Аналіз методик розрахунку економічної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

В.М. ВАРЕНИК, кандидат економічних наук, доцент Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Досліджено методики розрахунку економічної безпеки України. Проаналізовано рейтинг України за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2012-2016 роки. Обґрунтовано використання методик розрахунку економічної безпеки України. Проведено аналіз складових груп показників, які використовуються для розрахунку рівня економічної безпеки за двома методиками. Виокремлено відмітні ознаки та ознаки схожості між Методикою за індексом глобальної конкурентоспроможності та Методичними рекомендаціями щодо розрахунку рівня економічної безпеки України.

Ключові слова: економічна безпека, індекс глобальної конкурентоспроможності, методика, розрахунок економічної безпеки.

Постановка проблеми. Економічна безпека держави є складовою національної безпеки. Вона відіграє вирішальну роль у забезпеченні економічного розвитку, у підтриманні сталого розвитку економіки, реалізації ефективної соціальної політики, захисту суспільства від екологічних стихій, підтримання належного рівня конкурентоспроможності в умовах міжнародної економічної взаємозалежності.

Проблеми внутрішнього розвитку економіки України, динамічні зміни у глобальному економічному просторі та збільшення ступеня відкритості національної економіки зумовлюють необхідність дослідження методик розрахунку економічної безпеки держави з метою визначення найбільш ефективної. Створення ефективної системи економічної безпеки держави дає можливість вчасно виявляти загрози національним економічним інтересам і запобігати заподіянню збитків соціально-економічній системі в цілому.

Усе це й зумовлює необхідність ґрунтовного дослідження методик розрахунку рівня економічної безпеки держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми економічної безпеки де далі частіше привертають увагу як зарубіжних, так і вітчизняних вчених.

Питанням обґрунтування теоретичних положень, розробці методичних підходів і науково-практичних рекомендацій з формування економічної безпеки України присвячене наукове дослідження вітчизняного вченого І.О. Губаревої [1], питанням дослідження економічної безпеки України в розрізі складових, що її формують, на основі розгляду теоретичних та методичних підходів, проведенню аналізу основних тенденцій присвячене наукове дослідження вітчизняного ученого Т.В. Сак [2], питання метотодичних підходів до оцінювання рівня економічної безпеки держави вивчав О.В. Тимошенко [3], питання моделювання процесу оцінювання рівня економічної безпеки регіону досліджували А.Д. Пілько і Н.В. Савчук [4], питанням вдосконалення методології інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки України присвячене наукове дослідження представників Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові Украї- ни Ю.М. Харазішвілі, А.І. Сухорукова, Т.П. Крупельницької [5].

Але аналіз спеціалізованої літератури показав, що в основному більшість вчених використовують тільки одну методику, затверджену Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Постановка завдання. Для вирішення окресленого кола питань на основі узагальнення світового наукового та практичного досвіду щодо методик оцінки рівня економічної безпеки України проведемо аналіз методик розрахунку економічної безпеки України, розглянемо їх основні характеристики, результати розрахунків, проведемо їх порівняльну характеристику для визначення недоліків та можливостей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Однією з важливих умов стабільного розвитку національної економіки є вчасне реагування на загрози факторів зовнішнього середовища та визначення чітких методик щодо оцінки рівня загроз державі з боку того чи іншого фактора. Тому дослідження питання, яка методика є найефективнішою для визначення загроз економічній безпеці України, є актуальним і потребує детального вивчення.

У спеціалізованій літературі є доволі багато визначень поняття «економічна безпека». На нашу думку, найбільш широким і змістовним визначенням є таке: «Економічна безпека - це сукупність умов, за яких зберігається здатність країни підтримувати конкурентоспроможність економіки, ефективно захищати національні економічні інтереси і протистояти зовнішнім економічним загрозам, повністю використовувати конкурентні переваги в міжнародному поділі праці» [6, с. 366].

Згідно з цим визначенням основним критерієм оцінки рівня економічної безпеки держави є конкурентоспроможність економіки. Адекватний аналіз цього критерію дасть можливість провести оцінку і визначити загрози економічній безпеці.

Одним із провідних вчених, який проводить дослідження сутності економічної безпеки є Майкл Портер, професор кафедри ділового адміністрування Harvard Business School, який зазначає: «Головна мета держави забезпечити власним громадянам досить високий та зростаючий рівень життя. Здатність держави це зробити залежить не від якогось аморфного терміна „конкурентоспроможність”, а від того, наскільки продуктивно використовуються національні ресурси - праця та капітал» [7, с. 24].

Відповідно до визначення фахівців ОЕСР, національна конкурентоспроможність - це здатність країни за умов вільних та прозорих ринкових відносин виробляти товари і послуги, які відповідають вимогам міжнародних ринків, і одночасно підтримувати та підвищувати протягом тривалого часу реальні доходи свого населення [8, с. 54].

Щорічно Україна бере участь у дослідженнях рейтингу міжнародної конкурентоспроможності, які проводить Світовий економічний форум (СЕФ). Кожного року СЕФ ранжує країни за індексом глобальної конкурентоспроможності, який оцінюється на основі певних параметрів, зокрема: якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров'я і початкова освіта, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвинутість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір рину, відповідність бізнесу сучасним вимогам, інноваційний потенціал.

Як бачимо, до розрахунку включено 12 параметрів, які характеризують конкурентоспроможність країн.

Проаналізуємо результати ранжування країн за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2012-2016 рр. (рис. 1).

Таким чином, бачимо, що згідно з ранжуванням країн за індексом глобальної конкурентоспроможності рейтинг України постійно змінюється, і в 20152016 рр. Україна займає гіршу позицію (на 3 позиції нижче) порівняно з рейтингом 2014-2015 рр. (рис. 2).

економічний безпека конкурентоспроможність фінансовий

Рис. 1. Ранжування країн за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2012-2016 рр. (за розрахунками Всесвітнього економічного форуму

Рис. 2. Рейтинг України згідно з індексом глобальної конкурентоспроможності країн

Індекс глобальної конкурентоспроможності складається з більш ніж 100 змінних, які становлять 3 основні групи субіндексів: «Основні вимоги», «Підсилювачі продуктивності» та «Інновації та фактори вдосконалення» [13].

Розглянемо кожний субіндекс більш детально (табл. 1).

Аналіз основних субіндексів індексу глобальної конкурентоспроможності для України за 2014-2016 рр. показав, що за двома з трьох субіндексів Україна покращила свої позиції в рейтингу.

Згідно з даними дослідження, за першим субіндексом «Основні вимоги» Україна втратила 14 позицій. У цій групі за всіма показниками спостерігається падіння.

За 3 показниками з 6 субіндексу «Підсилювачі продуктивності» Україна покращила свої позиції, але за такими показниками, як розвиток фінансового ринку, технологічна готовність та розмір ринку, спостерігаємо падіння позицій.

Що стосується субіндексу «Інновації та фактори вдосконалення» Україна покращила свої позиції на 20 пунктів. Значення кожного показника покращилося, зокрема інновацій на 27 позицій, відповідність бізнесу сучасним вимогам на 8 позицій.

Отже, аналіз індексу глобальної конкурентоспроможності показав, що Україна найбільше позицій втратила за показниками, які характеризують розвиток інфраструктури, макроекономічне середовище та розвиток фінансового ринку. Причому за деякими позиціями країна «очолює» списки з кінця, зокрема за міцністю банків присвоєно 140-ве місце зі 140 країн світу; за регулюванням фондових бірж - 135-те, за інфляційними змінами - 134-те [13].

За оцінками експертів, найбільш проблемними факторами для ведення бізнесу в Україні визначено (в порядку зменшення): корупцію, ускладнений доступ до фінансів, інфляцію, політичну нестабільність, високі податкові ставки, неефективну державну бюрократію, складність податкового законодавства, регулювання валютного ринку, часту зміну урядів, обмежувальне регулювання ринку праці, недостатню здатність до інновацій, невідповідну якість інфраструктури, злочинність та крадіжки, низьку якість охорони здоров'я, недостатню освіченість і погану етику робочої сили [13].

Таблиця 1. Аналіз субіндексів індексу глобальної конкурентоспроможності для України

Таблиця 4. Відмітні ознаки та ознаки схожості між Методикою за індексом глобальної конкурентоспроможності та Методичними рекомендаціями щодо розрахунку рівня економічної безпеки України