Торгово-промислова палата України в системі факторів розвитку підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Б.В. АЛЕКСАНДРОВА, аспірант

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Обґрунтовано необхідність аналізу системи факторів, що впливають на розвиток підприємництва в Україні. Запропоновано авторське бачення класифікації факторів підприємницького розвитку, розкрито категорії кожної групи факторів. На основі класифікації факторів за характером їх впливу виділено групи стимулюючих та стримуючих факторів та простежено вплив Торгово-промислової палати України на кожну групу. Доведено, що система ТІ IIІ України має позитивний вплив на фактори розвитку підприємництва.

Ключові слова: фактори, розвиток підприємництва, Торгово-промислова палата, класифікація, синергія.

Постановка проблеми. Сучасні дослідження показують, що успіх розвинених країн забезпечує уміла реалізація їх підприємницького потенціалу як четвертого фактора виробництва (окрім землі, праці та капіталу). Саме з цієї точки зору легко пояснити вражаючі досягнення малих за територією країн з обмеженими природними та іншими ресурсами, наприклад, Японії.

Як і кожна економічна діяльність, підприємництво має фактори, що прямо або опосередковано впливають на його розвиток. Актуальність дослідження цієї тематики в межах України визначається значною роллю суб'єктів господарювання в економічному зростанні країни, активізації ринкової кон'юнктури, зниженні рівня безробіття, створенні суспільного продукту, утвердженні позитивного іміджу країни в міжнародній спільноті. Отже, можна стверджувати, що існує необхідність відпрацювання методологічних питань аналізу підприємництва як явища, яке виникає завдяки впливу системи факторів.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми дослідження факторів підприємництва продовжують перебувати в центрі уваги багатьох відомих зарубіжних та вітчизняних вчених і практиків. Зокрема питання активізації діяльності підприємництва є предметом дослідження не тільки науковців та урядовців, але й виступають об'єктом активної дискусії закордонних фахівців та часто обговорюються на сторінках фахових видань. Серед науковців, які працюють з цією проблематикою, можна виділити праці І.А. Бланка [14], Б. Бобиля [10], З.С. Варналія [15], З.В. Ге- расимчука [4], Н. Гловацької, М.А. Го- ренбургова, О.Є. Гудзя [2], А. Дадашева, Ю.Б. Іванова, Н.Ф. Колесника, С.В. Коробки [6], М.Ф. Кропивко [3], В.А. Кре- дісова [5], Б. Крутика, Р.А. Лавриненка [11], С. Лазаренка, Л.Г. Лапусти, І.Г. Неділько [9], А. Нешитого, С.А. Орехова, А. Орлова, А.П. Павлюка, К.В. Петро- сянца [7], Є.В. Сахарова, В.О. Сизоненка, Ю.Л. Старостіна, Т.В. Теплової, Г.Ф. Ха- санової [12], В.Я. Швеця [1] та ін.

Однак незважаючи на актуальність проблематики та її важливість у розвитку національного підприємництва, в економічній літературі досі відсутня єдина та комплексна класифікація факторів підприємницького розвитку. Також серед цих факторів не розкритим є місце Торгово-промислової палати - організації, яка створена з метою сприяння підприємницькому розвитку. Усе вищезаз- начене зумовило необхідність проведення авторського дослідження зазначених аспектів.

Метою статті є формування комплексної класифікації факторів, які впливають на розвиток підприємництва в України та визначення впливу на них Торгово-промислової палати України.

Виклад основного матеріалу. Для формування комплексної класифікації факторів розвитку підприємництва вивчимо існуючі з цієї тематики праці науковців. Так, В.Я. Швець стверджує, що існує система умов та факторів, які впливають на організацію, форми та результати фінансової діяльності підприємництва. Залежно від характеру впливу, а також можливостей контролю з боку підприємства в їх складі автор виділяє два види - непрямого та прямого впливу. Перший вид факторів не має індивідуальних особливостей у відношенні до конкретного підприємства. Зокрема це державна політика та державне регулювання фінансової діяльності підприємства. Другий їх вид становлять умови та фактори, на які можна впливати через комунікативні зв'язки [1, с. 107].

Науковці О.Є. Гудзь [2] та М.Ф. Кропивко [3] поділяють фактори на зовнішні та внутрішні. Причому відповідальність за створення сприятливих зовнішніх факторів економісти покладають на державну політику та діяльність державних органів, а підприємництво, на їхню думку, має концентруватися здебільшого на внутрішніх аспектах ведення бізнесу.

Проаналізувавши праці зазначених науковців та вивчивши основні види факторів, ми вирішили створити власну класифікацію, взявши за основу запропоновану З.В. Герасимчуком [4]. Ця класифікація диверсифікує фактори за рядом критеріїв (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація факторів, що впливають на розвиток підприємництва

торговий промисловий україна підприємництво

Такий підхід до створення класифікації дасть змогу даталізувати фактори за різними критеріями, що, на нашу думку, дасть можливість найбільш точно дослідити сфери, на які Торгово-промислові палата може впливати в ході своєї роботи. Отже, пропонуємо поділити фактори, що впливають на розвиток підприємництва України, за такими критеріями:

1. За сферою впливу: на зовнішні та внутрішні фактори. Зовнішні фактори - це компоненти середовища, в якому функціонує приватне підприємництво. Під зовнішнім середовищем розуміють усі суспільно-економічні умови й фактори навколишнього середовища, які впливають на функціонування підприємництва [5, с. 5].

Зовнішні фактори поділяють на базові та доповнюючі. До базових можна віднести наявність та доступність основних компонентів організації підприємницької діяльності (кошти, приміщення, обладнання, сировину, матеріали тощо), загальну економічну стабільність у державі, співвідношення фіскальних та економічної функцій податків. Доповнюючими називають фактори держаної підтримки підприємництва, які сприяють розвитку приватних підприємств, полегшують процедуру реєстрації підприємницьких структур тощо.

Основні групи факторів зовнішнього середовища:

- економічне середовище та його державне регулювання;

- науково-технічний прогрес;

- політичне й правове середовище;

- соціально-культурні умови;

- демографічне середовище;

- природно-географічне середовище.

Економічне середовище та його державне регулювання характеризують умови його організації, функціонування та ефективності і включають в себе макро- економічні фактори і зовнішнє мікросе- редовище. До макроекономічної групи факторів відносять законодавчі та адміністративні фактори; ринкові умови, попит і збут на ринках та інші аспекти ма- кроекономічного рівня. Мікроекономіч- ні фактори перш за все включають в себе внутрішню операційну діяльність підприємств. Серед них: спосіб та час виникнення, форма власності, можливості підприємства, асортимент продукції та її якість. Крім того, мікроекономічні фактори включають такі характеристики: стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру, кадрову політику та ін. [6, с. 71-72]. Мікроекономічні фактори також охоплюють постачальників різних ресурсів, покупців, посередників і конкурентів на локальному рівні.

Науково-технічний прогрес має все більший вплив на підприємництво та характеризується розширенням можливостей і сфер діяльності, підвищенням ефективності та конкурентоспроможності.

Політичне середовище включає зовнішню та внутрішню політику держави, конституційне та економічне право, а також державні органи та громадські організації, які впливають на розвиток підприємництва через дію законів, норм, постанов та програм розвитку.

Соціально-культурне та демографічне середовище має величезний вплив на розвиток підприємництва. Це віково-статевий склад населення, його освіта, загальне ставлення до підприємництва, цінності, прагнення та мораль.

Природно-географічне середовище впливає на підприємництво шляхом спрямування його в окремий вид діяльності відповідно до географічних умов країни, місцевості.

Внутрішні фактори охоплюють особисті та професійні здібності людей, що займаються підприємницькою діяльністю [5, с. 8]. Вони включають в себе ті умови, виробництва та реалізації продукції (послуг), які піддаються регулюванню з боку підприємств у процесі внутріш- ньофірмового регулювання та планування. У цьому полягає основна відмінність внутрішнього середовища від зовнішнього, умови якого представникам підприємництва просто необхідно враховувати в роботі підприємства та на які вони впливати не можуть. До них належать мета підприємства, його завдання та організаційна структура, технології виробництва та професіонали, які на ньому працюють.

2. За характером впливу фактори розвитку підприємництва поділяються на фінансово-економічні, організаційно- правові та соціально-психологічні. Усі три види факторів є взаємозалежними та характеризуються великим взаємовпливом.

Фінансово-економічні фактори умовно можна поділити на економічні, фінансові та ресурсні. До них належать загальна макроекономічна стабільність у державі, стан економіки країни, рівень інфляції, стан грошового обігу і надійність національної грошової одиниці, рівень стабільності економічної кон'юнктури, механізм демонополізації виробництва, система фінансування, кредитування, оподаткування, податкові пільги, державна фінансова підтримка, допомога, що надається спілками, радами, громадськими об'єднаннями підприємств, залучення капіталу, інвестиційний клімат, система доступу до матеріально-технічних ресурсів, доступність виробничих площ, процедури отримання виробничого приміщення, офісу, системи доступу до природних ресурсів та земельних ділянок, грошово-кредитна та валютна політика держави, організація розрахунків між підприємствами, ступінь включення у світову економіку, рівень розвитку фінансового ринку та фінансової інфраструктури [4, с. 112].

Серед організаційно-правових факторів, які визначають розвиток приватного підприємництва, одним з основних є наявність законодавчих актів, які регулюють діяльність підприємства. Правова база підприємницької діяльності - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збуту, системи оподаткування, відносин між державою та підприємствами та підприємств між собою, а також дають підприємцям правові гарантії. Це правова система, структура власності підприємства та державні програми його розвитку.

До групи соціально-психологічних факторів входять ті, що характеризують сприйняття підприємництва суспільством у цілому та популяризують таку діяльність. Ця група факторів має особливе значення для країн, у яких підприємництво є молодим видом економічної діяльності [5, с. 7].

3. Залежно від ступеня дії фактори бувають прямої та непрямої (опосередкованої) дії.

Фактори з прямим характером дії впливають на підприємництво і, у свою чергу, зазнають прямого впливу з боку діяльності підприємства, законів і постанов державного регулювання, трудових ресурсів, споживачів. Фактори опосередкованого впливу не здійснюють прямого негайного впливу на підприємництво, але згодом позначаються на ньому.

4. Залежно від ролі факторів у створенні підприємницького клімату можна виділити стимулюючі та стримувальні фактори. Тут можна говорити про загальний стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні й політичні зміни в суспільстві, природно-географічні й демографічні показники. Провідні науковці та практики стверджують, що законодавча та фінансова підтримка діяльності суб'єктів підприємництва, зокрема чинна система їх оподаткування, є важливим фактором активізації та розвитку суб'єктів підприємництва [2, с. 103].

Перейдемо від теоретичних аспектів підприємницького розвитку до сучасних реалій українського підприємництва. Очевидно, що сьогодні стан розвитку підприємництва України є незадовільним. Підприємці та більшість дослідників пояснюють таке становище несприятливим макроекономічним кліматом, недосконалою податковою політикою, податковим тиском, недостатністю фінансових ресурсів, інфляційними процесами, адміністративними бар'єрами та іншими обставинами зовнішнього характеру.

Аналізуючи стан розвитку малого підприємництва в Україні, К.В. Петро- сянц серед головних причин гальмування виділяє: відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва; важкий тягар оподаткування; низькі темпи та перекоси в реформуванні власності; відсутність належного нормативно-правового забезпечення; обмеженість та повну відсутність матеріально-фінансових ресурсів; недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва; обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності; інфляцію, циклічні коливання, зміну кон'юнктури ринку, затримку платежів. До макроекономічних факторів він відносить обмеженість внутрішнього попиту; незначну інвестиційну активність, обмеженість кредитів [7, с. 100-102]. Поділяє думку К.В. Петросянца й М.І. Крупка, який, у свою чергу, вказує ще й на наявність кризи неплатежів і слабку конкурентоспроможність національних товарів в умовах наростання імпорту [8, с. 72].

Економіст І.Г. Неделько разом зі згаданими причинами підкреслює негативний вплив цілого ряду факторів. Це регуляторні та адміністративні бар'єри; ускладнений доступ до ресурсів та інфраструктури; відсутність гарантій захисту прав власників; несправедливий розподіл доходів через систему податків і загальнообов'язкових платежів; аморфність і політична інертність представників МСП; неврахування галузевих та регіональних особливостей МБ при розробці програм їх підтримки; напівлегальний стан МП; неефективна галузева структура; проблема кадрового забезпечення; земельна проблема [9, с. 96]. В. Бобиль, розглядаючи серед перешкод для стабільного розвитку малого підприємництва сучасну систему оподаткування, виділяє також систему технічної сертифікації і пропонує скасування обов'язкової сертифікації та скорочення переліку товарів, що підпадають під неї [10, с. 36]. І дійсно, з цим важко не погодитися, бо система заважає впроваджувати інновації та значно обмежує економічний потенціал держави, наслідком стає інвестиційна непривабливість країни. А на думку Р.А. Лаври- ненка, саме інвестиційний клімат відіграє важливу роль в активізації залучення іноземних інвесторів як одного зі шляхів вирішення проблеми нестачі фінансових ресурсів малого бізнесу [11, с. 76].

На нашу думку, до факторів, які сповільнюють розвиток малих підприємств в Україні, можна віднести: недосконалість законодавчих і нормативних актів, що регулюють діяльність малого бізнесу; відсутність задекларованої підтримки малого підприємництва; великий податковий тягар; недостатність матеріальних ресурсів та обігових коштів; несприятливий інвестиційний клімат; необґрунтованість обмежень сфер дії малого підприємництва; відсутність пільгових умов для но- востворених малих підприємств та чіткої концептуальної програми розвитку малих підприємств.

Вважаємо, що однією з найболючіших проблем малого підприємництва сьогодні є його фінансування, що ускладнюється неузгодженістю чинного законодавства; відсутністю доступу до приміщень, устаткування, дефіцитом інформації і нестачею кваліфікованого персоналу. У зв'язку з цим нестача коштів та обґрунтованих розрахунків щодо організації діяльності призводить до краху багатьох малих підприємств. Тому одним з головних завдань у забезпеченні підвищення ефективності розвитку малих підприємств України на сучасному етапі має бути суттєве вдосконалення управління фінансовими ресурсами, у тому числі їхньою структурою. Банки при недостатності грошових ресурсів і акценті на максимальних доходах не зацікавлені у кредитуванні малого та середнього бізнесу, навіть беручи до уваги деякі пільги, впроваджені державними програмами.

Розглянемо діяльність Торгово- промислової палати України в системі факторів, взявши за основу їх класифікацію за характером впливу (табл. 1).

Беручи до уваги структуру всієї класифікації, можна зробити висновок, що Торгово-промислова палата України впливає на всі групи факторів. Це зумовлено основними функціями та послугами, які надає ця організація. Функціонуючи на рівні дорадчого органу, який на добровільних засадах об'єднує представників підприємництва, ТПП створює умови, що сприяють розвитку бізнес-відносин на всіх рівнях. Вважаємо, що такий ефект можна назвати синергією об'єднання у Торгово-промисловій палаті підприємств всіх галузей та розмірів.

В економічній літературі синергія визначається як узгодження, взаємопосилююча дія двох або декількох підсистем, що збільшує впорядкованість системи в цілому, в результаті чого єдина система виробляє більший ефект, ніж всі її підсистеми окремо. У бізнесі синергія означає перевагу групи компаній порівняно з їх розрізненою діяльністю [12]. Американські економісти визначають синер- гію як спільну діяльність двох чи більше об'єктів, внаслідок якої створюється ефект/результат від їх взаємодії в доповнення до результатів, які отримуються кожним окремо. Концепція синергії використовується як для обґрунтування необхідності об'єднання компаній, так і для аналізу фінансової спроможності цього процесу [13].

Повернемося до характеристики Торгово-промислової палати як фактора, що стимулює розвиток підприємництва. У фінансово-економічній сфері вона розвиває ступінь включення України у світову економіку, сприяє залученню інвестицій. Дещо більше Палата за- діяна у сферах організаційно-правової та соціально-психологічної роботи. Так, у межах першої сфери діяльності ТПП займається захистом інтересів бізнесу перед органами державної влади, адвокасі, винесенням пропозицій щодо внесення змін у законодавство, правовими консультаціями та експертизою контрактів, роботою галузевих комітетів. До соціально- психологічної роботи можна віднести організацію бізнес-заходів, пошук потенційних партнерів, роботу з популяризації підприємницької діяльності серед населення, навчання та підвищення кваліфікації персоналу, проведення консультаційної роботи серед населення стосовно питань ведення бізнесу тощо.

Висновки. Очевидно, що робота Торгово-промислової палати має вплив на всі рівні діяльності підприємництва: зовнішній, внутрішній, а також на макро- та мікросередовище. Таким чином, можемо дійти висновку, що діяльність Торгово-промислової палати має позитивний вплив на весь комплекс факторів розвитку підприємництва та має на меті своєї діяльності покращання загального підприємницького клімату на національному рівні.

За результатами проведеного дослідження можемо стверджувати, що взаємодія підприємств на базі Торгово- промислової палати має значний синергетичний ефект. На відміну від галузевих бізнес-асоціацій та кластерів, Торгово- промислова палата України являє собою бізнес-асоціацію, що дає можливість нарощувати міжгалузеве співробітництво, а можливість одержання кращих економічних результатів досягається за рахунок використання переважно горизонтальних зв'язків.

13. Bradley M. Synergetic gains from corporate acquisition sand their division between the stakeholders oftarget and acquiring firms / M. Bradley // Journal of Financial Economics. - 1998. - 21. - Р. 3-40.

14. Бланк И.А. Финансовая стратегия предприятия / И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. - 711 с.

14. Shvets' V.Y. Malyj biznes: investytsijni vazhel irozvytku, problemy ta perspektyvy [Small business: investment factors of development, promlems and perspectives]. Visnyk eko- nomichnoi nauky Ukrainy. [Herald of economical science of Ukraine], 2013, no. 1, pp. 105112. (In Ukrainian).

15. Varnalij Z.S. (2008) Male pidpryiemnytstvo: osnovy teorii i praktyky [Small business: Fundamentals of Theory and Practice], vol. 4, Kyiv, Znannya, 302 p.