков Б.А. Производственная инфраструктура АПК: сущность и назначение / Б.А. Тарчо - ков, А.А. Фокичев, С.М. Хуранова // Вестник Кабардино-Балкарской государственной сельскохозяйственной академии. Гуманитарные и социальные науки. - №6, 2007. - С. 50-56.

5. Адуков Р.Х. Совершенствование государственного управления агропромышленным комплексом страны / Р.Х. Адуков, А.И. Алтухов // Менеджмент и бизнес-администрирование. - №1., 2007. - С. 40-53.

6. Ходос Д.В. Экономический механизм обеспечения устойчивого развития сельскохозяйст-

Вісник Сумського національного аграрного університетувенного производства региона Автореферат дис. к.э.н.: 08.00.05 / Д.В. Ходос. - Москва 2009. - 24 с.

7. Летуновська Н.Є. Управління ефективністю соціальної інфраструктури промислових підприємств у сучасних умовах / Н.Є. Летуновська // Економічний вісник Донбасу, - №1 (35) 2014. - С. 139147.

Размещено на Allbest.ru