Аналіз статево-вікової структури населення міста Дніпропетровська

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК911.3

Актуальність дослідження. Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення [6, с. 38].

Практичне значення дослідження особливостей вікової структури зростає у контексті очікуваного посилення старіння населення. Складання основного фінансового документу країни - бюджету, розробка стратегій розвитку міст і районів неможлива без інформації про кількість окремих вікових категорій громадян: шкільного і дошкільного, працездатного, пенсійного віку тощо. Від цих даних залежить планування доходів і видатків місцевих бюджетів, проектування об'єктів соціальної інфраструктури. Диференціація особливостей статево-вікової структури в області обумовлює необхідність її вивчення в територіальному і часовому вимірах, що підсилює актуальність дослідження та дає можливість виявити специфічні особливості, тенденції та може бути використано при розробці регіональної демографічної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями демографічної ситуації та її окремих складових в Україні займаються науковці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України. Серед відомих зарубіжних та вітчизняних науковців, що займалися даною проблемою, слід відзначити таких авторів як Д. Валантей, В. Джаман, Ф. Заставний, І. Курило, Л.Нємець, С.Стеценко, В.Стешенко, О. Хомра та багато інших.

Постаночка мети наукового дослідження. Аналіз особливостей статево-вікової структури населення м. Дніпропетровська.

Виклад основного матеріалу. Чисельність населення м. Дніпропетровська скорочується. На момент перепису населення, чисельність наявного населення становила 1 080 846 осіб. Станом на 1 січня 2011 року наявне населення міста скоротилося до 1 007 210 осіб. При цьому кількість чоловіків скоротилася дещо більше, ніж жінок. Частка жінок у наявному населенні міста становить 54,6% (табл. 1.). У період 2002-2011 років як природний приріст, так і сальдо міграції мали від'ємні значення. Протягом 2008 року зафіксоване найбільше скорочення населення, переважно за рахунок міграційного відтоку [2, с. 10].

Таблиця Динаміка народжуваності, 2006-2010роки

Смертність зросла у 2006 році, але потім Скорочення у 2009 році було істотним -- на скоротилася у 2008 і 2009 роках (табл. 3). 8%, але у 2010 році смертність зросла знову.

Динаміка смертность 2006-2010 роки, осі

Рис 1 демонструє, що смертність була вищою за народжуваність у всі роки, що аналізуються. Незважаючи на зростання народжуваності у 2007-2008 роках, її було недостатньо, щоб компенсувати рівень смертності. Таким чином, природний приріст населення був від'ємним [1].

Рис 1. Динаміка природного приросту населення, 2006-2010 роки

Внутрішня і міжнародна міграції населення роблять внесок у загальне сальдо міграції. Сальдо внутрішньої міграції є різницею між кількістю людей, які приїхали в м. Дніпропетровськ з інших населених пунктів України і тих, які виїхали в інші населені пункти України (включаючи як Дніпропетровську область, так і інші регіони України). У досліджуваний період сальдо внутрішньої міграції було від'ємним в усі роки (табл. 4). Щорічний відтік чоловіків і жінок був приблизно однаковим [З, с. 83].

Сальдо міжнародної міграції є різницею між кількістю людей, що приїхали до м. Дніпропетровськ з інших країн і кількістю людей, що виїхали в інші країни. У період 2006-2010

Загальне сальдо міграції, яке складається з сальдо внутрішньої міграції і сальдо міжнародної міграції, було від'ємним протягом 2006- 2010 років (рис. 2). Така ситуація зберігалася переважно завдяки відтоку населення в інші населені пункти України. Іншими словами, по років сальдо міжнародної міграції залишалося додатнім, але було більшим серед чоловіків, ніж серед жінок (табл. 5) [3, с. 85].

зитивне сальдо міжнародної міграції у м. Дніпропетровськ було недостатнім, щоб компенсувати відтік населення через внутрішню міграцію. Це було особливо очевидним у 2008 році, коли місто втратило через міграцію 7 443 мешканці.

Рис. 2. Сальдо міграції, 2006-2010 роки

Скорочення населення у м. Дніпропетровськ у 2006-2010 роках забезпечувалося як природними факторами, так і міграційним відтоком населення. При цьому природні чинники (смертність, що перевищувала народжуваність) робили більший внесок у скорочення постійного населення протягом чотирьох з п'яти досліджуваних років, ніж міграція. Винятком є 2008 рік, коли рекордно мала кількість людей прибула до міста з інших населених пунктів України (табл. 6) [4, с. 26].

Статево-вікова структура населення формується під спільним впливом трьох основних факторів: співвідношення чисельності народжених живими хлопчиків і дівчаток (так зване вторинне співвідношення статей); вікової диференціації смертності у чоловіків і жінок; статево-вікового складу мігрантів. Оскільки перший фактор є фундаментальною біологічною константою, то вирішальна роль у формуванні та зміні статево-вікового складу (структури) населення регіону належить віковій диференціації смертності та статево-віковим відмінностям в інтенсивності міграції, що, в свою чергу, залежить від дії соціальних, економічних, екологічних умов життя населення. Розподіл постійного населення м. Дніпропетровськ за віком і статтю є більшою у вікових групах від 0 до 30 років чоловіків, при цьому у більш старших вікових групах переважають жінки. У вікових групах старше 44 років домінування жінок стає помітною тенденцією (60,9%), при цьому у найстаршій віковій групі (старше 60 років) жінки становлять 65,5%, це свідчить про значне скорочення чоловічого населення у віці старше 50 років [4, с. 35].

Природний і міграційний приріст населення, 2006-2010 роки

Можна простежити періоди спаду та підвищення народжуваності, які проявляють себе на віковій структурі у вигляді звужених і розширених частин: вікові групи 75-79 років - наслідок голодомору 1933 року: висока смертність немовлят та зниження рівня народжуваності; після голоду, в другій половині 1930-х років відбулося компенсаційне зростання народжуваності внаслідок реалізації народжень, підсилене постановою про заборону абортів, в наслідок чого простежується розширення в когортах населення у віці 65-70 років. Надалі спостерігається скорочення когорт 1942-45 рр. народжень, з подальшим розширенням, що є наслідком підвищення народжуваності в мирний час, реалізації відкладених народжень та чисельної дітородної когорти населення. Зниження народжуваності в наступні роки і входження до найбільш активного дітородного віку ма- лочисельних поколінь, народжених у роки війни, сформувало в 1965-70 рр. заглиблення на піраміді. Розширення діаграми в місці, що відповідає когортам 1970-76 рр. народження; найбільші за чисельністю вікові групи припадають на 1983-86 рр. народження, що пов'язане з чисельною когортою дітородного населення, народженого в післявоєнні роки, в сукупності із впровадження стимулюючої демографічної політики. Скорочення чисельності поколінь 1990-х років народження пов'язане зі зменшенням інтенсивності дітонародження, з переважно менш численним (ніж попередні) поколінням дітородного населення, з непередбачу- ваними змінами в політичному та економічному житті країни [5, с. 52].

Найменш численні когорти народжених простежуються наприкінці XX - початку XXI століть (5-15 років), чому сприяло ряд чинників: в умовах економічної, соціальної, політичної нестабільності. Чисельна когорта народжених у 1970 років, яка увійшла у дітородний вік, була вимушена відкласти народження; на підтвердження цього факту також свідчить підвищення рівня народжуваності і, відповідно, розширення на піраміді, починаючи із 2004 року, що в певній мірі є наслідком зростання народжуваності серед жінок у віці 33-37 років порівняно з більшістю інших вікових груп у 2005-2010 рр. Як відомо, саме ці покоління почали переходити на західну модель більш пізнього народження дітей. Тому розширення найнижчої частини піраміди можливо відповідає як дітям поколінь 1970-х, так і дітям поколінь 1980-х років, які формують найбільш активну дітородну когорту населення. Ймовірно, в разі поліпшення рівня життя населення в найближчі роки саме ці когорти можуть дати значний приріст інтенсивності дітонародження, а реалізація їх репродуктивних настанов буде більш повного, ніж попередніх поколінь.

Статево-вікової структура населення м. Дніпропетровська відповідає регресивній віковій структурі населення, що характеризується значною перевагою питомої ваги батьків над питомою вагою дітей, що зумовлює скорочення чисельності населення. Цей висновок підтверджується тим, що у 2011 р. у Дніпропетровському регіоні питома вага дітей (0-14 років) становила 11,3% (12,4% по області в цілому; в тому числі - у міських поселеннях -- 12,1%, у сільській місцевості - 13,6%), а прабатьків (50 років і старші) - 35,2% (37% по області в цілому, в тому числі - у міських поселеннях - 36% , у сільській місцевості - 39%). Отже, можна зробити висновок про те, що ступінь регресивності вікової структури населення у Дніпропетровському регіоні значно нижче, ніж по області в цілому [5, с. 54].

Розподіл постійного населення за статтю і віком для населення м. Дніпропетровська свідчать про наявність помітних відмінностей закономірностей статево-вікового розподілу. Так, для населення міста Дніпропетровська характерні три чітко виражені "піки", які відповідають віковим інтервалам 25-29, 50-54, 70-74 років, що зумовлюється явищами компенсації й амортизації, а вік балансування припадає на інтервал 35-40 років, після цього має місце значне переважання чисельності жінок у всіх вікових групах.

Станом на 1 січня 2011 року середній вік постійного населення м. Дніпропетровськ становив 40,5 року, що було дещо нижчим, ніж у Дніпропетровській області (40,7 року). При цьому середній вік жінок становив 42,8 року, а чоловіків - 37,8 року.

Для співвідношення населення різного віку застосовуються показники демографічного навантаження, аналіз яких для населення м. Дніпропетровська (рис. 3) свідчить про наявність значної варіації їх значень, зумовленої суттєвими відмінностями статево-вікової структури чоловічого та жіночого населення [5, с. 60].

Демографічне навантаження -- це відношення кількості осіб у віці, молодшому та старшому за працездатний, до кількості осіб працездатного віку. В Україні вік, молодший за працездатний, - 0-15 років, старше за працездатний: 55 років і старше -- для жінок та 60 років і старше ¦ для чоловіків. Таким чином, працездатний вік для жінок становить 16-54 роки, для чоловіків - 16-59 років. Демографічне навантаження вимірюється як кількість осіб непрацездатного віку у розрахунку на 1 000 осіб працездатного віку. статевий віковий демографічний працездатний

Демографічне навантаження у 2011 році становило 614 осіб непрацездатного віку на 1000 осіб працездатного вікуб, при цьому навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, становило 212 осіб, а у віці, старшому за працездатний, - 402 особи.

У 2011 році частка населення працездатного віку становила 62,0% (617 847 осіб), молодшого за працездатний вік, - 13,1% (130 966 осіб), старшого за працездатний вік, -- 24,9% (248 265 осіб). При цьому, якщо серед чоловіків кількість населення у віці, старшому за працездатний, була лише дещо більшою за кількість населення у віці, молодшому за працездатний, то серед жінок кількість осіб у віці, старшому за працездатний, у 2,75 разів перевищувала кількість осіб у віці, молодшому за працездатний (рис. 3). Такий дисбаланс пояснюється більш ранньою межею непрацездатного віку для жінок. Водночас, якщо порахувати частку чоловічого населення у віці, старшому за працездатний використовуючи таку ж межу пенсійного віку, як і для жінок (55 років і старше), то жіноче населення у віці, старшому за працездатний, все одно буде у 1,6 разів більше, ніж чоловіче, через більшу тривалість життя жінок [1, с. 18].

Рнс.З. Населення працездатного і непрацездатного віку, 2011 рік, %

Протягом останніх п'яти років спостерігається стійка тенденція до збільшення демографічного навантаження на працездатних осіб, при цьому навантаження підвищується як через збільшення кількості осіб у віці, молодшому за працездатний, так і кількості осіб, у віці, старшому за працездатний.

Таблиця

України у цілому за п'ятьма основними показниками.

Природний приріст населення м. Дніпропетровськ є дещо вищим, ніж приріст в Україні у цілому, тому позицію міста визначено як сильну. Демоірафічне навантаження у м. Дніпропетровськ є значно нижчим за показник в Україні у цілому, як і частка населення у віці старше 60 років.

Таблиця