Державна підтримка технічного оснащення екологічно орієнтованих сільськогосподарських підприємств

Проблемы технического обеспечения характерны для предприятий, которые внедряют инновационные технологии, производят органическую продукцию. Доказано, что убыточность отрасли, отсутствие ликвидного залога, высокая вероятность невозврата кредитов и несовершенство законодательных механизмов замедляет обновление технического оснащения экологически ориентированных предприятий. Обоснованно, что экономическая поддержка указанных товаропроизводителей должна быть одной из важных составляющих государственной аграрной политики.

The purpose of the paper is to study the ecologically oriented agricultural enterprises technical equipment state support features. It has been proved that machine-tractor fleet which consists of power facilities set, agricultural machinery and implements that are designed to perform agricultural operations is an important component of the technical service agricultural enterprises. Modern machinery manning and highly effective use of as separated aggregates, technological complexes, as well as tractor fleet enterprises in general is the basis of agricultural products production maximum, its quality and competitiveness provision. It has been established that technical provision problems that are typical for enterprises that implement innovative technologies, produce organic products. It has been proved that unprofitable industries, lack of liquid mortgage, high probability of credit return failure and legal mechanisms imperfection slows down ecologically oriented enterprises technical equipment upgrade. It has been grounded that economic support of above-mentioned producers, should be an important part of the state agricultural policy.

Джерело: власні розрахунки авторів на основі даних річних звітів Володарсько-Волинського, Червоноармійського та Черняхівського департаментів агропромислового розвитку [11].

Порівняльний розрахунок варіантів державної підтримки технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств здійснено на матеріалах: СТОВ “Прометей”, ПП “Галекс-Агро” та ПСПО “Полісся” (табл. 2). ПП “Галекс-Агро” є одним з найбільш відомих “органічних” господарств на Житомирщині, яке спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, виробництві молока та м'яса. ПП “Галекс-Агро” є базовим господарством з виробничої перевірки ґрунтозахисних технологій вирощування культур, заходів щодо розширеного відтворення родючості ґрунтів і виробництва екологічно безпечних продуктів харчування [16]. У березні 2009 р. землі підприємства були атестовані інспекторами сертифікаційних компаній ІМО та “Органік Стандарт”. У 2016 р. посівна площа цього господарства становила 5,1 тис. га.

Запропонований нами механізм фінансового лізингу для екологічно орієнтованих сільськогосподарських підприємств дозволяє залучати сучасне обладнання. Одним із напрямів придбання сільськогосподарської техніки в лізинг є її імпорт. Щодо специфіки визначення ефективності лізингової операції в процесі імпортування цієї техніки виникає додатковий ризик - зміна курсів валют, оскільки ціну об'єкта лізингової угоди визначають в іноземній валюті.

Таблиця 2 Порівняльний розрахунок варіантів державної підтримки технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств, 2016 р.

Джерело: розраховано автором за допомогою лізингового калькулятора.

Не дивлячись на те, що сільськогосподарська техніка вітчизняних виробників широко відома аграріям, однак дедалі частіше на наших полях з'являється імпортна техніка. Розвиток сільського господарства відбувається дуже швидко, при цьому імпортна техніка дозволяє ефективніше працювати з традиційними та новими сучасними сільськогосподарськими культурами. Для впровадження високопродуктивних технологій потрібна техніка більшої потужності й можливостей.

Сільськогосподарський товаровиробник, купуючи імпортну техніку, одержує ряд переваг, які повністю себе окуповують і становлять оптимальне співвідношення “ціна-якість”. Основними перевагами імпортної техніки нині є економічність, комфортабельність (кондиціонер, зручна система управління, супутниковий навігатор та ін.), висока стійкість до поломок, підвищена надійність, маневреність, економія часу на поворотній смузі, мінімальні витрати часу, висока продуктивність та ін.

Поряд з перевагами можна виділити й недоліки, основними з яких є вартість ремонту, час пошуку й заміни деталей, високі експлуатаційні витрати, висока вартість комплектувальних - навісних і причіпних пристроїв; експлуатація іноземної техніки вимагає від персоналу певних знань і навичок, проте таких курсів підвищення кваліфікації в Житомирській області поки що не створено; потребує відповідних умов зберігання, за недотримання яких техніка швидко виходить з ладу.

Необхідно зазначити, що обсяг випуску вітчизняної сільськогосподарської техніки є незначним. Це зумовлено, з одного боку, обмеженим державним фінансуванням, а з іншого - низьким платоспроможним попитом на неї аграрних товаровиробників. В Україні поки що не створено дієвої системи маркетингу машин й обладнання на рівні областей і районів, не відпрацьовано механізм довгострокового кредитування та дотування сільгосппідприємств, до цього часу не поставлено на комерційну основу лізинг техніки, недостатньо дієвим є механізм щодо забезпечення його ефективності та повернення коштів.

Ринок складної сільськогосподарської техніки в Україні представлений чотирма основними субринками: вітчизняної нової техніки; нової техніки іноземного виробництва (країн далекого зарубіжжя); нової техніки виробництва країн СНД (головним чином Білорусії); техніки іноземного виробництва, що була у використанні. На ринку складної техніки значна частина пропозицій припадає на техніку іноземного виробництва, що була у використанні. За останній період в Україну щорічно ввозять лише зернозбиральних комбайнів до однієї тисячі одиниць. Головними країнами-постачальниками зернозбиральних комбайнів нових і тих, що були у використанні, є Німеччина (44,2 %) і Росія (33,3 %). На інші країни, разом узяті, припадає до 22,5 %. У зв'язку із цим слід запроваджувати нові для економіки нашої країни підходи оновлення технічної бази та модернізації основних фондів аграрних підприємств різних форм власності, для активізації підприємницької діяльності й пожвавлення процесів оновлення технічного потенціалу.

У процесі реформування аграрного сектора економіки нашої держави відбулося розшарування сільськогосподарських підприємств різних форм власності за економічними та фінансовими можливостями. Від забезпечення фінансового стану підприємств залежить, який спосіб формування та використання своїх машинно-тракторних парків для них буде доступний.

Держава має сприяти формуванню та функціонуванню ринку використаної техніки. Необхідно прийняти законодавчо-правові та нормативні акти, які б сприяли його функціонуванню. У першу чергу, це стосується організації купівлі-продажу, відновлення та реалізації частково зношених машин, техніки, що була у використанні, а також вузлів, агрегатів і запасних частин. На нашу думку, в цій ситуації необхідно створювати єдиний інформаційний простір інфраструктури виробничо-технічного забезпечення придбання та продажу техніки, що була у використанні, забезпечити взаємну економічну зацікавленість між заводами-виробниками та сільськогосподарськими товаровиробниками в удосконаленні системи повторного використання технічних засобів.

У зв'язку з тим, що вторинний ринок техніки в Україні перебуває на стадії становлення, значний інтерес має вивчення та використання зарубіжного досвіду торгівлі машинами, які вже були у використанні, за цінами, що відповідають їхньому фізичному та моральному зносу.

Однією із складових частин фінансового забезпечення формування й оновлення машинно-тракторних парків сільськогосподарських підприємств є кредити комерційних, державних і кооперативних банків. З метою одержання інформації щодо вагомості екологічних і соціальних ризиків сільськогосподарських підприємств - позичальників для вітчизняних кредиторів та оптимальних, на думку фахівців, розмірів, терміну та забезпеченості кредиту було розроблено відповідну анкету та проведено інтерв'ю з представниками системно важливих банків м. Житомир: ПАТ “Приватбанк”, АТ “Ощадбанк”, АТ “Укрексімбанк”, АТ “Дельта Банк”, АТ “Райффайзен Банк Аваль”, ПАТ “Укрсоцбанк”, ПАТ “Промінвестбанк” Саме тому було проведено інтерв'ю провідних фахівців цих банківських установ [14].

За результатами дослідження було визначено чинники економічних, екологічних і соціальних ризиків підприємств позичальників. Проаналізувавши думки експертів, визначено їхню вагомість. Результати аналізу думок експертів доводять, що виробництво органічної продукції та наявність екологічного сертифіката в підприємства - позичальника є не визначальним, але досить вагомим, що доводить зацікавленість кредиторів у співпраці з інноваційно активними, екологічно та соціально відповідальними виробниками.

державний економічний підтримка сільськогосподарський

Висновки

Економічна підтримка сільського господарства має бути однією з важливих складових частин аграрної політики держави.

Ураховуючи досвід країн ЄС, фінансову підтримку переважно спрямовують на модернізацію, технічне й технологічне переоснащення екологічно орієнтованих сільськогосподарських товаровиробників.

Але для того, щоб це забезпечити в кожній країні ЄС створено спеціальні інституції, так звані Гарантійні сільськогосподарські фонди. Наприклад, у Польщі - це Агенція реструктуризації та модернізації сільського господарства, у Чехії - це Підтримувальний і гарантійний фонд.

Наразі в Україні такої інституції не створено, а питання, які б вона вирішувала, покладено на сільськогосподарських товаровиробників. Керівники аграрних підприємств не завжди приймають правильні рішення щодо вибору кредитної програми, правильності оформлення документів на державні дотації та допомогу.

Підписані керівниками договори надання кредитних послуг комерційними банками дуже часто містять “підводні рифи”, які керівники не в змозі замітити, що призводить до фінансової залежності перед комерційними банками і навіть до їхнього банкрутства.

В організаційній структурі аграрного сектора необхідна інституція, яка буде об'єднувальною ланкою між сільськогосподарськими товаровиробниками, операторами аграрного фінансового ринку та державою.

Провідними напрямами спрямування вітчизняних бюджетних коштів в аграрному секторі повинні бути: збільшення виробничих циклів з переробки сільськогосподарської сировини на внутрішніх ринках; розвиток системи аграрної логістики відповідно до потреб ринку; підвищення технологічного рівня сільськогосподарського виробництва.

Крім того, сучасний розвиток світового агровиробництва вимагає перегляду ряду методів і технологій виробництва для задоволення міжнародних вимог до якості та безпеки продуктів харчування, адже саме покращення агроекосистеми та розвиток органічного сільськогосподарського виробництва є ключовими пріоритетами в більшості країн світу, у тому числі європейських.

Список використаних джерел