Питання розвитку агропромислового комплексу

кандидат економічних наук

Власне дослідження авторів.

Деталізуючи кожну з груп за допомогою видового прояву, можна сформувати відповідні структурні та функціональні категорії за кожною групою інструментів. Так, банківське кредитування можна подати середньо- і короткостроковим, вексельним та іпотечним кредитуванням. Власні кошти підприємства поділяються на гроші, цінні папери та нематеріальні активи. До інвестиційних інструментів, на нашу думку, слід віднести і кредитне страхування як елемент комплексного інструменту “Гроші”.

Нефінансові інвестиційні інструменти ми пропонуємо згрупувати за трьома напрямами -- технологічним, організаційним та управлінським. До технологічної групи можна віднести нові ресурсозберігаючі технології виробництва продукції, а також нові сорти та гібриди рослин і породи тварин. До організаційної групи входять маркетингові дослідження ринку інвестицій та розробка бізнес-плану інвестиційного проекту. До управлінських інструментів інвестиційної діяльності належать кваліфікований загальний менеджмент підприємства та методи вдосконалення управління підприємством -- такі, як метод збалансованої системи показників, метод управління виробництвом на основі бухгалтерської комп'ютерної програми “1С”, процесно-орієнтований метод управління підприємством.

Високий ризик кредитування аграрних підприємств пов'язаний з низькою ефективністю їх роботи, нестабільністю виробництва (коливання обсягів за роками удвічі й більше), відсутністю необхідної ліквідної застави, низьким рівнем менеджменту в цих підприємствах, відсутністю позитивної кредитної історії.

Разом з тим необхідність придбання техніки фермери та інші сільськогосподарські виробники називають головною метою отримання кредитів. Хоча насправді більша частка кредитів використовується на закупівлю пального і мастил, а також на засоби захисту рослин і посівний матеріал.

Рис. 2. Нефінансові інструменти інвестиційної діяльності аграрного підприємства

Власне дослідження авторів.

Слід зазначити, що основним комплексним інструментом інвестиційної діяльності аграрних підприємств виступає банківське кредитування. Сільськогосподарське виробництво є кредитомістким, і без кредитних ресурсів його нормальне функціонування у сучасних умовах не можливе. На сьогодні комерційні банки надають аграрним підприємствам, здебільшого, короткострокові кредити, що використовуються для поточного операційного забезпечення господарської діяльності. Але і такі кредити можуть отримати далеко не всі аграрні підприємства. Недостатня доступність короткострокових кредитів протягом усього виробничого циклу (особливо позик, які надаються без забезпечення, або позик на придбання оборотних засобів) перешкоджає належному ресурсному забезпеченню багатьох товаровиробників, що є причиною низької ефективності діяльності вітчизняних аграрних підприємств (низьких врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності сільськогосподарської худоби, якості продукції та доходів).

У країнах ЄС і у США проблема кредитного забезпечення фермерів вирішується через фермерські кооперативні банки, через спеціальні державні фонди і структури з підтримки аграрного виробництва, а також через програми страхування продукції, основних фондів і доходів фермерів. Завдяки зазначеним факторам і можливості отримати довгострокові іпотечні кредити під заставу сільськогосподарської землі у цих країнах існує можливість нормального кредитного забезпечення сільськогосподарської діяльності.

За оцінками експертів, дефіцит поточного агрофінансування в Україні оцінюється у сумі близько 9 млрд. дол. Незважаючи на перспективність потенціалу аграрного сектору, на даний момент банківська система зосередила свою фінансову увагу на великих агроформуваннях і не проявляє намірів щодо інвестиційного нарощування в сегменті малих і середніх аграрних підприємств. Більшість аграрних підприємств з площею до 2000 га через низькі платоспроможність і рівень рентабельності виробництва, а також некваліфікований менеджмент не можуть забезпечити стабільну кредитоспроможність і -- як наслідок -- дістати доступ до кредитних ресурсів. Тому одним з напрямів кредитного забезпечення малих і середніх аграрних підприємств може стати створення місцевих кооперативних банків і кредитних спілок у межах чинного законодавства України.

Процес удосконалення управління інструментами інвестиційної діяльності аграрного підприємства слід здійснювати за такими основними напрямами: формування інвестиційної стратегії, яке теж передбачає оцінку наявних ресурсів і вибір інвестиційних інструментів; визначення напряму інвестування й розміру інвестиційних ресурсів; вибір технологічного, організаційного та управлінського забезпечення процесу інвестування; оцінка ланцюга вартості інвестиційного процесу та його результатів.

Процес формування інвестиційної стратегії аграрного підприємства є тією основою, на якій будується вся інвестиційна діяльність. Інвестиційна стратегія -- це комплекс заходів, дій і рішень, спрямованих на розробку стратегії розвитку господарства для досягнення поставлених цілей. Вона передбачає організаційну стратегію, адаптацію до зовнішнього економічного середовища, розподіл виробничих ресурсів, координацію внутрішньогосподарської виробничої структури.

Зв'язок формування інвестиційної стратегії з ефективністю господарювання здійснюється через прибуток (дохід), оскільки однією з основних цілей інвестиційної діяльності є забезпечення максимуму прибутку в довгостроковому періоді. Процес управління інвестиційними інструментами забезпечується завдяки чітко розробленій системі управління; чітко визначеним конкретним цілям господарювання у кожний певний період; визначенню проблем і розробці заходів щодо їх розв'язання; організації самокредитування на кооперативній основі для малих і середніх аграрних підприємств; організації використання землі, трудових ресурсів, обладнання, будівель, машин та інших засобів виробництва з якнайвищою ефективністю; розробці системи оцінок роботи працівників; розробці системи реагування на можливі зміни в умовах виробництва.

Серед причин низької ефективності господарювання особливо слід виокремити низький рівень менеджменту і кваліфікації управлінців аграрних підприємств. Досить часто можна спостерігати ситуацію, коли два господарства, що знаходяться поруч, мають однакові зовнішні умови, але абсолютно різні результати господарювання. Практика показує, що за відсутності адекватної освіти (адже понад 80% фермерів і керівників інших аграрних підприємств здобули освіту в колишньому Радянському Союзі, яка не відповідає вимогам ринкової економіки) основою успішного менеджменту є природні здібності та досвід роботи. Так, середній вік успішних менеджерів становить близько 50 років, з яких понад 30 років вони пропрацювали у сільському господарстві.

Прикладом інноваційного менеджменту може слугувати адекватне застосування концепції ощадного виробництва в аграрних підприємствах, суть якої полягає у функціонуванні системи бізнес-процесів, що вимагає нижчих затрат праці, витрат на капітальні інвестиції, площі земель в обробітку та менших затрат інших ресурсів і часу на всіх стадіях створення споживної вартості [5]. Інший приклад -- це органічне сільське господарство: цілісна система управління виробництвом, яка покращує стан агроекосистеми (зокрема, біологічну варіативність, біологічні цикли і біологічну активність грунту). Це можливо при використанні культурних, біологічних і механічних методів на противагу використанню синтетичних матеріалів -- з тим, щоб виконати певну функцію в межах системи [6]. До складових систем ощадного та органічного виробництва належить також безплужний обробіток грунту (БО), так званий “No--Till”. Сьогодні багато вчених і практиків сходяться в думці, що традиційна система землеробства завдає шкоди навколишньому природному середовищу. Це відбувається через руйнування структури грунту та значну секвестрацію вуглецю у повітрі. БО -- це технологія вирощування сільськогосподарських культур, яка вилучає з виробничого циклу такі механічні прийоми впливу на грунт, як оранка, диску- вання, культивація. При цьому посів проводиться на рівномірно розподілених пожнивних рештках культури-попередника. Практика показує значно вищу ефективність систем ощадного та органічного виробництва в контексті їх позитивного впливу на відтворення родючості грунту та екологію (зокрема, зменшення впливу сільськогосподарської діяльності на зміну клімату) [7].

Наведені приклади ілюструють, що головною проблемою, з якою стикаються керівники аграрних підприємств України, є пристосування їхніх стандартів виробництва та управління до нових умов. Якщо керівники підприємств не розуміють необхідності застосування сучасних методів управління і технологій, то підвищувати ефективність господарювання їм буде досить складно.

Висновки

Дослідження теоретичних і практичних аспектів інвестиційної діяльності аграрних підприємств засвідчили відсутність чіткого визначення терміна “інвестиційні інструменти”. У науковій літературі трактування суті цього терміна майже відсутнє, воно нерідко переплітається з терміном “фінансові інструменти”, а іноді і прирівнюється до нього. Доведено, що під інвестиційними інструментами доцільно розуміти не тільки інструменти фінансового ринку, але й кредити банків та інших фінансових організацій під розвиток операційної діяльності підприємства, лізинг і страхування. Крім фінансових, виокремлюються нефінансові інвестиційні інструменти: зокрема, не менш важливим у практиці залучення інвестиційних ресурсів є управлінський фактор, тобто вміння менеджерів підприємств залучити потенціальні джерела інвестицій та ефективно їх використовувати. Тому інструменти інвестиційної діяльності слід розглядати у двох площинах -- як інвестиційний ресурс і як елемент управління діяльністю аграрного підприємства. Інакше кажучи, інвестиційний інструмент -- це засіб залучення та використання інвестиційних ресурсів суб'єктами економіки, який формується фінансовими і нефінансовими факторами з метою збільшення активів і підвищення ефективності господарської діяльності. Різниця між інвестиційним джерелом та інвестиційним інструментом полягає у функціональному підході.

Основним інструментом інвестиційної діяльності вітчизняних аграрних підприємств є банківське кредитування. Але на перешкоді їх кредитних взаємовідносин з банками постають такі проблеми, як незадовільний фінансовий стан багатьох з цих підприємств; недостатність фінансового забезпечення кредитних угод, якого вимагають банки; недоступність фінансових послуг для малих і середніх підприємств; висока вартість кредитів; відсутність належної кредитної історії аграрних підприємств. Крім того, відсутні такі важливі інструменти довгострокового кредитування, як іпотека, а також кооперативне само- кредитування малих і середніх підприємств на селі, що теж не сприяє розвиткові кредитного забезпечення підприємств аграрного сектору економіки України.

Список використаної літератури

1. Кобушко І.М. Моделювання попиту на інвестиційному ринку на основі застосування економетричних методів // Актуальні проблеми економіки. -- 2012. - № 7. - С. 217-229.

2. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність : навч. посіб. -- К. : Центр навчальної літератури, 2004. -- 376 с.

3. Калюжна Ю.П. Маркетингові дослідження в інвестиційній діяльності аграрних підприємств // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства : Економічні науки. -- 2011. -- Вип. 113. -- С. 69-74.

4. Коваль В.М. Інструменти інвестиційної діяльності аграрних підприємств // Економіка АПК. -- 2013. -- № 8. -- С. 104--109.

5. Коваль П.В. Особливості управління аграрними підприємствами за концепцією ощадного виробництва // Економіка АПК. -- 2012. -- № 5. -- С. 91--98.

6. Eyhorn F. Organic Farming for Sustainable Livelihoods in Developing Countries: The Case of Cotton in India. PhD diss. Department of Philosophy and Science, University of Bonn [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// www.zb.unibe.ch/download/eldiss/06eyhorn_f.pdf. 2009.

7. Демьяненко С., Бутко В. Стратегія адаптації аграрних підприємств України до глобальних змін клімату // Економіка України. -- 2012. -- № 6. -- С. 66--72.

References

1. Kobushko I.M. Modelyuvannya popytu na investytsiinomu rynku na osnovi zastosuvannya ekonometrychnykh metodiv [Modeling of the demand on the investment market on the basis of the use of econometric methods]. Aktual. Probl. Ekon. -- Act. Probl. Econ, 2012, No. 7, pp. 217--229 [in Ukrainian].

2. Maiorova T.V. InvestytsiinaDiyal'nist' [Investment Activity]. Kyiv, Center of Educ. Liter., 2004 [in Ukrainian].

3. Kalyuzhna Yu.P. Marketyngovidoslidzhennya v investytsiiniidiyal'nostiagrarnykh pidpryemstv [Marketing studies in the investment activity of agrarian enterprises]. Visn. Khark. Nats. Tekh. Univ. Sil's'k. Gosp., Ekon. Nauky -- Bull. Khark. Nat. Techn. Univ. Agr., Econ. Sci., 2011, Issue 113, pp. 69--74 [in Ukrainian].

4. Koval' V.M. Instrumenty investytsiinoi diyal'nosti agrarnykhpidpryemstv [Tools of the investment activity of agrarian enterprises]. EkonomikaAPK -- Economy of AIC, 2013, No. 8, pp. 104--109 [in Ukrainian].

5. Koval' P.V. Osoblyvosti upravlinnya agrarnymy pidpryemstvamy za kontseptsieyu oshchadnogo vyrobnytstva [Peculiarities of the economic management of agrarian enterprises by the conception of saving production]. Ekonomika APK -- Economy of AIC, 2012, No. 5, pp. 91--98 [in Ukrainian].

6. Eyhorn F. Organic farming for sustainable livelihoods in developing countries: The case of cotton in India. PhD dissertation. Dept. of Phil. and Sci., Univ. of Bonn, available at: http://www.zb.unibe.ch/download/eldiss/06eyhorn_f.pdf. 2009.

7. Dem'yanenko S., Butko V. Strategiya adaptatsii agrarnykh pidpryemstv Ukrainy do global'nykh zmin klimatu [A strategy ofthe adaptation of Ukraine's agrarian enterprises to global variations of the climate]. Ekonomika Ukrainy -- Economy of Ukraine, 2012, No. 6, pp. 66--72 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru