Характеристика, склад та методи розрахунку основних фондів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Основні фонди

Основні фонди -- це сукупність матеріально-речових цінностей, які використовуються як засоби праці у виробничій (господарчій) діяльності на протязі періоду, який перевищує 365 днів з моменту введення, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом. До них належать: будівлі, споруди, передатні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні та регулюючи прилади та пристрої, транспортні засоби, інструменти, виробничий та господарчий інвентар, продуктивна худоба та ін. Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Згідно з системою бухгалтерського обліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального виробничого операційного циклу. Основні фонди поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устаткування тощо) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди тощо). Основні невиробничі фонди - це об'єкти культурно-побутового призначення (клуби, їдальні тощо). Основні фонди ще називають поза оборотними, або низько оборотними, активами; у вартісній оцінці вони становлять значну частину статутного капіталу підприємства.

Типовий склад основних виробничих фондів виробничих підприємств такий: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини й устаткування, прилади, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент і пристосування, виробничий й господарський інвентар тощо.

Розрізняють активну й пасивну частини основних фондів. Ті фонди (машини, обладнання тощо), які беруть безпосередню участь у виробничому процесі, належать до активної частини основних фондів. Інші (будівлі, споруди), які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, відносять до пасивної частини основних фондів.

Рис. 1. Структура основних фондів

Облік і оцінювання основних фондів здійснюються в натуральній і грошовій формах. Натуральна форма обліку основних фондів необхідна для визначення їхнього технічного стану, виробничої потужності підприємства, ступеня використання устаткування й інших цілей. Грошове (або вартісне) оцінювання основних фондів необхідне для визначення їх загального обсягу, динаміки, структури, величини вартості, що переноситься на готову продукцію, а також для розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень. Первісна вартість основних фондів включає вартість придбання устаткування (споруди, будівлі), транспортні витрати з доставки і вартість монтажу тощо. За первинною вартістю фонди приймаються на облік, визначається їхня амортизація й інші показники. Залишкова вартість є різницею між початковою або відновною вартістю основних фондів і сумою їхнього зносу.

Ліквідаційна вартість - вартість реалізації зношених або виведених із експлуатації окремих об'єктів основних фондів.

Балансова вартість - це вартість об'єктів з урахуванням переоцінки, за якою вони числяться на балансі підприємства.

Ринкова вартість - найбільш вірогідна ціна продажу об'єктів основних фондів з урахуванням їх реального стану, співвідношення попиту і пропозиції.

Переоцінювання основних фондів - це визначення реальної вартості основних фондів (основних засобів) організацій на сучасному етапі становлення ринкової економіки і створення передумов для нормалізації інвестиційних процесів у країні. Переоцінювання дає змогу отримати об'єктивні дані про основні фонди, їхній загальний стан, галузеву структуру, територіальний розподіл та технічний стан.

2. Розрахунок амортизації

фондовіддача економічний рентабельність амортизація

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з врахуванням очікуваного способу використання активу. Можна виділити наступні вимоги до амортизації основних засобів;

· Вартість об'єкту, що амортизується, повинна списуватись систематично протягом строку корисної служби;

· Амортизаційні відрахування за кожний період часу повинні визнаватись як дохід, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

У міжнародній практиці застосовуються наступні методи амортизації основних засобів:

1. Методів рівномірного (прямолінійного) списання;

2. Виробничий метод (метод нарахування зносу пропорційно обсягу виконаних робіт);

3. Методи прискореного списання:

· Метод списання вартості по сумі чисел (метод суми чисел) або кумулятивний метод;

· Метод залишку, що зменшується.

За методом рівномірного (прямолінійного) списання вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

Приклад.

Первісна вартість вантажного автомобіля 10 000 грн. Очікуваний строк служби - 5 років. Ліквідаційна вартість автомобіля у вигляді матеріалів - 1000 грн.

Отже сума амортизації за рік складе:

Аріч=(Пв-Лв)/Стр.сл

1 800 грн = (10 000 - 1 000)/ 5 = (Первісна вартість - Ліквідаційна вартість) / Строк служби, або 1 800/ 9 000=20%

Табл.. 1

Місячна сума амортизації дорівнює 1800/12=150.

Перевагою прямолінійного методу є перш за все простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, що випускається.

Прямолінійний метод зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти основних фондів як нерухомість, меблі.

Недоліки прямолінійного методу полягають в тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об'єкту, а також такий фактор, як необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів порівняно з першими.

3. Ефективність основних фондів

Фондовіддача - економічний показник, що характеризує рівень ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, галузі [1] [2]. В англомовній літературі для аналогічного за своїм економічним змістом показника використовується термін в дослівному перекладі з англійської коеффіціентоборота (оборотності) основних коштів.

Даний показник використовується для характеристики динаміки ефективності використання основних фондів підприємства, а також для порівняльної оцінки ефективності використання основних фондів на підприємствах однієї галузі.

Показник фондовіддачі визначається діленням річного обсягу продукції у вартісному або натуральному вираженні на середньорічну повну балансову вартість виробничих основних фондів. Визначає кількість продукції, виробленої на один рубль або на 1000 рублів виробничих основних фондів. Показники фондовіддачі розраховуються для діючих і нововведених підприємств, можуть розраховуватися по всіх фондах і окремо по активної частини основних фондів.

Показник фондовіддачі розраховується за такою формулою:

ФО = Обсяг випущеної товарної продукції / Середньорічна вартість основних засобів.

Чисельне значення показника залежить від галузевих особливостей, рівня інфляції та переоцінки основних засобів.

Чим вище значення показника, тим більш ефективно використовуються основні фонди. Це означає, що з кожної гривні основних фондів організація отримує більше продукції. Іншими словами, на кожен рубль виручки організація затратила менше основних засобів.

Основними факторами зростання фондовіддачі є:

Підвищення продуктивності обладнання в результаті технічного переозброєння і реконструкції діючих та будівництва нових підприємств;

Збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

Поліпшення використання часу і потужності;

Зниження вартості одиниці потужності нововведених, реконструйованих і переозброення підприємств;

Заміна ручної праці машинним;

Поліпшення освоєння нововведених потужностей.

Показник зворотний фондовіддачі називають фондомісткості.

Фе = 1 / Фо

Фондомісткість - показник, зворотний фондовіддачі; характеризує вартість виробничих основних фондів, що припадає на 1 грн. продукції.

По підприємствах і об'єднанням визначається відношенням середньорічної балансової (без вирахування зносу) вартості виробничих основних фондів до обсягу випущеної за цей період (рік) чистої продукції, товарної продукції (див. Продукція товарна).

Показник фондомісткості в даний час застосовується як допоміжний при економічному аналізі. Вперше коефіцієнти фондомісткості в СРСР були розраховані при розробці звітного міжгалузевого балансу основних фондів народного господарства за 1966 рік. З'ясувалося, що для кожної галузі і кожного виду продукції дане значення показника є специфічним. Тому зіставлення значення цього показника повинно проводитися тільки для аналогічних галузей і аналогічної продукції.

Показник фондомісткості використовується так само в практиці планових розрахунків, при проектуванні будівництва, визначенні обсягу додаткових капітальних вкладень на приріст продукції і в ін. Розрахунках.

Поліпшення використання виробничих фондів, повсюдний перехід на двох-трьох-змінну роботу і на цій основі зниження фондомісткості є важливим напрямком підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікації.

Рентабельність (нім. Rentabel - прибутковий, корисний, прибутковий), відносний показник економічної ефективності. Рентабельність комплексно відображає ступінь ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також природних багатств. Коефіцієнт рентабельності розраховується як відношення прибутку до активів, ресурсів або потоків, її формує. Може виражатися як в прибутку на одиницю вкладених коштів, так і в прибутку, яку несе в собі кожна отримана грошова одиниця. Показники рентабельності часто висловлюють у відсотках.

Рентабельність продукції - відношення (чистої) прибутку до повної собівартості.

ROM = ((Чистий) прибуток / Собівартість) * 100%

Рентабельність основних засобів - відношення (чистої) прибутку до величини основних засобів.

ROFA = ПП / Основні засоби * 100%

Рентабельність продажів - відношення операційного прибутку (прибутку від продажів) (EBIT) компанії до її виручці (Sales).

ROS = EBIT / SALES = операційний прибуток / Виручка * 100%

Рентабельність персоналу - відношення (чистої) прибутку до середньооблікової чисельності персоналу.

ROL = Чистий прибуток / Середньооблікова чисельність * 100%

Коефіцієнт базової прибутковості активів (Basic earning power) - відношення прибутку до сплати податків і відсотків до отримання до сумарної величини активів.

BEP = EBIT / Активи * 100%

Рентабельність активів (ROA) - відношення чистого прибутку до середнього за період розміру сумарних активів.

ROA = Чистий прибуток / Активи * 100%

Рентабельність власного капіталу (ROE) - відношення чистого прибутку до середнього за період розміру власного капіталу.

ROE = Чистий прибуток / Власний капітал * 100%

Рентабельність інвестованого, перманентного капіталу (ROIC) - відношення чистого операційного прибутку до середнього за період власним і довгостроковим позиковим капіталом.

ROIC = EBIT * (1-Ставка податку на прибуток) / Інвестиційний капітал * 100%. В окремому випадку, при використанні в якості інвестованого капіталу позикових коштів ROIC = (EBIT * (1-ставка податку на прибуток) - сума% за позикового капіталу) / (власний капітал + позиковий капітал)

Рентабельність застосованого капіталу (ROCE).

Рентабельність сумарних активів (ROTA).

Рентабельність активів бізнесу (ROBA).

Література

1. Бойчик I.М., Харгв П.С, Хопчан М.І., Пгча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. -- друге видання, випр. и доп. -- К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ -- 2010», 2011.

2. Бухгалтерський облік основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів / І.М. Павлюк: Навчальний посібник. -- Київ.: ЦНЛ, 2014.

3. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. --№ 18-22.

4. Грузинов В.П. и др. Зкономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В.П. Грузинова. -- М.: ЮНИТИ, 1998.

5. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / С.Ф. Покропивний, Г.О. Швиданенко, О.С. Федонін та ін.; За ред. С.Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, 2000.

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / A.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. -- К.: Знання-Прес, 2011.

7. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч.дисципліни / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний та ін. -- К.: КНЕУ, 2010.

8. Економіка підприємства: опорний конспект лекцій / Н.М. Ушакова, Л.О. Лігоненко, М.М. Скотнікова, I.О. Чаюн. -- К.: КНТЕУ, 2012.

9. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. -- К.:КНЕУ, 2011.

10. Економіка підприємства: Посібник / За ред. П.С. Харіва. -- Т.: Екон. думка, 2010.

Размещено на Allbest.ru