Економічне регулювання земельних відносин у сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”,

ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

молодший науковий співробітник,

О.М. Кононенко,

м. Київ

Постановка проблеми. Земельна реформа в Україні сприяла становленню ринкових механізмів регулювання земельних відносин в аграрному секторі економіки. На даному етапі зусилля вчених економістів-аграрників зосереджені на розробці наукового, правового та економічного регулювання земельних відносин, адаптованого до ринкової економіки. Ними напрацьовано основи формування та функціонування земельних відносин у сільському господарстві. Проте, є ще низка питань, які досить актуальні і потребують вирішення.

У даному дослідженні проведено аналіз одних із найбільш вагомих механізмів економічного регулювання земельних відносин в умовах трансформацій аграрного сектора України: нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель та оренди земель, визначено перспективи їх подальшого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та методичні аспекти регулювання земельних відносин знайшли належне відображення у наукових працях багатьох вітчизняних вчених-економістів. Значний внесок у розвиток цієї проблеми зробили такі вчені, як В.Г. Андрійчук І. І. [1], Л.М. Бойко [2], П.І Гайдуцький [3], А.С. Даниленко [4], Д. С. Добряк [5], Ю.О. Лупенко [11], В. Я. Месель-Веселяк [13], Л. Я. Новаковський [15], П.Т.Саблук [19], А.М. Третяк [21], М. М. Федоров [23], О.В. Ходаківська [30] та інші науковці.

Результати їх досліджень мають значний вплив на формування наукової думки і вироблення напрямів практичних дій щодо регулювання земельних відносин в Україні. Однак, питання економічного регулювання земельних відносин в умовах формування ринкового обігу земель потребують більш ґрунтовного аналізу, що зумовило вибір теми та її актуальність.

Метою статті є дослідження особливостей економічного регулювання земельних відносин аграрного сектору економіки країни на етапі ринкової трансформації та формування ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.

Виклад основних результатів дослідження. Зважаючи на те, що процеси реформування і розвитку земельних відносин відбуваються в ринкових умовах господарювання, роль економічного регулювання досить важлива. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом та прийнятими до них нормативно-правовими актами. За визначенням М.М. Федоров, “економічне регулювання являє собою цілеспрямовану дію за допомогою бюджетної, цінової, податкової та іншої економічної політики країни. Систему регуляторів земельних відносин складають наступні процеси: запровадження нових форм власності на землю, удосконалення системи організаційно-правових форм господарювання, встановлення грошової оцінки землі, орендна плата, оподаткування земель, стимулювання раціонального використання і охорони земель” [25].

Бойко Л.М. економічне регулюванням земельних відносин розуміє як “частину (сферу) регулювання земельних відносин, метою якої є досягнення встановлених цілей регулювання шляхом формування такого економічного середовища, яке б забезпечувало прояв у повій мірі об'єктивних економічних законів та реалізацію приватних і суспільних інтересів” [2].

Важливу роль у механізмі економічного регулювання земельних відносин виконала і продовжує виконувати нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення. Це пояснюється тим, що земля є не лише головним засобом виробництва у сільському господарстві, а й важливою складовою виробничого капіталу, тобто активом, що використовується в процесі сільськогосподарського виробництва [23]. Вперше в Україні грошову оцінку запроваджено у липні 1995 року Законом України “Про плату за землю”.

Відповідно до Закону України “Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка “являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами”. В основу розрахунку оцінки покладено принцип капіталізації рентного доходу, який створюється при виробництві зернових культур (за період ротації сівозміни вони вирощуються практично на всіх полях) на різних агрогрупах ґрунтів [7, 29].

Згідно Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, розробленим у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. №213 “Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” (Загальні положення, п.1.3), “ грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розмірів внеску до статутних фондів колективних сільськогосподарських підприємств, спільних підприємств, акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів” [17].

Грошова оцінка (за згаданою методикою) була здійснена в АР Крим, областях, адміністративних районах і сільськогосподарських підприємствах.

Важливу роль грошова оцінка зіграла при роздержавленні і приватизації земель, передачі їх в оренду, визначенні ставок земельного податку, паюванні земель переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Починаючи з 2000 р., грошова оцінка земельних ділянок щороку станом на 1 січня уточнювалась на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 “Про проведення індексації грошової оцінки земель". В результаті за період 1995 - 2017 рр. показник нормативної грошової оцінки 1 га ріллі в Україні зріс до 30927,8 грн (проти 3674,1 грн у 1995 р.) (рис. 1).

Рис. 1. Нормативна грошова оцінка 1 га ріллі в Україні (на початок року), грн

Джерело:побудовано за даними Держгеокадастру

Як зазначає М.М. Федоров, індексація грошової оцінки не забезпечує об'єктивності коригування показників оцінки земель, оскільки інфляційні процеси досить опосередковано пов'язані зі змінами, що відбуваються в аграрному виробництві й земельних відносинах. При застосуванні оцінки в економічних розрахунках, неточності показників призводять до завищення або заниження орендної плати за землю, земельного податку і т.д. [27].

При розробці методики нормативної грошової оцінки земель, в основу визначення її показників було взято дані економічної оцінки земель, здійсненої в Україні у 1988 році і яка розрахована за фактичними даними господарської діяльності підприємств. У процесі реформування аграрного сектора, змінилися умови й структура виробництва, форми господарювання, змінилася статистична звітність тощо. Показники, за якими була здійснена економічна оцінка, вже не відповідають тим критеріям, за якими можна уточнити показники грошової оцінки на сучасному рівні.

Вченими ННЦ “Інститут аграрної економіки” було запропоновано визначати нормативну грошову оцінку не за фактичними показниками, а на основі нормативів витрат на різних за якістю землях та природної родючості ґрунтів [13]. Вихідними даними для побудови алгоритму прийняті критерії - нормативна (природна) урожайність зернових культур (без кукурудзи) та нормативні витрати (за технологічними картами). Природна урожайність визначається на основі багаторічних дослідів Інституту ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського.

Як наголошують В.Я. Месель-Веселяк та М.М. Федоров «за новим методичним підходом можна визначати диференціальний рентний дохід (а далі - грошову оцінку) кожної агровиробничої групи ґрунтів, що дає змогу проводити оцінку земель на різних рівнях управління (земельна ділянка, сільгосппідприємство, адміністративний район, область, Україна в цілому. Це дасть можливість об'єктивно оцінити земельні ділянки різних суб'єктів господарювання, здійснити справедливий перерозподіл земельної ренти на користь сільського господарства через запровадження земельного податку й орендної плати за землю залежно від її нормативної грошової оцінки» [27].

Важливим механізмом економічного регулювання земельних відносин у сільському господарстві, як уже зазначалось, є оренда, як особлива форма реалізації земельної власності та господарського використання земель.

З прийняттям 18 грудня 1990 року Земельного кодексу Української РСР (стаття 8) було законодавчо врегульовано оренду землі в нашій державі, що відіграло позитивну роль у сільськогосподарському виробництві, особливо при створенні селянських (фермерських) господарств та інших організаційно-правових форм ринкового спрямування, виробництво в яких ведеться на орендованих землях.

З прийняттям Закону України "Про оренду землі" №161-XІV від 6 жовтня 1998 року не була врегульована оренда земельних часток (паїв), посвідчених сертифікатом. Це призвело до обмеження орендних земельних відносин на селі. Значним кроком у розвитку оренди землі став Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” №1529 від 3 грудня 1999 року, яким запроваджено обов'язкове укладання договорів оренди земельної частки (паю) підприємствам, установам, організаціям, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, з їх власниками, а також спрощувався порядок реєстрації договорів оренди. Згідно його положень, починаючи з 2000 року, сільськогосподарські підприємства відображають площі орендованих земель у обліку, а орендну плату - у собівартості сільськогосподарської продукції [22].

Законом визначено, що “оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі” (статті 1, 2).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю також встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, строк дії договору визначається за згодою сторін, але не менше 7 років (стаття 19) [6].

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства), які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов'язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об'єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації.

Запровадження у нашій країні різних форм власності на землю, у тому числі і приватної, збільшило кількість орендодавців. За даними Держгеокадастру із 6,8 млн громадян, які одержали сертифікати на право на земельну частку (пай), - 4,8 млн селян реалізують своє право на землю через орендні відносини. Із загальної кількості договорів (на 01.01.2017 р.) 33% укладено з господарствами, де отримано земельний пай, або їх правонаступниками; 15 - з фермерськими господарствами; 52% - з іншими суб'єктами господарювання (рис.1). Орендна плата, згідно договору оренди, може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. За даними ННЦ «Інститут аграрної економіки» на 01.01.2017 р. в Україні переважає грошова форма орендної плати (рис.1).

Договори оренди земельних ділянок та земельних часток (паїв) укладаються на різні терміни, проте орендодавець i орендар мають діяти у межах законодавчо визначених норм. За останні роки намітилась тенденція до подовження строків договорів оренди землі - на 8-10 і більше 10 років. Такі терміни оренди дозволяють орендарям здійснювати капітальні вкладення в поліпшення земель та отримати від цього віддачу (впродовж довгострокового періоду) [28].

Рис. 2. Укладення договорів оренди та плата за оренду земельних ділянок та земельних паїв в Україні (на 01.01.2017 р.)

Щодо оренди земель державної власності, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 413 від 7 червня 2017 року, якою затверджено “Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”. В ній зазначається, що “Держгеокадастр та його територіальні органи при передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду мають: при формуванні лотів для продажу прав оренди встановлювати строк дії договору оренди не більше 7 років та стартову ціну лоту - не нижче 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; у випадку передачі в оренду меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація встановлювати строк дії договору оренди не більше 10 років та стартову ціну лоту - не нижче 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; не допускати внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зменшення розміру орендної плати та/або збільшення строку дії договору оренди земельної ділянки; допускати пролонгацію договору оренди земельної ділянки терміном до 25 років у випадку закладки багаторічних насаджень” [20].

Як уже зазначалось, в Україні законодавчо визначений розмір орендної плати, який обчислюється у відсотках від нормативної грошової оцінки. Нижня межа орендної плати за землю регулюється указами Президента України. Змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008, яким передбачено розмір орендної плати за землі приватної власності не менше 3% нормативної грошової оцінки земель. Хоча він носить рекомендаційний характер.

Наглядно це видно з таблиці 1, в якій наведено приклад фактичного розміру орендної плати (в динаміці), відношення її до показників нормативної грошової оцінки та прибутку у рослинництві сільськогосподарських підприємств України за 2011-2017 рр.

Таблиця 1. Нормативна грошова оцінка 1 га ріллі та орендна плата за земельні ділянки та земельні паї. Ефективність виробництва у сільськогосподарських підприємствах України (2011-2017 рр.).

* Дохід, собівартість і прибуток 2017 року - дані прогнозу

Джерело: розраховано за даними Держгеокадастру та [12]

За даними таблиці, фактичний середній розмір орендної плати за 2011-2016 роки становив 2,6-2,8 % від нормативної грошової оцінки та 32,4-20,3% від прибутку. В той же час у 2013 році показник орендної плати навіть перевищував прибуток (в розрахунку на 1 га ріллі).

Незважаючи на те, що за останні роки спостерігається тенденція значного підвищення показника прибутку на 1 га (за період 2011-2017 рр.- на 2400,2 грн), орендна плата залишається низькою. Відсоток орендної плати до нормативної грошової оцінки (в середньому по Україні) за останні роки не досягав навіть мінімального - 3%. Лише у 2016 році (на 01.01.2017 р.) він становить 3,5% від нормативної грошової оцінки.

Безумовно середній розмір орендної плати зростає, так, у 2016 р. проти 2015 р. він підвищився на 27%. Це досить непогана динаміка. Однак у абсолютного відношенні вартість оренди є надто низькою порівняно з розміром доданої вартості, що генерує та, чи інша земельна ділянка.

Найвища орендна плата -- в Полтавській (2243,2 грн/га), Черкаській (2215,5 грн/га) та Харківській (1603 грн/га) областях, в яких відсоток орендної плати становить 5-7% від нормативної грошової оцінки земель. Найдешевше користування землею обходилося в Київській (533,4 грн/га), Закарпатській (596 грн/га) та Тернопільській (672,3 грн/га) областях. Не досягають показника 3% від грошової оцінки 6 областей України (рис.2).

Рис. 2. Рейтинг регіонів України за розміром орендної плати та її частка від нормативної грошової оцінки (на 01.01.2017 р.)

Джерело: побудовано автором за даними Держгеокадастру

Зазначене вказує на необхідність втручання держави у нормативно-правове урегулювання розміру орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення та земельні паї. Однією із основних причин невиконання орендарями договірних зобов'язань є необізнаність населення стосовно своїх прав. У зв'язку з цим необхідно підвищувати рівень їх інформованості, активізувати роботу центрів юридичної допомоги та консалтингових служб, сприяти налагодженню громадського контролю за ефективним використанням земель через співпрацю між власниками землі, органами місцевого самоврядування й орендарями [28].

Висновки та перспективи подальших розвідок. Подальший розвиток земельних відносин у системі економічного регулювання потребує дієвого механізму його удосконалення.

У результаті досліджень встановлено, що на переконання провідних українських учених визначення грошової оцінки земель за нормативними критеріями забезпечить використання її у практиці економічного регулювання земельних відносин відповідно до вимог законодавства, зокрема: економічний земельний орендний плата

- при укладенні цивільно-правових угод;

- об'єктивного визначення орендної плати за земельні ділянки та розміру земельного податку;

- стимулюванні за раціональне використання та охорону земель, підвищення родючості ґрунтів;

- наповненні бюджетів різних рівнів тощо.

Удосконалення оренди земель у сільському господарстві має відбуватися шляхом:

- формування конкурентного середовища серед потенційних орендарів землі;

- застосування вагомих механізмів відповідальності за недотримання сторонами умов орендних угод (для захисту прав селян-орендодавців);

- удосконалення механізму збільшення орендної плати за земельні паї в залежності від поліпшення економічного стану підприємств-орендарів;

- удосконалення земельного законодавства щодо збереження та раціонального використання орендованих земель, що передбачає реалізацію стимулюючих заходів.

Список літератури

1. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: стан та економічне регулювання розвитку : монографія / В. Г. Андрійчук. - Ніжин: ТОВ “Аспект-Поліграф”, 2007. - 216 с.

2. Бойко Л.М. Регулювання земельних відносин у сільському господарстві : монографія / Л.М.Бойко. - К. : ННЦ ІАЕ, 2011. - 316 с.

3. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа Л.Д.Кучми в Україні / П.І. Гайдуцький. - К. : ТОВ “Інформаційні системи”, 2015. - 448 с.

4. Даниленко А.С. Сучасний стан та перспективи реформування земельних відносин в Україні / А.С. Даниленко // Земельна реформа в Україні. Сучасний стан та перспективи подальшого удосконалення земельних відносин. - К.: Знання. - 2001. - 57 с.

5. Добряк Д. С. Сучасний землеустрій - основоположний державний механізм управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів / Д. С. Добряк, Д.І. Карплюк, І.Р. Бабміндра // Землеустрій і кадастр. - 2007. - №2. - С. 3-8.

6. Закон України “Про оренду земель” // Відомості Верховної Ради України. -1998, № 46-47, ст.280.

7. Закон України “Про оцінку земель” від 11.12.2003 р. №1378-IV// Відомості Верховної Ради України від 09.04.2004 - 2004 р., №15.

8. Закон України “Про плату за землю” // Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). - К.. - 1996. - 283 с.

9. Заставнюк Л. І. Економічне регулювання відносин власності на землю в сільському господарстві / Л. І. Заставнюк // Інноваційна економіка. - 2009. - № 4- С. 201 - 207.

10. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України від 25.01.2002 - 2002 р., № 3.

11. Лупенко Ю.О. Трансформація земельних відносин у сільському господарстві (аналітичний огляд) / Ю.О. Лупенко, О.В. Ходаківська. - К. : ННЦ “ІАЕ”. - 2015. - 52 с.

12. Лупенко Ю.О., Месель-Веселяк В.Я, Грищенко О.Ю., Волосюк Ю.В. / Прогноз собівартості продукції, її дохідності, прибутковості та рентабельності в сільськогосподарських підприємствах України на 2017 рік: методика і розрахунки (листопад 2017 року / Ю. О.Лупенко, В. Я. Месель-Веселяк, О. Ю. Грищенко, Ю. В. Волосюк. // ННЦ "Інститут аграрної економіки".- К. : ІАЕ. - 2017. - 65 с.

13. Месель-Веселяк В.Я. Удосконалення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення / В.Я. Месель-Веселяк, М.М. Федоров // Економіка АПК. - 2002. - № 8. - С. 10-16.

14. Недашківська Т.М. Напрями вдосконалення державного регулювання земельних відносин в сільському господарстві / Т.М.Недашківська // Збалансоване природокористування. - 2016. - № 1. - С.137-140.

15. Новаковський Л. Я. Шляхи удосконалення законодавчого забезпечення регулювання земельних відносин / Л. Я. Новаковський // Землевпорядний вісник. - 2009. - № 4. - С. 20-24.

16. Новаковський Л. Я. Шляхи удосконалення законодавчого забезпечення розвитку земельних відносин в Україні / Л. Я. Новаковський // Економіка АПК. - 2009. - № 3. - С. 21-23.

17. Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств / (2-е доп. вид.). - К. : ІАЕ УААН. - 2000. - 633 с.

18. Ходаківська О.В. Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення: рентоутворюючі чинники // О.В. Ходаківська, І.В. Юрченко // Землевпорядний вісник. - 2017. - № 7. - 30-35.

19. Саблук П.Т. Реформування земельних відносин, форм власності і господарювання (методичні положення) / П.Т.Саблук, В.Я.Месель-Веселяк, М.М.Федоров. - К. : ІАЕ, 1995. - 360 с.

20. Ходаківська О.В. Теорія регулювання аграрної сфери: методи, форми, принципи / О.В. Ходаківська // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014. - Випуск 9. - Ч.3. - С. 47-50.

21. Третяк А.М. Земельні економічні відносини прав власності та користування землею в Україні: законодавчо-нормативні проблеми їх регулювання / А.М.Третяк, В.М.Другак // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб.наук.пр.: у 2-х ч. Ч.2 / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - С.13-20.

22. Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” №1529 від 3 грудня 1999 // Урядовий кур'єр. - 1999.- 8 грудня.

23. Федоров М. М. Нормативна грошова оцінка земель як складова механізму регуляторної політики держави / М. М. Федоров // Економіка АПК. - 2009. - № 11. - С. 3-10.

24. Федоров М. М. Розвиток орендних земельних відносин у новостворених агроформуваннях / М.М.Федоров. Матеріали третіх регіональних річних зборів Північно-Східного відділення Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 10 грудня 2009 р.//м .Харків, 2010.- 480 с., С.89-97.

25. Федоров М.М. Економічне регулювання земельних відносин в аграрній сфері / М.М.Федоров // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 1999. - №8 - С. 2-6.

26. Федоров М.М. Економічні проблеми земельних відносин у сільському господарстві : монографія / М.М.Федоров. - К. : ІАЕ, 1998. - 263 с.

27. Федоров М.М. Нові методичні підходи щодо удосконалення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення / М.М. Федоров, В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК.- 2016.- №2. - С.22-29

28. Ходаківська О.В. Земельні ресурси. Орендні земельні відносини / О.В. Ходаківська, Н.А. Солов'яненко // Перспективи та можливі ризики розвитку сільського господарства України у 2017 році: науково-аналітичний прогноз. За ред. Ю.О. Лупенка, М.І. Пугачова, В.Я. Месель-Веселяка.- К. - ННЦ “ІАЕ”, 2017.-32 с.

Анотація

Мета. Визначити сутність та основні механізми економічного регулювання земельних відносин в умовах сучасного розвитку аграрного сектора України. Методи. Аналітичний, статистико-економічний, порівняльного аналізу, розрахунковий. Результати. Проведено аналіз найбільш вагомих механізмів економічного регулювання земельних відносин в ринкових умовах господарювання: нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь та оренди земель. Визначено їх вагомість в аграрному секторі економіки країни, недоліки та необхідність удосконалення. Висновки. Визначення показників нормативної грошової оцінки земель за новим методичним підходом дасть можливість точніше оцінити земельні ділянки, об'єктивно визначити орендну плату за земельні паї, удосконалити нормативну базу щодо оподаткування кращих і гірших земель тощо.

Щодо регулювання орендних земельних відносин, необхідно удосконалювати нормативно-правову базу, розробити механізми відповідальності за недотримання сторонами орендних угод та підвищення розміру орендної плати за землю в залежності від покращення економічного стану в підприємствах орендарів; захисту і гарантування прав селян-орендодавців з питань збереження та раціонального використання орендованих земель.

Ключові слова: економічне регулювання, земельні відносини, сільське господарство, трансформація, оренда земель, грошова оцінка.

Goal. Identify the essence and the main mechanisms of economic regulation of land relations in the current development of the agricultural sector of Ukraine. Methods. Analytical, statistical-economic, comparative analysis, computational. Results. The analysis of the most significant mechanisms of economic regulation of land relations in market conditions of management: the normative monetary assessment of agricultural lands and land leases. Their importance in the agrarian sector of the country's economy, shortcomings and the need for improvement are determined. Conclusions. The definition of indicators of the normative monetary assessment of lands under the new methodological approach will provide an opportunity to more accurately assess land plots, objectively determine the rent for land shares, improve the regulatory base for taxation of the best and worst lands, etc. Regulating leasehold land relations, it is necessary to improve the legal framework, develop mechanisms for responsibility for non-compliance of the parties with lease agreements and increase the rent for land, depending on the improvement of the economic situation in tenants' enterprises; protection and ensuring the rights of peasant landlords on the conservation and rational use of leased land.

Keywords: regulation, land relations, agriculture, transformation, land lease, monetary valuation.

Размещено на Allbest.ru