Проблеми впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Кривов'язюк І.В., к.е.н., професор Пушкарчук І.М., к.е.н., доцент Волинчук Ю.В., к.е.н., доцент Луцький національний технічний університет

Анотації

У статті визначено вихідні умови впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України. Проаналізовано ступінь технологічної готовності країни до її впровадження. Розкрито існуючі моделі державної інноваційної політики в країнах світу. Визначено коло проблем впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України. Запропоновано заходи з активізації впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України.

Ключові слова: інноваційний розвиток, модель, наукоємність, технологічна готовність, інноваційна політика високотехнологічного розвитку, економіка країни.

Kryvovyazyuk I., Pushkarchuk I., Volynchuk Y.

PROBLEMS OF IMPLEMENTATION OF INNOVATIVE MODEL OF HIGH-TECHDEVELOPMENT OF UKRAINE'S ECONOMY

The initial conditions of implementing innovative model of highly technological development of Ukraine's economy were determined in the article. The degree of technological readiness of the country to its implementation was analyzed. The existing models of state innovation policy in countries of the world were revealed. The range of problems of implementing innovative model of high-tech development of Ukraine's economic were defined. Measures on activating implementation of innovative model of highly technological development of Ukraine's economy were offered.

Keywords: innovative development model, research intensity, technological readiness, innovation policy of highly technological development, the country's economy.

Кривовязюк И.В., Пушкарчук И.Н., Волынчук Ю.В.

ПРОБЛЕМЫ ВНЕДРЕНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ МОДЕЛИВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

В статье определены исходные условия внедрения инновационной модели высокотехнологичного развития экономики Украины. Проанализирована степень технологической готовности страны к ее внедрению. Раскрыто существующие модели государственной инновационной политики в странах мира. Определен круг проблем внедрения инновационной модели высокотехнологичного развития экономики Украины. Предложены меры по активизации внедрения инновационной модели высокотехнологичного развития экономики Украины.

Ключевые слова: инновационное развитие, модель, наукоемкость, технологическая готовность, инновационная политика высокотехнологичного развития, экономика страны.

Постанова проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Більшість розвинених країн світу вже віднайшли оптимальний шлях свого розвитку, впровадивши одну із інноваційних моделей високотехнологічного господарювання: зорієнтувавши економіку на виконання науково-технічних програм і проектів міжнародного значення або на стимулювання поширення знань, трансфер технологій, введення у господарський обіг об'єктів інтелектуальної власності, чи використавши одночасно обидва механізми.

Розвиток економіки України все частіше постає неможливим в межах існуючої системи, що формувалась впродовж попередніх десятиліть, основою якої є використання застарілих технологій ІІІ і IV технологічних укладів, які до того ж впроваджувались на підприємствах здебільшого сировинно-переробного циклу. Поглиблення проблем економічного характеру супроводжується нездатністю держави не лише здійснювати елементарний контроль за господарською діяльністю підприємств, але й зберігати власні території під тиском внутрішніх і зовнішніх агресорів. З іншого боку, потреба інтеграції, щоправда, з до кінця не визначеними векторами економічного співробітництва, адже орієнтація на ЄС або на США - є докорінно відмінними та стратегічно діаметрально протилежними напрямками міжнародної економічної співпраці. Це спонукає віднайти у міжнародній кооперації праці інші сфери за тими кластерами, за якими Україна володіє перевагами, й зокрема, географічні, ресурсні та людські. За окреслених обставин практично безальтернативною виступає переведення економіки на високотехнологічні рейки. Держава як інститут повинна зробити ставку на якісний людський капітал, яким володіє повною мірою, але який втрачає у міграційних потоках як результат недалекоглядної політики.

Пошук проблем, які заважають впровадженню інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України за окреслених обставин має незаперечну актуальність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення проблеми. Різноманітні підходи щодо формування, впровадження та регулювання інноваційних моделей економіки країни представлені науковими доробками вітчизняних та іноземних вчених. Так, В. Гусєв[3] розкриває методологію формування та запровадження ефективної державної інноваційної політики, яка сприятиме реалізації інноваційної моделі економіки. Низка дослідників [2] висвітлює найкращий досвід регулювання інноваційної діяльності в країнах ЄС та можливості його адаптації до українських умов. В роботі В. Здір [4] визначено ключові пріоритети інноваційної моделі розвитку української економіки. Такі дослідники, як Л. Федулова, А. Мазаракі та Г. Андрощук [13] розкрили особливості здійснення інноваційної політики країни. Визначальною для досліджуваної проблематики є Національна доповідь науковців Національної академії наук України [5], де здійснено оцінку стану інноваційної сфери України, визначено проблеми і бар'єри, які гальмують її розвиток, обґрунтовано стратегічні напрямки подальшої інтеграції країни у світовий науково-технологічний простір. Заслуговує на увагу й доробок [6], де вперше гальмування темпів економічного зростання в світі представлено як результат впливу інноваційних процесів. Також автором вказано на вплив кризових явищ і процесів, їх взаємозв'язок з циклічністю, але вже в іншій праці [7]. Матеріали дослідження О. Меша [8] спрямовано на визначення ролі інноваційної політики у створенні відповідної моделі розвитку економіки. Закордонний досвід державного регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності передових країн світу (США, Великобританії, Канади, Японії, Франції, а також багатьох інших інноваційних країн) розкрито в статті О. Мягкової [9]. Значну цінність також мають наукові напрацювання зарубіжних вчених [15-17].

Як показує аналіз змісту публікацій вчених сучасності та практики інноваційної діяльності України впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку неможливе поза виникненням загострення ситуації, що спричинює виникнення низки проблем - економічного, організаційного, техніко-технологічного, регуляторного та іншого характеру, причини виникнення яких і має бути з'ясовано. Мета дослідження полягає в розкритті причин виникнення та характеру розгортання проблем запровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України. Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Економічна історія розвитку інноваційних процесів у країнах світу нині засвідчує новий етап їх розгортання - інтенсивний перехід від відтворювального до інноваційного типу розвитку. Незважаючи на те, що не усі його результати є позитивними [6, с. 11-17], вже сам по собі даний процес для кожної країни ставить питання про її місце та значення в сучасному світі. Україна нині перебуває в глибокій геополітичній, економічній та соціальній кризах, її незалежність вперше за останні 25 років перебуває під загрозою.

Ключовим процесом руху від відтворювального до інноваційного типу розвитку є перехід від індустріально-ринкової до інформаційно-мережної економіки [5, с.13]. Проблемний характер за таких обставин відіграє необхідність поєднання різних закономірностей та форм функціонування та розвитку соціально-економічних систем, що супроводжується зростаючою невизначеністю та різноманітними ризиками, диспропорціями, кризовими явищами та процесами, загальною дестабілізацією. Формування інформаційно-мережевої економіки також супроводжується змінами в технологічних укладах, в соціальній організації суспільства, яке поступово глобалізується та перетворюється в інформаційно-мережеве. Останнім доказом важливості врахування такого переходу слугує інформаційна війна Росії під час конфлікту на Донбасі та анексії території Криму.

Аналіз закордонного досвіду [14-18] показує, що держава повинна створити умови для усунення суперечностей між незатребуваністю науки та необхідністю оновлення технічної бази всіх галузей господарства, а також забезпечити необхідну фінансову підтримку пріоритетних розробок.

Проблемний характер відіграє й формування базових вихідних умов впровадження інноваційної моделі високотехнологічної економіки України: освітній та професійній підготовці висококваліфікованого персоналу, що буде конкурентоспроможним на світовому ринку праці, виробництві високотехнологічної продукції, здатної конкурувати на міжнародних ринках товарів і послуг, розвиток інноваційної інфраструктурі, що буде здатна забезпечувати своєчасний обмін інформацією між суб'єктами інноваційного середовища, ринкового середовища, де забезпечується генерація, виробництво, розподіл, обмін чи продаж інновацій. Ці умови у взаємодії з високоефективною державною інноваційною політикою дозволять зайняти нашій державі гідне місце в міжнародному інноваційному середовищі.

Але, нині за розрахунками фахівців [5, с. 311-316], Україна належить до групи країн “Інноватор, що формується”. Це також обумовлено серйозними проблемами з використанням людського потенціалу, якістю дослідницьких інфраструктур, формуванням сталих взаємозв'язків між елементами національної інноваційної системи в цілому та слабкою інтегрованістю в міжнародну науково-технічну та інноваційну кооперацію. Так, наприклад, показник наукоємності ВВП України (видатки на науку за всіма джерелами у відсотках до ВВП) у 2015 р. становив лише 0,62 % (рис. 1), а впродовж 2005-2015 рр. має місце тенденція до спадання значень показника наукоємності ВВП України.

Це значно нижче частки обсягу витрат на наукові дослідження та розробки країн ЄС-28 у ВВП (2,01 %), й зокрема Фінляндії (3,31 %), Швеції (3,3 %), Данії (3,06 %), Німеччині (2,85 %), Австрії (2,81 %), Словенії (2,59 %), Франції (2,23 %), Бельгії (2,28 %), але й вище, ніж у Чорногорії, Румунії, Кіпру, Латвії та Болгарії (від 0,38 % до 0,65 %) [10]. Причиною такого становища є поглиблення стагнації економіки, навіть незважаючи на первинне поліпшення показника упродовж 2012-2013 рр.

Рис. 1. Динаміка наукоємності ВВП України, % [10; 11, с. 16]

Про ступінь технологічного розвитку економіки України показники технологічної готовності країни до змін (табл. 1).

За підіндексом “Технологічна готовність” у 2014-2015 рр. [18] Україна розташувалася на 85 місці рейтингу проти 94 у минулому році. Значний вплив на покращення позиції України за цим підіндексом мало значення критерію “Іноземні інвестиції та трансфер технологій” - 127 місце проти 131 у минулому періоді, “Інтернет користувачі” - зростання на 11 позицій, “Використання широкосмугового доступу до мережі Інтернет на 100 осіб” - зростання на 3 позиції. Загалом існуючий стан економіки слід розцінювати як технологічно відсталий із наявними можливостями щодо нарощування технологічного потенціалу України.

Проте, траєкторія розвитку України суттєво відрізняється від загальних тенденцій сучасних трансформацій, притаманних високорозвиненому світу, де було забезпечено поєднання високого рівня задоволення потреб населення та формування можливостей їх задоволення на засадах ринкового обміну [5, с. 24]. Разом з тим, сучасний світ та його майбутнє залежить не лише від ступеня і динаміки розвитку знань як ресурсу, але й від ефективності дій влади. Цим і забезпечується баланс між державою, бізнесом та громадянським суспільством, чого не можна сказати про українське суспільство та державу, де одночасно виникають різноманітні кризи і де до нині між населенням, владою та бізнесом сформовано деформовані відносини - невтручання держави в діяльність населення і втручання в розвиток бізнесу, де держава лобіює інтереси бізнесу як власні, породжуючи тотальну корупцію та заважаючи поширенню інновацій.

Ефективність переходу до моделі інноваційного розвитку економіки значною мірою залежатиме від наявної державної інноваційної політики. Аналіз впровадження державної інноваційної політики у країнах світу [3, с. 210] попри певні відмінності досягнутого ступеня економічного, науково-технічного та інноваційного розвитку національних економік, особливості застосування механізмів державного регулювання інноваційних процесів, а також попри відмінності у цілях та стратегіях їх досягнення в різних країнах, все ж дозволяє дійти до певних узагальнень щодо формування та впровадження державної інноваційної політики через систему державного управління.

Наявні моделі та розподіл країн світу, залежно від цільового спрямування державної інноваційної політики високотехнологічного розвитку подано нами на рисунку 2.

В якості одного з основних напрямів державної інноваційної політики, що успішно реалізується в країнах з інноваційним типом економіки, є сприяння трансферу технологій як визначальному чиннику інтенсифікації інноваційних процесів шляхом забезпечення їх інтелектуальним ресурсом - технологіями.

Рис. 2. Моделі та пріоритети державної інноваційної політики (ДІП), авторська розробка

Україна поки що перебуває осторонь активної підтримки інноваційних процесів, що пояснюється необхідністю прозорості ведення бізнесу, до якого сучасна влада через її зрощення з бізнесом відверто не готова. На сучасному етапі в Україні поширена модель першого типу, яка має поширення в країнах, що мають інноваційні можливості та перспективи, але через ряд обмежень чи негативний вплив зовнішніх факторів, їх не використовують та не досягають.

Аналіз досліджуваної проблематики дозволяє визначити коло проблем впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України (рис. 3).

Рис. 3. Коло проблем впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України, авторська розробка

інноваційний бізнес економіка

Узагальнюючі проблеми високотехнологічного розвитку української економіки слід розділяти на проблеми екстенсифікації і проблеми інтенсифікації, що в цілому складає повний перелік проблем, які впливають на зміни якості поточного та майбутнього стану такого розвитку.

За функціональною ознакою пропонуємо виділяти такі часткові проблеми високотехнологічного розвитку економіки:

- науково-технічні, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “наука - техніка - виробництво - планування”;

- виробничо-технологічні, пов'язані з питаннями організації, планування і контролю технологічних процесів, тобто до рішення проблем управління підсистемою “виробництво - технологія - діагностування”;

- організаційно-економічні, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “держава - бізнес - освіта - інновації - організація”;

- соціально-економічні, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “держава - бізнес - персонал - мотивація”;

- інформаційно-мережеві, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “держава - інформація - регулювання”; екологічні, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “держава - бізнес - навколишнє природне середовище - контроль”;

- політико-правові, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “уряд - закон - регулювання”;

- фінансові, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “держава - бізнес - фінанси - мотивація”;

- національної безпеки, пов'язані з вирішенням проблем управління підсистемою “держава - бізнес - регулювання”.

Проблеми порушення єдності, безперервності, гнучкості й точності, запобігання виникнення кризи в економіці країни слід відносити до проблем управління. Проблеми управління найчастіше пов'язані з неналежним виконанням властивих йому функцій. Власне, пропонується виділяти такі проблеми управління: проблеми планування, організації, мотивування, контролю, регулювання, обліку та діагностування. Беручи до уваги загальне кризове становище економіки слід особливо уважно ставитися до питань антикризового управління, рішення яких сьогодні особливо актуально.

Рішення проблем високотехнологічного розвитку дозволяє забезпечити необхідну потокову економічну стабільність і майбутній стратегічний потенціал зростання економіки країни в цілому. Проте без належної підтримки держави це стає фактично неможливим.

Висновки. Впровадження інноваційної моделі високотехнологічної економіки України потребує чіткого усвідомлення нової ролі держави у взаємодії з бізнесом та визначення інструментів для розвитку промисловості. Особливо це стосується тих виробництв, від яких залежить успішне використання результатів НДіДКР, що забезпечують інновації майбутнього.

Сучасний етап побудови інноваційної моделі економіки України характеризує ряд труднощів, зокрема погіршення використанням людського потенціалу, зниження якості дослідницьких інфраструктур, погіршення формування сталих взаємозв'язків між елементами національної інноваційної системи в цілому та слабкою інтегрованістю в міжнародну науково-технічну та інноваційну кооперацію. Як результат - зниження наукоємності ВВП України, її низька технологічна готовність до інноваційних змін, виникнення проблем, які заважають впровадженню інноваційної моделі високотехнологічної економіки.

Існуючі проблеми є не лише результатом деекстенсифікації економічного розвитку (скорочення виробничих потужностей, робочої сили), але й порушення ефективності процесу управління інноваційними процесами на рівні підсистеми “держава - бізнес - регулювання”, що спричиняє виникнення загрози національній безпеці України.

Саме тому, вирішальну роль у розв'язанні існуючих проблем має відігравати не лише державна інноваційна політика, зорієнтована на інтенсифікацію науки, техніки, виробництва тощо, але й вирішення проблем єдності, розшарування суспільства на “клани” шляхом розробки мотиваційного механізму, який буде ґрунтуватись не на засадах адміністративного впливу, а на економічних важелях, завдяки чому керуючий вплив здійснюватиметься у режимі саморегуляції. Так формуватиметься інноваційно-активна поведінка свідомої громадськості - поведінка, яка передбачає її високу ініціативність щодо участі у вирішенні проблем суспільства, результатом чого є створення і впровадження новацій, спрямованих на реалізацію завдань інноваційного розвитку економіки країни.

Вирішення проблем впровадження інноваційної моделі високотехнологічного розвитку економіки України забезпечить пріоритетність економічної політики поряд з політичними інтересами, чіткість вибору пріоритетів інноваційного розвитку економіки, поєднання інтересів держави, бізнесу та суспільства, своєчасний моніторинг результатів на основі превентивної діагностики проблем інноваційного розвитку, формування передумов перенесення якості поточного стану економіки країни на майбутні інноваційні перспективи.

Список використаних джерел

1. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Схвалена постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 року № 916-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 37. - ст. 336.

2. Авігдора Г. Законодавче регулювання інноваційної діяльності в Європейському Союзі та державах - членах ЄС / Г. Авігдора, Ю. Капіца. - К.: Фенікс, 2011. - С. 29-35.

3. Гусєв В. О. Державна інноваційна політика: методологія формування та впровадження: монографія / В. О. Гусєв. - Донецьк: Юго-Восток, 2011. - 624 с.

4.Здір В. А. Інноваційна модель розвитку української економіки: вплив інноваційних та науково-технічних пріоритетів [Електронний ресурс] / В. А. Здір // Ефективна економіка. - 2012. - № 9.

5.Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін.; НАН України. - К., 2015. - 336 с.

6. Кривов'язюк І. В. Інноваційна економіка: навчальний посібник / І. В. Кривов'язюк. - К.: Кондор-Видавництво, 2016. - 384 с.

7. Кривов'язюк І. В. Кризові явища в українській економіці та їх зв'язок з циклічністю / І. В. Кривов'язюк // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал. - 2010. - № 12. - С. 3-5.

8. Меша О. В. Інноваційна політика як засіб створення інноваційної моделі розвитку економіки / О. В. Меша // Проблеми развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2008. - С.724-729.

9. Мягкова О. В. Закордонний досвід державного регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності / О. В. Мягкова // Сучасні питання економіки та права. - 2012. - № 2. - С. 5-13.

10. Наукова та науково-технічна діяльність у 2015 році [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Державної служби статистики України.

11. Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу технологій за 201 5 рік. Аналітична довідка / Український інститут науково-технічної і економічної інформації МОН України. - К., 2016. - 199 с.

12. Федулова Л. І. Інноваційна економіка: підручник / Л. І. Федулова. - К.: Либідь, 2006. - 480 с.

13. Федулова Л. І. Інноваційна політика: підручник / Л. І. Федулова, А. А. Мазаракі, Г. О. Андрощук. - К.: Київ. над. торг.-екон. ун-т, 2012. - 604 с.

14. Innovation Union Scoreboard 2014 [Electronic Resource].

15. McCahery, J.A., Vermeulen, E.P., Hisatake, M., Saito, J. (2006) The New Company Law - What Matters in an Innovative Economy? ECGI - Law Working Paper No. 75/2006.

16. the Sharing Economy. Minnesota Journal of Law, Science & Technology.

17. Shiyan, A., Nikiforova, L. (2011) Why Do Inefficient Innovative Institutions Have Place in Russia and Ukraine? Social Science Electronic Publishing.

18. The Global Competitiveness Report 2014-2015. World Economic Forum

Размещено на Allbest.ru