Аналіз впливу ризиків постіндустріальної економіки в діяльності фірми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз впливу ризиків постіндустріальної економіки в діяльності фірми

Дюгованець О.М.,

Черленяк I.I.

Анотації

У роботі розглянута постіндустріальна трансформація середовища ризиків на рівні фірми. Обґрунтовано необхідність комплексного аналізу ризиків з урахуванням турбулентного характеру вимірів існування ризиків в умовах постіндустріальної економіки. Проаналізовано характерні особливості ризиків глобальної постіндустріальної економіки. Головним завданням визначено своєчасну організацію управління ризиками з метою забезпечення адаптації фірми до нових умов та виведення бізнесу на траєкторію сталого економічного розвитку.

Ключові слова: фірма, постіндустріальна економіка, ризики, управління ризиками, ризиковий профіль фірми.

Вступ

Об'єкт дослідження - ризикові процеси діяльності фірм в умовах розвитку нової постіндустріальної економіки.

Метою статті є обґрунтування науково-теоретичних та прикладних засад дослідження ризиків постіндустріальної економіки та шляхів адаптації фірми до середовища нових викликів та вимірів існування ризиків в умовах постіндустріальної епохи.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні задачі:

— визначити вплив ризиків постіндустріальної економіки в діяльності фірми;

— встановити особливості та фактори ризиків постіндустріальної економіки;

— довести необхідність застосування комплексного механізму з управління ризиками фірми в нових умовах.

Матеріали та методи дослідження ризиків постіндустріальної економіки на рівні фірми

Для вирішення окреслених завдань авторами даної роботи були застосовані окремі методи проведення наукових досліджень та формування нового знання, а саме: для окреслення вимірів нової індустріальної економіки був використаний метод сходження від конкретного до абстрактного та метод сходження від абстрактного до конкретного; для встановлення форм відповідності між феноменами ризик та невизначеність було використано метод аналізу на логічний метод; для виявлення відмінностей між економічною невизначеністю та ризиком в умовах капіталістичного індустріального суспільства, планово-директивного індустріального соціалістичного суспільства, постіндустріального суспільства застосовано компаративістський метод; для окреслення типів економічних ризиків використано класифікаційний системологічний підхід; для обґрунтування такого нового інструменту управління ризиками як ризиковий профіль фірми було використано метод дедукції та моделювання.

Результати дослідження адаптації фірм до середовища ризиків постіндустріальної економіки

В сучасних умовах ризики, які визначають систему альтернатив управлінських рішень фірми мають економічний, соціологічний, політичний, екологічний, технологічний та фінансовий виміри. Характерною особливістю розвитку постіндустріальної економіки є комплексний підхід до аналізу ризиків та турбулентний характер взаємодії між вказаними вимірами. Усвідомлення "паралельного", взаємноадаптивного впливу ризиків на суспільство в цілому та на групи споживачів, на сегменти споживання та на фірми виникло поступово.

Спочатку виникла на Заході декілька десятиліть тому соціологія ризику. Фактично одночасно із становленням нового постіндустріального суспільства. Основу соціологічної концепції "суспільства ризику" заклав У. Бек. Пізніше питання аналізу сучасного суспільства як суспільства ризику стали в центрі уваги таких дослідників як Н. Луман [8], Е. Гіденс [6] та інших. Відповідно до тез її фундатора У. Бека [5] оптимальна поведінка людини визначається оцінкою можливих надбань та втрат, оцінкою ризиків і вибором оптимального варіанту, для якого можна очікувати найкраще співвідношення прибутків та збитків при допустимих значеннях ризику.

Виробництво, поширення і споживання ризиків складає один із аспектів функціонування сучасного суспільства, пpичому pизики мають тенденцію до накопичення. Тобто У. Бек пpийшов до висновку, що pизики не є виключними подіями чи наслідками окремих ситуацій, адже вони постійно продукуються суспільством в усіх сферах життя, й існуючі суспільні відносини продукують все більшу кількість ризиків. При чому частина країн, спільностей, класів отpимують прибуток від виpобництва pизиків, а інші підпадають під негативний вплив pизиків.

Звичайно, pизики постіндустpіального суспільства пов'язані як з вичеpпанням можливостей доступу до pідкісних ресурсів (енергії, чистої води, повітря, території, наявності корисних копалин), так і зі створеними людьми техногенними катастрофами (танкери та нафтові плями в океані, катастрофи ядерних реакторів, атмосферні викиди металургійних комбінатів над Китаєм та Африкою тощо). Але ми насамперед зосередимо увагу на економічних ризиках та ризиках ділової активності.

Феномени "невизначеність" і "ризик" відіграють нову, більш вагому (деструктивну та креативну роль) в постіндустріальній економіці за рахунок загального зростання темпоральності економічного життя на постіндустріальній фазі в умовах становлення та зростання інформаційних мереж та технічних засобів новітніх комунікацій.

Будучи невід'ємною складовою частиною умов господарської діяльності (в т. ч. промислової та індустріальної), і тим більше високорозвинутої індустріальної економіки ринкового типу, невизначеність лежить в основі складних і важливих економічних явищ, взаємодія з якими викликає відповідну поведінку як окремих економічних агентів - учасників виробництва і споживання, так і суспільства в цілому. Характерною особливістю уже індустріальної фази ринкових економік є те, що невизначеність та ризик є "внутрішньою" частиною їх економічного та підприємницького середовища, що зрештою дозволяло їм самоорганізовуватися більш-менш вдало "на марші". Характерною рисою соціалістичної планової економіки було те, що невизначеність керманичі намагалися винести за межі економічного середовища, що зрештою привело до катастрофічного рівня накопичення економічної невизначеності та руйнування соціалістичної планової економіки. Але це вітчизняних економістів та економістів інших країн СНД під впливом "іноземних консультантів" наштовхнуло на хибну думку про необхідність запровадження безконтрольно ліберальної економічної моделі та нехтування технологіями планування при формуванні змісту економічних змін, тобто при створення нової постсоціалістичної економічної системи. У той же час планування є інструментом зняття та використання невизначеності. Тільки для формування адекватних вимогам постіндустріальної економіки планово-програмних механізмів та інструментів потрібна складеність цієї економіки до розуміння економічної невизначеності та ризику.

Звичайно ліберальна концепція віщує право вільно ризикувати, але необхідно вірно оцінювати те, в яких масштабах можна і потрібно ризикувати. Проблема ризику та невизначеності органічно пов'язані для економічних агентів. Свою концентровану сутність невизначеність проявляє в ризику Ф. Найт, професор Чиказького Університету, вперше звернув увагу на проблему економічного ризику як такого і висунув положення про те, що "весь справжній прибуток пов'язаний з невизначеністю" [9]. П. Самуельсон пояснює: "Невизначеність породжує невідповідність між тим, чого люди очікують, і тим, що дійсно відбувається. Кількісним виразом цієї невідповідності і є прибутки (або збитки)" [12]. Але автори статті вважають, що доцільно говорити не тільки про прибуток, але й про стабільну частку дохідності від досягнутих цивілізаційно рівнів розвитку господарства та від композиції технологічних укладів. Мова йде про часткову "запрограмованість" цивілізаційного та технологічного розвитку як однієї із баз господарства. Тому саму інформацію необхідно розділяти на дві складові: економічної безпеки та економічного ризику Економічна безпека забезпечується відтворенням раціональної частки ефективних видів традиційної діяльності та господарювання на перевірених засобах виробництва, "знайомих" факторах виробництва та технологіях, а ризик забезпечує еволюційне пристосування.

Ситуацію ризику можна охарактеризувати як різновид невизначеної ситуації, коли настання подій ймовірно і може бути визначено, тобто в цьому випадку об'єктивно існує можливість оцінити ймовірність подій, які стануть результатом певної діяльності. Термін "ризик" може мати різне значення в різному контексті. Так, до XVIII століття не існувало загального поняття для позначення ризику; удача і нещастя пояснювалися роком і фортуною [11]. (На буденному рівні таке розуміння завжди десь у нас присутнє). Сучасна епоха, трансформувавши уявлення про долі, ідеали і цілі, принесла усвідомлення ризику як ключового фактору людської діяльності і однієї з умов досягнення успіху.

Розширене тлумачення ризику в економіці ідентифікується з поняттям невизначеності та методів "зняття невизначеності", що означає неможливість точного прогнозування оптимального вектору розвитку економічної складної системи і, що несе в собі не тільки ймовірність негативних наслідків, але також і позитивні можливості. Таке тлумачення є адекватним потребам постіндустріальної фази розвитку економічної системи.

Актуальними для економіки та бізнесу є шість підходів до визначення економічного та ділового ризику: ймовірність збитку; величина можливого збитку; функція, що є в основному результатом ймовірності та величини збитку; варіація розподілу ймовірностей всіх можливих наслідків ризикованого ходу справи; полуваріація розподілу всіх результатів, взята лише для негативних наслідків і, по відношенню до деякої встановленої базової величини; зважена лінійна комбінація варіації і очікуваної величини (математичного очікування) розподілу всіх можливих результатів.

Категорія економічного ризику має сенс насамперед щодо осіб, які приймають рішення (в першу чергу, власників фірми, її менеджерів, партнерів і конкурентів, державних і громадських органів - учасників ринку) і насамперед відносно доступних альтернативних варіантів цих рішень. Подібна ситуація особливо характерна для ринкових економік, що забезпечують в порівнянні з плановим господарством, більш відкритий доступ на ринок для самостійно функціонуючих економічних агентів.

Економічний ризик можна визначити як можливість відхилення характеристик економічного стану об'єкта (підприємства або іншої господарської одиниці) від очікуваних (альтернативних) значень. Варто розрізняти два основні "психологічні" різновиди ризику - чистий ризик і спекулятивний ризик. Ризик в чистому вигляді пов'язаний, в основному, з небажаними відхиленнями від запланованих результатів і, відноситься до будь-яких явищ і процесів у природі і суспільстві. Спекулятивний ризик, по суті являє собою аспект ринкової економіки і може мати результатом як збиток, так і додатковий прибуток. Для підприємницької сфери, особливо важливою є здатність менеджерів управляти підприємницьким ризиком. Ефективна діяльність в умовах конкуренції пов'язана, насамперед, із детальним аналізом характеру, факторів і оцінкою ризику. Звідси виникає можливість прогнозування результатів і усунення (або зведення до мінімуму) небажаних наслідків, вживання дій або досягнення найкращих результатів [7].

У найзагальнішому вигляді розрізняють такі типи підприємницьких ризиків:

1) ризик фізичної шкоди (ризик зміни стану активів або зобов'язань, а також пов'язаних з ними потоків грошових коштів у зв'язку з природними явищами, неекономічними діями різних осіб, такими як терористичні акти, повстання тощо);

2) ризик регуляторний (в основі нього лежить зміна ступеня втручання держави в певну сферу господарської діяльності);

3) ризик економічний, основу якого складають можливий негативний вплив на діяльність компанії події у сфері економіки.

Хоча наслідки ризику найчастіше проявляються у вигляді фінансових втрат або неможливості отримання очікуваного прибутку, необхідно завжди пам'ятати, що ризик - це не тільки небажані результати прийнятих рішень. При певних варіантах підприємницьких проектів існує не тільки небезпека не досягти наміченого результату, але і вірогідність перевищити очікуваний ефект. У цьому полягає підприємницький ризик, який характеризується поєднанням можливості досягнення як небажаних, так і особливо сприятливих відхилень від запланованих результатів. Відмітимо, що характер підприємницьких ризиків у постіндустріальній економіці змінюється за рахунок появи віртуального виміру економіки. Цей аспект феноменів "невизначеність" та "ризик" стає сутнісно більш значимим для економічних змін постіндустріальної фази.

Згідно з інформативною теорією ризику Ф. Найта [9], причиною ризику є та обставина, що прийняття рішень щодо подій у майбутньому здійснюється на основі недосконалої інформації. Однак, про ризик можна говорити тільки тоді, коли для аналізу майбутньої ситуації доступні об'єктивні статистичні дані. В іншому випадку мова йде про невизначеність. Зауважимо, що для створення доступу до цієї недосконалої інформації необхідні тим складніші інструменти, чим складніша проблема. І саме інструменти програмування, проектування, планування створюють значну частку необхідної інформації. Але при цьому потрібно пам'ятати, що інформація "фундаментально недосконала", оскільки господарство, техніко-технологічний прогрес та економіки розвиваються за функціонально не привідними алгоритмами.

Спрощено, це означає, що які б досконалі кроки та етапи плану досягнення результату та формування прибутку не будував бізнесмен (або менеджмент фірми), ділове життя неминуче розвивається так, що кінцевий результат може мати такі стани:

1) перевищення прибутку над очікуваним/прогнозованим рівнем;

2) відповідність прибутку очікуваному/прогнозованому рівню;

3) недосяжність (заниження) очікуваного/прогнозованого рівня прибутку;

4) загроза збитків;

5) загроза катастрофічних збитків.

Практичне значення одного із п'ятьох можливих кінцевих станів стає відомим лише після практичного проведення всіх діяльнісних кроків (проживання всіх етапів).

Ризики стали для суб'єктів господарювання економічною категорією. Але залежно від рівня розвитку господарської системи та відповідних економічних агентів, проблем, які треба їм вирішувати ризики трактуються:

1) як потреба розв'язання (подолання) невизначеності в ситуаціях неминучого варіативного вибору;

2) як можливість відхилення від траєкторії або алгоритму досягнення цілі;

3) як імовірність настання несприятливих умов та формування протидіючих обставин, здатних унеможливити повну або часткову досяжність цілей;

4) як можливі збитки або додаткові непередбачені затрати;

5) як можливість отримання нового рівня прибутковості.

Нове розуміння сутності та ролі ризиків виникає при залученні до формування нової постіндустріальної економічної діяльності нового типу фірм, так званих венчурних бізнесів. Венчурний бізнес сполучає між собою інноваційну та інвестиційну сферу, тим самим виносячи ризик за межі бізнес-систем великих корпорацій. Немає достатньої ясності і повноти розуміння типології інноваційних економічних та фінансових ризиків, їх взаємозв'язків, динамічної трансформації та диверсифікації системи зв'язків різних типів ризиків в господарських системах, підсистемах і сферах, в тому числі традиційних, інноваційних та інвестиційних. Разом з тим в кожній із даних сфер в постіндустріальній економіці існують і реалізуються свої системні ризики, їх взаємодії і наслідки. Але найчастіше всі ці ризики пов'язані з організаційної культурою підприємництва.

Вимір та характер ризиків постіндустріальної економіки міняється суперечливо. Незважаючи на те, що передові бізнес-актори намагаються перенести ризики у віртуальний вимір постіндустріальної економіки (наприклад, венчурні фонди, венчурні фірми) ризики та невизначеності можуть набувати формату глобальних турбулентностей економічної системи такої сили, що здатна зруйнувати деякі країнові ланки (насамперед периферійні) постіндустріального економічного світу.

На глобальну турбулентність світової економічної системи накладаються ризики, пов'язані із дисфункціями економічних механізмів окремих країн. Країни, в яких уже успішно функціонує постіндустріальна економіка в країновому масштабі вирішують проблеми виходу із економічних криз найчастіше за рахунок ресурсів тих країн, в яких ще не працює країнова постіндустріальна економіка. Це створює нові глобальні економічні ризики, оскільки в розвинутих постіндустріальних країнових економіках втрати концентруються у віртуальному та фіктивному вимірах економки, а наздоганяючих краї- нових економіках в реальному секторі економіки. Це формує ще один клас бар'єрів встановлення країнової постіндустріальної економіки в державах, що наздоганяють.

Оскільки на сучасному етапі міжнаpодна економічна діяльність оpганізована згідно концепції національного суверенітету, багато подій на національному pram можуть мати серйозний вплив на діловий клімат.

На pезультат заpубіжних опеpацій можуть вплинути політичні, соціальні та геогpафічні особливості pинкy насампеpед такі події, як експpопpіація, pеволюція, коpупція, пpиpодні катастpофи, війни. В опеpаціях на заpубіжних pинках pro™ pозпадається на дві складові:

1) pro™, викликаний особливостями і подіями в конкpетній кpаїні,

2) звичайний комеpційний та інвестиційний prom, пов'язаний з поведінкою конфагентів в опеpаціях. Пеpша складова отpимала назву "физику фаїни". Ризики фаїни пpи здійсненні діяльності на території іноземних деpжав виникають як для іноземного комеpсанта, так і для іноземного інвестоpа. І для того, і для іншого дохід від ведення опеpацій може зменшитися у випадку неспpиятливої зміни політичної або економічної ситуації в фат [13].

Сьогодні у pамках загального pизику фати pозpіз- няють некомеpційний, чи політичний, і комеpційні proro ки. Останній ділиться залежно від pkrn свого впливу:

1) на pkm деpжави - pизик неплатоспpоможності (sovereіgn rіsk), що асоціюється з наданням позик іноземним уpядам,

2) на pkm компаній - тpансфеpний pизик (transfer rіsk) - pизик того, що пpи поведені економічної політики окpема кpаїна може накласти обмеження на пеpеказ капіталу, дивідендів і відсотків іноземним федитоpам та інвестоpам.

Останнім часом, в світі пpиділяється велика увага, що в значній мірі обумовлено своєpідним "інвестиційним бумом", що спостеpігався в останнє десятиліття на pинках кpаїн Латинської Амеpики, Південно-Східної Азії, Східної Євpопи, pеспублік СНД і Росії. Ці країни хаpактеpизуються нестійким політичним pежимом, а також пpоцесами пеpеходу до pинкової економіки. У той же час, пpибутковість інвестицій в них дуже велика.

На pубежі XXI століття виявилося, що у постіндуст-pіальній глобальній економіці pизики фоpмують насампеpед фінанси та фінансові системи. Особливо нестабільним є опеpування фінансових інститутів. Ясфавою ілюстpацією цієї тези є заpодження та пpотікання фінансової кризи 2007-2010 p.p. Дисфункції цього інституту пpиводять до особливого виду економічних, фінансових криз, що здійснюють звоpотній негативний вплив на всі сектоpи постіндустpіальної економіки.

Сеpед пpичин pозвитку кpизових пpоцесів в глобальній постіндустpіальній економіці, яка має вплив і на всі національні економіки індустpіального та до індустpіального pівнів, можна назвати викоpистання фінансовими установами pизикованих фінансових інновацій, таких як дефолтні свопи, сек'юpитизація іпотечних кредитів, непpозоpе й неконтpольоване пеpеплетіння іпотечного pинку з фондовим та іншими фінансовими pинками. Дефолтні свопи застосовувалися як механізм хеджування кредитних pизиків. Стpахуючи себе таким чином (пpодаючи pизики), банки знижують pівень відповідальності по відношенню до своїх вкладників - фактично кpедитоpів банківських опеpацій [2].

Пеpедбачаючи pизики неповеpнення іпотечних кpедитів, багато банків і інших фінансових установ удаються до сек'юpитизації пpоблемних кpедитів. Сек'юpитизація активів надає можливість банківській системі викоpистовувати фондовий pинок як джеpело позичкового капіталу. Під час фінансової физи 2007-2010 p.p. фінансові інститути конвеpтували такі кредити в інші фінансові інструменти та пpодавали їх іншим установам, у т.ч. іноземним банкам пеpеважно у Фpанції, Великобpитанії, Німеччині та Японії, що позводило до неконтpольованого нагpомадження кpедитних pесуpсів та тінізаціїї даного пpоцесy

Існує ще така пpоблема світового фінансового сектоpу постіндустpіальної економіки - це наявність значних обсягів спекулятивного капіталу. Понад 9/10 опеpацій на світових фондових біржах не мали зв'язку з тоpгівлею й довгостроковими інвестиціями. Ринок, як зазначає Дж. Соpос, сам по собі амоpальний, і пpавила гpи на ньому встановлені з метою отpимання максимального пpибутку, а не тоpжества гуманності й спpаведливості. Тому виникає пpоблема "моpальних pизиків". Обіг спекулятивного капіталу у світовій фінансовій системі пpизводить до посилення фінансової хpупкості як у національному, так і світовому масштабі. За оцінками МВФ, 5-6 найбільших спекулятивних фондів здатні мобілізувати до 900 млpд дол. для інтеpвенції пpоти будь-якої національної валюти чи на фондовому pинку За таких умов наступи азаpтних спекулянтів викликають шиpокомасштабні дефоpмації світової фінансової системи [4].

Згідно з гіпотезою "фінансової нестабільності" Хаймана Мінскі фінансовій системі постіндустpіальної економіки пpитаманна внутpішня нестабільність, а фінансові кризи - це закономірний етап розвитку фінансової системи, а не результат впливу будь-яких зовнішніх чинників [3].

Отже ситуація дещо складніша, оскільки фінансова система постіндустpіальної економіки є лише частково автономною та самооpганізованою. Часткова автономність означає її кібеpнетичний зв'язок з ще кількома частково автономними самоорганізованими системами: макроекономічною, політико-інституціональною, суспільно-соціальною, технологічною, демографічною. Це стосується і національних фінансових систем і міжнародної фінансової системи. Тому на питання чи нестабільність, що фоpмується за pахунок зв'язку pівнів міжнаpодної фінансової системи, національних фінансових систем та національних економік "безумовно" повинна зростати під впливом зростання нерівномірного розподілу фінансових ресурсів і, відповідно, росту масштабів складності самоорганізації немає однозначної відповіді. Адже відповідно до інституціональної теорії економіки зростання кількості інститутів повинно впорядковувати економічну та фінансову систему. Автори статті вважають, що гіпотеза Хаймана Мінські набуває більшої значущості, коли до "внутрішньої будови" глобальної фінансової системи починають включати такі специфічні економічні процеси як міжнародний офшорний бізнес.

Одним із факторів ризику глобальної постіндустріальної економіки є "непомірне" зростання для потреб постіндустріальної економіки енергетичних ресурсів. Без енергоресурсів, зокрема, без електроенергії неможлива діяльність телекомунікаційних мереж, і головна суперечність постіндустріальної економіки, яка базується на інформаційних та високотехнологічних продуктивних силах та виробляє додану вартість саме завдяки використанню інформації, полягає в тому, що без традиційних джерел енергії інформаційне суспільство не може існувати. Без відомих нині джерел енергії воно взагалі неможливе, оскільки інформація самостійно як основний ресурс розвитку суспільства не може забезпечити його життєдіяльність.

Другим фактором ризику, пов'язаного з першим, проте автономним є те, що відносини між "центром" і "периферією" глобальної постіндустріальної економічної системи характеризуються ризикованим для цивілі-заційного поступу рівнем нееквівалентності обміну Неоглобальний центр постіндустріальної економіки здатен нав'язувати свої пріоритети країновим економікам оскільки фінансовий капітал країн G7 перевищує конкурентні можливості "іншого світу". Нав'язуючи периферії умови руху капіталу (через механізм позик МФО), та змушуючи обмінювати не відновлювані природні ресурси на долари, ці держави на власний розсуд формують соціально-економічну модель функціонування країнових економік. Цей процес прямо чи опосередковано пов'язаний з контролем над інститутами державної влади периферійних країн, з мотивацією владних еліт на загал. В кінцевому підсумку, монетарна політика держави "прив'язується" до зовнішньоекономічних завдань (зовнішня заборгованість, енергетична залежність, експортна кон'юнктура) - національна економіка втрачає свій визначальний суттєвий сенс - задоволення соціальних потреб власних громадян.

Ще одним фактором ризику є те, що на сучасному етапі розвитку економіки забезпечення конкурентоздатності вимагає набагато більше коштів на дослідницькі проекти та маркетинг, ніж на випуск готової продукції. Регулюючий ринок, що встановлює певні міжгалузеві пропорції відтворення, є атрибутом економічних систем, які "самовідтворюються", тобто здатні самостійно функціонувати й розширюватися без взаємодії з іншими подібними ним системами. Поза рамками цих систем, ринкове регулювання неможливо.

Рівень ризику залежить від значної кількості факторів, як пов'язаних з діяльністю компанії, так і не залежних від неї - ризики непередбачуваного бізнес- середовища. Ризикоутворюючі фактори та поява з розвитком постіндустріальної економіки нових факторів не тільки впливають на конкретні ризики вибірково, а й здатні надавати комплексний вплив на групи ризиків. Наявність ризикоутворюючих факторів інтегрального впливу потребує розробки методології комплексного дослідження ризиків фірми на мікро- та макрорівнях. Незважаючи на те, що в період економічної нестабільності не вдається уникнути його впливу, можна значно знизити його наслідки.

Провести аналіз ризиків і передбачити можливі способи їх впливу на діяльність фірми в умовах глобальної постіндустріальної економіки доцільно попередньо, перш ніж починати вибудовувати стратегію ведення бізнесу, якщо фірма бажає вижити поруч з поточною економічною кризою, з можливим настанням інших криз в майбутньому, а також появою нових вимірів, суперечностей та невизначеностей постіндустріальної епохи.

Важливою частиною конкурентної боротьби в сучасних умовах розвитку економіки та бізнесу стають розвинуті ринки, які приносять нові фактори ризик-менеджменту. Незважаючи на те, що успіх на розвинених ринках гарантований не завжди, для більшості фірм і компаній різних індустрій вони являють собою основну нішу для економічного зростання.

Обговорення результатів дослідження адаптації фірм до середовища ризиків постіндустріальної економіки

Поява нової постіндустріальної епохи, яка понесла за собою появу нових невизначеностей і турбулентність бізнесу з іншим розмахом, не піддається сумніву, однак ключовим моментом успішної діяльності фірми в будь-яким умовах мінливого ринкового середовища повинна бути побудова стратегії економічного розвитку фірми, в якій закладена політика в області ризик- менеджменту. Звичайно, заходи з управління ризиками повинні проводитися постійно в поточному режимі, а не тільки тоді, коли сталася криза чи непередбачувана подія, але говорити про те, що зараз усіма фірмами впроваджуватиметься система управління ризиками, напевно, буде недоречно, адже зараз приходиться мати справу з несподівано спрацьованими ризиками в особливо великих розмірах, тому багато компаній змушені працювати в "ручному режимі управління". Тому в цих екстремальних умовах фірмам доцільно звернути пильну увагу на такий інструмент управління ризиками як ризиковий профіль фірми, який допоможе оптимізувати процес оцінки ризиків і збільшити оперативність реагування на них.

Перспективи подальших наукових розвідок потребують дослідження основ ризикового профілю фірми в умовах глобальної постіндустріальної економіки. Глобальна економічна нестабільність спричинила активну зміну поглядів провідних науковців та практиків бізнесу щодо сучасних фінансових теорій, інструментів фінансового управління та таких понять як "ризик" і "ризиковий профіль фірми". Сьогодні на перший план висуваються методи попередження та захисту фірм, а також побудову карти ризиків підприємства, що пояснюється розвитком інформаційного, обчислювального та пpогpамного забезпечення, яке пpивело до pозpобки новітніх моделей ідентифікації pизиків, фоpмування методів, базованих на технологіях штучного інтелекту, теоpії хаосу, нейpонних меpежах тощо. І, що найважливіше, вплив глобальних загроз змінює підходи до упpавлінських систем та їх складових. Як наслідок, в умовах економічної нестабільності сучасні системні хаpактеpистики таких упpавлінських процесів, як маневpеність, гнучкість, стійкість, адаптивність, надійність тісно пов'язані з категоpією економічного pизику [10]. Тому у сучасних умовах економічної глобалізації для успішного втримання співвідношення "дохідність - ризик" фірма повинна виробити власний ризиковий профіль, тобто визначити групу ризиків, на які наражається підприємство та які розміри ризиків менеджмент вважає прийнятними. Виявлення області та сфери впливу ризику на кожному етапі життєвого циклу компанії є важливим й потребує застосування сучасного підходу до управління ризиками за допомогою проведення діагностики ризиків фірми.

Висновки