Внутрішній ринок України в умовах дисбалансів між виробництвом і споживанням

* Національні рахунки України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

Структурні дисбаланси між витратами домашніх господарств за цілями використання і ринковою пропозицією споживчих товарів посилюються. Особливістю сфери споживання в Україні є надмірно високі споживчі витрати домогосподарств на продукти харчування (включаючи алкогольні напої та тютюнові вироби) (у 2010 р. -- 75,4%, у 2014 р. -- 75,6%). У 2013--2014 рр. відбулося зменшення частки кінцевих споживчих витрат вітчизняних домогосподарств на придбання одягу і взуття (у 2010 р. -- 9,5%, у 2013 р. - 8,8%, у 2014 р. - 8,6%).

Безперечно, у перспективі в Україні дедалі більшого значення набуватиме раціоналізація сфери особистого споживання. Раціональність, економність і ощадливість мають стати основними пріоритетами у сфері споживання в Україні в нинішніх умовах економічної рецесії та посилення впливу негативних зовнішніх факторів. Такий підхід відповідає загальноцивілізаційному профілю етичного споживання, який формується під впливом морального фактора, з урахуванням умов виробництва і наслідків самого споживання [16, р. 916-925].

Тенденція до розширення сфери споживання в умовах надмірної концентрації наявних доходів у секторі домашніх господарств при низькому загальному рівні добробуту населення дозволяє говорити про наявність в Україні моделі національно- го відтворення, орієнтованої на споживання. І. Крючкова писала про споживацьку модель розвитку, характерною рисою якої є випередження темпів зростання споживчого попиту порівняно з темпами підвищення інвестиційного попиту [10, с. 122].

Модель національного відтворення, орієнтована на споживання, зумовлюється порушенням об'єктивних закономірностей відтворювального процесу, незбалансо- ваністю між споживанням, заощадженням і нагромадженням за категоріями кінцевого використання ВВП і диспропорціями в його структурі. Причинами поширення моделі національного відтворення, орієнтованої на споживання, в Україні стали неефективність процесу виробництва, низька якість вітчизняних товарів, великі масштаби тінізації економіки. Саме надмірний рівень тінізації доходів є однією з основних причин схильності їх отримувачів до споживацької поведінки.

Проте реальна ситуація в економіці України щодо дисбалансів між виробництвом і споживанням є далеко не однозначною. Парадоксальність моделі національного відтворення, орієнтованої на споживання, в Україні полягає в тому, що насправді має місце низький рівень споживання населення, який треба підвищувати. Сьогодні порівняно з розвинутими країнами купівельна спроможність вітчизняних домашніх господарств є надто низькою. У 2014 р. Україна за показником купівельної спроможності на 1 особу населення займала передостаннє місце серед усіх європейських країн -- 1641 євро (нижчий показник лише у Молдови -- 1322 євро). Це значно менше від середньоєвропейського рівня (13112 євро) і від середнього рівня країн ЄС-28 (15423 євро). Купівельна спроможність на 1 особу населення у країнах -- наших сусідах становила: Бєларусь -- 2365 євро, Румунія -- 3748, Угорщина -- 4949, Польща -- 6170, Словаччина -- 7537 євро Purchasing Power Europe [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://wwwgfk.com..

Нині в Україні одночасно існують такі, на перший погляд, несумісні явища у сфері споживання, як бідність і низькі офіційні доходи значної частини населення, з одного боку, та багатство, соціальний егоїзм і розкіш -- з іншого; відсутність перспектив у розв'язанні житлового питання для багатьох вітчизняних домогос- подарств і одночасно будівництво і придбання житла при надмірно високій його ціні порівняно із середньоєвропейським рівнем. Менша частина населення в умовах кризи та війни своїми багатством і статками кидає справжній виклик українському суспільству, а більшості населення тільки й залишається далі нести основний тягар фінансово-економічної кризи. Держава ж може запропонувати більшості споживачів лише безальтернативну по суті перспективу подальшого “затягування пасків”.

Зниження добробуту населення і зменшення реальних грошових доходів домо- господарств означають продовження кризи у сфері споживання та відрив фактичного споживання від її раціональної структури з урахуванням національних традицій. Це й надалі загострюватиме дисбаланси між виробництвом і споживанням в Україні. Підвищення добробуту населення не може не бути пріоритетом у стратегії соціально-економічного розвитку нашої держави. Інша справа, що підвищення добробуту має поєднуватися з раціоналізацією сфери споживання.

Врешті-решт, національна економіка опинилась у пастці неефективного споживання, коли сфера споживання відособлюється від сфери внутрішнього виробництва, а задоволення платоспроможних потреб втрачає раціональні засади. В основі цієї пастки лежить деформація джерел отримання доходів: тінізація прибутків приватного бізнесу і доходів домашніх господарств, корупційні доходи державних чиновників. Парадоксальність пастки неефективного споживання полягає також у відсутності стимулюючого впливу сфери споживання на розвиток внутрішнього товарного виробництва.

В умовах економічної рецесії негативні ефекти нерозвинутої сфери споживання посилюються, наслідками чого стають подальша криза у сфері вітчизняного товарного виробництва й загострення дисбалансів між виробництвом і споживанням, що, у свою чергу, зумовлює звуження місткості внутрішнього ринку. Дедалі більше проявляється нездатність вітчизняного виробництва задовольняти зростаючі потреби внутрішнього ринку в конкурентоспроможних і якісних товарах [11, с. 177].

Як би громадянське суспільство суб'єктивно не прагнуло до виробничої моделі відтворювального процесу, об'єктивна реальність, по суті, заперечує цю можливість. Зовнішні інвестиції, внаслідок високих політичних і корупційних ризиків, в українську економіку не надходять, а внутрішні заощадження масово вивозяться за кордон; та ж їх частина, що залишається всередині країни, направляється на нераціональні споживчі потреби. Щодо включення вітчизняних товаровиробників до глобальних ланцюгів виробництва доданої вартості (на що покладаються великі надії), то воно є можливим лише в неосновних, другорядних ланках таких ланцюгів. Але це принципово не змінює ситуацію у сфері вітчизняного виробництва і одночасно загострює проблеми внутрішнього ринку. Доки пастка неефективного споживання зберігатиметься, доти не буде стимулів до переходу на нову модель національного відтворення, в основі якої лежать інвестиції в інноваційну діяльність у сфері товарного виробництва.

В умовах сировинної спрямованості українського експорту ситуація у сфері виробництва експортної продукції поліпшуватиметься лише при підвищенні світових цін на товари, що експортуються з країни, та стабільному попиті їх основних покупців (споживачів). Завдяки цьому збільшуватиметься приплив іноземної валюти в економіку, зростатимуть інвестиції, поліпшуватиметься стан внутрішнього ринку і внутрішньої торгівлі. Проте так буває далеко не завжди.

Про суперечливу динаміку світових цін на аграрну продукцію свідчать дані Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН -- FAO (рис. 1). На рисунку 1 рівень у 100% відповідає середньому значенню індексів цін, зважених за середньо- світовою часткою кожної товарної групи у світовому експорті за 2002--2004 рр.

Рис. 1. Індекси цін FAO на продовольчі товари у 2004--2015 рр.

Зниження цін на зернові та олійні культури -- традиційні товари українського експорту -- мало місце у 2009 р. (у 2008 р. індекс цін зернових культур становив 237,8%, а у 2009 р. -- 173,7%, олії -- відповідно, 227,2% і 150,9%) та у 2013--2015 рр. (у 2012 р. індекс цін зернових культур становив 241,3%, у 2013 р. -- 219,3%, у 2014 р. -- 191,9%, у 2015 р. (листопад) -- 153,7%, олії -- відповідно, 225,3%, 193%, 181,1% і 138,2%), що збігається з періодами рецесій у національній економіці. Зниження світових цін на сировинну аграрну продукцію демонструє високу уразливість вітчизняного виробництва до коливань світової кон'юнктури сировинних ринків.

Отже, посилення дисбалансів між виробництвом і споживанням в Україні відбувається на фоні низьких цін на сировинні товари на світових ринках. Низькі ціни на традиційні товари українського експорту в цілому спричиняють скорочення іноземних інвестицій у сферу внутрішнього виробництва, зменшення доходів домо- господарств і зниження рівня споживання. Сьогодні дедалі більше підстав вважати, що негативні зміни на світових сировинних ринках -- це не короткострокове явище, а системний виклик для всієї глобальної економіки із серйозними середньо- і довгостроковими наслідками для України. Для компенсації втрат від падіння світових цін на сировинні товари державі слід максимально сприяти розвиткові внутрішнього ринку і сфери вітчизняного виробництва на основі стимулювання інвестиційного процесу.

Особливо слід відзначити вплив імпорту на дисбаланси між виробництвом і споживанням в Україні. Йдеться про важливість співвідношення пропозиції товарів внутрішнього виробництва та імпорту залежно від різних параметрів платоспроможного попиту [8, с. 56--57]. Попит вітчизняних домашніх господарств традиційно характеризується високою схильністю до імпортної продукції, тому його зростання нерідко призводить до нарощування імпорту споживчих товарів. Про це свідчить зростання питомої ваги імпортних товарів, які реалізуються у внутрішній торгівлі України через торговельну мережу підприємств. Так, за 2010--2014 рр. вітчизняне товарне виробництво втратило 6,5% українського внутрішнього ринку споживчих товарів (у тому числі 2,6% ринку продовольчих і 10,5% ринку непродовольчих товарів), тоді як за 2005--2009 рр. відповідні показники були значно нижчими -- 3,1%, 2,5% і 2,9%. Найбільше скорочення частки продажу споживчих товарів, вироблених на території України, через торговельну мережу підприємств мало місце у 2012 р. -- 3% порівняно з попереднім роком. Найбільшими темпами (на 4,3%) цей показник зростав у кризовому 2009 р., коли внаслідок девальвації гривні підвищилася цінова конкурентоспроможність вітчизняних товарів Статистичний щорічник України за 2014 рік. -- К. : Державна служба статистики Украї-ни, 2015. - С. 257-258..

Невисокі доходи вітчизняних домогосподарств -- стримуючий фактор розвитку внутрішнього ринку. Тільки за умови отримання домогосподарствами достатніх грошових доходів вони матимуть можливості раціоналізувати свої витрати на споживання. Підвищення рівня життя і доходів населення може здійснюватися лише на основі зростання обсягів національного виробництва і ВВП у цілому (насамперед, виробництва продукції з високим вмістом доданої вартості). Для цього важливо забезпечити самодостатність внутрішнього ринку.

Самодостатній внутрішній ринок -- той, на якому в результаті його значної місткості забезпечуються достатні умови для сталого розширеного національного відтворення. Самодостатність -- це здатність внутрішнього ринку відтворювати себе у розширеному масштабі, бути стійким до несприятливих зовнішніх впливів.

Самодостатність, місткість і стійкість внутрішнього ринку є безпосередньо взаємозв'язаними та доповнюють одна одну. Як відомо, в Індексі глобальної конкурентоспроможності розвиток внутрішнього ринку країни оцінюється за двома показниками: “розмір ринку” та “ефективність ринку”. За даними 2015--2016 рр., за розміром внутрішнього ринку Україна опинилася на 46-му місці, тоді як у 2014-- 2015 рр. вона була на 37-му, у 2013--2014 рр. -- на 38-му, а у 2009--2010 рр. -- на 29-му місці. Це досить високі місця у світовій економіці. Проте не може прикро не вражати втрата Україною 9 позицій у 2015--2016 рр. Щодо ефективності внутрішнього ринку, то наша держава займає низькі місця у другій сотні країн світу, а це, по суті, нівелює значущість розміру ринку. Втім, в останні два роки позиції України за показником ефективності ринку поліпшуються: якщо за даними 2013--2014 рр. вона займала 124-те місце, то у 2014--2015 рр. -- 112-те (+12 місць), а у 2015--2016 рр. -- 106-те (+6 місць), хоча ще у 2008--2009 рр. Україна була на 103-му місці за ефективністю внутрішнього ринку Індекс глобальної конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport.pdf..

Внутрішній ринок України є досить містким і самодостатнім, з чисельністю споживачів, яка перевищує 42 млн. осіб. Розвинутий, місткий, самодостатній внутрішній ринок і раціональне внутрішнє споживання об'єктивно генерують самовідтворю- вальні позитивні процеси у трансформуванні вітчизняного товарного виробництва. Для несамодостатнього, маломісткого внутрішнього ринку характерною є моно- або декількапродуктова (недиверсифікована) спеціалізація виробництва експортної продукції, а споживання здійснюється в основному за рахунок імпорту.

Самодостатній внутрішній ринок об'єктивно підвищує значущість ендогенних факторів у забезпеченні моделі національного відтворення, орієнтованої на розвиток внутрішнього виробництва. На цій основі обмежуватиметься негативний вплив екзогенних факторів, пов'язаних з перманентними змінами у кон'юнктурі світових ринків. Самодостатність внутрішнього ринку -- необхідна потенціальна передумова для інноваційного розвитку сфери виробництва. У цих умовах ринковий механізм дійово працює на потреби розвитку сфери внутрішнього виробництва. Це є можливим як на основі формування необхідних обсягів заощадження, так і шляхом створення стимулюючих інструментів для направлення фінансових ресурсів до тих виробничих структур, які їх потребують. Самодостатній, стійкий внутрішній ринок здатний формувати необхідні ресурси для забезпечення прискореного розвитку інвестиційно спрямованих видів виробництва, продукція яких надходитиме на ринок.

Як показує світовий досвід, важливою є роль внутрішньої торгівлі в переході на нову модель національного відтворення. Це пов'язано з високими темпами концентрації капіталу у світовій торгівлі наприкінці ХХ -- на початку XXI ст. Якщо в І половині XX ст. переважав індивідуальний торговельний бізнес, то потім провідною стала акціонерна (корпоративна) форма його організації. Як результат, відбулося скорочення історично сформованого розриву між сферою товарного обороту і галузями промисловості за основними показниками концентрації. Це принципово нова ситуація, що проявляється і в економіці України.

Серед найбільших корпорацій світу позиції торгових компаній зміцнюються. Так, за даними “Fortune Global 500”, у 2014 і 2015 рр. американська торгова компанія “Wal- Mart Stores” займала 1-ше місце за показником доходу. У 2015 р. найбільші торгові компанії світу займали такі місця: 30-те -- “CVS Health”, 52-ге -- “Costco”, 54-те -- “Kroger”, 62-ге -- “Tesco”, 64-те -- “Carrefour”, 88-ме -- “Amazon.com”, 97-ме -- “Metro”, 101-ше -- “Home Depot”, 114-те -- “Walgreens”, 115-те -- “China Resources National”, 117-те -- “Terget”, 129-те -- “Groupe Auchan” Fortune Global 500 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://fortune.com/fortune500.. В Україні у 2014 р. до ТОП-100 за місцями в рейтингу увійшли такі роздрібні торгові компанії, як “АТБ-маркет” (відповідно, 4-те), “Фоззі Груп” (5-те) (попереду, зокрема, “Metinvest”, ДТЕК і “Арселор Міттал Кривий Ріг”), “Епіцентр К” (14-те), “Ельдорадо” (39-те), “Рітейл Груп” (43-тє), “Ашан Україна” (48-ме), “Фокстрот” (50-те), “Таврія-В” (61-ше), “Comfy” (67-ме), “Амстор” (70-те), “Еко-Маркет” (79-те), “Novus” (97-ме), “Фуршет” (99-те) 100 найбільших компаній України за рівнем виручки [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://forbes.ua/ratings/2..

Важливим є аналіз частки внутрішньої торгівлі у структурі ВДВ за регіонами України (рис. 2).

Рис. 2. Частка внутрішньої торгівлі у структурі ВДВ за регіонами України у 2013 р.

Як свідчать дані, наведені на рисунку 2, у 2013 р. найбільша частка внутрішньої торгівлі (оптова і роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів) була характерною для м. Київ і становила 26,3% (тоді як у 2012 р. -- 23,7%), для Київської області -- відповідно, 20,9% (18,6%), для АР Крим -- 20,4% (19%), для м. Севастополь -- 20,1% (20,4%), для Донецької області -- 16,8% (16,2%). У структурі ВРП внутрішня торгівля займала 1-ше місце у м. Київ і Севастополь, в АР Крим, у Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській і Харківській областях. На 3-му місці у структурі ВРП відповідних регіонів внутрішня торгівля була лише у Дніпропетровській та Луганській областях (після переробної та добувної промисловості), у Вінницькій, Кіровоградській, Миколаївській, Сумській та Черкаській областях (після сільського господарства і переробної промисловості), а на 4-му місці -- у Житомирській (після сільського господарства, переробної промисловості та державного управління), Полтавській (після переробної та добувної промисловості, сільського господарства) та Хмельницькій (після сільського господарства, переробної промисловості та освіти) областях Валовий регіональний продукт за 2013 рік : стат. зб. -- К. : Державна служба статистики України, 2015. - С. 108..

Безумовно, проблемною є ситуація, коли зростання частки ВДВ у сфері внутрішньої торгівлі відбувається на фоні скорочення частки видів економічної діяльності в реальному секторі національної економіки. І все ж, на наш погляд, оптимальною можна вважати частку ВДВ внутрішньої торгівлі у ВВП України у межах 13--14% за умови, якщо це забезпечується розширеною реалізацією (продажем) на ринку вітчизняної продукції та істотним поліпшенням якості торговельних послуг.

Фактична ситуація така, що в умовах високої ризикованості вкладення коштів у процес виробництва внутрішня торгівля стає тією сферою національної економіки, де активно відбувається процес заощадження капіталу. Цей капітал може бути використаний, наприклад, для інвестицій у сферу виробництва товарів, які продаватимуться у торгових компаніях. Так, в Україні великі роздрібні торговельні мережі беруть активну участь у виробництві споживчих товарів шляхом їх виготовлення під власними торговими марками, що дозволяє продавати їх за нижчими цінами.

Подібний тренд є відображенням загальносвітової тенденції. Йдеться про те, що висококонцентрований торговельний бізнес починає відігравати дедалі важливішу роль у процесі формування глобальних ланцюгів поставок та управління ними. Глобальні торговельні мережі з простих товаропровідних каналів і систем обслуговування кінцевих покупців перетворюються на “творців” ринку, зумовлюючи його реструктуризацію та територіальне переміщення виробництва у глобальному масштабі. Як приклад можна навести діяльність торгової компанії “Wal-Mart Stores”, яка не володіє виробничими потужностями, але, розміщуючи замовлення, по суті, “формує” місцеве виробництво відповідно до власних потреб, змінює територіальне розміщення виробничого процесу [3, р. 125--137].

Шлях до утворення великими українськими компаніями глобальних ланцюгів створення доданої вартості є досить реальним.

Ще один напрям активного впливу самодостатнього, місткого внутрішнього ринку на розвиток сфери виробництва пов'язаний з ідеями внутрішньогалузевої торгівлі [1, р. 27--42] та перехресного попиту [6, р. 11--15]. В умовах внутрішньогалузевої торгівлі оптові торговці дедалі більше спеціалізуються на дистрибуції технологічно близької продукції, що сприяє кооперації та формуванню міжфірмо- вих альянсів у сфері виробництва. Як показує досвід функціонування внутрішнього (єдиного) ринку ЄС, це стимулює підвищення якості продукції та, як наслідок, більш повне врахування мінливості смаків і уподобань споживачів. При цьому ефекти масштабу і різноманіття взаємодоповнюють один одного, що проявляється на різних товарних ринках. Асоціація України з ЄС створює умови для залучення вітчизняних товаровиробників до діяльності таких міжфірмових альянсів в інтересах інноваційного розвитку сфери виробництва.

Висновки. Отже, внутрішній ринок об'єктивно забезпечує взаємозв'язок виробництва і споживання на базі досягнення динамічної рівноваги платоспроможного попиту та ринкової пропозиції. При цьому самодостатність внутрішнього ринку стає важливою передумовою для формування нової моделі національного відтворення, основою якої є ефективний процес виробництва і сучасна раціональна сфера споживання.

Безперечно, ця стаття не охоплює всіх аспектів дослідження внутрішнього ринку в умовах дисбалансів між виробництвом і споживанням. Перелічені процеси і тенденції посилення ролі внутрішнього ринку в умовах дисбалансів між виробництвом і споживанням потребують більш повного теоретичного осмислення і емпіричної перевірки. Проте вже тепер очевидно, що саме забезпечення самодостатності внутрішнього ринку України дасть можливість підвищити його системоутворюючу роль для розвитку вітчизняного виробництва.

Список використаної літератури

1. Balasa B. Intra-Industry Specialization: a Cross-Country Analysis // European Economic Review. -- 1986. -- Vol. 30. -- № 1. -- Р. 27--42.

2. Бем-Баверк О. Избранные труды о ценности, проценте и капитале. -- М. : Эксмо, 2009. -- 912 с.

3. Hamilton G., Petrovic M., Senauer B. Retailers as Market Makers / The Market Makers: How Retailers are Reshaping the Global Economy. -- Oxford : Oxford University Press, 2011. -- 266 р.

4. Arrow K.J., Debreu G. Existence of an Equilibrium for a Competitive Economy // Econometrica. -- 1954. -- Vol. 22. -- P. 265--290.

5. Arrow K.J., BlockH.D., HurwiczL. On the Stability ofthe Competitive Equilibrium // Econometrica. -- 1959. -- Vol. 27. -- P. 82--109.

6. Linder S. An Essay on Trade and Transformation. -- Stockholm : Almqvist & Wicksell, 1961. - 167 р.

7. Радаев В.В. Как организуется рыночное взаимодействие. -- М. : Высшая школа экономики, 2010. -- 60 с.

8. Державне регулювання розвитку внутрішнього ринку в умовах модернізації національної економіки : моногр. ; [за ред. В.Г. Бодрова]. -- К. : НАДУ, 2013. -- 204 с.

9. Геєць В.М. Подолання квазіринковості -- шлях до інвестиційно орієнтованої моделі економічного зростання // Економіка України. -- 2015. -- № 6. -- С. 4--17.

10. Структурна гармонізація економіки України як чинник економічного зростання : моногр. ; [за ред. І.В. Крючкової]. -- К. : Експрес, 2007. -- 520 с.

11. Моделі ідентифікації макроекономічних дисбалансів в Україні : кол. моногр. ; [за ред. М.І. Скрипниченко]. -- К. : Інт. екон. та прогнозув. НАН України, 2015. -- 544 с.

12. Баранова Л.Я., Левин А.И. Потребности, доходы, проблемы : Экономический словарь-справочник. -- М. : Экономика, 1988. -- 349 с.

13. Корнаи Я. Дефицит. -- М. : Наука, 1990. -- 608 с.

14. Дитон А. Великий побег: Здоровье, богатство и истоки неравенства. -- М. : Изд-во Института Гайдара; Фонд “Либеральная Миссия”, 2016. -- 368 с.

15. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2015 році”. -- К. : НІСД, 2015. -- 679 с.

16. StarrM.A. The social economics of ethical consumption: Theoretical considerations and empirical evidence // Journal of Socio-Economics. -- 2009. -- Vol. 38. -- No. 6. -- P. 916--925.

References

1. Balasa B. Intra-industry specialization: a cross-country analysis. Europ. Econ. Rev., 1986, Vol. 30, No. 1, pp. 27--42.

2. Bohm-Bawerk E. Izbrannye Trudy o Tsennosti, Protsente i Kapitale [Selected Works on Validity, Interest, and Capital]. Moscow, Eksmo, 2009 [in Russian].

3. Hamilton G., Petrovic M., Senauer B. Retailers as market makers, in: The Market Makers: How Retailers are Reshaping the Global Economy, edited by G. Hamilton, M. Petrovic, B. Senauer. Oxford, Oxford Univ. Press, 2011.

4. Arrow K.J., Debreu G. Existence of an equilibrium for a competitive economy. Econometrica, 1954, Vhl. 22, pp. 265--290.

5. Arrow K.J., Block H.D., Hurwicz L. On the stability of the competitive equilibrium. Econometrica, 1959, Vhl. 27, pp. 82--109.

6. Linder S. An Essay on Trade and Transformation. Stockholm, Almqvist & Wicksell, 1961.

7. Radaev V.V. Kak Organizuetsya Rynochnoe Vzaimodeistvie [How the Market Interaction is Organized]. Moscow, Vyssh. Shkola Ekon., 2010 [in Russian].

8. Derzhavne Regulyuvannya Rozvytku Vnutrishn'ogo Rynku v Umovakh Modernizatsii Natsional'noiEkonomiky, za red. V.G. Bodrova [The State Control over the Development of the Internal Market under Conditions of a Modernization of the National Economy], edited by V.G. Bodrov. Kyiv, NAPA, 2013 [in Ukrainian].

9. Heyets V.M. Podolannya kvazirynkovosti -- shlyakh do investytsiino orientovanoi modeli ekonomichnogo zrostannya [Overcoming the quasimarketness -- a way to the investment- oriented model of economic growth]. Ekonomika Ukrainy -- Economy of Ukraine, 2015, No. 6, pp. 4--17 [in Ukrainian].

10. Strukturna Garmonizatsiya Ekonomiky Ukrainy yak Chynnyk Ekonomichnogo Zrostannya, za red. I.V. Kryuchkovoi [Structural Harmonization of Ukraine's Economy as a Factor of the Economic Growth], edited by I.V. Kryuchkova. Kyiv, Ekspres, 2007 [in Ukrainian].

11. Modeli Identyfikatsii Makroekonomichnykh Dysbalansiv v Ukraini, za red. M.I. Skrypnychenko [Models of Identification of Macroeconomic Disbalances in Ukraine], edited by M.I. Skrypnychenko. Kyiv, Inst. for Econ. and Forecast. of the NASU, 2015 [in Ukrainian].

12. Baranova L.Ya., Levin A.I. Potrebnosti, Dokhody, Problemy [Demands, Incomes, Problems]. Moscow, Ekonomika, 1988 [in Russian].

13. Kornai J. Defitsit [Economics of Shortage]. Moscow, Nauka, 1990 [in Russian].

14. Deaton A. Velikii Pobeg: Zdorov'e, Bogatstvo i Istoki Neravenstva [The Great Escape. Health, Wealth, and the Origins of Inequality]. Moscow, Gaidar Institute, Fund “Liberal Mission”, 2016 [in Russian].

15. Analitychna dopovid' do Shchorichnogo Poslannya Prezydenta Ukrainy do Verkhovnoi Rady Ukrainy “Pro vnutrishne i zovnishne stanovyshche Ukrainy v 2015 rotsi” [Analytical report to the Annual Message of the President of Ukraine to the Verkhovna Rada of Ukraine “On the internal and external positions of Ukraine in 2015”]. Kyiv, NISS, 2015 [in Ukrainian].

16. Starr M.A The social economics ofethical consumption: Theoretical considerations and empirical evidence. J. of Socio-Economics, 2009, Vol. 38, No. 6, pp. 916--925.

Размещено на Allbest.ru