Міжнародна трудова міграція в контексті соціально-економічного розвитку України: тенденції, негативні наслідки та шляхи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: ТЕНДЕНЦІЇ, НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

К.В. Шиманська

Постановка проблеми. Поширення явища міжнародної трудової міграції у світі та інтеграція України у світове співтовариство створює передумови для її участі у міжнародних міграційних процесах.

Будучи явищем соціально-економічного характеру, міжнародна трудова міграція набуває все більшого поширення в умовах глобалізації. «Економісти пояснюють людські рішення, такі, як міграція, - пише АЛ. Біт (Andrew L. Beath), - використовуючи концепцію максимізації корисності, яка передбачає, що кінцевою метою всіх людських істот є максимізувати свою особисту корисність або відчуття щастя. У разі міграції, наприклад, потенційні мігранти розглядають, як міграція вплине на їх доходи, дружні відносини, стосунки з членами сім'ї, а також інші фактори, які впливають на їх щастя» [18, с. 167].

Важливість трансформації міграційних процесів України, зокрема тих, що відбуваються у зв'язку з розширенням ЄС у Європі, О.А. Малиновська пояснює можливістю прогнозування аналогічних процесів у міграційній сфері нашої держави у зв'язку з її європейським вектором розвитку.

Досліджуючи співвідношення рівня міграції та чисельності народженого за кордоном населення, Дж.ДеВаард (J.DeWaard) та Дж.Реймер (J.Raymer) зауважують, що «в цілому станом на 2007 р. 16 країн мали чисельність народжених у країні іноземців більше 10 % від загальної, в тому числі - три з п'яти найбільших країн в Європі, тобто Франція, Німеччина та Іспанія» [19, с. 553]. Вказані вчені називають Болгарію, Румунію. Польщу та Угорщину країнами з найменшою кількістю народжених іноземців. Вони пов'язують це з тим, що дані країни є відносно новими асоційованими членами Європейського союзу.

Разом з тим, у зв'язку з європейським вектором розвитку України та поглибленням її всебічної інтеграції у міжнародні відносини актуалізуються та набувають гостроти проблеми еміграції з України, відтоку робочої сили та інтелектуального потенціалу нашої держави, посилення соціально-економічних негараздів, викликаних зовнішньою міграцією та заробітчанством.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичним питанням та проблемам міжнародної трудової міграції свої дослідження присвятили Г.В. Герасименко [2], В.Довга [3], ТА. Драгунова, Дж.ДеВаард (J.DeWaard) [19], ЕМ. Лібанова, ОА. Малиновська [5, 6, 7, 8, 9], С.І. Пирожков, О.В. Позняк [2, 11, 12], І.М. Прибиткова, М.Д. Романюк [15], Дж.Реймер (J.Raymer) [19], УЛ. Садова [16, 17], ОМ. Хомра, С.Б. Чехович, М.О. Шульга.

Викладення основного матеріалу дослідження. Міграційні відносини в усьому світі викликають занепокоєння через неможливість встановлення повного контролю за цим явищем, різними рівнями його нормативно-правового регулювання у країнах світу, диспропорціями соціально-економічного розвитку, що у зв'язку з цим виникають.

Основними проблемами міграційної сфери М.Д. Романюк називає: «1) негативні соціально- економічні наслідки, що полягають у зростанні соціального напруження в родинах, у втратах трудового та людського потенціалу, що зумовлені структурою міграційних потоків; 2) поширення нелегальної трудової міграції; 3) недосконалість інформаційного забезпечення міграційної політики; 4) невизначеність пріоритетів та позицій держави у сфері регулювання міграційних процесів; 5) відсутність національної моделі міграційної політики» [16, с. 53].

«Нині зовнішня міграція економічно активного населення - це проблема національної безпеки України», - пише У.Я. Садова, досліджуючи диспропорції розвитку територіальних соціально- економічних систем та вважаючи міграцію населення показовим індикатором кризового стану регіональної економіки [17]. В. Довга зовнішню трудову міграцію,

трудовий потенціал України [3]. Так, на її думку, недоліки та проблеми вітчизняного ринку праці зумовлюють мотивацію працездатного населення щодо пошуку роботи за кордоном. «Проблема нашої державі, - пише В. Довга, - тобто відіграє роль значний розрив у доходах. За одну і ту саму виконану роботу працівник отримує за кордоном у 5 разів більше, ніж на території власної держави» [3, с. 166]. Слід зауважити, що на даній проблемі наголошує і О А. Малиновська [6]. Так різниця між доходами населення країн-членів ЄС та доходами трудових мігрантів з кожним етапом розширення ЄС лише збільшується. Це викликає занепокоєння, перш за все, країн-реципієнтів трудових мігрантів у зв'язку з тим, що підвищена мотивація трудової міграції приводить у розвинуті європейські країни сотні тисяч людей із країн з низьким рівнем життя.

За даними Представництва Міжнародної організації міграції в Україні, понад 2/3 українських трудових мігрантів - чоловіки. Найпопулярнішими країнами призначення є Російська Федерація, Німеччина, США, Ізраїль, Чехія, Угорщина, Польща [10, с. 3]. Структуру основних сфер працевлаштування українських трудових мігрантів наведено на рисунку 1.

Проте міграція є явищем не лише демографічним. Вона призводить до низки соціально-економічних явищ, , у сфері пенсійного, сфері, впливає на зміни у кількісних та якісних показниках робочої сили у регіонах та Україні в цілому, а також призводить до появи тіньового сектору економіки та критичного загострення соціальних проблем. Так наслідком бажання легшого заробітку за кордоном стає торгівля людьми. «У щорічній доповіді Державного департаменту США, присвяченій торгівлі людьми, - вказує В.Зілгалов, - сказано, що Україна не лише є джерелом торгівлі людьми, коли українці стають жертвами цього злочину в десятках країн світу, але в самій Україні наростають масштаби торгівлі людьми, трудовими мігрантами з Молдови, Узбекистану, Камеруну, Пакистану» [4]. Ці факти підтверджуються і статистикою Міжнародної організації з міграції [14] (рисунки 2, 3).

При цьому головні країни призначення постраждалих були Російська Федерація (44 %), Польща (13 %), (12 %), (6 %), Чехія (3 %), Італія (2 %) [14, . 1]. 67, 6 %. напрямами експлуатації є трудова (55, 2 %), сексуальна (40, 2 %) [14, с. 3].

«Окреслюється нова тенденція фемінізації міжнародної міграції, - пишуть Г.В. Герасименко та О.В. Позняк, - що є наслідком сучасних змін у структурі зайнятості та сегментації світового ринку праці» [2, с. 46]. Також вони зазначають «підвищену вразливість жінок-мігрантів до дискримінації, експлуатації та порушення прав людини, зокрема торгівлі людьми» [2, с. 48].

Зокрема, понад 50, 9 % неповнолітніх постраждали від сексуальної експлуатації, 27, 0 % - від примусу жебрацтва, 14, 6 % - від трудової експлуатації. Понад 2/3 з усіх постраждалих - дівчата [1, с. 1]. В цілому за цей період «з 605 неповнолітніх постраждалих 575 є громадянами України та 28 осіб інших: 22 громадянина Молдови; 4 - Російської, 1 -, 1 - Нігерії, 1 - Афганістану та 1 - особа, громадянство якої не встановлено» [1, с. 1].

З цього приводу О.В. Позняк пише: «По-перше, масштаби торгівлі людьми вочевидь більші, ніж показують дані МВС та МОМ, по-друге, попри прийняті заходи державної політики, обізнаність населення України з проблемою торгівлі людьми є неприпустимо низькою, по-третє, всебічну оцінку явища навряд чи можна здійснити на основі обстеження з широкого кола проблем - потрібні спеціальні дослідження» [12, с. 27]. Вважаємо, що відсутність належних умов працевлаштування багатьох жінок в Україні (хоча і можна спостерігати декларування дотримання їх прав, вони одначе постійно порушуються, а роботодавці знаходять шляхи обходу законодавчих бар'єрів), неможливість отримання в більшості випадків конкурентної оплати праці змушують їх шукати заробіток за кордоном. Проте виходом з цього становища є створення дієвої системи забезпечення дотримання трудових прав жінок, розвиток та впровадження програм підвищення їх кваліфікації та зайнятості.

Іншою проблемою і ринку праці України, і зовнішньої трудової міграції, є те, що багато фахівців, чия підготовка здійснювалася в Україні, не мають фізичної можливості отримати роботу відповідно до здобутої освіти і займаються некваліфікованою, хоча і добре оплачуваною (порівняно з нашою державою), працею за кордоном. С. Панчишин та О. Сжарська зауважують, що «через масштабну еміграцію, попри значне збільшення обсягів підготовки фахівців із вищою освітою, їх частка у складі населення 25-34 років помітно знизилася» [11, с. 3]. Крім того, вони пояснюють таку тенденцію ще і приєднанням нашої держави до Болонського процесу [11, с. 5]. Оскільки, як правило, такими мігрантами є молодь, яка в перспективі пов'язує своє життя не з Україною та виховує дітей поза її межами, соціально-економічним наслідком міжнародної трудової міграції є старіння нації.

Таким чином соціальну напругу посилюють: це й додаткове навантаження на пенсійний фонд, зниження рівня доходів бюджету у зв'язку з тим, що доходи заробітчан не оподатковуються в Україні, а інтелектуальний ресурс держави виснажується (у разі багаторічної роботи не за фахом) або втрачається взагалі (якщо мігрант не повертається в Україну, а залишається працювати за кордоном).

Формальне обмеження не є ефективним інструментом у боротьбі з зовнішньою трудовою міграцією населення України. Проте забезпечення за кордоном громадянам України належного працевлаштування, яке б відповідало їх фаху та кваліфікації, дозволило б підвищити рівень їх життя, хоча і поза межами України. «Тимчасова еміграція під егідою держави на основі двосторонніх міждержавних угод, - пише

О.В. Позняк, - має стати дієвою альтернативою постійному (безповоротному) виїзду та нелегальним трудовим поїздкам» [13, с. 121]. І не дивлячись на те, що такі трудові ресурси не будуть використані в економіці нашої держави, доходи трудових мігрантів за правильного стимулювання та поліпшення валютного й інвестиційного клімату, а також зниження податкового тиску, можуть бути реінвестовані в економіку України.

Зауважимо, що з розвитком технологій, формуванням єдиного світового інформаційного простору, актуальним напрямком для фахівців різних професій і кваліфікацій стає так званий фрілансинг. Хоча фактично людина не мігрує, її знання, навички і вміння часто знаходять пристосування поза межами вітчизняної економіки. Це явище поширюється переважно через дію двох факторів:

- небажання працювати за розцінками, що пропонуються роботодавцями України;

- економічно вигідне залучення фахівців із країн із низьким рівнем середньої зарплати, таких, як наша держава.

Таким чином, слід констатувати, що багато вітчизняних фахівців працюють у сфері ауторсінгу послуг, зокрема міжнародного (переважно бухгалтерські, фінансово-анадітичні послуги, роботи у сфері інформаційно-комп'ютерних технологій, програмування, дизайну тощо). І хоча перевагою зовнішньої трудової міграції для України є інтеграція вітчизняного ринку праці у європейський, проте посилити конкурентну спроможність української робочої сили можна лише за правильної освітньої політики та політики зайнятості.

Основними завданнями стратегії регулювання міграційних процесів в Україні на сучасному етапі М.Д. Романюк називає:

«1) скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни;

2) гарантування соціальної захищеності українських трудових мігрантів за кордоном;

3) забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок;

4) якнайширше залучення фінансових коштів від закордонної трудової міграції в економіку України;

5) запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів внаслідок виконання ними за кордоном низькокваліфікованих робіт;

6) недопущення нелегальної міграції і передусім транзиту нелегальних мігрантів через територію України;

7) сприяння поверненню етнічних українців та представників раніше депортованих народів» [15, с. 59].

Перші чотири завдання О.В. Позняк називає напрямами державної політики щодо регулювання трудових міграцій [12, с. 24], додаючи до них також «пом'якшення дії чинників, що стимулюють виїзд на роботу за кордон» [13, с. 122]. Крім того, вказаним дослідником запропоновано систему пріоритетів України щодо залучення іммігрантів України [12, с. 23-24]. Проте на даному етапі розвитку українського суспільства оптимістичними видаються зазначені ним пріоритети, оскільки масове повернення трудових мігрантів в Україну наразі є сумнівним у зв'язку з економіко-політичною ситуацією.

Вважаємо, що невідкладними заходами уникнення негативних наслідків зовнішньої трудової міграції можна назвати такі:

1) оперативний моніторинг внутрішньої та зовнішньої міграції з метою отримання релевантних даних щодо змін у її обсягах та напрямах для прийняття рішень щодо впровадження національних та регіональних програм зайнятості;

2) підписання міжнародних угод про працевлаштування та соціальний захист трудових мігрантів, що дозволить підвищити якість умов праці та побуту населення України, яке мігрувало в іншу країну для працевлаштування, зокрема шляхом легалізації їх трудового перебування за кордоном;

3) удосконалення системи вищої освіти, її орієнтації на потреби національного та регіональних ринків праці.

Висновки та перспективи подальших досліджень

трудовий міграція торгівля постраждалий

Поширення явища міжнародної трудової міграції пояснюється розвитком глобалізованого світу, а у Європі - принципом відкриття державних кордонів для членів Євросоюзу. Проте для подолання негативних наслідків міжнародної трудової міграції, її перебіг слід контролювати, зокрема в частині введення умов відкриття державних кордонів, тимчасових обмежень перебування трудових мігрантів за кордоном, оскільки, як правило, міграційні потоки відбуваються з країн з нижчим рівнем життя населення до країн з вищим рівнем.

І хоча однією з переваг досліджуваного явища є інтеграція України у європейські ринки, зокрема ринок праці, наша держава ще не готова долучитися повномасштабно до відкриття державних кордонів для руху мігрантів, оскільки недоліки чинного вітчизняного законодавства щодо питань соціального захисту та працевлаштування, не дозволяють захистити права і забезпечити добробут українців, працюючих за кордоном,

Соціально-економічним наслідком міжнародної трудової міграції є старіння нації, не пов'язаної з віком мігрантів, (переважно це люди молоді, які в перспективі пов'язують своє життя не з Україною і виховують дітей поза її межами).

Тому разом із загальними демографічними проблемами України соціальну напругу посилюють: додаткове навантаження на пенсійний фонд, зниження рівня доходів бюджету у зв'язку з тим, що ці доходи не оподатковуються в Україні.

Вважаємо, що невідкладними заходами уникнення негативних наслідків зовнішньої трудової міграції можна назвати такі:

1) оперативний моніторинг внутрішньої та зовнішньої міграції з метою отримання релевантних даних щодо змін у її обсягах та напрямах для прийняття рішень щодо впровадження національних та регіональних програм зайнятості;

2) підписання міжнародних угод про працевлаштування та соціальний захист трудових мігрантів, що дозволить підвищити якість умов праці та побуту населення України, яке мігрувало в іншу країну для працевлаштування, зокрема шляхом легалізації їх трудового перебування за кордоном;

3) удосконалення системи вищої освіти, її орієнтації на потреби національного та регіональних ринків праці.

Список використаної літератури

1. Боротьба з торгівлею дітьми: Україна: статистичні відомості станом на 30 червня 2014 р. / Міжнародна організація з міграції (МОМ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.stoptrafficking.Org/view.statistics/mode.download/id.46/f.file.

2. Герасименко Г.В. Тендерні аспекти трудових міграцій населення України / ГВ. Герасименко,

3. Лозняк // Демографія та соціальна економіка. - 2006. - № 1. - С. 46-54 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11655/04- Gerasumenko.pdf.

3. Довга В. Зовнішня трудова міграція - важливий чинник, що послаблює трудовий потенціал України / ВДовга // Вісник Львівського ун-ту. - 2009. - Вип. 41. - С. 165-168.

4. Зілгалов В. Торгівля людьми в Україні зростає - представник МОМ / В.Зтгалов // Радіо Свобода [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/25023343.html.

5. Малиновська О.А. Міграційна політика Російської Федерації: сучасні підходи й уроки для України / О.А. Малиновська // Демографія та соціальна економіка. - 2007. - № 1. - С. 50-60.

6. Малиновська ОМ. Міграції населення країн Центральної Європи та Балтії після розширення ЄЄ / ОМ. Малиновська // Демографія та соціальна економіка. - 2007. - № 2. - С. 56-68.

7. Малиновська ОМ. Міжнародні міграції та суспільні трансформації доби глобалізації / ОМ. Малиновська // Демографія та соціальна економіка $ - 2009. - № 1. - С. 5-19.

8. Малиновська ОМ. Трудові мігранти та їх ній внесок у соціально-економічний розвиток України / ОМ. Малиновська // Регіональна економіка. - 2013. - № 3 (69). - С. 82-93.

9. Малиновська ОМ. Українсько-португальські міграційні зв'язки та паралелі / ОМ. Малиновська // Демографія та соціальна економіка. - 2005. - № 2. - С. 93-105.

10. Міграція в Україні: факти та цифри (2011 р.) / Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://iom.org.ua/pdf/Facts&Figures_b5_ua_f.pdf.

11. Панчишин С. Конкурентоспроможність робочої сили у відкритій господарській системі України / С. Панчишин, О. Сжарська // Вісник Львівського ун-ту. - 2009. - Вип. 41. - С. 3-7.

12. Позняк 03. Проблеми формування міграційної політики України в сучасних умовах / 03. Позняк // Демографія та соціальна економіка. - 2009. - № 1. - С. 20-28 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/8717/02- Poznak.pdf.

13. Позняк 03. Стратегія державної політики у сфері зовнішніх трудових міграцій / 03. Позняк // Демографія та соціальна економіка. - 2005. - № 1. - С. 118-124 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11748/13-Pozniak.pdf.

14. Протидія торгівлі людьми: Україна (станом на 30 черв. 2014 р.) / Міжнародна організація з міграції (МОМ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.stoptrafficking.Org/view.statistics/mode.download/id.46/f.file.

15. Романюк МД. Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти / МД. Романюк // Демографія та соціальна економіка - 2009. - № 1. - С. 50-60 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9047/05-Romanyk.pdf.

16. Садова У.Я. Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка (за результатами II Міжнар. науково-практ. конф.) / У.Я. Садова, М.М. Біль // Регіональна економіка. - 2013. - № 3 (69). - С. 211-221 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/68220/22-Sadova.pdf.

17. Садова У.Я. Міграція та її місце у гармонізації розвитку територіальних суспільних систем / У.Я. Садова // Демографія та соціальна економіка. - 2009. - № 1. - С. 29-36 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9049/03-Sadova.pdf.

18. Beath A.L. Migration. Globalization Development: trade, finance, aid, migration, and policy / A.L. Beath // The International Bank for Reconstruction and Development, 2007. - 308 c. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://elibrary.worldbank.org/doi/pdf/10.1596/978-0-8213-6274-7.

19. DeWaard J. The temporal dynamics of international migration in Europe: Recent trends / J.DeWaard, J.Raymer // Demographic research. - 2012. - Vol. 26. - C. 543-592 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.demographic-research.org/Volumes/Vol26/21/.

Размещено на Allbest.ru