На теренах сучасних тенденцій розвитку глобального пивоварного виробництва промислове пивоваріння України за характером функціонування 2008-2012 років умовно можна кваліфікувати як «аутсайдер світового пивоварного ринку»: зменшення обсягів виробництва пива в Україні за цей період сягнуло 6,7%, що, відповідно, вплинуло на падіння вітчизняного ринку та послаблення позицій на світовому пивоварному ринку. Спрямованість сучасних світових тенденцій і трансформацій глобального виробництва пива та визначення місця і ролі пивоваріння України в цих складних і суперечливих процесах - це ті реалії, які безпосередньо впливають на подальшу системну стійкість економіки вітчизняного пивоваріння.

Важливо підкреслити і те, що за останнє десятиліття в Україні фактично не було реалізовано жодного системного дослідження з проблематики функціонування пивоварного ринку, пивоварної промисловості України, тим більше в координатах розвитку глобального ринку пива - тому проблема є актуальною і потребує подальшого поглибленого розвитку з урахуванням сучасних особливостей і стрімких динамічних змін на світовому ринку пива.

Метою статті є дослідження сучасних світових тенденцій функціонування глобального ринку пивоваріння, які формуються на початку третього тисячоліття, зокрема, і в розрізі його географічної сегментації, визначення сучасної ролі України у глобальному виробництві пива.

Виклад основних результатів дослідження

Отже, пивоварна промисловість України у сучасному світовому виробництві продукції глобальної пивоварної галузі, яке сягнуло 192,712 млн кілолітрів або 19,271 млрд дал. (табл. 1), забезпечує свою частку в межах 1,6% (1,583%).

Як об'єкт дослідження, використані показники світового виробництва пива протягом 2000/2001-2011/2012 маркетингових років (МР). При визначенні географічної сегментації глобального ринку пива нами застосована трьохрівнева схема (модель) світового розміщення: континентальна, макрорегіональна та на рівні окремих країн - виробників.

Аналіз динаміки світового виробництва пива свідчить, що з початку нового тисячоліття формується і набуває ознак стабільності наступна континентальна модель глобального ринку пивоварної продукції - Європа охоплює 32,2%; Азія - 31,7%; Північна Америка - 19%; Південна Америка - 11%; Африка - 5% та Австралія / Океанія - 1, 2%.

На макрорегіональному рівні вона трансформується і набуває наступного змісту та глобальних співвідношень: Європа як макрорегіон покриває 28,4% світового виробництва пива; Азія - 34,5%; Латинська Америка - 16,5%; Північна Америка - 12,7%; Африка - 6,0%; Океанія - 1,1%; Близький Схід - 0,8% (рис. 1).

Серед 25 провідних країн - виробників пивоварної продукції Україна займає 12-ту позицію, змістившись на один щабель вниз порівняно з 2010 роком (табл. 1). Безперечними лідерами - виробниками, які мають стійкі позиції на світовому ринку пива є Китай, який виробляє 25,4% загального обсягу виробництва пива у світі та США - 11,7%, сумарна частка яких досягає 37,1% глобального виробництва пива. Наступні порядкові позиції на світовому ринку пива міцно тримають: Бразилія (6,8%), Росія (5,1%), Німеччина (5,0%), Мексика (4,2%), Японія (2,9%), Велика Британія (2,4%), Польща (2,0%), і завершує першу десятку лідерів - виробників Іспанія (1,7%). Обсяги виробництва цих країн становлять 67,2% всього виробництва пива у світі.

пиво світовий ринок пивоварна сировина

Рис. 1. Глобальне виробництво пива в макрорегіонах світу у 2012 р.

Рис. 2. Динаміка світового виробництва пива у 2000-2011 роках, млн гектолітрів

Джерело: Data Barth-Haas Group.

Одинадцяту позицію у світі з виробництва пива займає Південна Африка, яка збільшила власне виробництво пивоварної продукції на 4,3 % відносно 2010 р., тим самим посунувши Україну вниз у світовому рейтингу виробників. Водночас саме разом з Україною 12 провідних виробників пива забезпечують 70,4 % глобального виробництва продукції пивоваріння.

У світі у 2011 р. було вироблено на 50,61 млн кілолітрів більше сонячного напою, ніж у 2001 р. (табл. 2), що становило зростання на 35,6% При цьому найбільше економічне зростання на протязі останнього десятиліття притаманне було Китаю, де виробництво пива було збільшено на 26,52 млн кілолітрів, доволі значне зростання у нарощенні виробництва пива в цей період продемонструвала Бразилія - на 4,75 млн кілолітрів, а також Росія, де спостерігалося збільшення обсягів виробництва пивоварної продукції на 3,54 млн кілолітрів.

Таблиця 1

Глобальне виробництво пива країнами світу у 2011 році

Джерело: http://www.kirinholdings.co.jp/english/news/2012/0808_01.html.

Обсяг виробництва в Японії включає виробництво солодового пива, пива з низьким вмістом солоду та пиво без солоду.

У рядку Всього наведені числа можуть не бути точною сумою по стовпчиках через арифметичне округлення.

Водночас економічна динаміка глобального виробництва пива відзначається яскраво вираженою тенденцією кардинальних змін у світовому рейтингу виробників і, особливо, тим, що цілий ряд економічно розвинутих країн світу, багато з яких завжди були традиційними виробниками пива, за період 2001-2011 рр. найбільш суттєво скоротили обсяги виробництва пивоварної продукції: Німеччина зменшила виробництво пивоварної продукції на 11,9%, Японія - на 21,7%, Велика Британія - на 19,6%, Канада - на 18,4%, Франція - на 9,4%. Натомість країни так званого «третього світу» за цей же період, особливо у відносному вимірі, доволі помітно збільшили власне виробництво пива, наприклад, В'єтнам - на 240, 4%; Нігерія - на 192,5%, Індія - на 208,3% (табл. 2).

Таблиця 2

Глобальне виробництво пива країнами світу у 2001 та 2011 роках

Джерело: http://www.kirinholdings.co.jp/english/news/2012/0808_01.html.

Визначальною галузевою особливістю світового пивоварного виробництва є його сезонний характер. Проте, на відміну від інших галузей харчової індустрії світу, де циклічність господарської діяльності викликається нерівномірним надходженням на переробку сільськогосподарської сировини (цукрова, плодоовочеконсервна, первинного виноробства, інші), сезонність пивоварного виробництва пов'язана із нерівномірним попитом населення на продукцію галузі впродовж року. Нерівномірне впродовж року споживання населенням пивоварної продукції обумовлює, в свою чергу, нерівномірний випуск її промисловістю. Циклічність основної виробничої діяльності на підприємствах галузі супроводжується спадами та підйомами у використанні уречевленої та живої праці. В зимові місяці погіршуються всі показники ефективності виробництва - знижується фондовіддача, продуктивність живої праці, прибуток, зростають витрати. Окрім того, специфіка галузі визначається доволі тісним її взаємозв'язком із сільськогосподарським виробництвом, який проявляється у жорсткій залежності підвищення ефективності виробництва від вирішення проблем забезпечення пивоварної промисловості сировиною належної якості, від рівня спеціалізації сировинних зон, впорядкування системи заготівель і раціонального наближення постачальника до споживача з метою скорочення обсягів перевезень.

Специфічні особливості виробничого функціонування глобальної пивоварної промисловості полягають також в тому, що, перш за все, це галузь світової економіки зі швидким оборотом капіталу, з порівняно низькою фондоємністю та капіталоємністю, тобто за своєю природою та логікою розвитку - це значне потенційне джерело капіталотворення, джерело накопичення капіталу. І це яскраво підтверджує той факт, що пивоваріння в Україні - бюджетоформуюча галузь: чистий вклад пивоварних підприємств становить 4,5 млрд грн (це і податки, і акциз). А якщо враховувати суміжні галузі, то цей показник перевищить 10 млрд грн - адже один робітник пивоварного підприємства в Україні дає роботу 10-12 робітникам в суміжних галузях.

Оскільки економіка світового промислового пивоваріння та його структура формуються за умов визначального впливу рівня розвитку системи сировинного ресурсозабезпечення, розглянемо її більш детально, водночас акцентуючи увагу на проблемах пивоваріня України в цій сфері. Основними компонентами технологічної сировини для пива є солод, який виготовляється з ячменю пивоварних сортів та хмелепродукція у вигляді екстракту, гранул та шишкованого хмелю. У світі для використання в пивоварній промисловості ячмінь обов'язково повинен задовольняти наступним загальним якісним критеріям: висока схожість, чистота сорту, однорозмірнвсть зерна, низький вміст білка. Детальніші вимоги у світі наступні: схожість,%: мінімальна 97% за 3 дні; проростання, індекс мінімум 6,0; вміст води: 12,0%., а максимальний 13,0%; вміст білку: > 9,0% і < 11,5%; розміри: мінімум 90% > 2,5 мм; вміст В-глюкана: максимально 4%; мікроорганізми - нижче встановленого рівня; залишки пестицидів - згідно з національним законодавством; охратоксин - у відповідності з національним законодавством; афлатоксин - у відповідності з національним законодавством; чистота сорту: мінімум 99%. При цьому в перспективі, особливо в Європі, ставиться наголос на наступних вимогах щодо якісних параметрів пивоварного ячменю: - високий рівень екстрактивності і низький рівень модифікацій; - високий рівень ферментативності та вміст крохмалю; - низькі рівні забарвлення; - однорозмірність. І тут доцільно підкреслити, що високі вимоги світового пивоварного виробництва до названих параметрів якості пивоварного ячменя - це жорстка економічна необхідність. Адже, наприклад, показник екстрактивності, знижений лише на 1%, призводить до втрат 8 кг сухих речовин на 1 т, що відповідає 80 л пива і значним фінансовим втратам. Зараз солодовники світу працюють з тими сортами ячменю, які мають відповідні якісні характеристики білку, екстрактивності, врожайності, низької видозміни, пророщення тощо. Водночас за умов дотримання всіх цих параметрів якості зерна світові виробники солоду шукають такі сорти, які поєднують і якість, і найнижчу вартість, а це час від часу підігріває глобальний попит солодовників на окремі сорти ячменю.

Для порівняння відзначимо, що, згідно до особливості українських стандартів, пивоварний ячмінь теж має ряд характеристик, які не нормуються для ячменів продовольчого та фуражного призначення. Виходячи з вимог, які ставляться до пивоварних ячменів, у виробництві віддається перевага тим сортам, які мають великі, рівні зерна, не високий відсоток оболонки, низький (9-11%) вміст білка, високу екстрактивність (77-79%), пророщування (95%), вміст крохмалю та активність ферментів, %). Кращими пивоварними вважаються ячмені з натурою 680-750 г/л, абсолютною масою 1000 зернин вище 37 г сухих речовин.

Окрім цих якісних порівняльних параметрів глобальної системи сировинного ресурсозабезпечення світового пивоваріння та України, окреслимо і сучасні кількісні ознаки пивоваріння світу та їх динамічні зрушення і перетворення. Так, світове виробництво ячменю сягало 136 млн т у 2007 р., тобто на 3 млн т більше в порівнянні з попереднім роком. Ячмінь - друге за важливістю фуражне зерно після маїсу (785 млн т у 2007 р.), а також набагато переважає сорго, яке зібрали в обсягах 65 млн тонн. Три регіони виробляють більше половини всього світового виробництва ячменю: ЄС (43%, головним чином Іспанія, Німеччина та Франція приблизно по 8% кожен); Російська Федерація (11%) та Канада (9%).

Світове виробництво ячменю (132,350,224.92 тонн) Світова торгівля

Рис. 2. Глобальне виробництво ячменю та світовий експорт солоду у 2012 році, т

Джерело: FAOSTAT Database 2012

Основними виробниками ячменю у 2012 р. (рис. 2) є країни ЄС, Канада, США і Австралія, ці ж країни є також основними експортерами солоду. В останнє десятиліття ціни на ячмінь відзначалися нестабільністю. Так, на початку 2008 р. ціни на ячмінь виросли майже на 45% (FAO. Food Outlook/Global Market Analysis. Червень 2008) у порівнянні з попереднім роком. Це було спричинено переважно погодними умовами в основних країнах-виробниках, а також встановлення обмежень на експорт в СНД. Збільшення виробництва у 2008 р. поряд з очікуваннями економічного спаду в найближчому майбутньому знизили ціни на ячмінь. Пивоварний ячмінь, через його обмежене використання і високі вимоги до якості, є унікальною товарною нішею на світовому ринку зерна і ця ніша займає лише 1,5% загального обсягу світового ринку зерна.

Згідно з даними торговельної компанії Evergrain, у 2012 р. найбільшим виробником і експортером пивоварного ячменю є ЄС, який сам споживає більшу частину свого пивоварного ячменю і тільки 2-5 млн тонн йде на експорт. Основними країнами-експортерами у ЄС є Франція, Німеччина і Скандинавія. За межами ЄС - основні експортери - Австралія (25 млн тонн) та Канада (0,5--1,0 млн тонн). За останні роки Аргентина посилила свої позиції у якості сильного і надійного другого за порядковим номером лідера світу у глобальному експорті пивоварного ячменю. За оцінками світових експертів, також і Україна, і, можливо, навіть Росія мають потенціал стати виробниками і експортерами якісного ячменю, в той час як виробництво в Америці і Європі буде скорочуватись.

Кожен рік світ потребує 30 млн тонн пивоварного ячменю, щоб забезпечувати, головним чином, міжнародну пивоварну індустрію і в незначній мірі для потреб інших галузей харчової промисловості. Попит на пивоварний ячмінь пов'язаний з потужностями з виробництва солоду, які знаходяться у власності переважно комерційних солодових компаній. У 2013 році 60% світових потужностей з виробництва солоду знаходяться в Європі, включаючи Росію, їм поступається Азія (22%), при чому основні азіатські потужності з виробництва солоду розташовані в Китаї. Північна Америка з Мексикою включно володіє 16% і є третім регіоном після Європи і Азії за обсягами потужностей з виробництва солоду. Південна Америка володіє 7% світових потужностей, але її частка продовжує зростати. Африка і Австралія разом ділять 6%, що лишаються. Щорічно на міжнародному ринку продають 4-5 млн тонн пивоварного ячменю. Китай - найбільший імпортер цього виду зернових (2-2,5 млн тонн), друга позиція належить Латинській Америці (Колумбія, Перу, Бразилія, Еквадор) зі щорічним попитом близько 0,8-1,0 млн тонн, враховуючи внутрішньоконтинентальний імпорт. США імпортують не більше 450 тис. переважно з сусідньої Канади. Додаткові обсяги пивоварного ячменю, який перевозять світом, розподілені між Південною Африкою, Туреччиною, Мексикою та рядом менших країн-імпортерів з Азії та Африки. Іноді навіть Україна, а також Росія залежать від імпорту високоякісного пивоварного ячменю.

На фоні цих останніх структурно-динамічних тенденцій світової торгівлі пивоварним ячменем в Україні основні тенденції зовнішньої торгівлі безпосередньо зерном пивоварного ячменя мають ситуативний, нестійкий характер і повністю залежать від обсягів внутрішнього виробництва ячменя та, особливо, його якості. У 2008/2009 МР, коли на ринку мала місце максимальна пропозиція пивоварного ячменя (887 тис. т), спостерігався і максимальний експорт ячменя, обсяги якого оцінюються у 56 тис. т. Значні перехідні залишки 2008/2009 МР (187 тис. т) дозволили забезпечити достатньо високий рівень експорта і в 2009/2010 МР, який становив 23 тис. т та 45 тис. т солоду переважно на ринки Росії, Грузії, Молдови та інших країн близького зарубіжжя. В подальшому загальна пропозиція ячменя знижувалася і в підсумку експортні поставки пивоварного ячменя змінилися імпортом закордонної сировини для забезпечення потреб вітчизняних солодових підприємств. Так, у 2010/2011 МР обсяг імпортованого ячменя досягнув 23 тис. т, а за результатами 2011/2012 МР становив рекордні 36 тис. т.

Окрім солоду, як ми вже зазначали вище, в системі сировинного ресурсозабезепечення виробництва пива відіграє дуже значну роль хміль та його якість. Хміль - важливий та дорогий інгредієнт, який містить альфа-кислоту, що надає пиву своєрідний смак та аромат. Хміль є також необхідним джерелом антисептичних якостей та незамінним в підтриманні біологічної чистоти пива. При чому на фоні світової позитивної динаміки щодо виробництва та якості хмелю, для пивоваріння України проблема хмелю найгостріша і є фактично «ахілесовою п'ятою» національного пивоваріння. Тому зупинимося на цьому, вочевидь, гострому питанні детальніше і, насамперед, зазначимо той факт, що українські пивовари взагалі не хочуть купувати вітчизняний хміль, оскільки їх не влаштовує сьогодні його якість.

За своїм складом та властивостями хміль не має аналогів. В сухому вигляді він складається: із гірких речовин (18,5%), хмельового масла (0,5%), дубильних речовин (3,5%), білку (20%), мінеральних речовин (8%). Решта 48,7% становлять целюлоза та інші речовини. Із необхідних 5-6 тис. т шишок хмелю, що еквівалентно 800-900 тонн хмелепрепаратів або 122 тонни альфа-кислоти, вироблено в Україні в сезоні-2012 лише 410 тонн шишок хмелю (хоча ще у 2009 р. було зібрано 1330 тонн). Площі посадок хмелю скоротилися за 20102012 рр. більш, ніж вдвічі - до 880 га, а врожай у 2012 р. був зібраний лише з половини площ насаджень хмелю. І це при тому, що в Україні - найбільш сприятливі кліматичні умови, що дозволяють вирощувати ароматні сорта хмелю (містять мало смол та багато ефірних масел), які йдуть на виробництво преміального пива.

На відміну від ячменю, хміль - доволі трудомістка технічна культура, виробництво якої дотується по всьому світу, оскільки вирощувати цю культуру дуже непросто. Вона потребує високоплодородних ґрунтів, особливих сприятливих кліматичних умов, шпалер, спеціального режиму сушіння, щоб не втратити масло хмелю; районована в основному в зоні Полісся. Культурний хміль на Україні найбільш розповсюджений в Житомирській, Рівненській, Волинській областях, а в цілому ця культура вирощується у восьми областях: Житомирській, Київській, Волинській, Рівненській, Чернігівській, Львівській, Вінницькій, Хмельницькій.

Вже на протязі багатьох років стан справ у хмелярів перебуває на грані критичної межі. У 2012 р., за даними Мінагропрода, в Україні працювало лише два десятки господарств, що займалися вирощуванням хмелю. [Для порівняння : в кінці 80-х років в Україні працювало 150-170 хмелегосподарств і галузь займала п'яте місце у світі після США, ФРН, Китаю і Чехословаччини. Цією культурою було засаджено 10 тис. га, а валовий збір досягав 8 тис. тонн на рік. Українським пивоварам тоді вистачало чверті обсягу вирощуваного хмелю, все, що лишалося експортували, в тому числі у такі традиційно пивні країни, як Німеччина та

Чехословакія]. У 2013 р. серед цих двох десятків господарств найкрупнішими є «Хопштайнер Україна», «Вертокиївка», «Товариство хмелярів і пивоварів», «Дружба», «Зарічне», «Мирне», «Щедрий врожай», «Сидиновка». При цьому у 2012 р. з ринку пішов найкрупніший оператор - компанія «Укрхміль», у якої був власний гранулятор в Житомирі. На сьогодні власний гранулятор є тільки у «Хопштайнер Україна», а екстракт хмелю в Україні взагалі ніхто не виробляє. В той же час провідні пивоварні підприємства обладнані сучасним пивоварним устаткуванням, яке передбачає використання хмелю тільки гранульованого та у вигляді екстракту, шишкований хміль практично не використовується. Тому однією з нагальних проблем українського хмелярства на сьогодні є фактична відсутність підприємств та виробничих потужностей з переробки хмелесировини, тобто відсутність технологічної бази.

Українські пивоварів не влаштовує те, що вітчизняною хмелярською галуззю не вирощуються необхідні сорти з чітко визначеним вмістом альфа-кислоти і в потрібних для пивоваріння обсягах, хмелярі не закуповують дороге обладнання для сушіння і зберігання шишок хмелю, виробництва хмелепрепаратів. Не влаштовує пивоварів України також якість цього виду сировини - сорти українського хмелю не мають європейської та міжнародної сертифікації, їх чистота також не підтверджена, а на практиці доволі часто сорт являє собою банальну сортосуміш. Селекцією майже ніхто не займається - іноді на одному полі росте майже два десятки сортів. А для кожного пивного рецепту чітко визначений не тільки сорт хмелю, а й тип хмелепрепарату. Окрім того для крупних пивоварних компаній важлива безперервність поставок сировини, при чому крупними партіями у 100-200 тонн. В Україні жодне із господарств не в змозі запропонувати такий обсяг, а скуповування у різних виробників неминуче призведе до різниці в якісних параметрах сировини, зокрема, коливання рівня альфа-кислоти.

Не влаштовують пивоварів України і ціни на вітчизняну хмелесировину, які іноді вищі, аніж ціни на імпортний хміль. Хмелярі аргументують високий рівень цін на сировину тим, що за останні роки зросла вартість ЗЗР, добрив (за 2010-2012 рр. вони подорожчали в чотири рази), техніки. Із крупних гравців вітчизняні хмелепрепарати купує лише корпорація «Оболонь» - половину від потреби жмелепрепаратів вона закуповує в Україні (гранули), а екстракт повністю імпортує. Основні постачальники хмелепродуктів для компанії «Оболонь» - це німецькі, чеські та словацькі виробники.

Загалом пивовари України віддають перевагу імпорту хмелепрепаратів навіть не дивлячись на наявність ввізного мита: десять відсотків на екстракт хмелю; 20% - на гранули.

Отже, хміль, що виробляється в Україні, майже не використовується в пивоварному виробництві нашої країни. Відбувається експорт хмелю і закупівля концентратів альфа- кислоти за кордоном. За підсумками 2012 року найбільша питома вага в імпорті і шишкованого хмелю, і екстракту хмелю належить німецькій компанії «John. Barth & Sohn GmbH & Co. KG» - відповідно 57% і 60%.

Водночас специфіка системного (глобального) підходу даного дослідження охоплює і проблеми формування витрат, якості та ефективності виробництва пива впродовж всього ресурсно-виробничого ланцюга світового пивоваріння. Так, ресурсна стадія цього інтегруючого ланцюга доволі яскраво репрезентується порядком формування змінних витрат з виробництва пивоварного ячменю у Великобританії, де за умов середньої врожайності 5,25 т/га для ярого пивоварного ячменю, який збирається за сприятливих умов, змінні витрати в розрахунку на 1 га наступні (табл. 3).

Таблиця 3

Змінні витрати з виробництва пивоварного ячменю у Великобританії

Джерело: Farm Management Pocketbook. John Nix, 09/2007.

Зазначимо, що крім цих витрат необхідно додати операційні витрати на техніку (її амортизацію), паливо, заробітну плату тощо. А при розрахунку прибутку виробників необхідно приймати до уваги дохід від продажу соломи, важливого побічного продукту, який часто збирають після збору врожаю. Середнє виробництво соломи становить приблизно 2,75 т/га, що оцінюється у вартісному вираженні в межах 20-80 дол. за тонну і підвищує валовий прибуток виробників в середньому на 100 дол./га.

Наступна стадія формування інтегрального ресурсно-виробничого ланцюга світового пивоваріння - це стадія виробництва солоду. Економіка солодової індустрії критично залежить від вибору сортів ячменю, їх білкового складу, округлості і вмісту вологи. Наведемо економічний аналіз операційних витрат виробництва солоду для середньостатистичного європейського заводу, який використовується нами виключно для ілюстративних цілей (табл. 4).

Таблиця 4

Операційні витрати на виробництво солоду

* Основні припущення 8,700 га за рік роботи -річні переробні потужності 80 000 тонн пивоварного ячменю. Джерело: Groupe Soufflet.

Як свідчать дані табл. 4, вартість сировини складає 70% загальних витрат з виробництва солоду. Принагідно підкреслимо, що у світі доволі небагато переробних компаній, що виробляють солод. Останні тенденції свідчать про їх укрупнення та злиття. Наприклад, Malteurop (Франція) - найбільша солодова компанія світу з річною виробничою потужністю більше, ніж 2,2 млн т - нещодавно купила Lesaffre (Франція) і зробила інші придбання у Східній Європі. InBev (Бельгія) купила найбільшу американську пивоварну компанію Anheuser-Busch. Новостворена Anheuser-Busch InBev ведуча глобальна пивоварна компанія і одна з п'яти найбільших компаній, що купує солод. Найбільші 10 солодових компаній світу виробили майже 94 млн т солоду або 44% світового виробництва солоду у 2008 році. А у 2011 р. найбільші 10 компаній світу вже мали частку 54,5%, що становили 11,227 млн тонн. Загальне світове виробництво солоду становило 20,6 млн т у 2011 році.

Найбільші солодові компанії світу у 2008 році і їх потужності (тис. тонн), згідно з даними АВВ.

1. Malteurop (incl. ADM) - 2050

2. Soufflet - 1500

3. Cargill Inc. - 1300

4. United Malt Holdings - 950

5. Supertime - 800

6. Russky Solod - 750

7. Boortmalt - 600

8. JWM - 600

9. Greencore - 500

10. Cofco - 500

Найбільші солодові компанії світу 2011 року і їх потужності з виробництва солоду (тис. тонн), що володіють 54,5% світового виробництва солоду, згідно з інформацією First Key.

1. Malteurop Groupe - 2 148 > (10,4%)

2. Malteries Soufflet - 2 146 > (10,4%)

3. Cargill Malt - 1 547 > (7,5%)

4. GrainCorp Malt - 1 368 > (6,6%)

5. Supertime - 1 080 > (5,2%)

6. Boortmalt Gr. Axereal - 1 067 > (5,2%)

7. Russky Solod Gr. Avangard - 840 > (4,0%)

8. Cofco Malt - 800 > (3,9%)

9. Viterra - Joe White Malt. - 571 > (2,8%)

10. Rahr Malting - 510 > (2,5%)

Тенденції укрупнення притаманні і солодовому виробництву в Україні. Кількість крупних солодових підприємств в Україні має стійку тенденцію до зниження - з 47 підприємств у 2007 р. і до 25 у 2011 р. При цьому має місце стрімке зростання частки 3 основних компаній на ринку, яка збільшилась з 76% у 2007 р. і до 97% за підсумками 2011 р. Тобто ці підприємства (в трійку лідерів по виробництву солода в Україні входять солодовні SouffletGroup [Славутський солодовий завод, Хмельницька область]; Malteurop - традиційний партнер Sun-InBev [Харківська і Чернігівська області] та компанія «Оболонь» [Хмельницька та Київська області]) фактично можуть репрезентувати український ринок і визначати всі його можливі трансформації.

Акцентуємо увагу на тому, що зараз міжнародні солодові компанії стикаються з рядом проблем. Так, наприклад, попит на солод в Японії відчутно зменшується через економічні умови та спад в обсягах продажів солодового пива. На інших солодових ринках, таких як бразильський, спостерігається жорстка конкуренція завдяки імпорту дешевого і невисокої якості ячменю з ЄС. Нові солодові потужності в ЄС, РФ, Україні, за оцінками міжнародних експертів, також посилюють конкуренцію на міжнародних солодових ринках.

Кінцева стадія в межах ресурсно-виробничого ланцюга промислового світового пивоваріння - виробництво пива на підприємствах пивоварної промисловості. Основні фактори переробки сировини на середньостатистичному європейському заводі (для виробництва 10 гектолітрів пива) наступні (табл. 5).

Таблиця 5

Основні фактори переробки сировини (для виробництва 10 гектолітрів пива)

Джерело: UNIDO

Виходячи з цього, наведемо (з ілюстративною метою) операційні витрати, пов'язані з виробництвом пива на середньостатистичному європейському пивзаводі (табл. 6).

Водночас зробимо наголос на тому, що згідно досліджень Інвестиційного центру ФАО та висновків, які були отримані на основі цих досліджень, співробітництво між пивоварами, виробниками солоду та фермерами критично важливо для забезпечення справедливої вартості вздовж всього ресурсо-виробничо-маркетингового ланцюга постачання, щоб гарантувати надходження сировини, необхідної для пивоваріння.

Таблиця 6

Операційні витрати виробництва пива

Джерело: UNIDO.

А ефективність формування загальної структури витрат пивоварів провідних країн світу та їх середня дохідність, включаючи нормальний прибуток та ренту (чистий економічний прибуток), представлена в таблиці 7.

Таблиця 7

Аналіз витрат пивоварів і їх середня дохідність

SG&S - витрати з продажів, загальні і адміністративні витрати. Джерело: The EBRD.

Основні припущення: 6200 гектарів за рік роботи - річна переробна потужність 400 000 гектолітрів. Джерело: UNIDO.

Додамо, що на сьогодні у світі великі пивоварні компанії, зазвичай, не повністю інтегровані з постачальниками сировини. Деякі компанії як Anheuser-Busch InBev мають свої власні солодовні. Проте і вони купують солод у незалежних солодовиробників. Солодовники продають солод пивоварним компаніям (таким як Jack Daniels, Jim Beam та Seagrams) і харчовим переробним компаніям (Kraft, Malt-O-Meal та Kelloggs.)

Важливим моментом для світового пивоваріння є той факт, що у багатьох країнах алкогольні напої обкладаються державними податками. Існують суттєві відмінності одного національного ринку від іншого, наприклад, податки на пиво (як відсоток від роздрібної ціни) складають 5 % в Аргентині, в той же час вони сягають 52% в Канаді. Така ситуація дуже суттєво впливає на доходи пивоварів у різних країнах світу. І тут далеко ходити не треба - наприклад, доходи від продажу пива у українських виробників у 5 разів більші, ніж у їхніх російських колег, які виробляють у 3,3 рази більше продукції.

Щодо поточного стану світового ринку пива: у 2012 році спостерігалося зростання частки ринку, яка контролювалася найбільшими 40 пивоварними компаніями (групами). Причому зростання цієї частки набагато випереджало зростання світового виробництва пива в цілому. Цей результат був інтегрованим наслідком процесів укрупнення, поглинання та злиття в системі глобальної промисловості пивоваріння і високим рівнем продажів лідируючих пивоварних компаній (табл. 8).

Таблиця 8

Світові лідируючі пивоварні компанії у 2012 році

Джерело: http://www.sales-support.com.ua/index.php/novosti/36-top-10-pivnykh-kompanij-v-mire.html.

В Україні, згідно експертних підрахунків, у 2011 році обсяг виробництва пива у вартісному вираженні складав 11 млрд грн або 1,4 млрд доларів. В цілому близько 10% українського пива продається за кордоном. Приблизно 2,3 млн гектолітрів з цього обсягу експортується компанією «Оболонь», згідно з даними самої компанії. На початок 2011 року експорт доволі відчутно впав на 12,1% до 3 млн гектолітрів. Український експорт знижувався з 2009 року, коли різко зменшилися обсяги експорту пива в Білорусь і Молдову.

У 2010 падіння експорту продовжилося через скорочення продажів у Росії, що було обумовлене створенням у 2009 році надлишкових запасів продукції дистриб'юторами, які очікували підвищення акцизів. Крім того, сегмент дешевої пивної продукції російського ринку, в якому домінує українське пиво, зіткнувся з більш жорсткою конкуренцією з боку місцевих виробників. Натомість у 2010 році імпорт пива в Україну зріс на 63% до 0,24 млн гектолітрів. Цьому сприяли дві основні тенденції зростання - імпорт з РФ зріс на 66% та імпорт з країн далекого зарубіжжя збільшився на 59%. Зростання імпорту з РФ було обумовлене діяльністю компаній SABMiller та Efes. Частка імпортного пива на українському ринку зросла з 0,5% до 0,8%. У вартісному вираженні ця частка склала 1,8%, оскільки ціна на іноземне пиво в Україні у середньому на 60% вища, ніж на українське. Але навіть незважаючи на нинішнє падіння експорту, Україна продовжує володіти часткою, яка охоплює 1% світового експорту пива.

Декілька слів стосовно світового споживання пива: у 2012 р. статистика показала незначну стагнацію у споживанні пива у ЄС, Північній Америці і країнах колишнього СРСР, в той час як стійке зростання споживання пива спостерігалося в Азії, Африці та Південній Америці.

Відмітимо також, що в середині будь-якої країни існують регіональні відмінності у рівнях середньодушового споживання пивних напоїв. Вони особливо яскраво проявляються у Німеччині, де баварці випивають пива на рівні 155 літрів на душу за рік, а в традиційні виноробних регіонах країни споживають лише 69 літрів на 1 особу на рік. У 2012 році Чехія та Австрія були світовими лідерами зі споживання пива (відповідно 143 і 108 літрів пива на особу). Для порівняння - у США середньодушовий рівень споживання пива становив у 2012 році 75 літрів випитого пива на особу, фактично стільки ж, скільки і у Росії. Остання країна у списку - Індія, де на одну особу припадає лише 2 літри випитого пива.

Сучасна динаміка показників середньодушового споживання пива в ЄС демонструє доволі різноманітні тренди з характерними закономірностями та незначними змінами у споживанні пива у ряді європейських країн (табл. 9).

Таблиця 9

Середньодушове споживання пива країнами ЄС у 2009-2011 рр., літрів

Подобные документы

• Виробництво і споживання: механізм взаємодії

  Сутність та етапи розвитку суспільного виробництва, дослідження виробничої функції та ізокванти. Зміст, фактори та функції споживання. Характеристика індивідуального та ринкового попиту. Динаміка і структура виробництва та споживання в світі та в Україні.
  
  курсовая работа [2,5 M], добавлен 25.11.2011
  

• Економічна ефективність виробництва кукурудзи на зерно та шляхи її підвищення в СТОВ "Вікторія" Вільшанського району Черкаської області

  Проблеми розвитку виробництва кукурудзи на зерно. Місце України в формуванні світового ринку зерна кукурудзи. Економічна кон'юнктура і тенденції розвитку ринку зерна кукурудзи в Україні. Аналіз рівня ефективності виробництва на прикладі СТОВ "Вікторія".
  
  курсовая работа [75,3 K], добавлен 04.03.2014
  

• Економіка галузі виробництва пива в Україні

  Аналіз структури галузі виробництва пива, її місце в національній і світовій економіці. Обсяги виробництва пива в Україні та рівень технологій. Організаційна структура пивкомбінату "Славутич", його прибутковість і рентабельність, інвестиційні витрати.
  
  отчет по практике [1,6 M], добавлен 10.07.2010
  

• Ринковий потенціал виробництва органічної продукції в Україні

  Поточний стан органічного виробництва продукції та тенденції його світового та вітчизняного розвитку. Ставлення споживачів до продукції органічного виробництва. Вибір шляхів підвищення можливостей щодо виробництва та реалізації органічної продукції.
  
  статья [136,9 K], добавлен 11.10.2017
  

• Процес розвитку форм суспільного виробництва

  Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.
  
  курсовая работа [316,1 K], добавлен 16.05.2010
  

• Особливості інвестиційного забезпечення розвитку органічного агровиробництва в Україні

  Розглянуто інвестиційний клімат сектору та його вплив на конкурентоспроможність сількогосподарських підприємств з виробництва органічної продукції. Проаналізовано динаміку показників розвитку ринку органічного виробництва. Огляд перспектив розвитку ринку.
  
  статья [62,0 K], добавлен 11.09.2017
  

• Загальноекономічні умови, стан та тенденції розвитку споживчого ринку України

  Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки. Тенденції формування та задоволення попиту на споживчі товари в Україні. Актуальні проблеми формування пропозиції споживчих товарів та послуг.
  
  научная работа [960,2 K], добавлен 30.06.2013
  

• Економічна ефективність виробництва соняшнику і шляхи її підвищення в ТОВ "Савранський ЗПТ"

  Економічна кон’юнктура і тенденції розвитку ринку соняшнику в Україні. Ефективність виробництва насіння соняшнику і аналіз його рівня у ТОВ "Савранський ЗПТ" Одеської області; заходи щодо формування повноцінного насіння; аналіз динаміки собівартості.
  
  курсовая работа [50,0 K], добавлен 09.11.2011
  

• Розвиток венчурного бізнесу на малих підприємствах

  Аналіз розвитку ринку венчурного капіталу в Україні та світі. Виявлення основних характерних рис венчурного бізнесу на малих підприємствах та визначення подальших тенденцій його розвитку. Місце ринку венчурного капіталу в структурі фінансового ринку.
  
  курсовая работа [119,5 K], добавлен 15.06.2016
  

• Розвиток малого бізнесу в Україні та світі

  Аналіз світового досвіду розвитку і державної підтримки малого бізнесу. Державна підтримка виробництва і реалізації продукції, що передбачає надання державних замовлень; фінансово-кредитна підтримка; сприятлива податкова політика, пільгове оподаткування.
  
  реферат [32,7 K], добавлен 10.05.2011
  

• Міжнародні лізингові відносини

  Сутність та види лізингових відносин, головні тенденції їх розвитку у світі та в Україні, правове регулювання. Розробка механізму використання ПІІ "Інтертехнологія" ТОВ міжнародного лізингу для фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [305,2 K], добавлен 23.01.2011
  

• Світовий та український інформаційний ринок

  Сфера інформаційно-комунікаційних технологій. Сутність і структурні основи світового інформаційного ринку та перспективи його розвитку в Україні. Товар на ринку інформаційних послуг та конвергенція сегментів ринку. Питання цін на товари та послуги.
  
  курсовая работа [40,8 K], добавлен 28.12.2011
  

• Сучасні тенденції розвитку малого аграрного підприємництва в Україні

  Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.
  
  статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017
  

• Ринок праці в Україні

  Економічне зростання як передумова для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Якість пропозиції робочої сили. Тенденції розвитку ринку праці в Україні. Характеристика попиту і пропозиції на ринку праці в Україні.
  
  курсовая работа [51,4 K], добавлен 17.06.2015
  

• Малий бізнес України

  Становлення, розвиток МП в Україні. Основні показники розвитку малих підприємств в Україні. Макроекономічні результати розвитку МСБ в Україні. Проблеми розвитку МСБ в Україні. Регуляторні бар’єри. Податкові та фінансові чинники. Стратегії підтримки МСБ.
  
  доклад [140,9 K], добавлен 10.09.2008
  

• Економічні та інформаційні аспекти розвитку ринку освітніх послуг в Україні

  Основні тенденції розвитку ринку освітніх послуг. Сутність моделі відкритої освіти як результату еволюційного шляху розвитку і становлення інформаційної складової освіти людини. Основні принципи дистанційної освіти, їх специфічні характеристики.
  
  статья [51,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• Розвиток ринку праці в Україні

  Стан і тенденції розвитку ринку праці в Україні: особливості, функції. Впровадження регуляторної політики ринкової організації праці, диференціація безробіття. Розрахунок заробітної плати, нарахувань на загальний ФОП. Визначення продуктивних витрат часу.
  
  контрольная работа [41,1 K], добавлен 30.01.2011
  

• Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності ВАТ "Нікопольський пивоварний завод" за основними критеріями

  Дослідження ринку пивоварної продукції, рентабельності та конкурентоспроможності товару ВАТ "Нікопольський пивзавод". Аналіз виробничої програми, потреби в ресурсах та основних виробничих фондах. Обчислення чисельності персоналу та витрат на оплату праці.
  
  курсовая работа [340,5 K], добавлен 24.09.2011
  

• Сучасний стан та тенденції розвитку ринку праці в Україні

  Аналіз сучасного стану економічної активності населення та ринку праці в Україні. Проблеми забезпечення продуктивної зайнятості. Взаємозв'язок між можливістю працевлаштування населення, рівнем безробіття й матеріальної мотивації високопродуктивної праці.
  
  статья [34,3 K], добавлен 13.11.2017
  

• Сучасні проблеми та основні шляхи піднесення сільського господарства в Україні

  Сільське господарство - галузь матеріального виробництва, сировинна база легкої і харчової промисловості; поняття, сутність, структура. Особливості і тенденції функціонування галузі в Україні; дослідження сучасних проблем і основних шляхів її піднесення.
  
  реферат [496,0 K], добавлен 06.06.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам