Інтенсифікація зерновиробництва як основний напрям підвищення конкурентоспроможності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 339.137. 2:633

Інтенсифікація зерновиробництва як основний напрям підвищення конкурентоспроможності

І.В. Кузьменко, аспірант

Уманський національний університет садівництва

Постановка проблеми

Сучасна кон'юнктура світового продовольчого ринку характеризується стійкою тенденцією до збільшення попиту на зерно, який особливо зріс останнім часом під впливом ряду чинників глобального характеру. Так, посилення боротьби з голодом і недоїданням у бідних країнах збільшило попит на продовольче зерно. Зросли потреби у кормовому зерні у зв'язку із прискоренням темпів інтенсифікації тваринництва в країнах, що розвиваються. Бурхливий розвиток біоенергетики в індустріально розвинутих регіонах світу також вимагає значного збільшення обсягів виробництва сировини для цієї галузі. Відкритість економічної системи України передбачає необхідність урахування вказаних тенденцій у функціонуванні глобального зернового ринку, як обов'язкового елемента формування економічного механізму функціонування зернопродуктового комплексу Київської області.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання виробництва зерна та підвищення його ефективності розглядаються у працях вітчизняних учених-економістів В.І. Богачова, В.І. Бойка, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем'яненка, С.М. Кваші [1], Ю.Я. Лузана, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка [2], П.Т. Саблука [3], Б.К. Супіханова [6], О.М. Шпичака, зарубіжних учених [8-13]. Кожен із авторів висвітлює певні аспекти формування конкурентоспроможності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах. Незважаючи на значний науковий доробок у сфері цієї проблеми сучасний стан товаровиробників зерна та продукції його переробки на внутрішньому й зовнішньому ринках зумовлює необхідність розробки шляхів підвищення ефективності їх функціонування формуванням і використанням конкурентних переваг.

Мета статті - дослідження сучасного стану та обґрунтування напрямів підвищення виробництва конкурентоспроможного зерна в сільськогосподарських підприємствах.

Виклад основних результатів дослідження

Виробництво зерна є однією з найпотужніших складових системи АПК України як за виробничо-технічними характеристиками, так і за оборотом фінансово- грошових ресурсів. Це зумовлено сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами країни для вирощування практично всіх видів зернових культур, а також досить вагомими потенційними можливостями щодо організації ефективного виробництва, переробки, зберігання й експорту зерна. Ресурсний потенціал зернопродуктового підкомпексу має важливе значення для національної економіки країни, забезпечення її продовольчої безпеки.

Необхідно зазначити, що за роки поточного століття темпи підвищення врожайності зернових культур суттєво зросли. Продуктивність посівів зернових за 2001-2012 роки зростала щорічно в середньому на 0,9 ц/га по Україні й 1,7 ц/га в Київській області. Це дало змогу практично без розширення посівної площі збільшити обсяги виробництва зерна в 2011-2013 роках порівняно з 20012005 роками понад 1,5 раза. Разом із тим рівень ефективності виробництва зерна в Україні та навіть у Київській області поки що значно нижчий порівняно з розвинутими країнами світу.

Низький рівень стабільності виробництва продукції зумовлює певні коливання ринкової кон'юнктури, задля стабілізації якої суспільство вимушене витрачати додаткові ресурси на проведення фінансових і товарних інтервенцій та в зв'язку з неспроможністю великої кількості господарюючих суб'єктів країни забезпечувати високі темпи інтенсифікації виробництва освоєнням сучасних інноваційних технологій. Через хронічний дефіцит виробничих ресурсів у більшості підприємств рівні інтенсивності технологій вирощування зернових культур різняться і як наслідок - їх урожайність в окремих підприємствах може відрізнятись у 2,5-3,0 і більше разів. Тому найважливішим завданням у вітчизняному зерновиробництві на нинішній час є прискорення інтенсифікації галузі з метою підвищення темпів зростання врожайності зернових культур та, особливо, досягнення високого рівня стабільності виробництва з тим, щоб забезпечити нашій країні реальні передумови для входження уже в середньостроковій перспективі до групи лідерів світового землеробства.

Зростання рівня інтенсивності виробництва зерна повинно досягатися впровадженням інтенсивних технологій, обов'язковою умовою яких є використання сучасних високопродуктивних сортів і гібридів зернових культур, які мають підвищену стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища. Водночас необхідно підкреслити, що генетичний потенціал сучасного інтенсивного сорту може бути реалізований достатньо високою мірою лише в умовах високого фону живлення рослин, ефективної системи їх захисту, своєчасного та якісного виконання всіх технологічних операцій.

За перші 10 років реформування аграрного сектору внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України скоротилося до мінімуму, а за 2001-2005 роки збільшилося лише до 32 кг/га. Як наслідок, продуктивність пшениці в 2002-2006 роках знизилася до 26 ц/га, що становило лише чверть генетичного потенціалу культури. У наступні роки кількість внесених у грунт елементів живлення рослин зросла і в 2012 році становила по Україні 81, а Київській області - майже 72 кг/га д.р., що було одним із важливих факторів підвищення врожайності.

Не відкидаючи важливості підвищення продуктивності культур необхідно зазначити, що досягнення максимальної врожайності не є головною метою виробництва. Тому інтенсивні технології мають передбачати, передусім, перевищення темпів росту продуктивності культури над темпами зростання витрат виробничих ресурсів і, в результаті, забезпечувати підвищення прибутковості виробництва. Вони за своєю агроекологічною та організаційно-економічною сутністю повинні задовольняти вимоги щодо раціональнішого й економічно доцільнішого використання трудових, фінансових, матеріальних і природних ресурсів із метою забезпечення оптимальних умов функціонування агроценозу культури. В результаті досягається синергічний ефект, що значно перевищує виробничі витрати.

Результати проведеного аналізу ефективності виробництва зернових культур за різних рівнів інтенсивності застосовуваних варіантів технологій в умовах достатнього, задовільного та низького ресурсного забезпечення показують, що технології перших двох типів за своєю економічною суттю є інтенсивними, характеризуються високим рівнем витрат виробничих ресурсів і зорієнтовані на забезпечення значного зростання прибутковості й окупності виробництва за рахунок досягнення високої та максимальної продуктивності культури. їх застосовують в умовах високоінтенсивної й інтенсивної ресурсоощадної стратегій розвитку виробництва, основною цільовою функцією яких є досягнення максимально можливої за даного ресурсного забезпечення прибутковості виробництва при високій окупності витрат.

Третій тип технології вимушені використовувати підприємства з низьким рівнем ресурсного забезпечення і, відповідно, ресур- соощадною стратегією розвитку виробництва. Його мета - досягнення максимального, за даного матеріально-технічного забезпечення, рівня окупності виробничих витрат.

Ресурсоощадний тип технології приводить до зменшення виробничих витрат залежно від культури у 2-2,5 раза порівняно з інтенсивними варіантами. Особливо значне скорочення відбувається за витратами на добрива і засоби захисту рослин, які в основному визначають рівень продуктивності агроценозів. Залежно від особливостей культури вартість добрив із розрахунку на одиницю продукції знижується в 3,6-4,5 раза, а засобів захисту рослин - у 2,5- 4,2 раза.

Забезпечення порівняно високої рентабельності виробництва у ресурсоощадних технологіях досягається зменшенням постійних витрат у результаті спрощення технології та змінних витрат за рахунок мінімізації факторів інтенсифікації (кількість внесених добрив, засобів захисту рослин, використання насіння нових високопродуктивних сортів тощо). Висока окупність виробничих витрат у цих технологіях досягається за досить низької врожайності культур, що формується на рівні, дещо вищому від природного фону потенційної родючості землі за рахунок тих невеликих обсягів додаткових витрат, які можуть інвестувати у виробництво підприємства з низьким рівнем ресурсного забезпечення.

Досить висока прибутковість і окупність витрат досягається також при вирощуванні зернових культур за інтенсивними ресурсо- ощадними технологіями, які застосовуються, як правило, в умовах задовільного ресурсного забезпечення та підвищеної ризикованості виробництва в зонах нестійкого та недостатнього зволоження. В цих технологіях головною стратегією виробництва є досягнення високої прибутковості й окупності витрат в умовах інтенсивного ресурсоощад- ного типу виробництва.

У Київської області зерновиробництво розвивається досить високими темпами. Разом із тим рівень інтенсивності в абсолютній більшості сільськогосподарських підприємств не відповідає вимогам сучасних інтенсивних технологій (табл. 1).

Середня врожайність зернових культур у сільськогосподарських підприємствах області у досить сприятливому для регіону за кліматичними умовами в 2012 році становила 5,3 т/га.

1. Економічна ефективність виробництва продукції зернових культур у сільськогосподарських підприємствах Київської області, 2012 р.