Аналіз економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств Вінницької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Аналіз економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств вінницької області

М. В. Плоднік,

аспірант кафедри економіки,



Анотація

сільськогосподарський фінансовий економіка загроза

У статті розглядається економічна характеристика Вінницької області. Проведено аналіз фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств області. Відмічено основні чинники, що зумовлюють їх неефективну роботу. Наведено аналіз внутрішніх (сильні і слабкі сторони) та зовнішніх (сприятливі можливості і загрози) чинників розвитку сільськогосподарських підприємств області. Показані проблеми в розвитку агропромислового сектора, систематизування та узагальнення процесу формування виробничих бюджетів у рослинництві та тваринництві, сформування рекомендацій щодо інноваційного бюджетування в сільськогосподарських підприємствах. Визначені ключові проблеми та пріоритетні напрямки розвитку економіки сільськогосподарських підприємств Вінницької області.

Ключова слова: стратегія, економіка, аналіз, область, регіон, характеристика, розвиток., сільськогосподарське підприємство.



Annotation

The economic characteristic of the Vinnytsia region is considered in the article. The analysis of financial and economic activity of agricultural enterprises of the region is carried out. The main factors that determine their ineffective work are noted. The analysis of internal (strengths and weaknesses) and external (favorable opportunities and threats) of factors of development of agricultural enterprises of the region is given. The problems in the development of the agro-industrial sector, systematization and generalization of the process of formation of production budgets in crop and livestock production. The shown a formulation of recommendations for innovative budgeting in agricultural enterprises. The key problems and priority directions of economic development of agricultural enterprises of Vinnytsia region are determined.

Key words: strategy, economy, analysis, region, region, characteristic, development., Agricultural enterprise.



Постановка проблеми. Історично сільське господарство займає одне з провідних напрямків в економіці Вінниччини, оскільки, забезпечує виробництво близько 23 % від загального обсягу валової доданої вартості, тоді як кількість найманих працівників складає близько 16 % від загальної чисельності зайнятих [8].

Натомість, соціально-економічні трансформації у сільському господарстві, які стали результатом проведених аграрних реформ за останні десятиріччя, призвели до того, що на сьогоднішній день сільськогосподарське виробництво знаходиться переважно у хронічному кризовому стані.

Що стосується України, тут сільське господарство, без перебільшення, є флагманом економіки. Підтвердженням цьому є такі факти: кожний третій долар, який отримує економіка України, приносить аграрний сектор; аграрний сектор забезпечує близько 60% фонду споживання населення; аграрний сектор залишається чи не єдиною галуззю, що забезпечує позитивне зовнішньоторговельне сальдо. Тому стабільний фінансовий стан, постійний розвиток сільськогосподарських підприємств є стратегічною метою України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню проблем сучасного сільськогосподарського виробництва та пошуку виходу з кризи присвячено багато праць вітчизняних науковців, зокрема, П. Саблука, В. Черноіванова, В. Скальського, Ю. Нестерчук, В. Геєць, О. Горпинича та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. На сучасному етапі залишається невирішеним питання бюджетування як інноваційного підходу до бюджетування на сільськогосподарських підприємствах.

Недостатньо досліджений, систематизований та узагальнений процес бюджетування на сільськогосподарських підприємствах Вінницької області.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є аналіз економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області, визначення наявних проблем в розвитку агропромислового сектора, систематизування та узагальнення процесу формування виробничих бюджетів у рослинництві та тваринництві, сформування рекомендацій щодо інноваційного бюджетування в сільськогосподарських підприємствах.

Виклад основного матеріалу.

Вінницька область - один із всебічно розвинених аграрно-промислових та культурно-історичних регіонів України. Вінницька область була утворена 27 лютого 1932 року. Територія її складає 26,5 тис. км2 , що становить 4,4 % від площі України [3, с. 152].

Кількість населення - 1,62 млн. чол., (3,57 % населення країни), в тому числі міське 50,1 %, сільське 49,9 %. На 01.01.2016 року в області налічується 6 міст обласного значення, 12 міст районного значення, 27 районів, 29 смт, 1466 сільських населених пунктів.

Вінницька область розташована в лісостеповій зоні на Волино - Подільській височині. За даними Держкомземресурсу України показник сільськогосподарської освоєності території дорівнює понад 76 % і становить 2 тис. км2, з яких майже 50 % - чорноземи. За розмірами сільськогосподарських угідь область займає серед регіонів України 9 місце. Загальна площа лісів та лісовкритих площ - 379,4 тис. га. На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис. км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків, сумарна площа яких становить близько 32 тис. га.

На основі статистичних даних можемо розглянути стан діяльності сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області. Одна з проблем, яку важливо розглянути, - обсяг виробництва сільськогосподарської продукції у Вінницькій області.

З наукової точки зору, цікавим є спростування або підтвердження того факту, що в Україні в цілому та у Вінниці зокрема у виробництві сільськогосподарської продукції переважають приватні господарства населення (див. табл. 1) [2, с. 347].

Таблиця 1. Продукція сільського господарства за категоріями господарств у Вінницькій області за 2012-2014 рр.

Роки	Господарства усіх категорій, млн грн	Сільськогосподарські підприємства	Господарства населення
		Усього, млн грн	Частка, %	Усього, млн грн	Частка, %
2012	14 492,2	7 764,6	53,58	6 727,6	46,42
2013	17 872,4	10 620,6	59,42	7 251,8	40,58
2014	19 844,6	12 319,9	62,08	7 524,7	37,92

З табл.1 видно, що виробництво сільськогосподарської продукції переважає все-таки у сільськогосподарських підприємствах; обсяг виробництва сільськогосподарської продукції має тенденцію до зростання (див. рис. 1).

Також ми бачимо щорічне зростання частки підприємств Вінницької області, що пояснюється як зростанням їх кількості, так і зниженням кількості сільськогосподарських підприємств у цілому по Україні.

Також зазначимо, що виробництво сільськогосподарської продукції зростає саме у сільськогосподарських підприємствах; рівень виробництва в господарствах населення залишається практично незмінним. Ще один показник, який необхідно дослідити для формування комплексного уявлення про розвито агропромислового сектора у Вінницькій області, це кількість сільськогосподарських підприємств (див. табл. 2) [4, с. 100].



Таблиця 2. Кількість сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області та Україні за 2012-2014 рр.

Роки	Кількість підприємств	Частка підприємств Вінницької область у загальній кількості, %
	Вінницька область	Україна
2012	2 325	56 056	4,15
2013	2 340	55 630	4,21
2014	2 592	52 543	4,93

Кількість підприємств збільшується, збільшується й обсяг продукції, що виробляється ними.

В Україні - аграрній країні - виробництво сільськогосподарської продукції збиткове! Вочевидь, у цьому є велика проблема, і вона потребує негайного вирішення. Вирішення проблеми необхідно шукати в самому її корені - у механізмі управління сільськогосподарським підприємством. Відомо, що бюджетування є основним інструментом управління сільськогосподарським підприємством.

Розглянемо детальніше процес бюджетування в аграрному підприємстві. Бюджети сільськогосподарського підприємства - це:

- виробничі бюджети в рослинництві;

- виробничі бюджети в тваринництві;

- виробничі бюджети допоміжних, переробних та тих, що обслуговує;

- часткові бюджети;

- загальний бюджет господарства;

- бюджет руху готівки [1].

Складанню виробничих бюджетів і рослинництва, і тваринництва передують підготовчі роботи. Процеси формування та аналізу виробничих бюджетів у рослинництві та тваринництві практично ідентичні [2, с. 350].

Загальний бюджет - це прогноз усіх грошових та негрошових надходжень від діяльності підприємства, загальних витрат, які підприємство планує провести за певний період та можливий результат господарювання (прибуток або збиток).

Загальний бюджет складається у декілька етапів, розглянемо їх детальніше [3, с. 157].

На першому етапі господарство для складання окремих бюджетів за видами діяльності визначає свою основну товарну продукцію, наприклад, пшеницю, ячмінь, соняшник, м'ясо великої рогатої худоби, молоко тощо.

Бюджет складається із трьох розділів.

Перший розділ - загальні дані.

У перший розділ включаються: назва виду діяльності, для рослинництва - запланована площа, врожайність і валовий збір, для тваринництва - загальне поголів'я, надої, жива маса для реалізації.

У другому розділі розраховується виручка.

У третьому розділі плануються змінні витрати, які згруповані за видами: витрати на оплату праці; на насіння; на засоби захисту рослин (тварин); на мінеральні добрива; на роботи та послуги; на утримання основних засобів й інші витрати [5, с. 196]. У бюджетах за окремими видами діяльності розраховуються лише змінні витрати, й бюджет закінчується розрахунком валового прибутку.

Такі бюджети мають велику практичну користь. Наприклад, складаються бюджети на різні культури, можна порівняти валовий прибуток кожної культури та прийняти рішення щодо доцільності й обсягів вирощення кожної із запланованих культур.

Загальний бюджет господарства також складається із трьох розділів.

Перший розділ - визначення результатів від основної діяльності підприємства; другий - результати від інвестиційної діяльності господарства; третій - загальний результат господарської діяльності. Принцип складання першого та другого розділів бюджету аналогічний: прогнозується виручка, витрати й розраховується прибуток. Після розрахунку результатів діяльності необхідно провести аналіз загального бюджету.

Заключний етап процесу планування діяльності підприємства - складання бюджету руху готівки. Бюджет руху готівки - перелік усіх грошових надходжень та витрат підприємства за певний період часу. Такий бюджет зображає фінансову спроможність сільськогосподарського підприємства щодо виконання фінансових планів. Особлива важливість такого бюджету саме для сільськогосподарських підприємств, діяльність яких пов'язана із сезонністю виробництва, оскільки він допомагає вирішити проблему розриву між часом сплати боргів та одержанням готівкових надходжень.

Тому потрібно шукати інноваційні моделі бюджетування. Розглянемо схематично одну з моделей. Її ключовим елементом є запровадження бюджетування вартості.

Першим етапом буде формалізація, або створення моделі вартості компанії. Цей етап передбачає виявлення ключових драйверів вартості і побудова на цій основі формальних та емпіричних моделей сільськогосподарського підприємства.

Другий етап - розробка стратегії максимізації вартості сільськогосподарського підприємства. На цьому етапі відбувається оцінювання можливостей зростання вартості підприємства за рахунок різних ключових драйверів вартості, їх поєднання, вибирається найбільш вдала стратегія.

Третій етап - власне бюджетування вартості: формування цільових показників збільшення вартості сільськогосподарського підприємства; розробка стратегії максимізації вартості сільськогосподарського підприємства.

Четвертий етап - реалізація обраної стратегії.

П'ятий етап - звітування щодо виконання генерального бюджету вартості та втілення стратегії у життя.

Крім того, при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Вінницької області, можна відмітити основні чинники, що зумовлюють їх неефективну роботу:

1. Значні втрати від курсових різниць.

2. Технічно та морально застаріле обладнання у більшості суб'єктів господарювання різних галузей економіки, що призводить до збільшення витрат на його обслуговування.

3. Збільшення витрат за рахунок зростання цін на сировину, матеріали, комплектуючі, енергоносії та тарифів на перевезення вантажів, а також значних сум витрат за надання маркетингових послуг.

4. Низька завантаженість виробничих потужностей суб'єктів господарювання і в результаті спад обсягів виробництва та реалізації продукції, виконання робіт та послуг.

5. Неможливість реалізації виконання раніше укладених договорів у зв'язку із рядом економічних і політичних факторів, які негативно вплинули на виконання зобов'язань, згідно договорів закупівлі-продажу, а також припинення господарської діяльності ряду суб'єктів господарювання.

6. Наявність великих обсягів взаємних неплатежів (значні суми дебіторської та кредиторської заборгованості).

7. Реалізація основних засобів за ціною, нижчою ніж залишкова вартість.

8. Збільшення загальновиробничих витрат та значний дефіцит обігових коштів, покриття якого за рахунок короткотермінових кредитів в умовах фінансової та банківської кризи в Україні є проблематичним.

9. Відсутність дієвого механізму залучення інвестицій для діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки області.

10. Відсутність можливості реалізовувати продукцію у південні та східні регіони України в зв'язку із втратою частини споживачів продукції підприємств області із-за проведення там військових дій та окупації Криму.

Аналіз слабких і сильних сторін розвитку області дає можливість органам влади поряд з середньостроковими стратегічними цілями визначати короткострокові оперативні цілі - власне проекти, реалізація яких повинна, з одного боку, усунути слабкості регіону з одночасним посиленням його сильних сторін, а з іншого - скористатися сприятливими можливостями, які можуть виникнути завдяки дії зовнішніх сил, уникаючи загроз.

Наступний етап аналізу - встановлення ключових, взаємозв'язаних між собою сильних і слабких сторін з потенційними можливостями та загрозами подальшого розвитку Вінницької області.

Стратегічні цілі визначаються залежно від взаємовпливу вибраних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища:

- використання сильних сторін і потенційних можливостей регіону;

- подолання слабких сторін області за рахунок зовнішніх можливостей;

- нейтралізація потенційних загроз за рахунок сильних сторін;

- радикальні стратегічні рішення при співпадінні слабких сторін регіону та наростанні зовнішніх загроз.

Сильні сторони розвитку області:

- географічне розташування, транзитний потенціал;

- наявність значних розвіданих запасів мінерально-сировинних ресурсів;

- значний потенціал для розвитку туристично - рекреаційної сфери;

- розвинуте транспортне сполучення та інфраструктура;

- потужний сільськогосподарський комплекс;

- високий рівень кооперації з переробними підприємствами;

- концентрація підприємств харчової промисловості;

- наявність конкурентоспроможних підприємств машинобудування, приладобудування, хімічної промисловості;

- зниження рівня забруднення навколишнього середовища;

- налагодження переробки вторинної сировини та відходів;

- наявність прикладів енергетичної диверсифікації виробництва;

- значний резерв енергетичних потужностей;

- позитивна динаміка росту малого та середнього бізнесу;

- позитивний досвід залучення інвесторів у регіон;

- стабільна та прогнозована суспільно-політична ситуація;

- наявність науково-інноваційного потенціалу;

- конкурентні умови залучення робочої сили до регіону;

- наявність розвиненої освітньої мережі ВНЗ.

Слабкі сторони розвитку:

- однобокий рівень розвитку інфраструктури бізнесу;

- технічна та моральна зношеність інфраструктури, в тому числі комунальної інфраструктури;

- значний моральний і фізичний знос обладнання та недостатня технологічна забезпеченість підприємств;

- нераціональне використання земельних (висока частка сільськогосподарських угідь та їх розораність) і водних ресурсів, недосконала система контролю за використанням земельного і водного фонду;

- значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону в пошуках більш високих заробітних плат;

- слабо диверсифікована економіка.

Зовнішніми факторами є:

а) сприятливі можливості:

- зацікавленість зовнішніх інвесторів регіоном;

- наявність проведеної реструктуризації існуючих виробництв;

- розвиток інноваційних виробництв, зростання підприємств з високотехнологічними виробництвами;

- формування кластерів переробної промисловості;

- надання державної допомоги для диверсифікації надлишкових потужностей цукрової та спиртової галузей;

- створення міжнародних транспортних коридорів на території області;

- зростання внутрішнього попиту на окремі види продукції;

- впорядкування земельних відносин на селі;

- впровадження системи державної підтримки сільськогосподарських підприємств;

- впровадження державних програм виробництва екологічно чистих продуктів харчування;

- розвиток транскордонних економічних відносин;

- наближення рівнів стандартів України до стандартів ЄС;

- спрощення процедури отримання дозволів та ліцензій;

- допомога міжнародних організацій з економічного розвитку;

б) загрози:

- політична та фінансова залежність від центру (централізації фінансових ресурсів), що обмежує можливості регіонального розвитку;

- нераціональна державна регуляторна політика, що загрожує занепаду провідних галузей економіки Вінниччини;

- зменшення абсолютного приросту прямих іноземних інвестицій;

- недосконалість нормативної бази із регулювання інвестиційними процесами і недостатній захист прав інвесторів;

- зростання цін на енергоресурси обмежує можливості розвитку традиційних секторів економіки області;

- низький рівень управління державною власністю;

- обмеженість фінансових ресурсів (відсутність дешевих кредитів), первинного капіталу;

- зростання тіньового сектору економіки;

- перешкоди щодо розвитку ринків сільськогосподарської продукції;

- інтеграція до міжнародних торгово-економічних структур і організацій, що несе загрози витіснення вітчизняного виробника закордонним [6, с. 47].

На основі проведеного аналізу можна визначити ключові проблеми розвитку економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств Вінницької області, які перешкоджають гармонійному розвитку регіону, а саме:

- високий ступінь зношеності основних фондів;

- обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств для модернізації виробництва;

- висока питома вага зайнятих в неофіційному секторі економіки;

- недостатній рівень інноваційних технологій в аграрно - промисловому секторі економіки;

- слабо-диверсифікована економіка регіону;

- недостатня пропозиція робочих місць у сільській місцевості;

- значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону в пошуках більш високих заробітних плат;

- нераціональне використання земельних ресурсів.



Висновки і пропозиції

Отже, розглянуто стан сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області. Вінницький регіон - розвинений промислово-аграрний, науково-виробничий, культурно-освітній центр України та Поділля, де створені умови для якісного рівня життя громади, шляхом інноваційного розвитку економічного потенціалу і створення позитивного інвестиційного клімату.

Було встановлено зростання кількості сільськогосподарських підприємств, а також обсягу виробленої сільськогосподарської продукції. Також зауважено, що у Вінницькій області переважають сільськогосподарські підприємства, а не господарства населення. Для аграрних підприємств основним інструментом управління є бюджетування. Були визначені основні види бюджетів, що складаються на сільськогосподарському підприємстві, узагальнені та систематизовані процеси бюджетування. Запропоновано інноваційний - вартісно-спрямований механізм бюджету. Визначено ключові проблеми розвитку економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств Вінницької області, які перешкоджають гармонійному розвитку регіону, а саме:

- високий ступінь зношеності основних фондів;

- обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств для модернізації виробництва;

- висока питома вага зайнятих в неофіційному секторі економіки;

- недостатній рівень інноваційних технологій в аграрно - промисловому секторі економіки;

- слабо-диверсифікована економіка регіону;

- недостатня пропозиція робочих місць у сільській місцевості;

- значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону в пошуках більш високих заробітних плат;

- нераціональне використання земельних ресурсів.

Література

1. Тодосійчук В. Бюджетування як інноваційний підхід в управлінні аграрним підприємством / В. Тодосійчук, Ю. Алескерова // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2016. - № 10. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://global-national.in.ua/issue-10-2016/18-vipusk-10-kviten-2016-r/1938-todosijchukv-l-aleskerova-yu-v-byudzhetuvannya-yak-innovatsijnij-pidkhid-v-upravlinni-agrarnim-pidpriemstvom.

2. Аптекарь С. Влияние бюджетирования на организационную структуру предприятия и его инвестици- онную привлекательность / С. Аптекарь, А. Жамойда // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 347-352

3. Панухник О. В. Методичне забезпечення стратегічного планування в регіонах України // Актуальні Проблеми Економіки. - 2011.- № 1(91). - С. 152 -157.

4. Пушкар З. Стратегічне планування регіонального розвитку [Електронний ресурс] / З. Пушкар, Б. Пушкар // Наука молода: минуле, сучасне, майбутнє. - 2008. - Вип. 13. - С. 100-105.

5. Томарева-Патлахова В.В. Стимулювання інноваційно-технологічного розвитку регіонів [Текст] / В. В. Томарева-Патлахова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво: наук.-вироб. журн. - 2012. - N 2. - С. 196-201.

6. Чужиков В. І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна методологія : [монографія] / В. І. Чужиков. -- К. : КНЕУ, 2008. -- 272 с.

7. Головне управління статистики у Вінницькій області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vn.ukrstat.gov.ua.

8. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

References

1. Todosiichuk, V. and Aleskerova, Yu. (2016), "Budgeting as an Innovative Approach in Managing an Agrarian Enterprise", Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, vol. 10, [Online], available at: http://global-national.in.ua/issue-10-2016/18-vipusk-10-kviten-2016-r/1938-todosijchukv-l-aleskerova-yu-v-byudzhetuvannya-yak-innovatsijnij-pidkhid-v-upravlinni-agrarnim-pidpriemstvom.

2. Aptekar', S. and Zhamojda, A. (2003), "Influence of budgeting on the organizational structure of the enterprise and its investment attractiveness", Problemy razvitija vneshnejekonomicheskih svjazej i privlechenija inostrannyh investicij: regional'nyj aspekt: sbornik nauchnyh trudov, DonNU, Doneck, Ukraine, pp. 347-352.

3. Panukhnyk, O. V. (2011), "Methodical provision of strategic planning in the regions of Ukraine", Aktualni Problemy Ekonomiky, vol. 1(91), pp. 152 -157.

4. Pushkar, Z. and Pushkar, B. (2008), "Strategic Planning for Regional Development", Nauka moloda: mynule, suchasne, maibutnie, vol. 13, pp. 100-105.

5. Tomareva-Patlakhova, V.V. (2012), "Stimulation of innovation and technological development of regions", Derzhava ta rehiony. Seriia: Ekonomika ta pidpryiemnytstvo: nauk.-vyrob. zhurn., vol. 2, pp. 196-201.

6. Chuzhykov, V. I. (2008), Hlobalna rehionalistyka: istoriia ta suchasna metodolohiia [Global Regional Studies: History and Modern Methodology], KNEU, Kyiv, Ukraine, p. 272.

7. Main Department of Statistics in Vinnytsia Oblast, available at: http://vn.ukrstat.gov.ua.

8. State Statistics Service of Ukraine, available at: http://ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru

...