Вдосконалення системи управління екологічними інноваціями в промисловому секторі економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вдосконалення системи управління екологічними інноваціями в промисловому секторі економіки

Сугоняко Д.0.

Анотація

В статті досліджено проблеми функціонування промислового сектору національної економіки та його впливу на стан навколишнього середовища, виділені основні фактори, що стають на заваді впровадження екологічних інновацій. На основі проведення порівняльного аналізу національної і європейської практики запропоновані заходи щодо вдосконалення системи управління екологічними інноваціями в сфері промислового виробництва.

Ключові слова: екологічні інновації, промисловий сектор економіки, система управління, екологічна політика, інвестиції, ефективність, витрати.

Вступ

Об'єктом дослідження є процеси управління інноваційною діяльністю промислового сектора економіки.

Метою статті є обґрунтування необхідності реформування існуючої системи управління інноваційною діяльністю в промисловості з перенесенням акценту на екологічну складову таких процесів для повного задоволення вимог споживачів та стимулювання розвитку і лібералізації зовнішньоторговельних відносин з країнами ЄС.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1) виявити проблеми функціонування промислового сектору національної економіки та його впливу на стан навколишнього середовища;

2) виокремити основні фактори, що стають на заваді впровадження екологічних інновацій;

3) запропонувати напрямки вдосконалення системи управління екологічними інноваціями в промисловій сфері економіки.

Результати дослідження стосовно вдосконалення системи управління інноваційно" діяльністю підприємств з врахуванням фактору екологічності

В національних нормативно-законодавчих актах, а також оцінках рейтингових агентств та Світового банку зазначається, що антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, обсяги використання стратегічних природних ресурсів в Україні перевищують в кілька разів встановлені норми в порівнянні з розвиненими країнами світу Це, безперечно, призводить до ряду негативних наслідків, основними серед яких є високий рівень смертності та захворюваності населення, що призводить до погіршення якості трудового потенціалу, лягає тяжким тягарем на державний бюджет, пенсійну систему та систему соціального захисту населення, негативно впливає на продуктивність праці і ефективність економіки в цілому. Недосконала політика в еколого-техногенній сфері призводить до виникнення надзвичайних подій, на подолання наслідків яких з державного бюджету щорічно витрачається більше 10 млрд грн. [7].

Усунути серйозні проблеми, пов'язані з екологічною безпекою, можливо за рахунок вжиття негайних заходів щодо вдосконалення системи управління екологічними інноваціями в промисловому секторі економіки як найбільшому забруднювачу навколишнього середовища, що підтверджується наведеними статистичними даними.

В огляді про стан забруднення навколишнього природного середовища на території України за 2014 р., підготовленому Центральною геофізичною обсерваторією, з 47 міст, у яких проводились спостереження, 22 міста мають найбільші рівні забруднення атмосферного повітря. В основному це міста, де сконцентровані потужні підприємства металургійної, хімічної, нафтохімічної промисловості, паливо-енергетичного комплексу, а також ті, які мають значний парк пересувних джерел забруднення [8].

За даними Державної служби статистики в повітряний басейн країни потрапило 3,0 млн т забруднюючих речовин, що на 1,2 млн т, або на 28,8 % менше, ніж у 2013 р. Зменшення обсягу викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря пояснюється скороченням обсягів виробництва промислових підприємств та економією газу та вугілля. Значна частина забруднюючих речовин, а саме більш ніж 68 % від їх загального обсягу, надійшла в атмосферне повітря від підприємств, що здійснювали постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (42,0 %), металургійного виробництва (26,4 %), добування кам'яного та бурого вугілля (13,3 %), інших видів діяльності (8,1 %); найменша зареєстрована на підприємствах наземного і трубопровідного транспорту (3,2 %), сільського господарства, мисливства та надання пов'язаних з ними послуг (2,5 %), а також виробництва харчових продуктів (1,3 %).

Найбільш забруднюючими атмосферне повітря є такі речовини, як формальдегід, діоксид азоту, фенол, фтористий водень, оксид вуглецю та ін. [9].

За підсумками 2014 р. в Україні здійснювали діяльність 340981 підприємств, з них 496 (0,1 %) великі, 15893 (4,7 %) середні та 324592 одиниць (95,2 %) малі підприємства [9]. Із загальної кількості національних підприємств 23767 є потенційно небезпечними і при виникненні аварій можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру державного, регіонального, місцевого та об'єк- тового рівня [10].

Для запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям необхідно інноваційно оновити підприємства промислового сектору економіки, акцентуючи увагу на факторах екологічності інновацій.

Питома вага підприємств, що впроваджували інновації в 2014 р., склала 16,1 %, з яких 12,1 % приходилось на промислові підприємства, при цьому частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової займала 2,5 %. Всього підприємствами за цей період було впроваджено 1743 нових технологічних процеси, у т. ч. маловідходних, ресурсозберігаючих 447 одиниць, а також впроваджено виробництво інноваційних видів продукції в обсязі 3661 найменувань, з них нових видів техніки 1314 одиниць [9].

Загальна сума витрат на фінансування інноваційної діяльності підприємств за звітний рік склала 7695,9 млн грн, з яких 6540,3 млн грн або 85 % впроваджені за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання. З державного бюджету на такі заходи було виділено 4,5 % поточних витрат, кошти іноземних інвесторів склали 1,8 % та інші джерела 8,7 % від загальної суми витрат [9].

За 2014 р. підприємствами, організаціями і установами витрачено на охорону навколишнього середовища 21925,6 млн грн. (без ПДВ), з них 13965,7 млн грн. (або 64 %) становлять поточні витрати, 7959,9 млн грн. (або 36 %) - капітальні інвестиції, у тому числі 7319,1 млн грн - інвестиції в основний капітал, 640,8 млн грн - витрати на капітальний ремонт природоохоронного обладнання [9].

В Законі України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" в сфері вдосконалення системи управління пропонуються наступні заходи: впровадження до 2020 р. екосистемного підходу в управлінську діяльність та адаптація законодавства України у сфері збереження навколишнього природного середовища відповідно до вимог директив Європейського Союзу; удосконалення управління суб'єктами господарювання, що провадять екологічно небезпечну діяльність [10].

На основі вищенаведеного матеріалу та враховуючи специфічні особливості промислового сектору національної економіки побудуємо систему управління екологічними інноваціями (рис. 1).

В науковій економічній літературі немає єдиного визначення терміну "екологічні інновації".

Андрєєва Н.М. та Мартинюк О.М. [1] під екологічними інноваціями розуміють кінцевий результат діяльності по створенню, використанню екологічно орієнтованих нововведень, що реалізуються у вигляді вдосконалених або нових екологічних товарів (виробів, послуг), технологій їх виробництва, методів управління на усіх стадіях виробництва і збуту, які сприяють розвитку і підвищенню соціально-економічної ефективності функціонування підприємств, забезпеченню ресурсно-екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища.

Бєлякова О.В. [11] зазначає, що екологічні інновації - це нові продукти, нові технології, нові способи організації виробництва, які завдяки впровадженню системи екологічного менеджменту, екологічного маркетингу, екотехнологій, дозволяють забезпечити взаємодію між економічним розвитком і захистом навколишнього середовища на рівні фірми.

Перш ніж запропонувати напрямки вдосконалення системи управління екологічними інноваціями, виявимо основні специфічні особливості промислового сектору національної економіки, до яких відносяться висока питома вага важкої промисловості, здійснення інноваційних перетворень, в основному, за рахунок власних коштів підприємств. При цьому віддача від інвестицій, вкладених в екологічні інновації, для суб'єктів промислової діяльності є незначною по причині того, що в основному ефекти від них отримує суспільство.

В зв'язку з цим необхідно стимулювання розвитку інноваційної діяльності в промисловості з врахуванням фактору екологічності з боку держави, також необхідно розширювати масштаби співробітництва з європейськими структурами.

Однією з головних проблем промисловості є виробничі відходи. Згідно зі статистичними даними в 2014 р. в Україні утворилося 343,5 млн т відходів, у тому числі від економічної діяльності підприємств та організацій - 337,4 млн т, у домогосподарствах - 6,1 млн т [9]. Впровадження інноваційних екологічно безпечних технологій у промисловості потребує прийняття стратегічних рішень відносно екологічно безпечного поводження з відходами виробництва, при розумному управлінні якими підприємства можуть отримувати додатковий дохід від їх переробки.

Приєднання до екологічної програми ECOVERDE® щодо будівництва заводів сортування та переробки відходів дає змогу частково вирішити проблеми в сфері управління відходами. Так, за рахунок коштів Фонду Європейського Розвитку і Інвестицій для Східної Європи, який фінансує заходи програми, Україна отримала значну суму коштів на реалізацію проектів. Зокрема, на протязі 2011-2012 р.р. 39 млн. євро інвестовано в 4 місцевості; 2013-2014 р.р. - 400 млн єв- ро виділено в екологічні проекти в 22 місцевостях; 2014-2015 р.р. - 700 млн. євро для реалізації 45-ти проектів. Зазначена програма фінансується за рахунок коштів декількох Європейських банків, міжнародних фондів та приватних інвесторів без залучення коштів державного бюджету або кредитів, виданих під державні гарантії [12].

Управління інноваційним потенціалом та інноваційною активністю підприємств промисловості передбачає, перш за все, можливість отримання ними віддачі від довгострокових вкладень в екологічно орієнтовані дослідження і проекти з врахуванням поєднання інтересів економіки й екології, що спрямовані на підвищення ефективності використання енергетично-паливних ресурсів та досягнення еколого-економічного ефекту в процесі їх реалізації.

Як зазначає директор Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень академік Б.В. Буркинський [2], концепція реалізації екологічно чистого виробництва базується на певних методологічних засадахі передбачає упереджувальний підхід, який полягає у впровадженні екологічних удосконалень з одночасним отриманням економічного прибутку, а не в інвестуванні додаткових коштів у технології з уловлювання забруднювальних речовин й утилізації відходів. За умови застосування такого підходу навіть незначні інвестиції забезпечують значну економію.

Екологічні ризики породжуються модернізацією в промисловості, яка з одного боку, призводить до економічного зростання, з іншого - до виникнення екологічно-техногенних катастроф в майбутньому. Зростання таких ризиків не відбувається тільки у випадку здійснення екологічної модернізації, яка на початку її проведення враховує всі реальні і потенційні ризики негативного впливу на навколишнє середовище і передбачає заходи по їх максимальному зниженню.

Для зменшення екологічних ризиків необхідно розробити концепцію екомодернізації, що базується на здійсненні промислового як економічного, так і адміністративного екоменеджменту Адміністративний менеджмент може наближатися до економічного, якщо застосовуються важелі економічного регулювання, що роблять визначений рівень забруднення невигідним для підприємств [13].

Зменшити рівень екологічних ризиків та підвищити економічну безпеку промислового виробництва можна завдяки впровадженню та сертифікації системи екологічного менеджменту, яка представлена міжнародним стандартом ISO 14001:2004, що дасть змогу розширити обсяги зовнішньоекономічної діяльності, вийти на нові ринки збуту, залучити інвестиції в реалізацію нових екологічних інновацій, розширити коло партнерів для співпраці в напрямку виробництва екологічно чистих продуктів.

При управлінні екологічними ризиками треба враховувати те, що окрім шкідливого впливу стаціонарних джерел, більшість підприємств промисловості мають власний транспорт, зазвичай автомобільний, викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від діяльності якого є досить значними.

Для збалансування екологічних та економічних інтересів необхідно розробити еколого-економічну систему оцінки діяльності промислового транспорту, яка включає кількісні і якісні показники, за допомогою яких проводять економічні розрахунки негативних наслідків впливу внутрішнього транспорту промислових підприємств на забруднення навколишнього середовища, ефективності впровадження паливозберігаючих технологій з обов'язковим застосуванням процедури екологічного аудиту [14].

На заваді швидкої реалізації інноваційних екологічних проектів постає відсутність своєчасної і достовірної екологічної інформації, що спонукає промислові підприємства до здійснення екологічного моніторингу. На основі результатів останнього здійснюється екологічне планування та прогнозування, що перш за все передбачає розробку внутрішньої екологічної політики промисловими підприємствами у відповідності до завдань стратегії державної екологічної політики України.

Практична реалізація напрямків внутрішньої екологічної політики потребує постійного здійснення моніторингу їх виконання та процедур здійснення зовнішнього та внутрішнього екологічного аудиту і контролю.

Скоротити витрати на виконання виробничого екологічного контролю можливо шляхом передачі цих функцій

I 104 спеціалізованим організаціям і отримати послуги професійних екологів та спеціалістів в галузі екологічного права, які допоможуть привести діяльність у відповідність до норм і вимог природоохороного законодавства, допоможуть в розробці заходів щодо зменшення рівня забруднення навколишнього середовища і проведенні розрахунків по ним, проведуть інвентаризацію та паспортизацію відходів, візьмуть на себе організацію документообігу з заповненням і подачею екологічної звітності, допоможуть в проведенні внутрішнього аудиту тощо. При цьому більшість консультаційних та консалтингових послуг промислові підприємства можуть отримати в режимі "онлайн", в результаті чого знижується навантаження на основний адміністративно-управлінський персонал і відбувається скорочення фонду заробітної плати, а також створюється імідж екологічно відповідального виробника. Також основною перевагою застосування екологічного аутсорсингу є створення платформи для впровадження системи екологічного менеджменту, проектів підвищення енергоефективності та забезпечення екологічної безпеки промислового виробництва.

Частково вирішити проблеми фінансування екологічно спрямованих інноваційних проектів можливо завдяки участі у рамковій програмі ЄС з досліджень і інновацій "Горизонт-2020", розробленої на період з 2014 по 2020 р.р., бюджет якої в напрямку лідерства у промисловості складе 17 млрд євро. З них 13557 млн євро передбачається виділити за лідерство у забезпеченні та створенні промислових технологій, 2842 млн євро на використання приватного фінансування і венчурного капіталу, 616 млн євро на інновації в малому та середньому бізнесі. Симбіоз університетів, науково-дослідних установ та малих і середніх підприємств дасть поштовх для розробки та впровадження передових технологій виробництва і переробки, створення матеріалів для екологічно раціональної та низьковуглецевої промисловості, що призведе до збільшення інвестицій у наукові дослідження та інновації, зокрема і екологічні [15].

Не скористатися таким шансом означає втратити можливості виходу з конкурентоспроможною екологічно безпечною продукцією на нові ринки збуту, збільшити розрив у відставанні в розвитку екологічних інновацій і їх практичному впровадженні у виробництво, не приділяючи достатньої уваги створенню умов для розкриття інтелектуальних здібностей персоналу та підвищенню їх кваліфікаційно-освітнього рівня.

Висновки