Ліси та лісівництво в Україні: стан і економічні наслідки землекористування у дзеркалі часу

* Показники рентабельності наведено за обчисленням авторів.

Хоча у збірнику йдеться про доходи “від відпуску лісу”, все ж, як відомо з практики лісівництва, його питома вага в їх загальному обсягу завжди є домінуючою. Адже доходи за другорядні та побічні лісівництву споживні вартості надходять до місцевих бюджетів і завжди є зовсім незначними порівняно з доходами “за відпуск лісу”.

Для нашого аналізу важливим є інше -- коли й чому відбувся перехід від прибуткового господарювання на землях лісових до його збитковості? Перше висвітлюється за показниками, наведеними в таблиці 4. За 1960 р. рентабельність лісогосподарського виробництва ще становила 16%, тоді як у 1965 р. по колишньому Союзу РСР -- мінус 40,4%, а по Україні -- мінус 66,7%. Наведене говорить про те, що між 1960 і 1965 рр. відбувалися дуже вагомі зміни у фінансових механізмах лісівництва колишнього Союзу РСР. Загальна площа лісового фонду в ньому налічувала понад 1233 млн. га, а по Україні -- близько 10 млн. га [10, с. 41].

Як відомо фахівцям, в Україні це розпочалося з постанови “Про поліпшення ведення лісового господарства в лісах Української РСР” у власне партійному стилі -- без належних обгрунтувань і, до того ж, з перевищенням повноважень державних органів управління в лісовому господарстві щодо колгоспних лісів. У цій постанові зазначено: “Особливо незадовільно ведеться господарство в лісах, що знаходяться на землях колгоспів... Однією з основних причин незадовільного стану в лісовому господарстві є відомча відокремленість між лісовим господарством і лісозаготівельною промисловістю, тоді як при об'єднанні лісовідновних і лісозаготівельних робіт в одному органі більш раціонально могли б використовуватись наявні механізми і робоча сила” Про поліпшення ведення лісового господарства в лісах Української РСР від 6 жовтня 1959 р. № 1551 : Постанова Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР.. (То до чого ж тут і для чого колгоспні ліси?). На такому “обгрунтуванні” прийнято рішення “створити Головне управління лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР”, що стало вкрай згубним для лісівництва в Україні.

Не вдаючись до аналізу численних недолугостей тієї постанови, звернемо увагу лише на те, що лісівництво виводилося зі сфери управління Міністерства сільського господарства. Як видно, ще не йшлося про розвиток в Україні мисливського господарства, яке за всіх часів не мало і не має тут умов для самостійного розвитку.

Отже, домінуючим джерелом доходів у лісовому господарстві була й залишається плата від продажу деревини (широко вживане -- “відпуск лісу”) у стані росту суб'єктам лісозаготівельного виробництва за цінами (таксами), що встановлювалися державою. У тій самій ювілейній праці зазначено: “середня таксова ціна за 1964 р. становила по СРСР 57 коп. за 1 м³, по РРФСР вона дорівнювала 51 коп., по Українській РСР -- ... 1 руб. 74 коп. .., по Прибалтійських республіках -- 43 коп. Середню попенну плату Попенна плата -- плата заготівельниками лісових матеріалів за деревину, що перебуває у стані росту. визначено за головним користуванням. Рубки догляду звільнено від попенної плати, чим і пояснюється низька середня плата по Прибалтійських республіках, де рубки догляду дають понад 50% загального обсягу відпуску лісу” [10, с. 238]. Виходить, що, чим більше обсягів вилучення деревини для виробництва лісових матеріалів буде віднесено до рубок проміжного користування, тим менший дохід отримає державний бюджет. Інакше кажучи, вищі державні органи управління лісового господарства добре розуміли недосконалість чинних механізмів фінансування лісівництва.

“Необхідно також зауважити, що за нормативно-правовими актами того часу взагалі не допускалося розроблення лісосічного фонду лісгоспами або лісництвами не через адміністративну сверблячку, а з метою не допускати фінансових махінацій (сучасною мовою -- корупційних дій)” [11, с. 82]. Незважаючи на хибні положення щодо змісту лісівництва і лісокористування того періоду, на наступні роки встановлювалося: “має значно вирости проти сучасного рівня обсяг щорічних видатків на його ведення” [10, с. 307]. І це -- тоді, коли Лісовий департамент до свого сторіччя писав, як зазначалося вище, що “лісові доходи і далі зростатимуть, набуваючи дедалі більшого значення в дохідному державному бюджеті” [7].

Четвертий етап -- напрями лісівництва в Україні за часів її незалежності

Сучасному поколінню лісівників повезло, оскільки ДЛА України розробило за матеріалами державного обліку лісів згаданий довідник, а також розробило і затвердило Державну цільову програму “Ліси України” на 2010--2015 роки. У ній записано: “Метою цієї Програми є визначення основних напрямів збалансованого розвитку лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів”. Наслідуючи відверту знеособленість ідеології “державного управління лісами”, як видно, програмні завдання описано тільки у “добрих намірах”, без необхідних вимірів і порівнянь з досягнутими показниками. Те саме стосується їх обліку і порівняння потенціальної продуктивності земель лісових з реальною, а також у порівнянні з сусідніми і близькими за природно-кліматичними умовами європейськими країнами.

Основні завдання тієї самої цільової програми “Ліси України” теж зводяться до риторичних формулювань щодо спрямування діяльності “на забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів, ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку”. Такі завдання є складовою управління будь-яких землекористувачів як суб'єктів господарювання. Найголовніших показників виробництва і реалізації лісогосподарської продукції, її економічної рентабельності, а також порівняння за таксаційними показниками з сусідніми європейськими країнами державна цільова програма не містить.

Висновки

1. Лісівництво в Україні перебуває у складі її агросфери; об'єктом праці для нього є земля (земельні угіддя) для вирощування і формування лісових екосистем

2. За останні півстоліття (порівняно з обліком на 1 січня 1966 р.) площа ЗЛГП у межах державного лісівництва, практично, не змінилася (було -- 7060,3 тис. га, стало -- 7402,4 тис. га). В офіційному і публічному дискурсах вона все ще визначається як “лісовий фонд”, що не відповідає змісту землекористування.

3. Порівняно з першим століттям утворення органів управління у лісовому господарстві, коли надходження з лісових господарств до державного бюджету постійно зростали, а лісівництво було високорентабельним на всій території, воно в останні роки радянської влади (у складі Міністерства лісового господарства) і до цього часу (правонаступник -- ДЛА України) стало повсюдно збитковим.

4. Становище, коли галузь агросфери, у господарському використанні якої перебуває друга за поширенням у державі облікова категорія -- “землі лісові та інші лісисті”, галузь, в якій все ще домінує радянсько-російське “лісокористування” замість “землекористування” у галузі лісівництва і яка не дає доходу до державного бюджету, є просто неприпустимим в умовах ринкової економіки.

З огляду на викладені висновки, доцільно сформулювати такі пропозиції.

1. Визначити юридично і внести до всіх нормативно-правових актів із землекористування зміни про те, що “лісівництво” є галуззю рослинництва і землеробства, з відповідними правами та обов'язками щодо землекористування.

2. Належним чином уточнити зміст облікової категорії “землі лісогосподарського призначення” (у тому числі у Земельному кодексі України (ст. 55)), з урахуванням ринкових засад у землекористуванні та поширення інформації про формування лісових екосистем у складі облікової категорії “землі лісові”, з їх узгодженням із Стандартною класифікацією землекористування.

3. Здійснювати землекористування за принципом максимальності використання потенціальної продуктивності грунтів за типами лісорослинних умов, з доведенням обсягів вилучення деревини для виробництва лісових матеріалів з одиниці виміру площі до показників сусідніх європейських країн.

4. Розпочати пошук шляхів удосконалення лісівництва з формування державними органами влади та органами місцевого самоврядування фінансово-економічних механізмів, спрямованих на перехід землекористування від збиткового виробництва до самоокупного та прибуткового.

Відзначені у статті, так би мовити, зміни у лісівництві у дзеркалі часу (від його започаткування до наших днів) за програмними передбаченнями свідчать про їх непослідовність і переміщення змісту природного об'єкта праці “земля” на його продукцію -- “ліс”. За багато десятиріч державні органи “управління лісами” створили для власника природних ресурсів (для Українського народу) такі максимально неефективні фінансові механізми землекористування. Вони спрямовані переважно на бізнес-акції з торгівлі лісовими матеріалами, на досягнення “швидких грошей” обмеженим колом менеджерів, що без припинення їх дії та без удосконалення земельного, податкового і лісового законодавств змінити стан справ у лісівництві України просто неможливо. Врешті-решт, прийшов час для остаточної відмови від радянсько-російських “державне управління лісами” та “лісокористування”, для переходу до системи ідентифікованого землекористування і для розвитку інтенсифікації лісівництва як галузі лісового землеробства.

Список використаної літератури

1. Комплексна економічна оцінка природних ресурсів : моногр. ; [за заг. ред. М.А. Хвесика]. - К. : ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. - С. 30.

2. Синякевич І. Національна політика в лісовому господарстві у контексті глобальних екологічних загроз // Економіка України. -- 2012. -- № 1. -- С. 61.

3. Дребот О.І. Інституціоналізація лісового сектора економіки в контексті сталого розвитку України : моногр. -- К. : Інститут агроекології і природокористування НААН України, 2012. -- С. 102.

4. Фурдичко О.І. Екологічні проблеми природокористування в науці і практиці лісогосподарського виробництва // Вісник НАН України. -- 2012. -- № 4. -- С. 41.

5. Фурдичко О.І., Бобко А.М. Землі лісові як об'єкт праці та екологічних спостережень у лісівництві // Вісник аграрної науки. -- 2013. -- № 7. -- С. 60--64.

6. Бобко А. Нові шляхи підвищення інтенсифікації лісової економіки України // Лісовий журнал. -- 1994. -- № 4. -- С. 30--34.

7. Столетие учреждения Лесного департамента. 1798--1898. -- С.-Петербургъ : Типо-литография Ю.Я. Римана, Виленский переулок, 6. -- 1898. -- С. 34 (Факсимильное издание, 1997).

8. Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии / ОценочноСтатистическое Отделение Екатеринославского Губернского Земства. -- Т IV. -- Ч. I. Мариупольский уезд. -- Екатеринослав : Типография Губернского Земства, 1904. -- С. 111.

9. Двухсотлетие учреждения Лесного департамента. 1798--1998. -- Т. 2 (1898-- 1998). -- М. : Федеральная служба лесного хозяйства России, 1998. -- 243 с.

10. Лесное хозяйство СССР за 50 лет. -- М. : Государственный комитет лесного хозяйства Совета Министров СССР. Издательство “Лесная промышленность”, 1967.

11. Бобко А.М. Економіка лісівництва починається з використання земельних угідь за призначенням // Економіка України. -- 2014. -- № 5. -- С. 80--92.

1. Kompleksna Ekonomichna Otsinka Pryrodnykh Resursiv, za zag. red. M.A. Khvesyka [Complex Economic Estimate of Natural Resources], edited by M.A. Khvesyk. Kyiv, Inst. of Econ. Nat. Manag. and Sust. Devel. of the NASU, 2013, р. 30 [in Ukrainian].

2. Synyakevych I. Natsional'napolityka v lisovomu gospodarstvi u kontekstiglobal'nykh ekologichnykh zagroz [National policy in the forestry in the context of global ecological threats]. Ekonomika Ukrainy -- Economy of Ukraine, 2012, No. 1, p. 61 [in Ukrainian].

3. Drebot O.I. Instytutsionalizatsiya Lisovogo Sektora Ekonomiky v Konteksti Stalogo Rozvytku Ukrainy [Institutionalization of Economy's Forest Sector in the Context of Sustainable Development of Ukraine]. Kyiv, Inst. of Agroecol. and Nat. Manag. of the NAASU, 2012, р. 102 [in Ukrainian].

4. Furdychko O.I. Ekologichni problemy pryrodokorystuvannya v nautsi i praktytsi lisogospodars'kogo vyrobnytstva [Ecological problems of the nature management in the science and practice of the forest economic production]. VisnykNAN Ukrainy -- Bull. of NASU, 2012, No. 4, p. 41 [in Ukrainian].

Furdychko O.I., Bobko A.M. Zemli lisovi yak ob'ekt pratsi ta ekologichnykh sposterezhen' u lisivnytstvi [Lands under forests as an object of the work and ecological observations in the forestry], VisnykAgr. Nauky -- Bull. Agr. Sci., 2013, No. 7, pp. 60--64 [in Ukrainian],

5. Bobko A. Novi shlyakhy pidvyshchennya intensyfikatsii lisovoi ekonomiky Ukrainy [New ways to enhance the intensification of Ukraine's forest economy]. Lisovyi Zh. -- Forest J., 1994, No. 4, pp. 30--34 [in Ukrainian].

6. Stoletie Uchrezhdeniya Lesnogo Departamenta. 1798--1898 [The Centenary of the Establishment of the Forestry Department. 1798--1898]. St.-Petersburg, Typolithogr. by Yu.Ya. Riman, 1898, p. 34 (Faximile edition, 1997) [in Russian].

7. Materialy dlya otsenki zemel' Ekaterinoslavskoigubernii, v: Otsenochno-Statisticheskoe Otdelenie Ekaterinoslavskogo Gubernskogo Zemstva. T. IV, Ch. I. Mariupol'skii Uezd [Materials for the estimate of lands of the Ekaterinoslav province, in: Estimating-Statistical Division of Ekaterinoslav Province Council. Vol. IV, Part I. Mariupol' District]. Ekaterinoslav, Typography of Province Council, 1904, p. 111 [in Russian].

8. Dvukhsotletie Uchrezhdeniya Lesnogo Departamenta. 1798--1998. Т. 2(1898--1998) [Two Centenaries of the Establishment of the Forest Department. 1798--1998. Vol. 2 (1898--1998)]. Moscow, Federal Service of Russia's Forestry, 1998 [in Russian].

9. LesnoeKhozyaistvo SSSRza 50Let [Forestry ofthe USSR for Fifty Years]. Moscow, Lesnaya Promyshl., 1967 [in Russian].

10. Bobko A.M. Ekonomika lisivnytstvapochynaet'sya z vykorystannya zemel'nykh ugid' za pryznachennyam [The economy of forestry starts from the use of land areas by their purpose]. Ekonomika Ukrainy -- Economy of Ukraine, 2014, No. 5, pp. 80--92 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru