Стратегічні пріоритети інституційного регулювання інноваційного розвитку харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Стратегічні пріоритети інституційного регулювання інноваційного розвитку харчової промисловості

Виконала:

Світлана Стоянова-Коваль

У статті сформульовано науково-практичні рекомендації з формування стратегії й механізмів розвитку інноваційного процесу у харчовій промисловості. Визначено інструментарій інституційного регулювання інноваційної діяльності у галузі з метою підвищення продовольчої безпеки.

Ключевые слова: инновационный процесс, пищевая промышленность, институциональные механизмы, стратегическое управление.

Постановка проблеми

Завдання розвитку харчової промисловості України у стратегічній перспективі передбачає системне вирішення проблем розвитку підприємств галузі, ресурсне й фінансове забезпечення, а також відповідні механізми реалізації стратегічних завдань розвитку й оцінку результативності. Завдання розвитку галузі повинні встановлюватися з урахуванням раціональних норм споживання харчових продуктів, що відповідають вимогам здорового харчування і темпам розвитку агросфери країни.

При цьому необхідно не лише створити необхідні умови для модернізації промисловості, формування нового технологічного укладу, вирішення фінансово-економічних і соціальних проблем, але й сприяти реалізації цілей соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Стратегічна мета, що постає перед харчовою промисловістю, полягає в забезпеченні гарантованого й стійкого забезпечення населення країни безпечним і якісним продовольством. При формуванні стратегічних завдань слід враховувати сформовані в останні роки позитивні й негативні зміни в макроекономічній політиці й соціально-економічному положенні аграрного сектору економіки, посилення впливу на нього процесів, що відбуваються на світових агропродовольчих ринках, членство України у СОТ і розвиток інтеграційних процесів із ЄС.

Специфіка управління стратегіями розвитку харчової промисловості обумовлена: посиленням невизначеності глобальної і національної економіки; розвитком інноваційної економіки, що визначає необхідність проектування нових інструментів, які забезпечують ефективність і транспарентність інноваційно-інвестиційної інфраструктури харчової галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій [1-10] доводить, що стан сьогоднішньої інноваційної сфери України такий, що навіть при самих сприятливих макроекономічних умовах і ринковому середовищі без цілеспрямованих зусиль держави ніякого прориву ані в технологічній, ані в структурній перебудові досягти неможливо. Без активної, цілеспрямованої діяльності держави в інноваційній сфері не можна забезпечити стійкий економічний зріст. У зв'язку з цим, виникає об'єктивна необхідність визначення й обґрунтування стратегічних пріоритетів інституційного регулювання інноваційного розвитку харчової промисловості, пошуку шляхів застосування сучасних інституційних механізмів підтримки інноваційної діяльності у галузі.

Метою статті є обґрунтування стратегічних напрямків й інструментів інституційного регулювання інноваційного процесу у харчовій промисловості.

Виклад основного матеріалу

Харчова й переробна промисловість є системоутворюючою сферою економіки країни, що формує агропродовольчий ринок, продовольчу й економічну безпеку [10]. Незважаючи на застосовувані державою заходи щодо розвитку харчової промисловості та аграрної сфери, ряд важливих проблем системного характеру, що стримують розвиток агропродовольчого виробництва, залишається невирішеним. З урахуванням морального та фізичного зносу основних виробничих фондів організацій харчової та переробної промисловості, їх відновлення повинне здійснюватися у прискореному режимі. Також вимагають невідкладного вирішення проблеми екологічного характеру.

Динаміка розвитку галузей харчової й переробної промисловості у стратегічній перспективі формуватиметься під впливом різних факторів, до яких відносяться визначальний попит на окремі види продовольства з боку різних соціальних груп і зростання доходів населення, а також входження України у світовий економічний простір і підвищення ймовірності ризиків, що загрожують стійкому й динамічному розвитку харчової промисловості з боку світового ринку продовольства [8].

Необхідно впровадити нові технології в галузі харчової й переробної промисловості, у тому числі біо- і нанотехнології, що дозволяють значно розширити виробництво продуктів нового покоління із заданими якісними характеристиками, підвищити глибину переробки, втягнути в господарський обіг вторинні ресурси, що дозволить збільшити вихід готової продукції з одиниці сировини, що переробляється [9].

Отже, необхідно забезпечити комплексний розвиток галузей харчової й переробної промисловості з урахуванням розвитку основних напрямків сільськогосподарського виробництва. При цьому слід виділити пріоритети двох рівнів - середньострокового й довгострокового періоду.

Пріоритетами середньострокового періоду є:

- у сфері виробництва: розвиток сировинної бази рослинницької продукції й продукції тваринництва; проведення технічного переозброєння організацій із впровадженням сучасних досягнень науково-технічного прогресу для зниження енергоспоживання, зменшення шкідливих викидів у навколишнє середовище та підвищення прибутковості й конкурентоспроможності вироблюваної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- у соціальній сфері - підвищення мотивації до високопродуктивної праці та збереження трудових ресурсів;

- в економічній сфері - зріст прибутковості організацій як основна умова переходу до інноваційної моделі розвитку;

- в інституціональній сфері - розвиток конкуренції, кооперації, інтеграційних зв'язків і формування продуктових підкомплексів, територіальних кластерів, впровадження нових технічних регламентів і стандартів;

- у сфері наукового й кадрового забезпечення - формування інноваційного ядра харчової промисловості як найважливішої умови розвитку галузі.

Пріоритетами довгострокового періоду є:

- розвиток імпортозаміщуючих галузей харчової й переробної промисловості, включаючи м'ясну, молочну, цукрову та рибну галузі;

- перехід харчової й переробної промисловості до ресурсозберігаючих технологій, що забезпечують безвідходне виробництво й виробництво з мінімальним впливом на екологію;

- переробка нових видів сировини, отриманих із використанням новітніх технологій;

- виробництво екологічно чистих продуктів харчування;

- екологічна безпека продовольства;

- нарощування експорту продовольства в міру насичення внутрішнього ринку продуктами харчування.

З позицій програмно-цільового підходу, метою підвищення ефективності розвитку галузей харчової промисловості стає краща практика розробки й прийняття галузевих програм. Стратегічним завданням галузевих програм повинно стати створення нового технологічного укладу в агропродовольчій сфері на інноваційній основі, що підвищує її конкурентоспроможність з урахуванням сучасних викликів і загроз з боку світового ринку.

Створення національної системи підтримки інновацій і технологічного розвитку на основі масштабного технологічного відновлення виробництва з використанням передових науково-технічних розробок забезпечить перехід економіки на інноваційний шлях розвитку, створить необхідні умови для реалізації повною мірою конкурентних переваг українських виробників харчової продукції для забезпечення продовольчої безпеки країни [2].

Для посилення вектору інноваційного розвитку в галузях харчової й переробної промисловості необхідно задіяти новий механізм із використанням технологічної платформи. Технологічна платформа, що поєднує зусилля бізнесу, держави і науки, сприятиме вирішенню проблем продовольчої безпеки, здорового харчування населення за рахунок впровадження нових технологій й устаткування для виробництва нового покоління продуктів харчування [6]. Доцільно використовувати відходи харчових і переробних підприємств для виробництва енергоресурсів, що забезпечить підвищення ефективності виробництва та знизить шкідливий вплив підприємств на навколишнє середовище.

Також повинні бути вирішені питання зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище в зонах розташування організацій харчової й переробної промисловості.

Досягнення поставленої мети повинне базуватися на вирішенні організаційних і технічних завдань.

До організаційних завдань відносяться:

- формування системи екологічного контролю в організаціях харчової й переробної промисловості й подання відомостей;

- впровадження екологічного менеджменту в організаціях харчової й переробної промисловості;

- інвентаризація викидів забруднюючих речовин при роботі технологічного устаткування.

До технічних завдань відносяться:

- впровадження технологій із застосуванням сучасних енергозберігаючих рішень й устаткування, що забезпечують комплексну переробку сільськогосподарської сировини та зниження техногенного впливу на навколишнє середовище;

- впровадження принципово нових схем оборотного водопостачання з максимальним поверненням води у виробництво.

Слід стимулювати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток харчової й переробної промисловості, що враховують напрямки діяльності технологічних платформ по проектах, пов'язаних з біоіндустрією, біоресурсами та біоенергетикою.

Беручи до уваги великий внесок харчової й переробної промисловості в економіку країни й вирішення демографічних проблем, державна підтримка повинна бути оптимізована з урахуванням макроекономічних показників розвитку країни. Перехід до інноваційного типу розвитку передбачає включення нових факторів економічного росту, що відповідають викликам довгострокового періоду. Дія цих факторів забезпечить вихід української харчової й переробної промисловості на траєкторію стійкого росту

Особливість переходу до інноваційного типу розвитку полягає в тому, щоб в умовах глобальної конкуренції досягти рівня розвинених країн по показниках ефективності виробництва, можливого в умовах модернізації технічної бази харчової промисловості, пріоритетного розвитку галузей, орієнтованих на випуск соціально значимих продуктів харчування, забезпечення випереджального розвитку галузей, що дозволяють максимально реалізувати вітчизняні конкурентні переваги. Такий підхід вимагає реалізації комплексу взаємозалежних по ресурсах, строках й етапах перетворень. інноваційний процес харчова промисловість

Інноваційний розвиток харчової та переробної промисловості доцільно здійснювати в декілька етапів, обумовлених розвитком агропромислового виробництва і можливістю залучення інвестицій у модернізацію, а також виділення бюджетних коштів на науково- дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Послідовність розв'язуваних завдань буде визначатися низкою факторів, що здійснюють вплив на розвиток галузей харчової промисловості. У середньостроковій перспективі до основних факторів варто віднести:

- інтеграцію України до європейського ринку;

- подальшу лібералізацію агропродовольчого ринку згідно з вимогами СОТ;

- бюджетні обмеження по наданню галузям харчової й переробної промисловості державної підтримки;

- жорсткість контролю за дотриманням вимог у сфері охорони навколишнього середовища;

- підвищення якості і безпеки продовольчої продукції відповідно до вимог НАССР;

- очікувану нову технологічну інноваційну хвилю в провідних країнах світу, пов'язану із впровадженням нових технологій, що дозволяють використовувати при переробці нетрадиційні види сировини та виробляти продукцію із заданими параметрами.

У цих умовах на початковому етапі повинні вирішуватися наступні завдання:

- розширення конкурентних переваг швидкоокупних галузей харчової та переробної промисловості, що випускають соціально значиму продукцію;

- створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій, формування економічних інститутів, що стимулюють підприємницьку та інвестиційну активність;

- гармонізація законодавчої і правозастосовчої практики із країнами ЄС, стандартів окремих країн із міжнародними стандартами серії ISO14000, розробка стандартів у сфері охорони навколишнього середовища;

- створення ефективної системи утилізації відходів виробництва й споживання;

- забезпечення системи підготовки кадрів середньої та нижчої ланки, здатних управляти сучасними технологічними процесами.

Вирішення цих завдань створить основу для початку переходу до нового технологічного укладу з використанням ресурсозберігаючих біо- і нанотехнологій, розширення диверсифікованості виробництва та дотримання нових вимог законодавства України у сфері екології.

На наступних етапах повинні вирішуватися такі завдання:

- впровадження інноваційних технологій у всіх галузях харчової й переробної промисловості, вирішення проблеми їх кадрового забезпечення;

- подальша інтеграція науки, освіти й бізнесу;

- розширення позицій українських компаній на світових продовольчих ринках, створення тим самим необхідних умов для економічного зросту;

- забезпечення інтенсивної технічної модернізації виробництв на базі ресурсозберігаючих екологічно безпечних технологій;

- зниження територіальної диференціації із споживання основних продуктів харчування та доведення споживання до рівня раціональних норм.

У стратегічному періоді накопичений потенціал технологій та інвестицій, що відповідає промислово розвиненим країнам, визначить збереження тенденцій стійкого розвитку харчової та переробної промисловості з опорою на інноваційний вектор розвитку як основну рушійну силу економічного зростання.

Організаційно-економічний механізм реалізації стратегічних завдань розвитку галузі визначає склад її виконавців, форми їх взаємодії між собою, комплекс заходів нормативно-правового й економічного характеру, спрямованих на вирішення поставлених завдань.

Реалізацію стратегічних завдань забезпечують такі суб'єкти:

- державні органи виконавчої влади, обласні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

- окремі середні й великі переробні організації, інтегровані формування, що займаються переробкою продукції, а також організації, що займаються малою переробкою;

- суспільні некомерційні організації (галузеві спілки, асоціації й об'єднання);

- транспортні організації, організації зберігання, фінансового й інформаційного забезпечення;

- науково-дослідні й дослідно-конструкторські організації, вищі й середні навчальні заклади, науково-виробничі об'єднання, консалтингові компанії й ін.

Економічний механізм реалізації стратегії будується на ціновій, фінансово-кредитній, податковій і митно-тарифній політиці, обумовленій існуючою нормативно-правовою базою.

Необхідність переходу на інноваційний тип розвитку вимагає на всіх рівнях управління створення умов для:

- функціонування організацій, зайнятих розробкою і впровадженням інноваційних проектів;

- здійснення діяльності різних фінансових інститутів і приватних осіб, що інвестують в інноваційні проекти модернізації існуючої виробничо-технічної бази та виробництво продуктів нового покоління;

- впровадження виробниками в організаціях інноваційних технологій, у тому числі ресурсозберігаючих й екологічно чистих технологій).

Успішна реалізація стратегічних завдань залежить від забезпечення стійкого розвитку харчової та переробної промисловості на основі наукомістких підходів й інноваційних рішень.

Основними напрямками в цій сфері є:

- розробка принципово нових технологій й устаткування, що забезпечують глибоку, комплексну, енерго- і ресурсозберігаючу переробку сільськогосподарської сировини на основі сучасних способів переробки сировини для створення екологічно безпечного виробництва соціально значимих харчових продуктів з різними функціональними властивостями;

- створення на основі новітніх досягнень генетики, мікробіології, нанотехнологій виробництва якісно нових, імпортозаміщуючих харчових продуктів із заданими складом й властивостями;

- удосконалення біотехнологічних процесів переробки сільськогосподарської сировини, одержання нових видів продуктів підвищеної харчової й біологічної цінності;

- створення виробництва функціональних продуктів харчування з використанням біологічно активних добавок;

- формування заданих якісних і функціональних характеристик сировини тваринного й рослинного походження з метою створення диференційованих технологій її переробки й зберігання для забезпечення стабільної якості, збереженості й мінімізації втрат цільової продукції;

- розробка інтегральної системи моніторингу, управління, контролю, моніторингу безпеки і якості сировини та готових продуктів на всіх етапах, включаючи виробництво, зберігання, транспортування і реалізацію;

- використання як вторинної сировини відходів основного виробництва продуктів промислової переробки.

Державна підтримка організацій харчової та переробної промисловості повинна виражатися в наданні субсидій організаціям галузі незалежно від їх організаційно-правової форми з державного бюджету на відшкодування частини витрат на сплату відсотків по кредитах, отриманих на: закупку сільськогосподарської сировини для первинної й промислової переробки; будівництво, реконструкцію й модернізацію приймальних пунктів сировини, сховищ, виробництв із первинної обробки сировини, у тому числі холодильних потужностей; будівництво об'єктів глибокої переробки сільськогосподарської сировини; придбання технологічного устаткування для здійснення первинної та глибокої переробки сільськогосподарської сировини.

Фінансові ресурси для реалізації стратегічних завдань повинні складатися з коштів приватних інвесторів і кредитів банків.

Комплексне управління реалізацією визначених стратегічних завдань має взяти на себе Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке повинно:

- визначати найбільш ефективні форми і порядок організації робіт з виконання поставлених завдань;

- узгоджувати обсяги фінансування на черговий фінансовий рік;

- координувати роботу виконавців заходів;

- визначати пріоритети, вживати заходи по залученню коштів позабюджетних джерел для їх фінансування;

- забезпечувати контроль за ходом розвитку галузі, у тому числі за ефективним і цільовим використанням виділюваних фінансових коштів, за якістю проведених заходів, за виконанням строків їх реалізації;

- здійснювати збирання й аналітичну обробку звітності про хід виконання заходів.

Оцінку ефективності реалізації визначених стратегічних заходів доцільно проводити на основі використання цільових індикаторів, які дозволяють відслідковувати динаміку інноваційного розвитку галузей харчової промисловості.

Список використаних джерел

1. Александрова В.П. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / В.П. Александрова, М. І. Скріпченко, Л. І. Федулова // Економіка та прогнозування. - 2009. - № 2. - С. 11.

2. Білозубенко В.С. Роль національної інноваційної системи у підтриманні інноваційної активності / В.С. Білозубенко // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - 2011. - № 4. - С. 13-19. - (Серія Економічні науки).

3. Будкін В. Інноваційна модель розвитку національних економік / В. Будкін // Економіка України. - 2012. - № 6. - С. 67.

4. Бутнік-Сіверський О. Стратегія інноваційного розвитку / О. Бутнік-Сіверський, Г. Шматкова // Харчова і переробна промисловість. - 2009. - № 1. - С. 4-6.

5. Васильєва Т.А. Інноваційна складова в структурі макроекономічних індикаторів економічного розвитку : монограф. / Т. А. Васильєва. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2012. - 118 с.

6. Гришова І. Ю. Сучасні трансформації ресурсно-виробничого потенціалу національної економіки України / І. Ю. Гришова, М. Ю. Щербата // Zbior artykulow naukowych. Konferencji Miedzynarodowej Naukowo-Praktycznej «Economy. Priorytetowe obszary nauki» (29.11.2015 - 30.11.2015). - Warszawa : Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2015. - Str. 34-37.

7. Єрмолаєва В. В. Теоретичні основи дослідження інновацій / В. В. Єрмолаєва // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2012. - № 683. - С. 268-273. - (Серія : Проблеми економіки та управління).

8. Gryshova I. Yu. Competitiveness of agriculture enterprises as the main factor of sustainable development of agricultural sphere [Текст] / I. Yu. Gryshova, O. V. Mityay, T. M. Gnatyeva // Український журнал прикладної економіки. - 2016. - Том 1. - № 2. - С. 25-35.

9. Наумова Л.М. Наукові засади формування інноваційної моделі розвитку регіональних індустріально-аграрних інтегрованих структур / Наумова Л. М. // Економічні інновації. - 2015. - № 60. - Книга ІІ. - С. 35-40.

10. Якимчук Т. В. Стан і перспективи розвитку підприємств харчової промисловості України / Т. В. Якимчук // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 4 (106). - С. 162-168.

Размещено на Allbest.ru