Євроінтеграційний рух України до Світової організації торгівлі: випробування на шляху легкої промисловості

Kyiv National University of Technologies and Design

In the article is given complex appraisal of the economic consequences of Ukraine's integration to World Trade Organization in the light industry, is resulted the generalized picture of main advantages (possibilities) and failings (threats) which appear as a result of Ukrainian joining to WTO for the enterprises of this branch, which need to be considered at further cooperation.

Key words: World Trade Organization, structure of the import and export, threats, opportunities, appraisal

Сучасна Світова організація торгівлі є провідною міжнародною організацією, членами якої є 156 країн світу. Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торгівельних потоків, але й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації стало практично обов'язковою умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство.

Не винятком є і Україна, яка стала на шлях побудови країни-члена СОТ. 16 травня 2008 року набув чинності ратифікований Верховною Радою 10 квітня 2008 р. Протокол про приєднання України до СОТ (Україна стала 152-м членом цієї організації). Вступ до СОТ є суттєвим чинником активізації зовнішньоекономічної політики України. Це має відбуватися шляхом розвитку торгівельних та інвестиційних відносин на засадах визнаних норм і правил. Актуальність даної теми полягає в тому, що вступ України до СОТ - це одночасно і можливість, і загроза. З одного боку, це підключення до ринку в десятки разів більшого від того ринку, на якому Україна технологічно може працювати. З іншого боку, це загроза втрати існуючого ринку. Дослідженням даної проблеми займалися багато українських і зарубіжних вчених, зокрема: Г. Є. Петрова, Л. Л. Стариченко, Я. А. Жаліло, В. М. Клочко, О. І. Амоша, О. М. Мальський, І. В. Хаджинов та ін.

Приєднання України до СОТ стало одним із стратегічних завдань зовнішньоекономічної політики держави.

Постановка завдання

Метою даної статті є аналіз проблем, що виникли у зв'язку із вступом України в СОТ, формування пропозицій щодо їх розв'язання, а також визначити шляхи максимального використання потенційних переваг членства в СОТ.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність розв'язанім таких завдань:

- виділити позитивні наслідки приєднання України до СОТ;

- виокремити негативні наслідки приєднання України до СОТ;

- дослідити можливість нейтралізації нових викликів і ризиків для України, які виникають унаслідок приєднання до СОТ.

Результати досліджень

Вступ до СОТ сприяв реалізації зовнішньоекономічних інтересів України, а саме: відбулося посилення експортного потенціалу держави та збільшення зовнішніх ринків збуту, інтенсифікація господарських зв'язків та євроінтеграційних процесів. Приєднання України до СОТ дало позитивний імпульс для розвитку нашої держави.

Ця взаємодія покращила і укріпила економічну базу України, створила передумови для вливання іноземних інвестицій і створення зовнішньоекономічної привабливості України на ринку.

При дотриманні стабільності та прозорості в торгівлі українські підприємства стали дуже привабливими для іноземних інвесторів, які змогли з більшою впевненістю прогнозувати доходи та видатки. Приєднавшись до СОТ Україна отримала можливості для здійснення зовнішньої торгівлі на світових ринках. Українські виробники не можуть забезпечити конкурентоспроможність своїх товарів на світовому рівні, але для того, щоб забезпечувати ними зовнішні ринки, вони повинні пристосуватися до нових умов, адже місце наших виробників і їх продукції на світовому ринку залежить тільки від них самих. Відповідно, СОТ надає рівні права, однак не обмежує конкуренцію ані у світі, ані в нашій країні. Вітчизняним підприємцям доводиться швидко опановувати нові умови роботи, які багатьом західним виробникам добре відомі, на які припадає близько 80 % світової торгівлі.

За роки співпраці України та СОТ можна виділити як позитивні, так і негативні аспекти.

Позитивні аспекти:

- сприятливий клімат для іноземних інвестицій;

- збільшення вибору товарів і послуг;

- інтеграція з ЄС;

- забезпечення умов для стабільного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі;

- створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС;

- збільшення до Державного бюджету надходжень за рахунок розширення бази справляння митних платежів;

- доступ до міжнародного механізму врегулювання торгівельних суперечок;

- розширення експортного потенціалу;

- отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі. Негативні аспекти:

- скорочення золотовалютних резервів внаслідок збільшення обсягів імпорту;

- невідповідність у структурі попиту і пропозиції робочої сили - наслідок збільшення структурного безробіття;

- обмеження в правах національних товаровиробників;

- збільшення імпорту зарубіжної продукції в Україну;

- закриття підприємств національних виробників, що мали обмежені фінансові ресурси для структурної перебудови;

- проблема низької конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників, як наслідок неможливості використанім низки пільг [ 1 ].

Вступ України до СОТ сприяв розширенню зовнішніх ринків збуту, асоціації з ЄС і підписанню угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ), яка набула чинності з 1 січня 2016 року, збільшив можливості вітчизняних виробників до отримання іноземних інвестицій.

Саме завдяки ЗВТ відбулося спрощення торгівлі між Україною і ЄС внаслідок лібералізації передумовою якої є зменшення та скасування тарифів щодо товарів, здешевлення витрат на митне оформлення товарів, приведення у відповідність українських регламентів і правил, що стосуються бізнесу, до законів і правил ЄС, доступу до більш якісного імпорту.

Слід звернути увагу на перегляд окремих норм ЗВТ щодо України, бо узгодження їх відбувалось кілька років тому, коли в Україні була інша структура економіки.

В 2015 р. спостерігалося падіння українського експорту в ЄС, що було спричинено виходом деяких країн - членів ЄС з кризи. Внаслідок чого вони змушені були застосовувати політику бюджетної економії. Відбулося зниження попиту на українські товари, що спричинило падіння рівня експорту України до ЄС. Також ця криза торкнулася і діяльності українських підприємств легкої промисловості. Відбувся спад експорту товарів цієї галузі, що призвело до негативної тенденції у виробництві цих товарів і погіршило ситуацію у легкій промисловості України. Раціональний аналіз цієї ситуації допоможе краще побудувати режим експорту між Україною і ЄС, що можливе при створенні ЗВТ між Україною і ЄС, а також допоможе пристосуватися до європейських умов у легкій промисловості [2].

Починаючи з 2008 року більшість галузей промисловості вже працювали в умовах, які відповідають вимогам, представленими перед Україною, в рамках вступу до Світовій організації торгівлі (СОТ). У зв'язку з цим залишається важливим питанім підтримки і захисту вітчизняних виробництв.

Під час перемовин щодо вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов'язання щодо приєднання до секторальної угоди та ініціатив у такій промисловій сфері як «Текстиль та одяг» [3, 4].

Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, з них у державній власності знаходиться менше 1%. Конкурентоспроможність української текстильної промисловості не знизилась після вступу до Світової організації торгівлі. Протягом останніх років легка промисловість зіштовхнулась з рядом проблем, які призвели до погіршення показників її діяльності, зокрема через фінансову кризу, нерівність в системі оподаткування, існування «тіньового» імпорту та виробництва.

За 2015 рік обсяги виробництва основних видів товарів легкої промисловості в порівнянні з 2008 роком значно зменшилися. Пошиття верхнього одягу, а саме костюмів, піджаків, блейзерів, суконь, спідниць, брюк, бриджів та шортів, трикотажних машинного або ручного в'язання, жіночих та дівчачих зменшилося на 19,5%, одягу спіднього, а саме футболок, майок й аналогічних виробів, трикотажних машинного або ручного в'язання збільшилося на 37,2%, а блузок, сорочок та батників трикотажних машинного або ручного в'язання, жіночих та дівчачих зменшилося на 64,2%, а одягу трикотажного і в'язаного іншого, а саме светрів, пуловерів, кардиганів, жилетів та виробів подібних, трикотажних та в'язаних збільшилося на 11,1%. Сподівання на покращення ситуації у виробництві товарів легкої промисловості у зв'язку з членством

України в СОТ не виправдались - значне скорочення їх виробництва відбулося у результаті зниження рівня митно-тарифного захисту внутрішнього ринку при вступі 5 лютого 2008 року України до СОТ [5, 6]. Середньоарифметична ставка імпортного митного тарифу на товари легкої промисловості в Україні становить 5,3%, а в країнах ЄС - 9,8%. Так, наприклад, на пряжу бавовняну та тканини бавовняні ставка імпортного мита в Україні «0», в країнах ЄС - 6,4-8,0%; така ж ситуація із митами на послуги з виготовлення одягу до країн ЄС. Виробництво тканин бавовняних в Україні за І півріччя 2014 року склало 4881 м² або 51,9 % до відповідного періоду 2013 року.

За результатами 2014 р. індекс текстильного виробництва, одягу, шкіри та інших матеріалів до аналогічного періоду 2013 р. становив 95,6% [7].

Таким чином, членство України в СОТ не дало українським виробникам отримати рівні можливості доступу до зовнішніх ринків.

З огляду на поглиблення економічної кризи у 2014 році та погіршення стану платіжного балансу країни, після консультацій з Комітетом Світової організації торгівлі з платіжного балансу і представниками Міжнародного валютного фонду, для виправлення цієї ситуації Україна була змушена врегулювати порядок застосування додаткового валютного збору на імпорт.

Уряд України наприкінці лютого 2015 року ввів додатковий імпортний збір ставками 10% і 5%. Додатковий імпортний збір стягувався з товарів, які ввозилися на митну територію України у митному режимі імпорту (тобто для вільного обігу на митній території України), незалежно від країни їх походження.

Країни-члени Світової організації торгівлі закликали Україну скасувати додатковий імпортний збір не пізніше кінця 2015 року.

Скасування імпортного збору пов'язано з тим, що його введення з самого початку було проблематичним. Україна входить в Світову організацію торгівлі (СОТ), і з СОТ це рішення від початку узгоджено не було. Україна розуміє, якщо не виконує зобов'язань, як член СОТ, то будуть запроваджені певні обмеження щодо експорту.

Державна фіскальна служба України зазначає значне зростання ввезення до країни контрабандного товару після запровадження додаткового імпортного збору.

Втрати бюджету внаслідок відсутності дієвих механізмів щодо контролю ринку лише товарів легкої промисловості складають щонайменше 10,0 млрд. гривень за 2015 рік.

Додатковий імпортний збір, введений у лютому 2015 року для стабілізації платіжного балансу України, був скасований з 1 січня 2016 року [8, 9].

Очікувалося, що запровадження даної норми призведе до позитивних змін - стабілізації платіжного балансу, примноження золотовалютних резервів, а також збільшення надходжень до Державного бюджету з урахуванням зростання вартості іноземної валюти від ввізного мита за рахунок додаткового імпортного збору, ПДВ з імпортованих товарів, покращення сальдо торговельного балансу.

Водночас, такий захід є одним із ключових чинників погіршення ситуації у реальному секторі економіки, зокрема і в галузі виробництва товарів легкої промисловості. Про це свідчать наступні індикатори економічного розвитку (динаміка приросту (спаду) обсягів експортно-імпортних поставок продукції, аналіз експорту товарів, динаміка обсягів виробництва).

Нестабільність динамічного тренду за період 2008-2015 років демонструють операції зовнішньоекономічної діяльності підприємств легкої промисловості (рис. 1) [10].

Размещено на http://www.allbest.ru/