Аналітична оцінка інноваційної діяльності фінансових установ на ринку фінансових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.7

Анотація

Сьогодні дедалі більша увага приділяється формуванню сприятливих умов для активізації інноваційних процесів. Реалізація фінансових інновацій суттєво впливає на прискорення модернізації установи, підвищення її конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості на фінансовому ринку. В статті проаналізовано інноваційну діяльність фінансових установ на ринку фінансових послуг. Для вдосконалення методики фінансового аналізу запропоновано використання системи показників: коефіцієнта генерації доходів від інноваційної діяльності, коефіцієнта інноваційного потенціалу та інтегрального коефіцієнта інноваційної активності фінансової установи. З метою визначення тісноти зв'язку між показниками інноваційної діяльності та майбутніми доходами фінансової установи застосовано метод кореляційно-регресійного аналізу, основним показником якого став коефіцієнт кореляції, що продемонстрував тісноту зв'язку між динамікою показника генерації доходів і коефіцієнтами інноваційної активності та інноваційного потенціалу. З використанням результатів цього аналізу сформовано економіко-математичну модель, визначено вплив коефіцієнта інноваційної активності на доходи фінансової установи від інноваційної діяльності та запропоновано резерв її підвищення. Зокрема, за умови досягнення показником інноваційної активності фінансової установи оптимального значення (0,09527) коефіцієнт генерації доходів фінансової установи від інноваційної діяльності збільшиться на 27,50%. Запропонована модель є одним із підходів, що уможливлює розроблення ефективної інноваційної політики установи та сприяє вдосконаленню інноваційного процесу на рівні суб'єкта ринку фінансових послуг.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, інноваційна активність, генерація доходів, фінансова установа.

Сегодня все большее внимание уделяется формированию благоприятных условий для активизации инновационных процессов. Реализация финансовых инноваций существенно влияет на ускорение модернизации учреждения, повышение его конкурентоспособности и инвестиционной привлекательности на финансовом рынке. В статье проведен анализ инновационной деятельности финансовых учреждений на рынке финансовых услуг. Для усовершенствования методики финансового анализа предложено использование системы показателей: коэффициента генерации доходов от инновационной деятельности, коэффициента инновационного потенциала и интегрального коэффициента инновационной активности финансового учреждения. С целью определения тесноты связи между показателями инновационной деятельности и будущими доходами финансового учреждения применен метод корреляционно-регрессионного анализа, основным показателем которого стал коэффициент корреляции, продемонстрировавший тесноту связи между динамикой показателя генерации доходов и коэффициентами инновационной активности и инновационного потенциала учреждения. С использованием результатов данного анализа сформирована экономико-математическая модель, определено влияние коэффициента инновационной активности на доходы финансового учреждения от инновационной деятельности и предложен резерв ее повышения. В частности, при достижении показателем инновационной активности финансового учреждения оптимального значения (0,09527) коэффициент генерации доходов финансового учреждения от инновационной деятельности увеличится на 27,50 %. Предложенная модель является одним из подходов, который позволяет разработать эффективную инновационную политику учреждения и способствует совершенствованию инновационного процесса на уровне субъекта рынка финансовых услуг.

Ключевые слова: инновационная деятельность, инновационный потенциал, инновационная активность, генерация доходов, финансовое учреждение.

Today, more and more attention is paid to creating an enabling environment for the deployment of innovative processes. Implementation of financial innovation significantly affects the acceleration of modernization of institutions, improving competitiveness and investment attractiveness of the financial market. The article analyzes the innovation of financial institutions in the financial services market. To improve the methods of financial analysis, the authors has suggested the use of Scorecard: coefficient generating income from innovation, innovative capacity factor of a financial institution and integral coefficient of innovative activities of financial institutions. In order to determine the closeness of the connection between innovation performance of the financial institution and its future income, the method of correlation and regression analysis was used, whose main indicator was the correlation coefficient, which has demonstrated the closeness of the connection between income generation dynamic index and innovative activity coefficients and innovative capacity of financial institution. Using correlation and regression analysis the economic and mathematical model was formed, the influence of factor of innovation activity income from financial institution innovation was defined and increase of its reserve was proposed, in particular, provided that the rate of innovation activity of financial institutions will reach the optimum value (0,09527), the coefficient of income generation of financial institutions from innovative activity will increase by 27,50 %. The proposed model is one of the approaches that enables the possibility to build an effective innovation policy of financial institutions and represents a positive step towards improving the innovation process of the financial institutions in the financial services market.

Keywords: innovation, innovation potential, innovative activity, revenue generation, financial institution.

Інноваційна форма економічного розвитку передбачає якісне задоволення зростаючих потреб учасників ринку фінансових послуг через використання інтелекту як "генератора” формування інформаційних, маркетингових, організаційних та інших технологій ведення бізнесу в процесі надання фінансових послуг. Ефективний розвиток інноваційної складової економіки залежить насамперед від інвестиційного клімату загалом та, відповідно, рівня доступу установ до фінансових ресурсів. В умовах недостатнього обсягу інвестицій та обмеженого бюджетного фінансування впровадження інновацій практично неможливе. Важливим альтернативним напрямом стає пошук джерел фінансових ресурсів на фондовому ринку.

Проблематика становлення та розвитку ринку фінансових послуг посідає важливе місце в публікаціях українських учених: С. Бірюка, З. Васильченко, М. Гапонюка, М. Денисенка, В. Корнєєва, Б. Луціва, О. Луцишин, І. Лютого, С. Науменкової, Л. Примостки [1--10] та ін. Однак, попри фундаментальний характер їхніх досліджень, питанням оцінювання інноваційної діяльності фінансових установ із позиції генерування ними доходів не приділено достатньої уваги.

Мета статті -- розрахунок та аналіз показників інноваційної діяльності фінансових установ на ринку фінансових послуг, побудова економіко-математичної моделі й виявлення залежності між цими показниками і коефіцієнтом генерації майбутніх доходів від інноваційної діяльності.

Інноватика як наука становить напрям інноваційного менеджменту, котрий передбачає рух від інновації до підприємництва, що виявляється у формуванні, закріпленні та поширенні чогось нового. У її структурі постають нові самостійні напрями: формування нововведень, опір їм, їхня дифузія (поширення); адаптація до них суспільства і пристосування нововведень до людських потреб; інноваційні організації; розроблення інноваційних рішень тощо. В Україні стан інноваційної сфери характеризується тенденціями, які визначаються відсутністю розвинутих ринкових механізмів й інфраструктури інноваційної діяльності.

Поняття "інновація” має міждисциплінарний характер, і його визначення є одним із найактуальніших питань у сучасних соціальних дослідженнях. У перекладі з латинської мови інновація (innovatio) означає відновлення, оновлення, з німецької термін "novation” перекладається як новизна, нововведення, інновація, з англійської мови -- також як нововведення, новизна. Вважається, що найповніше сутність інновацій розкрив австрійський економіст Й. Шумпетер у праці "Теорія економічного розвитку” [11]. Ще в 1911 р. науковець досить широко охарактеризував інноваційні процеси, а згодом разом із Г. Меншем увів у науковий обіг термін "інновація', розуміючи під ним зміну з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості. За міжнародними стандартами інновацію визначено як кінцевий результат відповідної діяльності, втілений у новому чи вдосконаленому продукті, впровадженому на ринку, новому чи вдосконаленому технологічному процесі, використовуваному в практичній діяльності, чи в новому підході до надання соціальних послуг [12]. Згідно із Законом України "Про інноваційну діяльність”, інновації -- це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення -- виробничі, адміністративні, комерційні та інші, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [13]. Водночас інституціональною основою інноваційного розвитку є не лише нормативно-правові акти, котрі визначають межі повноважень економічних суб'єктів і органів державної влади та управління, а й різні програми, що розробляються на державному та регіональному рівнях і мають цільову спрямованість.

На фінансовому ринку під інновацією розуміють цілеспрямовану зміну у функціонуванні фінансової системи, що передбачає впровадження нового в зміст, методи та форми надання фінансових послуг, які відіграють багатоаспектну соціально-економічну роль у забезпеченні інвестиційними ресурсами економічних інтересів індивідів. Розвиток ринку фінансових інновацій означає виявлення нових потреб клієнтів через маркетингові дослідження ринку фінансових послуг із метою подальшого його розширення. На наш погляд, інновація на фінансовому ринку -- це фінансова послуга, яка є результатом інноваційної діяльності фінансової установи та передбачає нововведення в процесі обслуговування клієнтів.

У сучасному суспільстві впровадження інновацій визначає розроблення системної стратегії і тактики та постійне реагування на мінливість фінансового ринку як у довго-, так і в короткостроковому аспектах. Цей фактор створює передумови для комплексного аналізу та використання системного підходу до інновацій, які стосуються всіх складових інвестиційного бізнесу. Стійка інноваційна система не лише допомагає розв'язати конкретну проблему, а й уможливлює подальші інновації. Сьогодні в будь-якій галузі інновації не тільки орієнтовані на створення нових технологій, продуктів та послуг, а є насамперед системним процесом, що відбувається в технологічному, економічному і соціальному полі, де формується стратегія "виживання” різних галузей економіки та їх суб'єктів господарювання.

Розвиток фінансових інновацій зазнає впливу мінливих стереотипів суспільної поведінки. Інноваційний поступ економіки супроводжується розширенням технологічних можливостей, збільшенням потенціалу ринку та фінансових потреб. Інновація -- це не лише суто наукова чи технологічна подія, вона перебуває в точці перетину технологій, фінансових інститутів і сигналів з боку попиту і пропозиції. Таким чином, інновації формуються в результаті складної взаємодії технічних можливостей та громадських потреб за наявності в суспільстві певних інститутів, зокрема фінансових установ.

До основних показників аналізу інноваційної діяльності фінансової установи належать коефіцієнти інноваційного потенціалу та інноваційної активності, які визначають можливість практичної реалізації результатів наукових і експериментальних досліджень та розробок. Інноваційний потенціал являє собою систему всіх видів ресурсів, які можуть бути використані в процесі інноваційної діяльності, а інноваційна активність характеризує рівень інтенсивності такої діяльності та можливість використання інноваційного потенціалу установи.

Інноваційна діяльність фінансових установ на ринку фінансових послуг може вимірюватися декількома показниками, а саме: кількістю інноваційно- активних установ, обсягом реалізованої інноваційної продукції, величиною інноваційних витрат, числом упроваджених нових технологічних процесів та інноваційних видів продукції [14]. На нашу думку, цей перелік не є вичерпним і потребує подальшого дослідження, зокрема з урахуванням світового досвіду, із метою не лише характеристики стану інноваційної сфери, а й визначення пріоритетних напрямів інноваційної політики, їх ефективного розвитку.

Тому, поряд із показниками інноваційного потенціалу та інноваційної активності (відповідно до міжнародної практики), до системи показників, що характеризують рівень інноваційної діяльності фінансових установ на ринку фінансових послуг, доцільно включити показник, котрий характеризує намагання стосовно формування умов для розвитку цієї діяльності. Ці намагання вимірюються обсягом витрат на інновації з бюджету установи із метою підвищення інноваційної активності посередницьких послуг на зазначеному ринку.

З огляду на світовий досвід, а також особливості формування й реалізації інноваційної політики суб'єктами ринку фінансових послуг, для оцінювання рівня їхньої інноваційної діяльності доцільно запропонувати наведену далі систему, адаптовану до наявної та доступної статистичної інформації.

Безумовно, факт адаптації дещо знижує порівнянність із показниками європейських фінансових інноваційних досліджень, проте дає змогу сформувати систему показників, адаптованих для проведення порівняльного аналізу та моніторингу:

1. Коефіцієнт інноваційного потенціалу установи на ринку фінансових послуг:

інноваційний фінансовий установа дохід

де IB, -- вартість випуску інноваційної послуги;

IP. -- вартість ресурсів, витрачених на інноваційні заходи;

B -- загальна вартість реалізованих послуг;

P. -- загальна вартість витрачених ресурсів.

Наведена методика визначення цього коефіцієнта є цікавою в процесі дослідження інноваційної діяльності установи, проте його використання не враховує різнорідності й різновимірності усереднених факторів. Тому доцільним вважається розрахунок комплексного коефіцієнта інноваційної активності установи.

2. Зазвичай оцінювання інноваційної активності пов'язане з певними труднощами, зокрема з наявністю значної частини її економічних показників, кожен з яких характеризує окремий аспект та ускладнює процес загального оцінювання. Для розв'язання цієї проблеми доцільно використовувати інтегральний показник, який дає можливість визначити загальний рівень інноваційної активності фінансової установи. Коефіцієнт інноваційної активності установи визначається за формулою квадратного кореня із суми квадратів окремих (часткових) параметрів такої активності:

де О_пві -- нормоване значення розміру питомого випуску інноваційної послуги на працівника;

О_чі -- нормоване значення частки інноваційної послуги в загальному обсязі послуг установи;

О_пвті -- нормоване значення питомих інноваційних витрат на працівника середньооблікового складу.

На нашу думку, ця система є обґрунтованішою для оцінювання дії різ- новимірних факторів, оскільки досліджувані показники відображаються як інтегральний результат взаємодії декількох часткових результатів, що утворюють тривимірний простір.

Часткові показники інноваційної активності мають різну економічну природу та неоднакову розмірність, тому для того, щоб їх можна було комбінувати, потрібно провести нормування з метою надання їм безрозмірного вигляду. Нормування здійснюється за формулою:

де zH -- значення ї-го показника після нормування;

х. -- значення ї-го показника;

X^ті" -- мінімальне значення ї-го показника;

x^max -- максимальне значення ї-го показника.

Після нормування показник перебуватиме в інтервалі [0...1] [15].

3. Коефіцієнт генерації доходів -- показник економічної ефективності витрат фінансової установи, що припадають на інноваційну діяльність, який вимірює розмір доходів фінансової установи від інноваційної діяльності на 1 грн відповідних витрат попереднього періоду:

де К -- коефіцієнт генерації доходів фінансової установи;

Д_пот -- доходи від інноваційної діяльності поточного періоду;

В_поп -- витрати на інноваційну діяльність попереднього періоду.

Для аналізу було відібрано основні фінансові групи в Україні, які надають широкий спектр фінансових послуг і мають достатній обсяг фінансових ресурсів для провадження інноваційної діяльності (табл. 1).

Для визначення тісноти зв'язку між показниками інноваційної діяльності фінансової установи та її майбутніми доходами необхідно застосувати метод кореляційно-регресійного аналізу, основним показником якого є коефіцієнт кореляції, що вимірює тісноту зв'язку між динамікою показника генерації доходів і коефіцієнтами інноваційної активності й інноваційного потенціалу.

Таблиця 1. Показники інноваційної діяльності фінансових установ на ринку фінансових послуг у 2013 р.

Кореляційно-регресійний аналіз передбачає побудову й аналіз економіко- математичної моделі у вигляді рівняння регресії, що відображає залежність результативної ознаки від декількох ознак і дає оцінку міри тісноти зв'язку. Оскільки оцінка параметрів моделі прямо пропорційна до коефіцієнта кореляції, спочатку слід оцінити тісноту зв'язку між окремими парами змінних, а потім визначити параметри економетричної моделі.

Для аналізу як залежну змінну використовуємо коефіцієнт генерації доходів фінансової установи від інноваційної діяльності, як незалежні змінні -- х₁ -- індекс інноваційного потенціалу, х₂ -- індекс інноваційної активності.

Вихідні дані щодо у і вибраних незалежних змінних застосовуються для виявлення взаємозалежності та побудови економіко-математичної моделі (табл. 2).

Для оцінювання достовірності відібраної для аналізу інформації необхідно проаналізувати статистичні характеристики незалежних змінних, наведені в таблиці. Як бачимо, найбільші відмінності в значеннях таких змінних спостерігаються в показнику х₁, де розмах варіації дорівнює 2,6216.

З метою отримання оцінки тісноти зв'язку між величиною доходів фінансової установи і дібраними для дослідження факторами слід проаналізувати коефіцієнти кореляції (табл. 3).

Унаслідок логічного аналізу для дослідження відібрано незалежну змінну, коефіцієнт кореляції якої > 0,8. Як відомо, наближення абсолютного значення цього коефіцієнта до 1 свідчить про наявність лінійного зв'язку між дослідженими факторами, а наближення до 0 -- про його відсутність. Абсолютні значення коефіцієнтів, наведених у табл. 3, є достатньо великими, щоб відкинути статистичну гіпотезу стосовно їх некорельованості.

Таблиця 2. Вихідні дані для кореляційно-регресійного аналізу

Джерело: розраховано на підставі звітів про фінансові результати, наданих Агентством з розвитку інфраструктури фондового ринку України (http://smida.gov.ua/db/prof).

Таблиця 3. Коефіцієнти кореляції