Про необхідність якісного статистичного забезпечення оцінки стадій модернізації промислових міст і регіонів України

III. Осучаснення індикаторів. Було прийнято рішення не використовувати індикатор, що відображає поширеність телебачення (кількості телевізорів на 1000 осіб). Відмова від даного індикатора була обумовлена низькою результативністю даного способу передачі знань у наш час. Телебачення поступово витісняється більш мобільними засобами передачі інформації та знань. Поширення мережі Інтернет принесло з собою IP-телефонію та IP-TV (трансляція телевізійних програм через Інтернет). Замінити індикатор, що відображає поширеність телебачення, показником поширеності мобільних телефонів або комп'ютерів, які в розвинених країнах давно стали популярним засобом передачі інформації і знань, або доповнити його поширеністю IP- телебачення досить проблематично через відсутність даної статистичної інформації.

IV Вибір еталонів. Дана проблема пов'язана з тим, що використання на рівні міста деяких еталонних значень, які застосовувалися в базовій методиці на національному рівні, не зовсім коректно. Тому при визначенні стандартних значень для деяких показників методики були використані інші підходи. Так, брати для еталонного значення рівень ВВП розвинених країн світу, щоб потім з ним порівнювати показник валового внутрішнього продукту міста, методологічно невірно. Місто має можливості впливати на рівень і динаміку соціальних і екологічних показників.

Наприклад, для таких показників, як рівень смертності дітей на 1000 народжених живими, кількість лікарів на 1000 осіб або фінансування інновацій можна і навіть потрібно застосовувати для еталонних значень найкращі показники країн-лідерів. На окремі економічні показники місто або не може впливати, або його вплив настільки мінімальний, що ефект у часі майже не помітний. У першу чергу це стосується абсолютного значення ВВП міста. Структуру галузей, які формують ВВП, місто в змозі координувати, і відносні показники структури ВВП міста можливо порівнювати з аналогічними показниками провідних країн світу. Абсолютне ж його значення, на нашу думку, необхідно порівнювати зі схожими за структурою промисловості та чисельності населення містами інших країн.

У результаті обліку всіх зовнішніх обмежень була сформована нова база індикаторів, яка представлена в таблиці. Слід визнати, що сформована база має ряд недоліків, які за певних обставин можуть значно впливати на правильність розрахунків і обґрунтованість подальших оцінок, зроблених на їхній основі.

Висновки. Варто зазначити, що вітчизняна система статистичного обліку вкрай недосконала у плані імплементації визнаних зарубіжних методик оцінки процесів модернізації.

Актуальні для світового співтовариства статистичні показники не розраховуються або доступ до них закритий. Навіть більше -- вітчизняна система статистичного обліку не враховує національних потреб у вирішенні даної проблеми. Проте варто зазначити, що непідготовленість системи статобліку пов'язана з тим, що в Україні немає затвердженої методики оцінки процесів модернізації економіки на рівні міста. Тому головним рішенням даної проблеми є розробка Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, із залученням відповідних міністерств, відомств і наукових установ, методики оцінки процесів модернізації на різних рівнях управління: національному, регіональному, галузевому та міському. З метою реалізації розробленої методики потрібно забезпечити відкритість і повноту ведення статистичної інформації, необхідної для розрахунків із проблем модернізаційних змін.

У сучасних умовах всебічного реформування економіки виникає необхідність постійного моніторингу структурних трансформацій на національному та регіональному рівнях. Тому показники, які найповніше можуть характеризувати рівень розвитку країни та її регіонів, повинні дозволяти представляти їх у попередньому, поточному та майбутньому періодах. Практично вони повинні відповідати вимогам комплексності, необхідності максимально враховувати наявні взаємозв'язки різних показників, які впливають на збалансований секторальний, просторовий (регіональний) розвиток.

Можливість використання науково-методичних підходів в оцінці реформування, рівня структурних трансформацій, регіонального розвитку та міжрегіональних порівнянь обумовлюється інформаційними можливостями національної та регіональної статистики. Тому виникає потреба в інформаційному та методичному забезпеченні розробки програмних документів на базі даних не тільки національної, але й регіональної статистики. А з метою порівняльної оцінки -- потреба системного моделювання закономірностей економічних і бізнес-процесів, оцінки прогнозованих рівнів і взаємозв'язку показників розвитку регіонів з позицій їх динамічної і структурної збалансованості.

З початку 90-х років ХХ ст. суспільство, держава, органи місцевого самоврядування систематично і усвідомлено втрачали контроль над підприємствами житлово-комунального господарства, не зважаючи на те, що значна частина цих підприємств все ще знаходиться у власності держави і територіальних громад. Це призвело до невиправданого зростання витрат і тарифів з надання комунальних послуг, зниження їхньої якості, зростання фізичного зносу основних фондів унаслідок недотримання норм відтворення, відключення від мереж споживачів.

Також останнім часом все більш важливе значення в розвитку регіонів займає інституційна складова, оскільки території мають локальні інституційні моделі, що сформувалися, виступаючі як конфігурації формальних і неформальних інститутів, які відрізняються один від одного. Оцінка стійкого розвитку території припускає створення відповідного статистичного забезпечення.

Не повною мірою відповідає сучасним вимогам і визнаним міжнародним стандартам державна статистична звітність щодо наукової та інноваційної діяльності. Традиційні статистичні форми Держкомстату України та результати спеціальних інноваційних обстежень за методикою ЄС за окремі роки не завжди дають необхідну та вичерпну інформацію для проведення оцінок рівня розвитку інноваційної сфери країни.

Пропонується у статистичних щорічниках як на національному, так і на регіональному рівнях, а також на сайті Держкомстату зробити такі зміни та доповнення.

1. Економічну, інституційну, соціальну й екологічну складову розвитку території треба доповнити такими показниками: кількість економічних злочинів; рівень тіньової економіки в регіоні; витрати на інформаційно-комунікаційні технології в регіоні; площа господарського освоєння та антропогенних перетворень території; кількість підприємств-природокористувачів; частка витрат на охорону навколишнього середовища в бюджеті регіону; загальна кількість організацій соціальної сфери; частка населення з доходами, нижче за прожитковий мінімум; середня тривалість життя в регіоні; динаміка інвестицій в основний капітал, направлених на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів.

2. Потрібно розширити перелік показників, що характеризують фінансову складову в регіонах. Можливість порівняння планових показників і фактичних у цій сфері дозволить характеризувати ефективність регіонального управління.

3. Оскільки загальносвітовою тенденцією у зростанні капіталізації підприємств є збільшення в балансах частки нематеріальних активів, як провідної частки інноваційної складової, було б доцільно у таблицях «Баланс підприємств за видами економічної діяльності» в колонці «Необоротні активи» виокремити «Матеріальні активи», «Нематеріальні активи» та «Інші активи», а також виділяти окремо великі, середні та малі підприємства.

4. Втрата контролю за роботою підприємств сфери ЖКГ сприяла скороченню публічної статистичної інформації про результати виробничо-господарської діяльності, зокрема, такої інформації: про вартісні результати роботи підприємств ЖКГ роздільно за видами економічної діяльності -- виробництво і розподіл газу; постачання пару і гарячої води; збирання, очищення і розподілення води. У число вартісних показників слід включати інформацію за елементами витрат і статтями калькуляції, про тарифи, об'єми реалізації послуг, прибутки, обсяги амортизаційних відрахувань, рентабельність; обсяг інвестицій в основний капітал за формами відтворення та джерелами фінансування, вартість і фізичний стан основних фондів, що вводяться і виводяться з експлуатації; чисельність і склад персоналу, що є необхідним для проведення аналізу трудовитрат на одиницю об'єму послуг.

5. Враховуючи соціальну значущість підприємств сфери ЖКГ, які надають соціальні блага, гарантовані Конституцією України, інформація про роботу підприємств повинна бути доступною. Слід підвищити також достовірність інформації про обсяги наданих послуг підприємствами, для чого варто ввести показник «у тому числі за даними приладів обліку».

6. Необхідний також відкритий доступ до електронної статистики і в розрізі міст, оскільки вирішення соціальних питань все більше переноситься на рівень органів місцевого самоврядування. У зв'язку з тим, що соціально-економічна система отримала значну трансформацію у своєму розвитку, важливою умовою її ефективності є підвищення ролі міст з визначення моніторингу соціально-економічного розвитку міст. Водночас нормативно-правові документи з цього питання (2004 та 2009 рр.), які є занадто декларативними, не сприяють прийняттю необхідних рішень. Отже, можна констатувати відсутність уваги до вивчення цього питання. Відсутність офіційної статистичної інформації не дозволяє підтвердити висновки щодо існування різних економічних укладів у різних за величиною містах. У той час, як рішення багатьох соціальних питань перекладається на рівень місцевих рад.

7. На сайті Держкомстату з метою моніторингу стану зростання капіталізації економіки України та її регіонів у відповідних підрозділах стосовно великих, малих і середніх підприємств треба подавати інформацію про частку матеріальних і нематеріальних складових в їх активах у розрізі як видів економічної діяльності, так і за регіонами країни.

8. Оскільки наявна система національної статистики потребує певних змін, поступового вдосконалення та модифікації для забезпечення адаптації міжнародного досвіду до національних умов, то з цією метою необхідно: увести додаткові показники оцінки науково-технічного та інноваційного потенціалу України у традиційні (регулярні) форми державної статистичної звітності, зокрема: кількість інноваційних підприємств непромислової сфери (% від загального числа непромислових підприємств); кількість інноваційних підприємств, які співпрацюють з іншими (% від загального числа підприємств); фінансування інноваційної діяльності за рахунок венчурного капіталу (% до ВВП); витрати бізнесу на дослідження та розробки (% до ВВП); недослідницькі витрати підприємств непромислової сфери на інновації (% від обороту); розширити спектр видів економічної діяльності, за якими збираються дані щодо інноваційної діяльності підприємств; продовжити регулярне проведення інноваційних обстежень за методикою ЄС і запровадити нові форми спеціалізованих обстежень з питань, що не знайшли відображення в офіційних джерелах статистичної звітності.

9. Ввести розрахунок і оприлюднення у статистичних щорічниках показника національного багатства як по країні в цілому, так і в розрізі областей з урахуванням ресурсної, соціальної, фінансової, матеріально-майнової та нематеріальної складових [13; 14].

Також необхідно здійснити низку наступних заходів: зобов'язати Державну службу статистики України та її обласні відділення вести основні макроекономічні та макросоціальні показники (наприклад, валовий дохід і додану вартість за секторами економіки, очікувану тривалість життя тощо) на рівні міст; зобов'язати приватні компанії, що надають телекомунікаційні послуги населенню, звітувати перед органами статистики; при підрахунку кількості осіб відповідного віку ввести вікові групи, які відповідають часу навчання в середніх і вищих навчальних закладах: 6--17 років; 18--22 роки; забезпечити ведення статистичного обліку по вищих навчальних закладах, підприємствах і організаціях банківської сфери за місцем їх фактичного розташування, а не знаходження головного офісу.

Це дозволить розширити глибину і якість аналізу вітчизняної соціально-економічної та науково-інноваційної сфери, а також проводити обґрунтовані порівняння показників стану і динаміки науково-інноваційної діяльності в Україні з аналогічними показниками країн-учасниць ЄС.

Список літератури

1. Заборова Е.Н. Город как социальное пространство / Е.Н. Заборова, А.Ф. Исламова // Социс. -- 2013. -- № 2. -- С. 97--101.

2. Форрестер Дж. Динамика развития городов / Дж. Форрестер. -- М. : Прогресс, 1974. -- 212 с.

3. Gilmour T. Dialogues in Urban Planning: Towards Sustainable Regions / Tony Gilmour, Edward J. Blakely, Rafael E. Pizarro. -- 1st ed. -- Sydney : Sydney University Press, 2008.

4. Доклад о мировом развитии 2009. Новый взгляд: на экономическую географию. Обзор. Программа развития Организации Объединенных Наций (ПРООН). -- М. : Весь Мир. -- 2010. -- 48 с.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. -- М. : Академия, 2004. -- 578 с.

6. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество: пер. с англ. / Дж. Гэлбрейт. -- М. : АСТ : ООО «Транзит- книга»; СПб. : Тепд Fantastiса, 2004. -- 602 с.

7. Губанов С.С. Державный прорыв. Неоиндустриализация России и вертикальная интеграция / С.С. Губанов. -- М.: Книжный мир, 2012. -- 224с.

8. Обзорный доклад о модернизации в мире и Китае (2001--2010) / пер. с англ.; под общей ред. Н.И. Лапина; предисл. Н.И. Лапин, Г.А. Тосунян. -- М. : Весь Мир, 2011. -- 256 с.

9. Котов Е.В. Оценка уровня модернизации городов и регионов при разработке стратегий опережающего развития / Е.В. Котов, В.И. Ляшенко // Устойчивое развитие экономики: опережающее развитие; В.А. Подсолонко, Е.А. Подсолонко, В.Н. Храпко и др. -- Симферополь : ДИАЙПИ, 2013. -- С. 239--256.

10. Амоша А.И. Ответственность отечественных корпораций в развитии малого бизнеса в контексте стратегии модернизации промышленных городов / А.И. Амоша, Е.В. Котов, В.И. Ляшенко / Вісник Донецького державного університету управління «Менеджер». -- 2013. -- № 3 (65). -- С. 9--20.

11. Котов Е.В. Оценка стратегических перспектив социально-экономической модернизации города Мариуполь / Е.В. Котов, В.И. Ляшенко // Управління економікою: теорія та практика. Другі Чумаченківські читання: зб. наук. пр.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті; редкол.: О.І. Амоша (голов. ред.), В.І. Ляшенко (відп. ред.), Л.Г Червова та ін. -- Донецьк, 2013. -- С. 3--30.

12. Котов Є.В. Порівняльна оцінка стану модернізації промислових міст Донбасу / Є.В. Котов, В.І. Ляшенко // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Регіональна політика в Україні: сучасний стан та шляхи активізації: [зб. наук. пр.]; НАН України, Ін-т регіональних досліджень; редкол.: В.С. Кравців (відп. ред.). -- Львів : ІРД НАН України, 2014. -- Вип. 3 (107). -- С. 261--275.

13. Вишневський О.С. Концептуальний підхід до формування комплексного показника оцінки ефективності реалізації стратегії випереджального розвитку регіону / О.С. Вишневський, В.І. Ляшенко, Є.В. Котов // Опережающее управление социально-экономическим развитием регионов: устойчивое развитие экономики и электронное управление экономическим развитием : материалы Четвертой международной научно-практической конференции / науч. ред. В.А. Подсолонко. -- Симферополь : ДИАИПИ, 2013. -- С. 206--212.

14. Lyashenko V.I. Expediency of application of the regional and municipal (communal) wealth indicators at the generation of the regional and urban development strategies / V.I. Lyashenko, Y.I. Zhykhareva, O.S. Vyshnevskyy // Economic Herald of the Donbas. -- 2013. -- No. 4. -- P. 75--80.

Размещено на Allbest.ru