Стан та проблеми продовольчої безпеки в Україні

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

В.Л. ТОДОСІИЧУК, кандидат педагогічних наук,

Постановка проблеми

Продовольча проблема є багатоплановою. Вона є одночасно природною і соціально-економічною, позначається практично на усіх сторонах існування суспільства, представляє собою велику загрозу для багатьох десятків держав. Останнім часом навіть з'явився такий термін, як “продовольча безпека”. Цій проблемі присвячено багато наукової літератури. Вперше її розглянув Томас Мальтус у 1824 році. Через 130 років вийшла серйозна робота на цю тему - книга бразильського фізіолога і антрополога Жозуе де-Кастро “Географія голоду”.

Відповідно до визначення в міжнародних угодах продовольча безпека - такий стан економіки, при якому всім і кожному гарантується забезпечення доступу до продуктів харчування, питної води та інших продуктів в якості, асортименті та обсягах, достатніх для фізичного і соціального розвитку особистості, забезпечення здоров'я і відтворення населення країни [1].

Науковою базою розв'язання проблеми забезпечення продовольчої безпеки є сучасні теорії, прикладні розробки і практичні дії Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Національної академії аграрних наук України, ННЦ “Інститут аграрної економіки” НААН України тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання формування продовольчої безпеки досліджені в працях В. Андрійчука, В. Балабанова, В. Богачова, П. Борщевського, Ю. Білика, Б. Данилишина, О. Гойчука, JI. Дейнеко, Г. Калетніка [11], Е. Кірєєвої [11], І. Лукінова [2], М. Одінцова. Б. Пасхавера, П. Саблука, О. Чечеля [7], О. Щекович [8], В. Юрчишина та інших.

Формулювання цілей статті

Метою дослідження є визначення сутності поняття “продовольча безпека”, оцінка її стану в Україні та визначення шляхів покращення стану продовольчої безпеки держави.

Виклад основного матеріалу дослідження

Продовольчій безпеці належить особливе місце в Концепції національної безпеки будь-якої держави, що зумовлено, насамперед, потребою людини в харчуванні та, відповідно, критичним значенням нестачі продуктів харчування для функціонування людської спільноти. Проблема продовольчої безпеки опинилася в центрі уваги як науковців, так і представників влади не так давно. Лише із 2000 року в Україні почали проводитися перші комплексні наукові дослідження продовольчої безпеки держави.

Система національної продовольчої безпеки базується на таких принципах: самозабезпеченість, незалежність, доступність, якість. Ці характеристики необхідно враховувати під час формування державної політики і продовольчої безпеки країни. Крім того, мають бути забезпечені такі її напрямки: ефективний розвиток агропромислового комплексу, зовнішньоекономічна діяльність у сфері АПК, формування доходів населення, гарантування збалансованого і якісного споживання.

Для того, щоб проаналізувати стан продовольчої безпеки в Україні, необхідно врахувати індикатори та порогові значення індикаторів продовольчої безпеки, які визначено Міністерством економіки в наказі №02.03.2007 року “Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України” (табл. 1) [4].

Таблиця 1

Індикатори та порогові значення індикаторів стану продовольчої безпеки України [4]

З метою забезпечення продовольчої безпеки держави варто врахувати досвід Англії. Ця країна з населенням 58,3 млн. чол. має в обробітку 6,1 млн. га землі, а виробляє більшу частину продовольства для власних потреб. Успішно вирішується продовольча незалежність у Чехії, Угорщині та в інших країнах, де приватизовано лише 12-15% землі, що знаходиться в обробітку [3].

Сьогодні Україна впритул підійшла до тієї межі, за якою починається незворотний процес втрати продовольчої самодостатності й безпеки. Внаслідок загального спаду соціально-економічного розвитку держави у період фінансово- економічної кризи у 2009 році, порівняно з попереднім роком, відбулося погіршення стану продовольчої безпеки України за більшістю індикаторів. На фоні падіння реальних доходів населення у минулому році на 10,8% погіршилася, насамперед, соціальна складова продовольчої безпеки, про що свідчить такий факт: середньодобова калорійність раціону населення країни зменшилися з 2998 ккал у 2012 році до 2946 ккал. у 2013 році, однак цей показник на 18% вищий за пороговий критерій. Питома вага витрат домогосподарств на харчування у сукупних витратах зросла упродовж року на один відсотковий пункт і становила 51,8% [4].

Нині на розв'язання проблем продовольчих ресурсів негативно впливає погіршення продуктивності сільськогосподарських угідь і техніко-технологічна відсталість галузі. Стає очевидним, що без розвитку інноваційної діяльності, впровадження інновацій, раціональних науково обґрунтованих сівозмін, охорони ґрунтів та підвищення їх родючості, системи захисту рослин, селекції у галузі рослинництва і тваринництва Україна не може стати світовою аграрною державою.

В країні впродовж останнього десятиліття спостерігалися коливання індексів цін на продукцію сільського господарства, які загалом знаходилися в рамках світових тенденцій. При цьому цінова динаміка у секторі інколи перевищувала загальний показник індексу споживчих цін, проте, як правило, відставала від динаміки цін в промисловості (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка індексів цін на продукцію сільського господарства, у% до попереднього*

У 2014р. індекс цін на сільськогосподарську продукцію сягнув найбільшого значення за останнє десятиліття (за винятком 2007 р.) і складав 130,4%. Порівняно з 2013 роком у 2014 індекс обсягу сільськогосподарського виробництва складав 99,0%, що було зумовлено зниженням виробництва рослинницької продукції. Індекс обсягу виробництва продукції рослинництва 2014 р. порівняно з 2013 р. становить 95,4%, що спричинено зниженням загального валового збору зернових на 14,8%. У цілому тенденції сільськогосподарського виробництва у 2005-2014 рр. свідчать, що цей вид економічної діяльності не набув нових якісних стимулів для зростання.

Також збільшується собівартість як вирощування, так і реалізації сільськогосподарської продукції через випереджаюче, порівняно з цінами на сільськогосподарську продукцію, зростання цін на паливно-мастильні матеріали, мінеральні та органічні добрива, сільгоспмашини, засоби захисту рослин тощо.

Низьким залишається рівень матеріально-технічного та фінансового забезпечення вітчизняних аграріїв. За даними НБУ у листопаді 2014 року процентні ставки за кредитами для сільського господарства складали 23,2% в середньому по економіці України на рівні 21,7%. Через низький рівень оплати праці гострою проблемою для агросектору є нестача кваліфікованих кадрів.

На сьогоднішній день є низка факторів, які руйнують продовольчу безпеку країни і є загрозою для народу України:

- зміни погодних умов у результаті глобального потепління клімату;

- різке збільшення вартості енергоресурсів на тлі нескінченної інфляції, що призводить до некомпенсованого зростання собівартості продовольчої продукції;

- збільшення імпорту продовольства в Україну, що робить населення критичним, залежним від продовольчої інтервенції [5].

Ось чому потрібна чітка й зрозуміла програма відродження національного агропромислового комплексу, персональна відповідальність вищих посадових осіб країни за досягнення контрольних цифр АПК. Необхідно вкласти у відродження сільського господарства не менше 12% видаткової частини держбюджету, розробити систему надзвичайних заходів із забезпечення продовольчої безпеки країни, а саме, прийняти “Закон про засади продовольчої безпеки країни”, в якому передбачити такі базові заходи:

- запровадити тимчасову державну монополію на зовнішню торгівлю продуктами сільського господарства;

- укласти угоду з урядами країн Європейського союзу щодо колективної продовольчої безпеки і взаємодопомоги за несприятливих кліматичних та економічних умов;

- відродити систему обов'язкової державної закупівлі за фіксованими цінами на продукцію сільського господарства і введення мораторію на імпорт продовольства, яке у достатній кількості виробляється в Україні.

Потрібно прийняти довгострокову державну програму розвитку сільського господарства і пов'язаних з ним галузей промисловості - як переробної, так і інших, що виробляють сільськогосподарську техніку, добрива, засоби захисту, тощо.

До таких програм належать:

- відновлення вітчизняного виробництва сільськогосподарської техніки, створення державного фінансового механізму для її придбання або лізингу на пільгових умовах;

- відновлення переробних підприємств, їх технічне переоснащення у відповідності до стандартів Євросоюзу;

- відновлення в обороті цілинних та перелогових земель; запровадження жорсткого держконтролю за цінами на добриво й ПММ для сільгоспвиробника;

- забезпечення виробництва основної групи харчових продуктів на підставі державного замовлення за фіксованими цінами;

- відновлення державного замовлення на навчання фахівців сільського господарства й харчової промисловості у вузах; відновлення поливного землеробства й забезпечення питною водою сільських населених пунктів;

- відновлення інфраструктури сільської місцевості - будівництва доріг та житла, водопроводів, освітлення тощо.

Провідними вітчизняними вченими визначена важливою складовою стратегія національної безпеки, її економічна складова, яка включає продовольчу безпеку як самостійний об'єкт внутрішньої та зовнішньої політики держави [6].

Сучасне трактування продовольчої безпеки має певні відмінності, але принципові ознаки сутності цього поняття, такі, як стабільне забезпечення населення продуктами харчування, залишається однаковою у всіх визначеннях. Найчастіше зустрічаються три підходи до визначення продовольчої безпеки.

Представники першого підходу використовують визначення продовольчої безпеки, в якому фігурує тільки споживання. На їхню думку, продовольча безпека - це забезпечення гарантованого доступу населення до продовольства в кількості, необхідній для активного здорового життя [8].

Прихильники другої точки зору в якості ще однієї ключової позиції в розумінні сутності продовольчої безпеки виділяють здатність країни самостійно забезпечувати себе необхідним обсягом та асортиментом продуктів харчування [3].

Третій підхід ґрунтується на двох критеріях: наявність на продовольчому ринку країни такої кількості продуктів харчування, якої достатньо для підтримання здорового способу життя населення; доступність цих продуктів абсолютно для всіх верств населення [7].

Таким чином, продовольча безпека обов'язково включає споживчий та платоспроможний аспекти.

Разом з тим, слід акцентувати увагу на роботі продовольчої безпеки в сучасних умовах політичної і економічної нестабільності країни. Протягом 2014 року рівень продовольчого забезпечення України погіршився. Про це свідчать дані досліджень рейтингових агентств, згідно з якими в глобальному рейтингу продовольчої безпеки Україна опустилася на п'ять позицій до 52-го місця. Якщо в 2013 році міжнародні експерти виставляти нашій країні 58 балів зі 100, то в 2014 році - вже 56 балів. При цьому експерти виділяють два основних компоненти продовольчої безпеки - фізичну і економічну доступність для населення продуктів харчування. Якщо з фізичною доступністю значних проблем не виникає (за більшістю видів продуктів харчування Україна більш, ніж на 90% забезпечує себе самостійно), то економічна доступність викликає занепокоєння. У 2014 році відносно попереднього року продукти харчування в Україні подорожчали на 15,6%, в основному за рахунок девальвації гривні (на імпорто-орієнтовані товари збільшення цін склало більше 50%). Більш того, ситуація погіршується і надалі. За даними Державного комітету статистики України в березні 2015 року (в порівнянні до грудня 2014 року) ціни на продукти харчування зросли на 27,9%. Таке положення вплинуло на цінову доступність продовольства - більш 50% доходу українці почали витрачати на харчування. Для порівняння наведемо дані про частку доходів, яку витрачають мешканці деяких країн Європи на продукти харчування: Люксембург - 8,8%, Великобританія та Швеція - 9,2 та 9,7% відповідно, у вісімнадцяти країнах від 10 до 20%, у сімох країнах від 20 до 40%, у чотирьох - від 40 до 50%.

Таким чином, витрати на харчування в Україні найвищі в Європі. Якщо мешканці країни витрачають значну частку зароблених коштів на те, щоб прогодувати себе та свою родину, така країна вважається бідною.

Бідність - це соціально-економічне явище, за якого певні категорії населення мають труднощі, в першу чергу, у задоволені фізіологічних потреб. Існують різні критерії виміру бідності за доходами, основними з яких є прожитковий мінімум та межі бідності. Прожитковий мінімум виступає базою для визначення рівня бідності і розраховується на основі мінімального споживчого кошика. Межа бідності розраховується за даними доходів і споживання населення і встановлюється відповідним нормативно-правовим актом. Люди відносяться до категорії бідних, якщо їх рівень життя (доходів чи споживання) нижче цієї межі. Практика економічно розвинутих країн свідчить, що бідною є сім'я, середньодушовий дохід якої не перевищує рівня прожиткового мінімуму, тобто прожитковий мінімум приймається за межу бідності. Виходячи з цього можна вважати, що Україна є бідною країною, а бідність, як відомо, є прямою загрозою національній безпеці країни.

Таким чином, вирішення проблеми продовольчої безпеки сприятиме зміцненню національної безпеки нашої країни. В нерпу чергу продовольча безпека залежить від економічної доступності продовольства для населення.

Економічна доступність -- це здатність різних верств населення до придбання продовольства відповідно до своїх потреб і можливостей. В сучасних умовах економічна доступність визначається не так потребою населення в тих чи інших продуктах харчування, як можливостями їх придбання. Через низьку платоспроможність продовольство стає недоступним для значної частини населення України, внаслідок чого у більшості населення спостерігається порушення в харчуванні.

Дослідження стану та динаміки продовольчої ситуації в країні доцільно продовжити, вивчаючи показники економічної доступності продовольчого забезпечення населення країни: споживання продуктів харчування, ціни на основні продукти та доходи населення.

Висновки

Вирішення проблеми продовольчої безпеки країни неможливе без забезпечення якості та безпечності харчових продуктів. Для вирішення цієї проблеми необхідно створити систему безпеки, яка дає змогу запобігти ризику отримання неякісної продукції. Це можливо здійснити за умови: забезпечення доступу продовольства до всіх соціальних груп через удосконалення системи розподілу; підвищення збалансованості харчування; покращення якості продуктів харчування тощо.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок про актуальність проблем продовольчої безпеки в Україні на сучасному етапі та необхідність досягнення не лише економічної доступності продовольства, але й вирішення проблем із забезпечення населення поліфункціональними, високоякісними продуктами харчування.

У сучасних умовах політичної і економічної нестабільності країни рівень продовольчого забезпечення України погіршився. Про це свідчать дані досліджень рейтингових агентств, згідно з якими в глобальному рейтингу продовольчої безпеки Україна опустилася на п'ять позицій до 52-го місця у світі.

Одним з показників економічної доступності продовольчого забезпечення населення країни є ціни на основні продукти харчування, які в умовах політичної і економічної нестабільності суттєво зросли. Поряд з цим доходи населення знизились, про що свідчить навіть офіціальна статистика. За останніми даними Держкомстату середня заробітна плата в України порівняно з 2014 роком зменшилася на 557 грн. до 3455 грн. Скорочення доходів, девальвація, інфляція, безробіття та війна підвели багатьох до межі бідності. В Україні межа бідності не відповідає міжнародній практиці. За стандартами ООН, якщо людина витрачає на проживання менше як 5 дол. на день, а на місяць менше, ніж 150 дол., то вважається, що вона живе за межею бідності. На сьогоднішній день за курсом НБУ це приблизно 3750 грн., що навіть вище офіційної статистики щодо середньої заробітної плати в Україні.

В умовах політичної та економічної нестабільності стан продовольчої безпеки України наблизився до катастрофічного, що призвело до визначення України як країни з високим рівнем продовольчої небезпеки.

Список використаних джерел

1. Гнатюк Т.О. Стан продовольчої безпеки України / Т.О. Гнатюк // Збірник наукових праць Уманського національного університету садівництва. 2011. Випуск 76. Частина2. С.113-118.

2. Лукінов І.І. Про стратегію трансформування АПК та забезпечення продовольчої безпеки України / І.І. Лукінов, П.Т. Саблук // Економіка України. 2000. № 9. С. 52 - 81.

3. Міненко М.А. Фахові об'єднання у побудові стійкої системи продовольчої безпеки України / М.А. Міненко // Економіка АПК. 2010. №12. С. 125-131.

4. Кулаєць М.М. Інноваційне забезпечення продовольчої безпеки в Україні і світі / М.М. Кулаєць // АГРОІНКОМ. 2011. № 1-3. С. 23-28.

5. Звіт про стан продовольчої безпеки України у 2009році [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:www.me.gov.ua/file/link/149977/file/Zvit_2009.doc/.

6. Пабат О.В. Продовольча безпека як складова економічної діяльності безпеки держави / О.В. Пабат // Економіка АПК. 2010. №12. С. 86-90.

7. Чечель О.М. Регулювання формуванням та розвиток економіки агропромислового комплексу як основи продовольчої безпеки території // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія "Економіка та менеджмент". 2005 - № 4-7 (18-19). С. 81-87.

8. Щекович О.С. Формування пріоритетів та принцип політики України. / О.С. Щекович. Київ: ННЦ “Інститут аграрної економіки”. Київ. 2009. 278 с.

9. Зеленська О.О. Система продовольчої безпеки: сутність та ієрархічні рівні / О.О. Зеленська // Вісник ЖДТУ. 2012. № 1 (59). С. 108-112.

10. Шевченко Н.О., Сичова М.О. Сучасні проблеми продовольчої безпеки України / Шевченко Н.О., М.О. Сичова // Агросвіт. 2015. №14. С. 23-28.

11. Калетнік Г.М. Управління регіональною продовольчою безпекою в умовах економічної нестабільності: [моногр.] / Г.М. Калетнік, С.В. Козловський, Е.А. Кірєєва, О.Г. Підвальна - Вінниця: Меркьюрі-Поділля, 2015. 252 с.

Анотація

продовольчий безпека економічний загроза

У статті розглянуто поняття продовольчої безпеки та її значення в системі загальної економічної безпеки держави, проаналізовано її складові та підходи наукових шкіл до визначення дефініції “продовольча безпека”. Проаналізовано сукупність індикаторів та їх порогові значення, які використовуються для оцінки рівня продовольчої безпеки в Україні. Визначені основні загрози для продовольчої безпеки в країні та наведена динаміка індексів цін на продукцію сільського господарства. Досліджено світовий досвід забезпечення продовольчої безпеки у країнах ЄС. Визначено перспективні напрямки забезпечення продовольчої безпеки в Україні, такі, як формування відповідної нормативно- правової бази та розробка ряду програм. Обґрунтовано необхідність розвитку аграрного сектору економіки як основи забезпечення продовольчої безпеки держави. Під час дослідження розглянуто проблему бідності та перспективні напрямки боротьби із цим явищем.

Ключові слова: національна продовольча безпека, агропромисловий комплекс, сільськогосподарська продукція, державне регулювання, економічна доступність продовольства, споживання продуктів, ціни на продукти харчування, доходи населення.

Annotation