Організація менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Підприємство як ключова ланка ринкової економіки та основний суб'єкт міжнародних економічних відносин. Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства, її основні види: міжнародна торгівля, міжнародний лізинг, міжнародні інвестиції.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 14.12.2017
Размер файла 31,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Організація менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

План

Вступ

Організація менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Висновки

Література

Вступ

зовнішньоекономічний міжнародний лізинг ринковий

Сучасні процеси глобалізації світового економічного розвитку не оминають і Україну, яка поступово інтегрується до міжнародної економіки. Основним суб'єктом сучасних міжнародних економічних відносин виступає підприємство як ключова ланка ринкової економіки. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є важливою і невід'ємною сферою господарської діяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість продукції, що виробляється.

Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств -- це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні мікроекономіки, так і в масштабах усього народного господарства.

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон'юнктурі та правовому середовищі країни.

Роль її посилюється з часу набуття незалежності українською державою, яка намагається зайняти гідне місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. За таких умов входження кожної країни у наступне тисячоліття вимагає проведення відповідних політичних, економічних та соціальних реформ, які стануть у майбутньому запорукою плідного співробітництва у міжнародному масштабі.

Новий етап входження у світове господарство вимагає істотних зусиль як від окремих підприємств, так і від держави в цілому, від чого, зрештою, буде залежати не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, а насамперед, можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки.

На шляху інтеграції України в європейські й міжнародні структури допущено чимало прикрих прорахунків. Без сумніву, є об'єктивні причини цього, проте зрозуміло одне -- відсутність, особливо в регіонах, висококваліфікованих фахівців із зовнішньоекономічної діяльності перешкоджає просуванню нашої країни до цивілізованого співтовариства.

Останнім часом ця проблема є досить відчутною, що пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління зовнішньоекономічною діяльністю у сучасних умовах.

Завданням даної роботи є ознайомлення з сутністю менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, його організацією та застосуванням досвіду зарубіжних країн в управлінні ЗЕД до України.

Організація менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства виглядають ясними і простими для неспеціалістів. Проте досвідчені працівники добре знають, як багато вигідних зовнішньоекономічних проектів залишилися нереалізованими через так звані дрібниці. В числі таких "дрібниць" помилки у виборі виду міжнародного бізнесу, недооцінка різноманітних форм державного регулювання ЗЕД, нечіткий розподіл функціональних обов'язків між працівниками зовнішньоторговельної фірми, зручне для себе трактування процедур здійснення зовнішньоекономічних угод та ін. Справа в тому, що в кінцевому результаті зовнішньоекономічну діяльність здійснюють посадові особи підприємств різних країн, культура управління в яких має значні відмінності, незважаючи на зовнішню подібність. У світі давно склалися певні традиції у вирішенні організаційних питань. З цими традиціями необхідно рахуватися і молодим незалежним державам, до яких існує відома недовіра з боку міжнародного бізнесу.

Виходячи на міжнародні ринки, кожному підприємству необхідно насамперед вибрати найбільш придатний вид зовнішньоекономічної діяльності.

Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги) або ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу розрахунків (бартерні операції) та ін.

В число основних видів ЗЕД можна включити:

-- міжнародну торгівлю;

-- міжнародний лізинг;

-- використання активів з-за кордону;

-- контрактні форми ЗЕД;

-- міжнародні інвестиції.

При проведенні міжнародного бізнесу компанії мають вибирати одну з різноманітних форм господарських операцій. Вибираючи, варто уважно розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а також умови здійснення своєї діяльності.

Серед наведених форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами і послугами -- результатами національної праці. Залежно від предмета і характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій існують різноманітні форми торгівлі.

Торгівля готовою продукцією, тобто призначеною та придатною для безпосереднього кінцевого споживання здійснюється або за світовими, або за договірними цінами безпосередньо виробником чи через різних посередників. Можливе доопрацювання продукції перед продажем з урахуванням інтересів імпортера, а також обслуговування після продажу. Розрахунки можуть здійснюватися у валюті експортера, валюті імпортера чи у валюті третьої країни.

Торгівля продукцією в розібраному вигляді, її імпорт, як правило, оподатковується митом за зниженими тарифами, що дозволяє "обходити" високі митні ставки на ввезення готової продукції. Торгівля продукцією в розібраному вигляді виправдана, якщо її монтування за кордоном дозволяє одержати великий прибуток за рахунок використання місцевої дешевої робочої сили, більш пільгового оподаткування, більш низької оренди землі тощо. Варто мати на увазі, що експорт низки товарів у зібраному вигляді просто об'єктивно неможливий (реактори, портові крани та ін.).

Зустрічні поставки -- експортно-імпортні операції, при яких експортери зобов'язуються придбати в імпортерів товари на частину або повну вартість експортованої продукції. Їхні найважливіші різновиди:

-- бартерні операції передбачають безвалютний, збалансований, заснований на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами. Їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти;

-- викуп застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і модифікацій. При цьому в ціну нової продукції зараховується залишкова вартість виробів, що повертаються;

-- операції з давальницькою сировиною передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої переробки. Вони виправдані тоді, коли є величезні запаси сировини, відходів, а потужності для їх переробки відсутні або недостатні.

В усіх випадках необхідна вартісна оцінка продукції, що передається. Це потрібно для митного обліку, для визначення сум страхових виплат у випадку втрати товарів. Штрафні санкції при цьому здійснюються через скорочення або збільшення поставок.

Постачання комплектного устаткування. Поставляються технологічні комплекси з повним комплектом послуг з їхнього проектування, спорудження, налагодження, підготовки до експлуатації в місцевих умовах. Найбільш поширена практика здачі об'єктів "під ключ", що передбачає оплату після прийняття їхнім замовником. Такі угоди передбачають також постачання необхідних матеріалів і інструменту, навчання місцевих кадрів, сприяння в організації і управлінні виробничим процесом, забезпечення експлуатації об'єкта в період дії гарантійного терміну.

Торгівля ліцензіями -- це надання на певних умовах якомусь суб'єкту прав на використання винаходів, "ноу-хау" і т. д. протягом визначеного терміну за відповідну винагороду. Якщо технічні нововведення не захищені патентом, то мова йде про безпатентну ліцензію. Найбільш поширеними стали ліцензійні угоди, що передбачають комплексний міжнародний технологічний обмін з наданням "ноу-хау", інших послуг. У ліцензійній угоді чітко й однозначно визначаються вид ліцензії (безпатентна чи патентна), обсяг прав на використання переданої технології (повна, проста чи виняткова), форма розрахунків ("роялті" або паушальні платежі), сфера і межі застосування технології, термін дії ліцензійного договору. Важливо пам'ятати, що в період дії ліцензійної угоди приймаюча сторона зобов'язана інформувати продавця (ліцензіара) про всі зміни у технології.

Надходження від транспортування товарів і туризму можуть стати важливим джерелом прибутку для міжнародних агентств повітряних сполучень, компаній морських перевезень, агентств з попереднього бронювання квитків і місць, а також готелів.

Наприклад, стан економіки таких країн, як Греція і Норвегія, багато в чому залежить від прибутків, що надходять від перевезення іноземних вантажів на їхніх суднах. На Багамських островах від іноземного туризму одержують значно більше прибутку, ніж від товарного експорту. Звичайно, Україна ще помітно відстає за цим показником від інших країн, проте тенденції в ряді регіонів вже подають надію на відчутні зміни. Особливо важливо відзначити, що це одна з найбільш динамічних форм ЗЕД.

Міжнародний туризм. Вкладені один раз інвестиції в будівництво готелів, транспортних вузлів і артерій, місць проведення дозвілля тощо швидко окупляться і при наявності належних передумов принесуть стабільний і високий прибуток. Мова йде як про прийом іноземних туристів, так і про відправлення за кордон власних громадян. Міжнародний туризм веде до різкого збільшення зайнятості не тільки в сферах, безпосередньо з ним пов'язаних, але і в транспорті, виробництві туристичного спорядження, сувенірів і т. д.

Експортування й імпортування виробів є для більшості країн основним джерелом міжнародних прибутків і витрат. Серед компаній, які беруть участь у міжнародному бізнесі, переважають ті, що здебільшого займаються імпортом і експортом, ніж будь-яким іншим видом операцій.

Імпорт та (або) експорт продукції часто є першою зовнішньоекономічною операцією, що проводиться тією чи іншою фірмою. Це пояснюється тим, що на початковій стадії залучення до міжнародного бізнесу ці операції передбачають зазвичай мінімальні зобов'язання і найменший ризик для ресурсів фірми. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, що зводить до мінімуму потребу в додаткових капіталовкладеннях. Крім цього, вони можуть вдаватися до послуг торгових посередників, що за комісійні візьмуться здійснювати експортно-імпортні функції, усуваючи, таким чином, і необхідність у залученні досвідченого персоналу для зовнішньоторговельних операцій.

Експортно-імпортні операції не припиняються фірмами і тоді, коли вони переходять до інших форм міжнародного бізнесу. У цьому випадку вони продовжуються або у вигляді аналогічного бізнесу на інших ринках, або як доповнення до нових видів бізнесу.

Міжнародний лізинг -- надання в довгострокову оренду (на термін понад 12 місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп'ютерної техніки, складських приміщень. Тим самим орендар, що не володіє валютними коштами для придбання відповідного об'єкта в повну власність, одержує можливість його експлуатації. Відповідно до правил Міжнародного валютного фонду зобов'язання, що випливають із лізингу, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави. Тому він знаходить підтримку держави. Крім того, орендні платежі, як правило, належать до операційних витрат і тому не оподатковуються.

Корисний досвід міжнародного лізингу накопичений низкою авіаційних компаній України. Зокрема, українсько-ірландське спільне підприємство "Міжнародні авіалінії України" (МАУ) завдяки лізингу трьох "Боїнгів" здійснює рейси більше ніж 20 міжнародними маршрутами.

Роялті є виплатами за використання активів, що знаходяться за кордоном, наприклад фірмових знаків, патентів, авторських прав або інших видів експертних документів, відповідно до підписаних контрактів, так званих ліцензійних угод. За допомогою роялті оплачується також франчайзинг, тобто такий спосіб ведення бізнесу, при якому одна сторона -- франшизер продає іншій незалежній стороні -- франшизі право на користування своїм фірмовим знаком, що є істотним активом для франшизи. Крім того, франшизу на тривалій основі допомагає партнеру в здійсненні господарських операцій, поставляючи напівфабрикати і комплектуючі, надаючи управлінські послуги і технології. Досить часто фірми вдаються до придбання іноземних ліцензій або франчайзингу після того, як вони досягають успіхів в експорті своєї продукції на зовнішньому ринку.

Контрактна форма зовнішньоекономічної діяльності є протилежною попередній, оскільки означає здійснення діяльності за кордоном. Комісійні є нічим іншим, як оплатою за здійснення певної діяльності за кордоном, зокрема: проведення банківських операцій, страхування, оренди або прокату (наприклад фільму "Зоряні війни"), проектно-конструкторських робіт й управлінських послуг. Проектно-конструкторські роботи, як правило, проводяться в рамках операцій "під ключ", які передбачають формування на контрактній основі виробничих потужностей, переданих в експлуатацію замовнику після забезпечення їхньої повної готовності до початку експлуатації. Комісійні виплати за управлінські послуги зазвичай є результатом попередньо підписаних контрактів на управління чи досягнутих домовленостей, відповідно до яких одна фірма надає іншій управлінський персонал для загального керівництва або спеціалізованих управлінських функцій.

У процесі інтернаціоналізації виробництва відбувається трансферт капіталу однієї країни в іншу в грошовій або речовій формі, відомий як "міжнародні інвестиції". Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні. Прямі інвестиції є різновидом іноземних, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеличкої частки її акцій (на рівні 10 %). Володіння контрольним пакетом акцій закордонного підприємства є найвищим типом зобов'язань стосовно зовнішньоекономічних операцій. Воно не тільки передбачає право власності на прибуток із капіталу, але зазвичай означає і більш інтенсивний обмін кваліфікованими спеціалістами і новими технологіями між країнами, ніж у випадку відсутності контрольного пакета акцій у закордонному виробництві. Внаслідок високого рівня зобов'язань прямі інвестиції найчастіше (але не завжди) стають можливі після того, як фірма набула досвіду в здійсненні експортно-імпортних операцій. Операції щодо прямих капіталовкладень можуть бути розпочаті з метою відкриття доступу до певних ресурсів або ринку реалізації продукції фірми. Наприклад, фірма "Кока-Кола" використовує свої прямі інвестиції в Україні для виробництва безалкогольних напоїв, оскільки це дає змогу забезпечити доступ до ресурсів і дешевої робочої сили.

Коли дві або більше організацій мають право власності на прямі інвестиції в одну компанію, то подібне ведення операцій визначається терміном "спільне підприємство". Зазначений тип спільного підприємства, відомий як "змішане підприємство", характеризується участю державних органів у приватній компанії, як, наприклад "Міжнародні авіалінії України".

Для значної кількості американських фірм рівень продажу продукції, зробленої за кордоном за допомогою прямих інвестицій, у багато разів перевищує рівень продажу американської продукції, що посилається за кордон у вигляді товарного експорту. "Кока-Кола" виробляє за кордоном близько 70 % обсягів своєї продукції. На сьогоднішній день найбільші фірми світу мають великі прямі інвестиції за кордоном, що охоплюють кожен із видів бізнесу, зокрема видобуток сировини, вирощування врожаю, виробництво продукції або її компонентів, продаж продукції, а також надання різноманітного роду послуг.

Варто також зазначити, що діяльність більшості компаній за кордоном пов'язана з використанням двох основних форм ведення міжнародного бізнесу: товарного експорту і прямих інвестицій. Ці форми суттєво впливають на правила регулювання потоків приватного бізнесу між країнами.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" [1]. Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України.

Варто враховувати регулюючу роль інших законів України, якими передбачено ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю у конкретних її видах і напрямках.

Існують також і нормативні рішення Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру.

Вищим законодавчим органом державного регулювання ЗЕД є Верховна Рада України.

Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади здійснює координацію ЗЕД, приймає нормативні акти в межах своїх повноважень, подає свої пропозиції до Верховної Ради України, складає платіжний баланс і зведений валютний план.

Національний банк України регулює валютні і міжнародні питання ЗЕД.

Істотну роль у регулюванні ЗЕД відіграє Міністерство економіки України та з питань європейської інтеграції.

Державний комітет митного контролю здійснює контроль ЗЕД відповідно до чинного законодавства. Нарешті, у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності беруть участь органи місцевого управління: законодавчі і розпорядницькі органи; територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД.

Як економічні інструменти регулювання ЗЕД виступають:

-- оподатковування суб'єктів ЗЕД;

-- митне регулювання і контроль;

-- ведення розрахунків і кредитування зовнішньоекономічних операцій;

-- страхування зовнішньоекономічних операцій;

-- ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

-- заборона окремих видів експорту й імпорту;

-- проведення антимонопольних заходів у сфері ЗЕД;

-- розміщення державних замовлень на виробництво, експорт та імпорт;

-- облік зовнішньоекономічних операцій, звітність, ревізія й аудит суб'єктів ЗЕД;

-- інформаційне забезпечення ЗЕД.

Чинники, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності, доцільно розбити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Внутрішні чинники включають:

1) масштаби зовнішньоекономічної діяльності;

2) витрати;

3) складність продукції;

4) досвід;

5) контроль.

Кожна організація, що бере участь у міжнародному бізнесі, може проводити різноманітну кількість операцій. При невеликому їхньому масштабі і малій номенклатурі, як правило, на початковому етапі, не потрібно створювати додаткові структурні підрозділи, а тим більше засновувати зовнішньоторговельну фірму або ж купувати офшорну компанію. Як показує досвід, зручно скористатися матричною структурою. В рамках наявної організаційної структури підприємства виділяється тимчасова група управління проектом виходу на зовнішні ринки, що безпосередньо підпорядковується вищому керівництву. Такий підхід, по-перше, робить безболісною організаційну перебудову, а по-друге, дає змогу вищому керівництву тримати питання міжнародного бізнесу під своїм контролем. У випадку розширення ЗЕД можна створювати спеціальні підрозділи або офшорні компанії. Якщо ж вийти на ринок із даною продукцією не вдалося, можна створювати іншу проектну групу.

Виробництво за кордоном або продаж продукції на зовнішніх ринках пов'язані з постійними витратами, тому при малому обсязі виробництва дешевше залучити до роботи сторонню фірму, що займається міжнародним бізнесом. Підключення за контрактом зовнішньої організації може обійтися дешевше, якщо вона має у своєму розпорядженні надлишкові потужності в сферах виробництва або збуту, і ці потужності легко використовувати.

В той же час створення спільного підприємства іноді пов'язано з підвищенням витрат, обумовлених веденням переговорів із фірмою-партнером, появою додаткової штаб-квартири і неминучих витрат для підтримки відносин із партнером. Додаткові витрати можуть бути також викликані звітністю, що повинна задовольняти потреби більш ніж однієї фірми.

Частина витрат пов'язана з передачею технології. Як правило, дешевше обходиться передача всередині "родини" фірм, наприклад від головної фірми -- філії, ніж іншій компанії. Відмінності у витратах особливо суттєві, коли технологія складна, адже персонал філії добре знайомий з підходами, що використовує фірма в цілому.

На початковому етапі виходу на міжнародні ринки лише деякі компанії готові витрачати значну частину ресурсів на міжнародні операції; фірми можуть просто не мати у своєму розпорядженні коштів, достатніх для швидкого розгортання діяльності за кордоном. Як наслідок, такі фірми нарощують свою участь у міжнародному бізнесі поетапно.

Ключову роль відіграє також наявність виробничих, управлінських, організаційних передумов, необхідних для міжнародного, бізнесу, насамперед висококваліфікованих спеціалістів; добре знання кон'юнктури закордонних ринків (природно-географічних, економічних, політичних, національних, релігійних і культурних особливостей); наявність достатніх фінансових, в тому числі і валютних, ресурсів; доступ до сучасних засобів оперативного міжнародного зв'язку і т. ін.

Чим більше угод фірма укладає з іншими фірмами, тим ймовірніше, що вона втратить контроль над прийняттям рішень, а це може відобразитись на оптимізації її діяльності на глобальному рівні, включаючи такі питання, як географія розширення виробництва, освоєння нових видів продукції або забезпечення якості. Угоди із зовнішніми організаціями передбачають також розподіл прибутків, що має велике значення для підприємств із високим потенційним прибутком. Фірма при цьому ризикує і тим, що її конфіденційна інформація стане відомою конкурентам. Деякі аналітики вважають, що втрата контролю над гнучкістю бізнесу, прибутками і поводженням у конкурентному середовищі -- це найважливіша змінна, яка впливає на вибір того чи іншого режиму міжнародних операцій.

До зовнішніх чинників належать:

1) економічна свобода;

2) конкуренція;

3) присутність у державі;

4) ризики.

Економічна свобода включає такі чинники, як пряме заміщення окремих форм діяльності, визначення ставок податків, розміри коштів, що репатріюються, вимоги (фактичні або можливі) дотримання умов антимонопольного законодавства, висунення умов, за яких актив, що є приватною власністю, потрапляє в суспільний сектор і стає доступним для інших.

Коли фірма має дефіцитні, унікальні, важко відтворювані ресурси, їй набагато простіше вибрати бажану форму діяльності за кордоном. Якщо ймовірна гостра конкуренція, фірма може бути змушена вибрати не найефективнішу форму бізнесу, але якщо вона цього не зробить, конкурент захопить ринок. Можливість конкуренції може змушувати фірму вибирати стратегію прискореного розширення закордонних операцій, але тільки (через обмеженість ресурсів) шляхом укладення відповідних угод з іншими фірмами.

Коли компанія уже веде операції в якійсь країні, використання підрядної фірми стає вже не таким вигідним і втрачає зміст. Інакше кажучи, компанія знає, як діяти в чужій країні, і може розпоряджатися в ній надлишковими потужностями, достатніми для нарощування обсягу виробництва. Багато чого, проте, залежить від відповідності спеціалізації діючої закордонної філії тому виду продукції або послуг, що передається за кордон. Коли така відповідність має місце, найвірогідніше, що нове виробництво буде освоєне власними силами. У компаніях із високим рівнем диверсифікації діючі іноземні підприємства можуть випускати продукцію, яка настільки відрізняється від переданої їм із центральної штаб-квартири, що простіше буде мати її з досвідченою сторонньою фірмою.

У бізнесі існують найрізноманітніші ризики. Проте ризик, пов'язаний із можливістю політичних або економічних змін, що можуть знизити захищеність активів фірми та одержуваних прибутків, керівництво корпорацій часто ставить на перше місце у міжнародних операціях. Один із засобів зведення до мінімуму втрат від захоплення активів у подібних ситуаціях полягає в їх мінімізації за кордоном.

Одним із засобів розподілу ризику є розміщення операцій у декількох країнах.

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:

1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах -- через управління зовнішньоекономічних зв'язків);

2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

-- частка експорту велика в загальному обігу;

-- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

-- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

-- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

-- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;

-- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

-- кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

-- зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

-- скорочення термінів постачань і оформлення документів;

-- забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

-- постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентноздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі.

Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні -- від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших. До його основних завдань як органу управління належать:

-- планування й організація експортно-імпортних операцій;

-- маркетингова діяльність;

-- участь у виставках, ярмарках, презентаціях;

-- підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;

-- прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів за кордон і т. д.

Дуже велика кількість угод у міжнародній торгівлі здійснюється за допомогою посередників.

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі угоди чи окремого доручення, що укладається між ними.

Торгове посередництво в економічному значенні -- досить широке поняття і містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки і укладання угоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування і проведення інших операцій.

Залучення торгового посередника дає змогу:

-- збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обігу капіталу;

-- збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання і передпродажного сервісу;

-- збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;

-- збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти покращання кон'юнктури за більш високими цінами, оскільки посередники, існуючи поряд з кінцевими споживачами, одразу реагують на будь-які зміни попиту.

Посередницькі операції регулюються нормами трудового і цивільного права.

Останніми роками з'явилися нові види зовнішньоекономічної діяльності, пов'язані з управлінням, будівництвом та ін. -- контрактні форми ЗЕД.

Контракти на управління є засобом, за допомогою якого фірми можуть направити частину свого управлінського персоналу, надаючи підтримку фірмі в іншій країні, чи виконувати спеціалізовані управлінські функції протягом визначеного періоду за встановлену плату.

Вони укладаються на термін від трьох до п'яти років із фіксованою оплатою або оплатою, що залежить від обсягу виробництва, а не від прибутку.

Проекти "під ключ" передбачають укладання контракту на будівництво підприємств, що передаються за встановлену плату власнику, коли вони повністю готові до експлуатації. Фірми, що реалізують проекти "під ключ", часто є виробниками промислового устаткування; вони поставляють частину устаткування згідно з проектом. Особливо часто такими проектами займаються будівельні фірми.

В ролі замовника часто виступає державна установа, що вирішила випускати певний вид продукції на місці під своїм заступництвом.

Найважливішими умовами контракту "під ключ" є такі:

-- ціна контракту;

-- фінансування експорту;

-- якість технології і управління;

-- досвід і репутація фірми.

Компанії, що раніше прагнули до вертикальної інтеграції через прямі інвестиції у видобуток корисних копалин в інших країнах, тепер усе частіше наштовхуються на зростаюче бажання місцевих власників одержати в повну власність усі ступені процесу видобутку. Оскільки місцевим власникам найчастіше необхідні ресурси, якими розпоряджаються іноземні фірми, вони можуть пропонувати контракти на продаж сировини за активи іноземних фірм.

Одним із найбільших секторів ринку колективних контрактів, що бурхливо розвиваються, стали проекти, які є надто великими для однієї компанії.

В умовах прискореного розширення міжнародного ринку послуг, пов'язаних з інтелектуальною власністю, росте значення таких форм міжнародного бізнесу, як ліцензування і франчайзинг.

При підписанні ліцензійної угоди фірма (ліцензіар) надає права на нематеріальну власність іншій фірмі (ліцензіату) на визначений період, а ліцензіат звичайно виплачує за це роялті ліцензіару.

Як правило, ліцензіар зобов'язаний надавати технічну інформацію і допомогу, а ліцензіат -- ефективно використовувати одержані права і сплачувати ліцензіару визначену суму.

Досить складним є визначення умов і розмірів виплат за ліцензійними угодами.

Варто враховувати ще одну важливу проблему ліцензування -- конфіденційність. Цінність багатьох технологій знижується, якщо вони стають широко відомими і доступними.

Практика укладання ліцензійних угод характеризується тим, що сторони встановлюють додаткові зобов'язання щодо маркетингової активності. Прикладами таких умов є обмін інформацією з питань збуту, отримання консультацій з питань збуту, навчання персоналу.

Франчайзинг -- це спосіб діяльності, при якому франшизер (продавець) передає франшиз (покупцю) право на використання своєї торгової марки, яка важлива для бізнесу покупця і за допомогою якої продавець надає постійну допомогу покупцю в його бізнесі, що виходить за рамки формальних відносин між ними. У багатьох випадках франшизер бере на себе і функцію постачання.

Найбільш поширений засіб (майже 60 % випадків) проникнення франшизера в іншу країну полягає у виборі головної франшизи і передачі цій організації (зазвичай місцевій) прав у країні або регіоні. Потім основний покупець відкриває власну торгівлю або торгівлю через субфраншиз. Роялті субфраншизам виплачує головна франшиза, що потім перераховує встановлену процентну частку франшизеру. Наприклад, "Мак-Дональдс", підприємства, що процвітають у багатьох країнах, функціонують саме за такою схемою.

Висновки

Менеджмент ЗЕД пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності. Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища в поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації в інтересах продуктивного досягнення визначених стратегій.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Управлінська діяльність завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень. Ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце поєднання і того й іншого.

Виходячи на міжнародні ринки, кожному підприємству необхідно насамперед вибрати найбільш придатний вид зовнішньоекономічної діяльності.

Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" [1]. Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України.

Вищим законодавчим органом державного регулювання ЗЕД є Верховна Рада України.

Кожна організація, що бере участь у міжнародному бізнесі, може проводити різноманітну кількість операцій. При невеликому їхньому масштабі і малій номенклатурі, як правило, на початковому етапі, не потрібно створювати додаткові структурні підрозділи, а тим більше засновувати зовнішньоторговельну фірму або ж купувати офшорну компанію. На початковому етапі виходу на міжнародні ринки лише деякі компанії готові витрачати значну частину ресурсів на міжнародні операції; фірми можуть просто не мати у своєму розпорядженні коштів, достатніх для швидкого розгортання діяльності за кордоном. Як наслідок, такі фірми нарощують свою участь у міжнародному бізнесі поетапно.

В Україні можливість використання менеджменту, в тому числі у зовнішній сфері, з'явилася в роки перебудови, на початку переходу країни до ринкової економіки. Виділяють три етапи розвитку даного процесу. В ході встановлення менеджменту ЗЕД вивчається досвід західних країн в галузі організації управління міжнародною діяльністю фірм. Для наших підприємств, менеджерів ЗЕД, інших спеціалістів, що здійснюють ЗЕД, цей досвід має неоціниме значення. Знання даного досвіду дає можливість виявити загальні тенденції і закономірності в розвитку менеджменту ЗЕД, особливості його здійснення в окремих країнах, порівняти вітчизняну практику по організації управління ЗЕД з іноземною.

Література

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. // ВВР УРСР. -- 1991. -- № 29.

2. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. -- К.: Знання -- Прес, 2002. -- 384 с.

3. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2002. -- 172 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Підручник для вузів. / І. В. Багрова і ін. -- К.: ЦНЛ, 2004. -- 580 с.

5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посіб. -- К.: ЦНЛ, 2006. -- 792 с.

6. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2006. -- 462 с.

7. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов. / Под ред. Л. Е. Стровского. -- М.: ЮНИТИ, 2003. -- 847 с.

8. Макогон Ю. В. и др. Внешнеэкономическая деятельность. -- Донецк: Регион, 1998. -- 342 с.

9. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 948 с.

10. Рокоча В. В. Міжнародна економіка: Навч. посіб. -- К.: Таксон, 2002. -- 320 с.

11. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. / За ред. А. І. Кредісова. -- К.: ВІРА -- Р, 2003. -- 448 с.

12. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов. / Под ред. Р. И. Хасбулатова и др. -- М.: Международные отношения. 2001. -- 544 с.

13. Вічевич А. М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. -- Львів: Афіна, 2004. -- 140 с.

14. Гіл Ч. Міжнародний бізнес. -- К.: Основи, 2001. -- 856 с.

15. Зовнішньоекономічна діяльність. / За ред. Ю. Г. Козака. -- Одеса: Астропринт, 2001. -- 200 с.

16. Киреев А. П. Международные отношения. -- М.: Международные отношения, 1998. -- 416 с.

17. Предприятие на внешних рынках: Внешнеторговое дело: Учеб. / Под. ред. С. И. Долгова. -- М.: БЕК, 1997. -- 784 с.

18. Світовий бізнес: Навч. посіб. / За ред. Ф. Ф. Бутинця: Житомир: Рута, 2004. -- 498 с.

19. Солошенко Л. ЗЕД: Організація та документальне оформлення. Х.: Фактор, 2001. -- 176 с.

20. Лук'яненко Д. Г. Міжнародна економіка. -- К.: 1996. -- 478 с.

21. Філіпенко А. С. і ін. Міжнародні економічні відносини. -- К.: 1996. -- 390 с.

22. Кириченко О. А. Реформи і зовнішня торгівля. // Політика і час. -- 1997. -- № 3.

23. Покровская В. В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности: Учеб. для вузов. -- М.: 2000. -- 509 с.

24. Устинов И. Н. Мировая торговля. -- М.: 2000. -- 210 с.

25. Акопова Е. С. Мировая экономика и международные отношения. -- Ростов-на-Дону, 2001. -- 248 с.

26. Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи. / За ред. О. А. Кириченка. -- Х.: 1997. -- 150 с.

27. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учеб. для вузов. -- М.: 2001. -- 388 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Зовнішньоекономічна діяльність як вид підприємництва. Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Показники ефективності та методи оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.02.2009

  • Сутність, організація та правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Характеристика техніко–економічних показників та фінансовий аналіз ДП ВАТ "Київхліб". Інвестиційний проект впровадження нового обладнання та планування діяльності.

    курсовая работа [203,4 K], добавлен 28.09.2009

  • Сутність та основні ознаки підприємства. Класифікація підприємств. Соціально-економічні цілі підприємства. Особливості функціонування підприємства в умовах ринкової економіки. Банкрутство. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства.

    курсовая работа [40,4 K], добавлен 16.06.2004

  • Сутність та види лізингових відносин, головні тенденції їх розвитку у світі та в Україні, правове регулювання. Розробка механізму використання ПІІ "Інтертехнологія" ТОВ міжнародного лізингу для фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

    дипломная работа [305,2 K], добавлен 23.01.2011

  • Форми та основи організації міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності підприємств. Аналіз експортних та імпортних операцій підприємства ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат". Методи оцінки ефективності його зовнішньоекономічної діяльності.

    курсовая работа [58,1 K], добавлен 13.07.2014

  • Організаційні форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь". Аналіз експортно-імпортних операцій. Механізм підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності.

    курсовая работа [315,3 K], добавлен 26.12.2010

  • Механізм здійснення зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "ЗАЗ". Аналіз ділової активності, ліквідності, платоспроможності та рентабельності підприємства. Аналіз ассортименту, географічної та товарної структури зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "ЗАЗ".

    курсовая работа [743,4 K], добавлен 16.04.2019

  • Підприємство - основний суб'єкт ринкової економіки. Основи складання характеристики підприємства як соціально-економічної системи. Підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці і основна структурна ланка народногосподарського комплексу.

    реферат [1,2 M], добавлен 12.02.2011

  • Теоретичний аналіз законодавчої бази, основні шляхи вдосконалення і місце систем стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз загальних показників фінансово-господарської діяльності, показники оборотності капіталу, трансформації активів.

    дипломная работа [238,8 K], добавлен 16.08.2010

  • Характеристика ВАТ "Київський ювелірний завод", аналіз його фінансово-економічного стану, основних фондів та оборотних активів, прибутку, рентабельності. Опис політики підприємства щодо досліджень та розробок, організація зовнішньоекономічної діяльності.

    отчет по практике [123,8 K], добавлен 28.09.2009

  • Передумови інтеграції підприємств у світову економіку. Аналіз виробничої та зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Вінницька кондитерська фабрика". Організація ефективної системи управління підприємством. Оцінка ризику реалізації інвестиційних проектів ЗЕД.

    магистерская работа [347,0 K], добавлен 22.06.2011

  • Підприємство як суб'єкт господарювання та первинна ланка економіки. Цілі, напрямки діяльності, класифікація, статут та установчі документи підприємств. Поняття собівартості продукції, види і шляхи її зниження. Формування фінансових ресурсів підприємства.

    курс лекций [144,9 K], добавлен 06.12.2009

  • Теоретичні засади управління прибутком підприємства ВАТ "Дністровський" при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Формування чистого прибутку (збитку) організації. Обчислення рентабельності виробничої діяльності (окупності витрат) компанії.

    дипломная работа [615,0 K], добавлен 22.03.2012

  • Стисла характеристика підприємства, його організаційна структура та основний вид зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз виробництва та реалізації продукції, оцінка фінансового стану. Система оподаткування заводу. Характеристика трудових ресурсів.

    курсовая работа [125,6 K], добавлен 25.05.2009

  • Характеристика заводу з виробництва гірничорятувальної апаратури, організаційна структура та методи управління. Основні фінансові показники господарської діяльності. Процес управління маркетингом. Проблеми і перспективи зовнішньоекономічної діяльності.

    отчет по практике [265,7 K], добавлен 12.07.2012

  • Сутність, мета та принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Показники ефективності та методи оцінки фінансово-господарської діяльності. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності сучасних підприємств, як важливого фактора підвищення виробництва.

    дипломная работа [136,8 K], добавлен 30.01.2012

  • Основи регулювання ринкової економіки. Державне регулювання відносин власності. Прогнозування та планування народного господарства. Фінансово-бюджетне, кредитне і податкове регулювання економіки. Державний контроль зовнішньоекономічної діяльності.

    учебное пособие [2,4 M], добавлен 27.12.2010

  • Сутність підприємництва. Підприємництво в Україні. Принципи ринкової економіки. Форми підприємницької діяльності. Особливості становлення малих підприємств. Підприємство в системі ринкових відносин. Види підприємств. Економічні інтереси.

    лекция [24,7 K], добавлен 22.01.2007

  • Визначення терміну "міжнародні економічні відносини"; показники, що впливають на світову торгівлю товарами та послугами. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності України. Поняття платіжного балансу, функції та види операцій на валютному ринку.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 14.01.2013

  • Закономірності та принципи фінансового механізму діяльності підприємств у зовнішньоекономічних відносинах. Оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності діяльності на вітчизняному та зовнішньоекономічному ринках, конкурентного ринку продукції.

    магистерская работа [151,7 K], добавлен 07.07.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.