Особливості планування технологічних затрат та маржинального прибутку на підприємствах лісопильної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 630.673.1

Особливості планування технологічних затрат та маржинального прибутку на підприємствах лісопильної галузі

Повідайчик М.М.,

Шулла Р.С.,

Повідайчик М.М.

Стаття присвячена дослідженню проблеми планування технологічних затрат на підприємствах лісопильного виробництва. Розроблено систему затратоутворюючих факторів, яка враховує технологічні особливості підприємств лісопильного виробництва. Обґрунтовано доцільність використання для планування технологічних затрат методичних прийомів системи «директ-костинг». Розроблено авторські моделі оптимізації технологічних затрат та маржинального прибутку при формуванні оперативного плану розкрою пиловочної сировини підприємства.

Ключові слова: технологічні затрати, комплексне виробництво, система «директ-костинг», маржинальні та постійні затрати.

Постановка проблеми. Кризові явища, які на сьогоднішній день спостерігаються на більшості вітчизняних підприємств лісопильного виробництва, з одного боку, мають об'єктивні причини макроекономічного характеру (наслідки світової економічної кризи 2008-2009 років, актуальна політична криза на пострадянському просторі та низька ефективність економічної політики уряду), а з іншого зумовлені суб'єктивними чинниками мікроекономічного характеру, які притаманні економічній політиці окремого підприємства. костинг прибуток маржинальний

З переходом на ринкові засади розвитку велика кількість вітчизняних лісопильних підприємств відмовилась від практики планової роботи, помилково вважаючи її пережитком адміністративно-командної економіки. Наслідком цього став реактивний тип управління господарською діяльністю підприємства, який виражається, насамперед, у запізнілій реакції менеджменту на зміни та динаміку зовнішнього середовища. В таких умовах підприємство не може використовувати весь свій внутрішній потенціал для досягнення максимально можливих фінансових результатів, оскільки унеможливлюється застосування підходу оптимального планування.

Основним елементом системи планування підприємства є підсистема планування затрат, в якій результати операційних планів трансформуються у їх вартісний вимір. Відсутність ефективної системи планування затрат не дозволяє менеджменту завчасно визначати майбутні наслідки своїх управлінських рішень, що знижує економічну ефективність діяльності підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості господарської діяльності підприємств лісопильного виробництва досліджують С. Агеєв, Г Зайхт, Е. Козіол, Г. Козоріз, П. Рібель та ін. Незважаючи на широке коло досліджень з даної проблеми, сучасні методи планування технологічних затрат на підприємствах лісопильного виробництва не повністю задовольняють потреби управління. Це зумовлює актуальність дослідження цієї проблеми.

Формулювання цілей статті. Метою цієї статті є аналіз особливостей та розробка механізму планування технологічних затрат та маржинального прибутку на підприємствах лісопильної галузі. У статті авторами використовуються такі наукові методи, як аналіз і синтез, теоретичне узагальнення і порівняння, системний підхід, економіко-математичне моделювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підприємство можна охарактеризувати як продуктивну систему, в якій для досягнення поставлених цілей відбуваються різноманітні економічні процеси [1]. При цьому всю сукупність елементарних процесів, що відбуваються на підприємстві, можна згрупувати у певні функції, основними (базовими) з яких є управління, постачання, виробництво, збут, наукові дослідження та розробки, фінанси [2].

Виробничий процес промислового підприємства за функціональним критерієм можна розділити на процес основного, допоміжного та обслуговуючого виробництва [3, 4]. Допоміжне та обслуговуюче виробництво спрямоване на забезпечення безперебійного протікання основного виробничого процесу. Допоміжне та обслуговуюче виробництво включають такі під функції, як інспектування, обслуговування та ремонт виробничого устаткування, виробництво та обслуговування інструментів, виробництво різних видів енергії для технологічних цілей, транспортування сировини напівфабрикатів, відходів, готової продукції та ін. Процес основного виробництва це, насамперед, технологічний процес. Окрім технологічної складової, основний виробничий процес в умовах автоматизації та механізації включає також транспортні операції при переміщенні предметів праці між робочими місцями, якщо такі операції системно інтегровані у технологічному потоці (системи автоматизованого безперервного транспортування).

Ефективним інструментом для систематизації будь-якого явища чи процесу є типологія. При систематизації на основі одного критерію формуються так звані «елементарні типи», а у випадку одночасного використання кількох критеріїв «комплексні» або «комбіновані типи». У вітчизняній економічній науці для систематизації виробництв використовуються, переважно, комплексні типи. При цьому виділяються виробництва масового, серійного та одиничного типу [4].

На нашу думку, об'єктом типізації не можуть бути промислові підприємства в цілому, оскільки на промислових підприємствах часто зустрічається комбінування технологічно відмінних видів виробництв (вертикальна концентрація). Так, наприклад, на підприємствах деревообробної галузі може комбінуватись лісозаготівельне виробництво, лісопильне виробництво, сушильне господарство, паркетне виробництво та ін. [5]. В цьому випадку неможливою є характеристика технологічного процесу підприємства в цілому: на нашу думку, в якості об'єктів типізації доцільно виділяти окремі, з технологічної точки зору, завершені виробництва або ще більш деталізовані елементи основного виробничого процесу підприємства (переділи, стадії, операції).

Одним із критеріїв для систематизації технологічних процесів є структура матеріального потоку окремої технологічної операції. На основі цього критерію виділяються операції з прохідним, конвергентним, аналітичним (дивергентним) та перегрупувальним типами матеріального потоку [4; 6].

У операціях з аналітичним та перегрупувальним типами матеріального потоку на виході одночасно виробляються два і більше видів продукції (основної та супутньої), при цьому у літературі цей тип виробництва характеризується як комплексний [6]. Причиною аналітичного типу матеріальних потоків може бути або специфіка сировинних ресурсів підприємства, або особливості технології обробки предмета праці. Зазначені типи матеріальних потоків характерні насамперед для хімічної технології виробництва (нафтопереробка, виробництво добрив), але досить часто на практиці цей тип потоків зустрічається на підприємствах з фізико-механічною технологією виробництва (лісопильне виробництво) [5, 7]. Отже, для комплексного типу виробництва характерним є те, що хоча б в одній з операцій технологічного процесу неминуче й одночасно виробляються два і більше видів продукції (основної або супутньої).

На рис. 1 наводиться приклад розкрою пиловочної сировини розвально-брусувальним способом (поставом). Як видно з рисунку, при вході в технологічний процес одного предмета праці (колоди) на виході виробляється:

- На першій стадії n видів необрізних пиломатеріалів різних розмірів (необрізні дошки та двохкантні бруси) та відходи у вигляді горбилів і тирси;

На другій стадії m видів обрізних пиломатеріалів специфікаційних розмірів, обрізні пиломатеріали неспецифікаційних розмірів, кускові відходи (обзольні відходи) та відходи тирси.

Комбінування в схемі розкрою колоди різних розмірів специфікаційних пиломатеріалів дозволяє, за інших рівних умов, підвищити відсоток об'ємного виходу продукції.

Технологічні особливості комплексного типу виробництва здійснюють визначальний вплив на побудову системи планування затрат (насамперед, технологічних затрат) підприємства та сам процес планування в рамках цієї системи. Щодо технології виробництва в лісопильній галузі, то на сьогоднішній день неможливо сформувати певний еталонний перелік технологічних операцій лісопильних підприємств, оскільки технологічний процес має особливості в кожному індивідуальному випадку. В якості прикладу технологічного процесу нижче наводяться основні технологічні операції одного з підприємств лісопильного виробництва Закарпатської області.

При плануванні технологічних затрат у лісопильній галузі на основі принципів директ-костингу необхідним є виділення відповідних місць виникнення затрат (МВЗ) та виявлення таких факторів затрат для кожного МВЗ, які б найбільш точно відображали причинно-наслідковий взаємозв'язок між обсягом діяльності та маржинальними затратами МВЗ.

При виділенні МВЗ доцільно спиратись на структуру технологічного процесу лісопильного виробництва. У запропонованій моделі (рис. 2) технологічний процес лісопильного виробництва розглядається у вузькому розумінні як процес розкрою пиловочної сировини без врахування процесу камерного сушіння пиломатеріалів, який може зустрічатися на лісопильних підприємствах (розглядається тільки «ядро» технологічного процесу).

Технологічний процес лісопильного виробництва як система послідовних дій над предметами праці складається з таких елементів: сортування лісу, підготовка розсортованої пиловочної сировини для подачі у лісопильний цех (ліквідація прикореневих напливів, кряжування, окорювання), розкрій лісу на пиломатеріали, сортування пиломатеріалів, їх пакетування та відвантаження покупцям [5]. Для цілей локалізації затратоутворюючих факторів та залежних від них груп маржинальних затрат доцільно технологічний процес лісопильного виробництва розділити на три складові елементи. Неважко помітити, що точкою розподілу транспортно-технологічного ланцюжка на окремі елементи є склади готової продукції, напівфабрикатів та сировини: різниця в обсягах діяльності зазначених елементів основного виробничого процесу виражається в кінцевому випадку у коливаннях залишків продукції, напівфабрикатів та сировини на відповідних складах.

До першої групи включаються логістичні операції на складі сировини та операції з сортування лісу, спрямовані на формування відповідних розмірноякісних груп пиловочної сировини. До другої групи включаються всі операції транспортно-технологічного процесу, починаючи з подачі розсортованого лісу на розкрій і закінчуючи сортуванням пиломатеріалів. До третьої групи включаються операції пакетування пиломатеріалів та логістичні операції на складі, пов'язані з відвантаженням пакетів пиломатеріалів покупцям.

У кожній з операцій технологічного процесу використовуються фактори виробництва (сировина, основні засоби, праця, ріжучий інструмент тощо), споживання яких призводить до виникнення технологічних затрат. При цьому змінні затрати конкретної операції залежать від обсягу її виконання, а постійні не залежать. При можливості доцільним є об'єднання кількох технологічних операцій та відповідних затрат в одну групу на основі критерію «спільної зумовленості затрат». Так, маржинальні затрати таких операцій як підготовка розсортованого лісу до транспортування у лісопильний цех, розкрій лісу, сортування пиломатеріалів зумовлюються одним спільним фактором: обсягом розкроєного лісу певної розмірно-якісної групи відповідним поставом (схемою розкрою). Передумовою для такого агрегування операцій та відповідних технологічних затрат є відсутність міжопераційних залишків по операціях, що включаються до спільної групи. Ця умова, зазвичай, виконується на підприємствах лісопильної галузі, оскільки технологічний процес організовується за потоковим принципом.

Зображені на рис. 2 фактори затрат утворюють певну систему, оскільки між ними існує причинно-наслідковий взаємозв'язок: первинним фактором затрат, а отже і калькуляційним об'єктом, виступає обсяг розкроєної пиловочної сировини в розрізі її розмірноякісних груп та поставів, що необхідно враховувати при розрахунку нормативної та планової собівартості зазначеного калькуляційного об'єкта.

Базуючись на наведеній на рис. 2 системі затратоутворюючих факторів, пропонуємо розраховувати показник нормативної маржинальної собівартості для окремої схеми розкрою пиловочної сировини відповідної розмірно-якісної групи за такою формулою:

gij = V * КМі + V * Кс + Tj * Кр + Pj * Кп (і = 1, ..., n;j = 1, ..., m), (1)

де: gy нормативна маржинальна собівартість для j-ї схеми розкрою колоди i-ї розмірно-якісної групи (грн/ колоду); KMj нормативна собівартість придбання 1 м3 пиловочної сировини i-ї розмірно-якісної групи (грн./м3); V об'єм однієї колоди i-ї розмірно-якісної групи (мЗ/колоду); Кс ставка маржинальних конверсійних затрат на 1 м3 розсортованого круглого лісу (грн./м3); Tij нормативний час розкрою однієї колоди i-ї розмірно-якісної групи j-м поставом (машино-годин/колоду); Кр ставка маржинальних конверсійних затрат на машино-годину роботи головного технологічного устаткування лісопильного потоку (грн/машино-годину); Ру нормативний об'ємний вихід пиломатеріалів при розкрої колоди i-ї розмірно-якісної групи j-м поставом (мЗ/колоду); Кп ставка маржинальних конверсійних затрат на 1 м3 сформованих пакетів пиломатеріалів (грн./мЗ).

Xj < Ok,k = 1,2,...,5

Такий технологічний параметр, як обсяг розкрою пиловочної сировини в розрізі її розмірноякісних груп та альтернативних поставів є не тільки фактором затрат, але одночасно впливає і на доходи лісопильного підприємства. Нормування об'ємного виходу лісопильної продукції для зазначеного технологічного параметру дозволяє за ним нормувати і показник доходу (виручки за мінусом непрямих податків та інших утримань).

Пропонується використання такої формули для розрахунку показника нормативного доходу (rij) для окремої схеми розкрою пиловочної сировини відповідної розмірно-якісної групи:

rij = Yytjk * Dk (і = 1, ..., n; j = 1, ..., m), (2)

де: vijk нормативний обсяг виходу k-го виду продукції при виробництві останньої з колоди i-ї розмірноякісної групи j-м поставом (мЗ/колоду); Dk доход від реалізації k-го виду продукції.

Необхідно зазначити, що до показника нормативного обсягу виходу лісопильної продукції з окремої схеми розкрою пиловочної сировини відповідної розмірно-якісної групи (vijk) необхідно включати не тільки специфікаційні пиломатеріали, але і відходи тирси або тверді кускові відходи.

На основі формул (1 2) можна розрахувати нормативний маржинальний прибуток, який генерується в результаті розкрою колоди i-ї розмірно-якісної групи j-м по ставом:

dij = rij gij (і = 1, ..., n;j = 1, ..., m), (3)

де: dij нормативний маржинальний прибуток, що генерується в результаті розкрою колоди i-ї розмірноякісної групи j-м поставом (грн./колоду).

Нормативні показники маржинальних затрат, доходу та маржинального прибутку в розрізі відповідних об'єктів калькулювання є передумовою для розрахунку показників затрат, доходів та прибутку на плановий період.

У практиці управління лісопильними підприємствами досить широко використовується математичний апарат теорії лінійного програмування при вирішенні проблеми формування планів розкрою пиловочної сировини. Як відомо, теорія лінійного програмування використовується для вирішення економічних завдань оптимізаційного характеру в умовах наявності двох та більше обмежуючих факторів, якими зазвичай виступають ресурси підприємства: матеріальні ресурси, ресурси у формі наявних виробничих потужностей (людино-годин, машино-годин). Така специфічна особливість технологічного процесу лісопильного виробництва, як наявність альтернативних розмірно-якісних груп пиловочної сировини, з яких може бути вироблена лісопильна продукція, зумовлює необхідність застосування в системі оперативного планування виробництва моделей лінійного програмування навіть в умовах низької завантаженості виробничих потужностей, оскільки така передумова, як наявність кількох обмежуючих факторів, є для лісопильної технології іманентною.

Отже, на підприємствах лісопильної галузі неможливим є використання алгоритму послідовного планування в процесі формування оперативних планів підприємства. Система оперативних планів у лісопильному виробництві може формуватись тільки на основі синхронного підходу: матеріальні та вартісні плани формуються за допомоги єдиної економіко-математичної моделі, яка включає в якості операційних змінних об'єкти управлінських рішень з усіх матеріальних планів, а в якості коефіцієнтів цільової функції економічні показники вартісних планів.

На нашу думку, при формуванні оптимального плану розкрою пиловочної сировини доцільно використовувати такі цільові показники, як маржинальні технологічні затрати або маржинальний прибуток, які системно формуються при використанні методичних підходів директ-костингу при плануванні затрат. При цьому модель мінімізації маржинальних технологічних затрат доцільно використовувати у випадку, коли виробнича програма вже сформована і необхідно знайти оптимальний відносно затрат спосіб виробництва продукції. Модель оптимізації маржинального прибутку доцільно використовувати, якщо додатково існує і проблема формування виробничої програми планового періоду.

Наведемо припущення, які лежать в основі запропонованих моделей: на колодопильному устаткуванні розкроюється пиловочна сировина з її первинними розмірними параметрами (відсутня операція кряжування лісу); обсяг виробленої у плановому періоді лісопильної продукції співпадає з обсягом її реалізації; оптимізаційні моделі стосуються одного періоду (статичні моделі); моделі передбачають, що весь вихід із поставу (у тому числі відходи) реалізується на ринку; для відходів існує ринок збуту без обмежень обсягу реалізації.

З огляду на наведені вище припущення, пропонуються моделі цілочисельного лінійного програмування для оптимізації плану розкрою (з цільовою функцією максимізації маржинального прибутку або мінімізації маржинальних технологічних затрат).

Цільова функція та обмеження щодо обсягів виробництва (для моделі максимізації маржинального

^пр^ибу^тку^): n m

*=xx d_p ¦ Xj ^ max ⁽⁴⁾

i=1 j=1

n m

^Uk <XX vjk

Обмеження потужностей виробництва:

n m

XXPvk ¦ xi <Pk,k=1,2,¦¦¦,r (6)