Підвищення ефективності управління прибутком торговельних підприємств

Анотація

За сучасних умов розвитку економіки України господарюючі суб'єкти всіх сфер діяльності та всіх форм власності стикаються з нагальними проблемами - виживання за умов жорсткої конкуренції та наявності зовнішніх факторів, вплив яких швидко змінюється. Безперечно, для вирішення цих проблем кожне підприємство повинне спрямовувати всі свої зусилля на максимально ефективну діяльність, умовою та критерієм якої є наявність прибутку. прибуток леверидж торгівельний

Прибуток є певним гарантом прогресу економічної системи, джерелом фінансових ресурсів, необхідних для розширення діяльності торговельного підприємства, забезпечення його стійкості та конкурентоспроможності на ринку товарів і послуг. Саме на основі одержаного прибутку кожний економічний суб'єкт виконує свої функції, спрямовуючи кошти на власний розвиток та соціальні потреби. Роль та значення прибутку у забезпеченні ефективного функціонування та розширеного відтворення зумовлює необхідність розробки теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо формування системи управління прибутком підприємств торгівлі [1].

Аналіз літературних даних та постановка проблеми

Важливість показника прибутку визначає його роль у системі управління підприємством. Будь-які рішення у сфері організації виробництва, технічного розвитку підприємства, маркетингу, розширення і диверсифікації діяльності, управління персоналом, логістики та матеріально-технічного забезпечення, структури та реорганізації підприємства, фінансового управління та обґрунтування джерел фінансування інвестиційних проектів і виконання поточних завдань, у кінцевому рахунку відображаються у зміні розміру прибутку.

У цих умовах механізм управління прибутком як багатофункціональним синтетичним показником, стає найважливішим процесом, який необхідно постійно вдосконалювати та адаптувати до змінного середовища.

У сучасних умовах проблеми зростання прибутку підприємства та ефективності його діяльності стають основоположними для усіх підприємств, зокрема і для торговельних. Це ставить їх у ряд найбільш важливих цілей управління підприємством. Щоб забезпечити процес управління прибутком підприємства, слід створити ефективну систему управління.

З метою розроблення теоретичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування системи управління прибутком торговельного підприємства, необхідно чітко обґрунтувати та з'ясувати сутність поняття "управління прибутком торговельного підприємства".

Управління - це сукупність прийомів, форм і методів цілеспрямованого впливу на об'єкт з метою досягнення конкретних цілей [2].

Детальне вивчення існуючих підходів до розуміння специфіки управління прибутком саме торговельних підприємств дає підстави констатувати, що ця сфера досліджень на сьогодні є доволі дискусійною. Зокрема, на думку І. О. Бланка, управління прибутком є процесом розроблення і прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу і використання [3].

Аналогічної точки зору притримується і В.В. Худа: "Управління прибутком являє собою цілеспрямований, систематичний процес підготовки, оцінки, відбору та реалізації альтернативних управлінських рішень з усіх питань його формування, розподілу та використання на конкретному торговельному підприємстві" [4, 5]. Формулюючи сутність управління прибутком у такий спосіб, автори акцентують увагу на процесі розроблення та прийняття управлінських рішень упродовж формування, розподілу та використання прибутку, тобто на поточних цілях досягнення максимального кінцевого результату підприємства в короткотерміновому періоді.

Врахувати тактичні та стратегічні аспекти управління запропонувала В. І. Блонська [6, 7]. На її думку, управління прибутком підприємства потрібно розуміти як побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, та спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує певну роботу, спільна дія яких забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини. Безумовно, основною метою управління прибутком підприємства є максимізація та оптимізація абсолютної величини чистого прибутку та забезпечення стабільності його формування у часі. Зрозуміло також, що в умовах негативних тенденцій розвитку української економіки, застосування елементів прогнозування та врахування тактичних і стратегічних підходів до управління є позитивним моментом.

Високо оцінюючи внесок вітчизняних та зарубіжних учених-економістів у розв'язання теоретичних і практичних питань щодо формування механізму управління прибутком підприємств, варто вказати на недостатній зв'язок їхніх досліджень із конкретними завданнями управління прибутком підприємств у сучасних умовах господарювання. Також, недостатньо розроблено методичні підходи до оцінки стану системи управління прибутком, обґрунтування та вибору стратегії управління та планування прибутку економічного суб'єкта торговельної сфери. У цьому зв'язку особливого значення набуває впровадження у практику методів регулювання фінансово-економічних процесів, які дають можливість підвищити ефективність управління прибутком підприємств.

Об'єкт, ціль та задачі дослідження

Об'єктом дослідження є процес управління прибутком торговельних підприємств.

Важливу роль в ефективному управлінні прибутком підприємств торгівлі відіграють функціональні залежності між головними елементами їх господарського механізму. До цих елементів автор відносить: обсяг товарообігу як у грошовому, так і в натуральному вираженні, ціни на товари, витрати обігу та прибуток [8].

Завдяки застосуванню цієї залежності, на думку автора, можна контролювати результат діяльності торговельних підприємств, зокрема такі параметри, як: асортиментна та товарно-групова структура, обсяг товарообігу; вартість реалізованої продукції; ціни та умови закупівель товарів; співвідношення й величина змінних і постійних витрат обігу тощо.

Виявлення і використання резервів зростання прибутку у цій ситуації є важливим завданням, виконанню якого, на думку автора, буде сприяти вдосконалення управління прибутком за допомогою факторного моделювання.

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо управління прибутком торговельних підприємств.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і виконано завдання: розробити та обґрунтувати методичний підхід до управління операційним прибутком підприємств торгівлі.

Матеріали та методи дослідження теоретико-методичних положень і розробка практичних рекомендацій підвищення ефективності управління прибутком торговельних підприємств

Дослідження проводили за допомогою системного підходу до вивчення економічних явищ. Зокрема, на фундаментальних положеннях економічної теорії, методології економічного аналізу, науки управління.

Операційний важіль (леверидж) є одним з ключових елементів операційного аналізу, який використовується в стратегічному плануванні та управлінні витратами підприємства [3, 6, 9].

В умовах несталого рівня цін і попиту на реалізовані товари, існує високий рівень постійних витрат, а це, відповідно, збільшує підприємницький ризик і визначає силу дії операційного важеля.

З'ясовано, що механізм використання операційного важеля (левериджу) залежить від чинників або від сукупності чинників, які, порівняно з базовим періодом, впливають на зміну виручки у плановому періоді. Операційний леверидж виражається не одним, а щонайменше двома показниками, один із яких розраховується на випадок, коли у плановому періоді змінюються лише ціни на реалізовані товари, другий - виключно для випадку зміни натурального обсягу продажів. У першому випадку це буде визначатися поняттям цінового операційного важеля (левериджу), а у другому - натурального.

Операційний важіль (леверидж), на думку автора статті, є універсальним інструментом щодо прийняття управлінських рішень, оскільки дозволяє враховувати показники діяльності підприємства у взаємозв'язку.

К.Г. Заров запропонував визначати відносну зміну прибутку за допомогою індексів зміни ціни реалізації товарів і натурального (фізичного) обсягу реалізації товарів за формулою (1) [10, 11]:

де ІПРИБ - індекс зміни прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); ОВц - ціновий операційний важіль; іц - індекс зміни ціни реалізації (товарів, робіт, послуг); Ін - індекс зміни натурального (фактичного) товарообороту; ОВН - натуральний операційний важіль.

Формула (1) дозволяє встановити рівень одного з індексів, якщо заданий інший індекс і визначений плановий прибуток від продажу; значення індексів, що забезпечують критичний обсяг продажу [11].

На думку автора статі, розглянута формула не відображає усіх чинників, які можуть вплинути на індекс прибутковості.

Автором пропонується модифікувати формулу (1), пов'язавши її з такими чинниками, як вплив змінних і постійних витрат обігу:

де ДПр - абсолютна зміна прибутку; ВБ - виручка базового періоду; ЗВБ - змінні витрати обігу базового періоду; ІЗВ - індекс зміни змінних витрат обігу; ПВБ - постійні витрати обігу базового періоду; ІПВ - індекс зміни постійних витрат обігу.

Поєднавши ці дві формули в одну, автор статті отримав узагальнену формулу для визначення індексу прибутку залежно від зміни індексів ціни (іц), обсягу реалізації, змінних і постійних витрат [12]. Формула (3) буде виглядати наступним чином:

Автор пропонує використовувати таке поняття як "коефіцієнт маржинального прибутку", який дорівнює відношенню маржинального прибутку до виручки, з якого можна вивести співвідношення, яке дозволить поєднати коефіцієнт маржинального прибутку і значення натурального та цінового операційного важеля:

Результати досліджень запропонованої моделі управління операційним прибутком торговельних підприємств