Теоретико-методичні засади оцінки економічної безпеки національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет Державної податкової служби України

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Актуальність проблеми та її зв'язок з важливими науково- практичними завданнями

Актуальність теми визначається тим, що ті виклики і загрози національній безпеці України, які мають місце в умовах соціально-економічної кризи та військових дій на промислово розвинених територіях, також погіршують стан економічної безпеки національної економіки. У зв'язку з цим оцінка економічної безпеки, як початковий етап управління процесом забезпечення захищеності національної економіки від загроз і викликів, набуває особливого значення, адже від достовірності її результатів залежить ефективність державного управління. Саме це зумовлює актуальність теми та основну мету дослідження.

Аналіз останніх наукових досліджень

Окремі аспекти проблеми формалізації та кількісного вираження економічної безпеки знаходять свої відображення у працях таких зарубіжних учених, як У. Мітчелл [1], Дж. Торре та Д. Некар [2], Б. Удовіч [3]. Серед вітчизняних учених слід виокремити праці В. Геєця [4], О. Баженової [5], С. Пирожкова [6]. Проте теоретико-методичні засади оцінки економічної безпеки національної економіки залишаються недостатньо вивченими і потребують імплементації у прикладних наукових дослідженнях.

Метою роботи є дослідження теоретико-методичних засад оцінки економічної безпеки національної економіки та обґрунтування доцільності їх застосування в аналітичній роботі.

Викладення основного матеріалу дослідження

В умовах економічної глобалізації розвиток національної економіки неможливий без завчасного виявлення та нейтралізації загроз щодо зниження конкурентоспроможності на світовому та внутрішньому ринках, для її динамічного зростання на інноваційних задах тощо. В основі оцінки цих загроз лежать критерії економічної безпеки, які можуть бути як якісними, так і кількісними.

Кількісні критерії характеризують «межі» економічної системи, вихід за які призводить до небезпечного стану національної економіки, що загрожує національному суверенітету держави, забезпеченню її національних інтересів.

За якісними критеріями оцінюється стан національної економіки з точки зору найважливіших процесів, які відображають рівень економічної безпеки.

Розробці системи індикаторів економічної безпеки присвячено праці як зарубіжних, так і вітчизняних науковців та практиків.

До одного з перших проектів у цій сфері можна віднести так званий барометр економічної кон'юнктури, розроблений у 1916 р. У. Пірсонсом (США). Робота над цим показником була продовжена У. Мітчеллом [1] на початку XX століття. Сучасна система економічних індикаторів, що лежить в основі визначення барометра економічної кон'юнктури, широко використовується Національним бюро економічних досліджень США [7]. Для побудови барометра економічної діяльності з показників, що характеризують господарську діяльність всіх складових економічної системи вибираються ті, яким притаманні циклічні коливання. Кожний з обраних показників «очищується» від довгострокового тренду й сезонних коливань, потім, для всіх уточнених рядів визначаються точки циклічних максимумів і мінімумів, а ряди групуються за подібністю циклічної поведінки. Економічний барометр широко використовується як інструмент для аналізу й прогнозування економічної кон'юнктури США.

Серед інших закордонних досліджень у сфері показників та індикаторів економічної безпеки заслуговує уваги класифікація факторів економічної безпеки, запропонована американськими вченими Дж. Торре та Д. Некаром Ними вперше була зроблена спроба виявити політико- економічні фактори економічної безпеки та обґрунтувати за допомогою їх дослідження взаємозалежність політики й економіки. За Дж. Торре та Д. Некаром фактори економічної безпеки класифікуються на економічні й політичні, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні економічні фактори вказують на найбільш уразливі місця та характеризують економічний розвиток країни. До таких факторів належать: чисельність і вікова структура населення; ВВП на душу населення; розподіл чистого доходу; природні ресурси галузевої структури й економічна диверсифікованість бізнесу; рівень продуктивності праці й безробіття; міграція населення; галузева і територіальна структура економіки тощо [2, с. 222-224].

Зовнішні економічні фактори об'єднують ступінь впливу зовнішніх обмежень на внутрішню економічну політику та поділяються на: поточний платіжний баланс; цінову еластичність експорту й імпорту; зовнішній борг; валютний курс тощо [2, с.222-224]. Комплекс політичних факторів характеризується такими складовими як: племінна й класова гетерогенність; культурні та моральні цінності; гнучкість урядових інститутів; вплив опозиції; дотримання прав людини; дипломатичні та торговельні конфлікти тощо.

З урахуванням європейського досвіду, стан економічної безпеки національної економіки країн Європейського Союзу Б. Удовіч пропонує оцінювати шляхом дослідження динаміки «об'єктивних» та «суб'єктивних» критеріїв. «Об'єктивними» критеріями визначено показники зайнятості та безробіття; бідності, розподіл доходів і освіта; клопотання про надання притулку та імміграція; платіжний баланс; стабільність курсу валюти та прямі іноземні інвестиції. «Суб'єктивними» критеріями є: задоволення рівнем життя населення ЄС; підтримка населенням розширення ЄС; особиста економічна безпека та введення євро новими країнами-членами ЄС [3].

Методика визначення показників економічної безпеки досліджувалась й вітчизняними фахівцями. У своїй праці [8] В.Т. Шлемко та І.Ф. Бінько серед загальної кількості індикаторів пропонують виокремити 12 основних, які відбивають фактичний стан економічного розвитку держави та дають чітке уявлення про перебіг трансформаційних процесів. Проте, О.С. Саєнко вважає, що окремі показники, наприклад енергетична залежність, потребують переосмислення стосовно доцільності їх введення до системи індикаторів економічної безпеки, оскільки нині Україна має не тільки зазначену енергетичну залежність, а й продовольчу, фінансову, які не відображені у даній системі [9]. Тому методичне забезпечення оцінки економічної безпеки національної економіки має відбивати всі «залежності». Позитивним моментом в пропозиції В.Т. Шлемко та І.Ф. Бінько є той факт, що наведені індикатори є тими основними (базовими), що відображають головні засади економічного розвитку, а в майбутніх розробках можливо розширення даної системи показників.

Методика визначення рівня інтегрального індикатора економічної безпеки докладно описана в Концепції економічної безпеки України, розробленої фахівцями Інституту економічного прогнозування під керівництвом В.М. Геєця На основі положень Концепції було розраховано індикатори економічної безпеки України за 1991-- 1998 роки. За Концепцією інтегральний індикатор складається з 14 груп індикаторів, до яких належать: фінансовий стан суб'єктів господарювання; збалансованість макроекономічних пропорції; грошово-кредитна система; технічний рівень виробництва; структура та рівень виробництва; виробнича інфраструктура; матеріальні ресурси; зайнятість та ринок праці; заробітна плата; ринкова інфраструктура; інституційні перетворення; зовнішня торгівля; зовнішнє інвестування; розвиток науки та техніки. Структуру та рівень виробництва характеризують такі індикатори, як валовий внутрішній продукт, питома вага переробних галузей економіки у валовому випуску товарів та послуг, структура використання виробничих потужностей, рівень монополізації економіки [4, с. 53]. Рівень кожної групи індикаторів у 1991 році умовно приймався за 100, а далі змінювався у відповідності з динамікою економічних та соціальних процесів.

Такий підхід дає можливість з великою точністю провести аналіз стану економічної безпеки на основі розрахунку інтегрального показника та зробити прогноз на майбутнє. Але його недоліком можна назвати складність підрахунку деяких індикаторів із-за відсутності статистичного обліку їх економічних показників.

О. Баженовою розроблено оптимізаційну модель системи економічної безпеки України, на основі якої здійснено детальний аналіз в розрізі основних складових економічної безпеки та визначено основні її загрози та показники-індикатори. Перевагою моделі є те, що вона враховує не тільки фактичні значення показників-індикаторів, а й їхні граничні рівні, що дозволяє визначити оптимальні значення показників економічної безпеки [5].

Для оцінки рівня економічної безпеки в цій моделі оцінюються показники, що характеризують рівень загрози за і-ою ознакою:

^dit = --, і = 1 n та t = 1,T, (1)

де d_it - рівень і-ої загрози економічній безпеці держави в момент часу t,

xit - реальне значення і-ого показника в момент часу t,

zi - граничне значення і-ого показника.

Для врахування можливої залежності ознак між собою застосовується зважування цих показників. За важелі обрано показник b, який обраховується таким чином:

^b =--?--, h j = 1,ⁿ, (2)

і =1,i Ф j

де r_j - коефіцієнт кореляції між рівнями загроз.

Отже, нехай є n показників-критеріїв економічної безпеки, які можна дослідити за допомогою системи показників, що утворюють множину X_t = (x₁,x₂...x_n), де t = 1,T.

Інтегральний показник визначення стану економічної безпеки держави D_t виражається функцією:

n

D, =Y.bidt, (3)

Цей показник дозволяє найбільш точно визначати стан економічної безпеки країни.

У 2003 році науковцями Національного інституту проблем міжнародної безпеки було розроблено методичні рекомендацій щодо оцінки рівня економічної безпеки України, в рамках якої запропоновано шість груп індикаторів:

- інвестиційної та інноваційної безпеки - відношення загального обсягу реальних інвестицій до ВВП, відношення обсягу фінансування НТР за рахунок усіх джерел до ВВП;

- фінансової безпеки - рівень інфляції, обсяг зовнішньої та внутрішньої заборгованості держави, дефіцит державного бюджету, рівень монетизації економіки, вартість банківських кредитів, міжнародні резерви НБУ;

- енергетичної безпеки - рівень забезпечення потреби в основних видах первинних паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі за рахунок імпорту з однієї країни, енергоємність економіки, раціоналізація структури балансу енергоспоживання;

- зовнішньоторговельної безпеки - коефіцієнт покриття імпорту експортом, відношення експорту до ВВП, відношення імпорту до ВВП;

- соціальної безпеки - індекс людського розвитку, рівень безробіття, рівень середньорічних грошових доходів на одну особу, індекс реальної заробітної плати;

- демографічної безпеки - коефіцієнт депопуляції, коефіцієнти народжуваності та смертності [6, c.14-42].

Варто зазначити, що методика 2003 року була взята за основу під час розробки міністерських методик 2007 та 2013 років.

Отже, дослідження вітчизняних науковців стали основою для розробки Міністерством економічного розвитку та торгівлі України Методики розрахунку рівня економічної безпеки України [10]. Методика розроблена з метою визначення рівня економічної безпеки України як головної складової національної безпеки держави й містить перелік основних індикаторів стану економічної безпеки України, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи обрахування інтегрального індексу економічної безпеки [11].

У 2007 році Міністерством економічного розвитку та торгівлі України була опублікована як електронний ресурс Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, в основу якої покладено метод агрегування та синтезу визначених ознак в єдиному інтегральному показнику. Ця методика полягає у виконанні наступних етапів щодо розробки інтегрального показника (рис. 1).

На заміну «Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України» Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1277 від 29 жовтня 2013 року було затверджено «Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України» [12], на основі яких проведено розрахунок рівня економічної безпеки України за 2000-2012 рр.

Таблиця 1

Складові індексу рівня економічної безпеки України згідно з методикою Мінекономрозвитку 02.03.2007