Економічна спроможність як чинник конкурентного статусу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна спроможність як чинник конкурентного статусу підприємства

Постановка проблеми. Кожне підприємство має можливість змагатись на ринку за високий конкурентний статус. Нині технології, за допомогою яких підприємство може оцінювати свій поточний стан та виробляти ефективні і результативні стратегії майбутнього розвитку, зазнають значних змін. Постає питання про вибір інструментарію оцінки економічної спроможності підприємства (ЕСП), що дозволить оперативно визначати внутрішні можливості і слабкості підпорядкованої господарської одиниці, виявляти приховані резерви в цілях підвищення ефективності її діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «економічна спроможність» почали вивчати відносно недавно, і на сьогодні не існує його чіткого та однозначного трактування. Оскільки економічна спроможність підприємства повністю залежить від його економічного потенціалу (ЕП), проблема визначення терміна «потенціал» завжди перебувала у центрі уваги вчених-економістів, серед них: О. Федонін, І. Рєпіна, О. Олексюк, Л. Ревуцький, С. Мочерний, С. Струмилін, К. Воблий, В. Авдєєнко [1-6] та ін. Погляди вчених щодо сутності, структури та змісту ЕП підприємства досить різні.

Мета статті - сформулювати поняття «економічна спроможність», з'ясувати, які саме складові є її основою, та виокремити показники, що формують економічну спроможність підприємства як чинник його конкурентного статусу. Такий підхід дозволить у подальшому обґрунтовано визначити конкурентний статус підприємства, розробити механізм впливу та підвищення його рівня.

Матеріали та методи. Інформаційною базою статті є нормативно - правові акти, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади стосовно обраної теми, матеріали науково-практичних конференцій і круглих столів, науково-методичні публікації, електронні ресурси мережі Інтернет, а також праці вчених з обраного напряму.

Під час дослідження використано методи: діалектичний, дедукції, індукції, структурно-логічного аналізу - для вивчення й узагальнення теоретичних основ розробки стратегії підвищення конкурентного статусу, уточнення понятійного апарату, формування науково-методичних підходів до вирішення поставлених завдань; комплексний, системний та процесний підходи; економіко-математичні та економіко - статистичні - при розв'язанні задач оптимізації в управлінні та ін.

Результати дослідження. Результат конкурентної боротьби на ринку - високий конкурентний статус - значною мірою залежить від ступеня розвитку ЕСП. Здатність підприємства забезпечити виконання сформованої оптимальної стратегії за рахунок існуючого економічного потенціалу є його економічною спроможністю. Тобто ЕСП - наслідок активізації виявлення, використання та покращання його економічного потенціалу [7].

Таким чином, економічна спроможність підприємства - показник, що означає здатність підприємства використовувати економічний потенціал для досягнення поставлених цілей і завоювання передового статусу на ринку [7].

Ресурси підприємства, матеріали та інші витрати, що використовуються для виготовлення продукції, як складові потенціалу підприємства впливають на його економічну спроможність. Діяльність будь - якого суб'єкта господарювання починається з витрат, які є необхідною умовою функціонування підприємства. Потреба у вивченні витрат обумовлена тим, що вони - база для формування цінової політики підприємства. Нині продукція українських виробників має низьку конкурентоспроможність, що спричинено високими витратами на її виробництво. Крім того, деяка продукція вітчизняних товаровиробників значно поступається досягненням країн із розвиненою ринковою економікою. Все це вимагає від керівників значної уваги до питання

управління витратами, адже насамперед необхідно зрозуміти сутність витрат та ефективного управління ними.

Завдання промислового підприємства - максимізація прибутку та мінімізація витрат.

Розглянемо два основних підходи до зниження витрат, які набули широкого поширення в міжнародній практиці: таргет-костинг; кайзен - костинг.

Управління витратами з використанням концепції таргет - костингу застосовується здебільшого на стадії проектування нової продукції і передбачає виконання таких кроків:

• визначення ціни нової продукції, за якою покупці готові її придбати;

• визначення цільових значень прибутку і собівартості;

• розрахунок фактичної собівартості;

• порівняння фактичної собівартості з цільовою, розробка заходів, що дозволяють знизити фактичні витрати до заданого рівня [8].

Основна відмінність управління витратами за методом «кайзен» полягає в тому, що витрати знижуються по видах продукції, що вже випускається, за рахунок підвищення ефективності бізнес-процесів. Менеджмент визначає, на скільки повинні бути знижені витрати на випуск продукції, що виробляється. Після досягнення поставлених цільових значень витрат повноваження передаються безпосередньо виробничим підрозділам.

Для зниження у короткі терміни собівартості своєї продукції і в цілому витрат по компанії фінансовому директору потрібно послідовно виконати такі кроки: визначити, які статті витрат можуть бути скорочені; спільно з керівниками виробничих підрозділів скласти план зниження витрат і розподілити між менеджерами відповідальність за його виконання [1].

Враховуючи причини виникнення витрат (рис. 1), керівництво підприємства обирає, які саме витрати можна мінімізувати, та метод зниження собівартості продукції.

Рис. 1. Фактори виникнення витрат

Основу концепції таргет-костингу становить погляд на взаємозалежність ціни, собівартості та прибутку (рис. 2).

Рис. 2. Зміна погляду на формування витрат

конкурентоспроможність собівартість економічний

Основною умовою для розрахунків є ціна, за якою можна здійснити продажі в планованих обсягах, і прибуток, зменшення суми якого позбавляє сенсу роботи над цим продуктом. Підсумок розрахунків - собівартість, якої необхідно дотриматись при розробці, виробництві і просуванні продукту. Крім того, у формулі з'явилося ключове слово «цільова», яке надає всім складовим елементам формули спрямований і мобілізуючий відтінок [9].

Таргет- і кайзен-костинг вирішують одне й те ж завдання, але на різних стадіях життєвого циклу продукту і різними методами: таргет - костинг - на стадії планування та розробки, а кайзен-костинг - на стадії виробництва. Обидві концепції призначені для зниження рівня окремих статей витрат і собівартості кінцевого продукту в цілому до певного прийнятного рівня. Разом ці системи дають підприємству велику конкурентну перевагу, що означає досягнення більш низького відносно конкурентів рівня собівартості і можливості вибирати зручну цінову політику для захоплення та утримання відповідних секторів ринку.

Підприємствам легкої промисловості слід приділити увагу кайзен-костингу, так як він використовується саме на підприємствах з довгим життєвим циклом продукції або в традиційних галузях промисловості.

Кожен виробничий процес розпочинається з планування продукції, що включає розрахунок витрат на сировину, матеріали та виробництво - це все є складовими потенціалу підприємства (рис. 3). Ціна на матеріали і виробництво товарів або послуг значно впливає на спроможність підприємства виготовляти ту чи іншу продукцію, отже, чим менші затрати, тим більше можливостей у підприємства щодо реалізації свого потенціалу. Оскільки потенціал підприємства визначено безпосередньою складовою економічної спроможності, зниження собівартості буде значно впливати на її рівень. Отже, ЕСП є основою для формування конкурентного статусу.

Проміжним етапом між встановленням конкурентного статусу підприємства і процесом підвищення економічної спроможності можна вважати визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства (КПП). Нині через збільшення кількості нових підприємств і організацій, появу безлічі різноманітних товарів та послуг вивчення конкурентоспроможності потенціалу є досить актуальним.

Рис. 3. Система формування конкурентного статусу на основі мінімізації витрат підприємств

Учені трактують конкурентоспроможність потенціалу підприємства як комплексну порівняльну характеристику, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу, відносно сукупності аналогічних показників підпри - ємств-конкурентів [1].

КПП передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Науковці виокремлюють чотири рівні КПП [1].

Перший: організація апарату управління на підприємстві є внутрішньо нейтральним елементом потенціалу, зусилля зосереджені на налагодженні випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Підвищення технологічного рівня і заміна конструкції вважаються недоцільними. Не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів.

Другий: підприємство намагається зробити виробничий елемент потенціалу «зовнішньо нейтральним». Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами. Якщо ж керівники підприємства сприймають конкурентні переваги інакше і не обмежуються загальними стандартами виробництва, то потенціал підприємства переходить до третього рівня.

Третій: на підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та вдосконаленню.

Четвертий: успіх у конкурентній боротьбі вже є функцією управління, а не функцією виробництва. Він починає залежати від якості й ефективності управління, організації виробництва. Підприємства опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.

Підприємства, керівники яких приділяють більше уваги вдосконаленню методів управління, мають можливість швидше завоювати передовий конкурентний статус серед своїх конкурентів.

Таким чином, економічне зростання підприємства включає спроможність підприємства підвищувати свій конкурентний статус на ринку за допомогою конкурентної переваги, а конкурентна позиція є передумовою досягнення конкурентного статусу підприємством. Конкурентний статус визначає особливі й унікальні якості підприємства, є стабільним показником переваги над конкурентами за певними параметрами діяльності підприємства (в певній галузі). Конкурентоспроможність потенціалу створює передумови для досягнення передового конкурентного статусу за рахунок високого рівня управління виробництвом, персоналом, маркетингом, фінансами та іншими складовими ЕП підприємства.

Підвищення ЕСП є невід'ємним етапом процесу досягнення найвищого конкурентного статусу. Отже, керівники мають здійснювати пошук, активацію прихованих можливостей свого підприємства та їх вдосконалення, оскільки конкурентний статус є показником відповідності стратегії підприємства його потенціалу. Виходячи з наведеного, слід брати до уваги взаємозв'язок понять «конкурентний статус» та «економічна спроможність» (рис. 4).

Показники, що формують ЕСП, пропонується визначати за потенціалом підприємства та конкурентоспроможністю потенціалу підприємства.

Рис. 4. Зв'язок понять «економічна спроможність» та «конкурентний статус»

На потенціал підприємства впливають такі фактори: використання ресурсів, використання праці, місткість ринку, дохідність, фондовіддача, коефіцієнт змінності машинного парку, продуктивність праці, коефіцієнт змінності робочої сили, зарплатовіддача, енерговіддача, ефективність технології виробництва, технологічна оснащеність виробництва, віддача інформаційних ресурсів, ефективність інформаційних ресурсів.

Економічну спроможність підприємства пропонується визначати за формулами:

Виробничий потенціал (ВП):

ВП = ФП + ОП + НП + ПТП.

Фондовий потенціал (ФП):

ФП = Ф * Е_Н,

де Ф - середньорічна вартість основних виробничих засобів;

Е_Н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень. Нормативний коефіцієнт ефективності визначається як відношення сукупного додаткового продукту до його сукупних основних оборотних виробничих фондів. У сучасних умовах розрахований коефіцієнт дорівнює 0.15.

Потенціал оборотних активів (ОП):

ОП = М * Км,

де М - річний обсяг матеріалів;

К_М - коефіцієнт витягу продукції з ресурсної маси, який визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, використаних на виробництво продукції, до загальної вартості матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.

Потенціал нематеріальних активів (НП):

НП = Е Не * Ен

де Н_Е - експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.

Потенціал технологічного персоналу (ПТП):

ПТП = А- Ч * Нт,

де А - оцінка продуктивності живої праці;

Ч - середньорічна чисельність технологічного персоналу;

Н_Т - коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень.

Управлінський (УП), інноваційний (ІП), фінансовий (ФінП), маркетинговий (МП), науково-технічний (НТП), потенціал організаційної структури управління (ПОСУ), інформаційний (Пінф) та інфраструк - турний (Пінфр) потенціали визначаються часткою витрат на їх формування за розрахунковий період.

Обсяг потенціалу підприємства та конкурентоспроможність підприємства - це інтегральні показники.

Потенціал підприємства (1111) розраховується таким чином [2]:

ПП = ВП + ІП + ФінП + УП + МП + НТП + ПОСУ + Пінф + Пінфр,

де Пінф - частка витрат на формування інформаційного потенціалу, який забезпечує прийняття управлінських рішень та впливає на специфіку виробництва (зберігання, обробка, поширення);

Пінфр - частка витрат на формування інфраструктурного потенціалу, який забезпечує необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства, задоволення соціальних потреб персоналу (необхідні цехи, служби, господарства);

конкурентоспроможність потенціалу підприємства (КПП):

КПП = K_B + K_r;

економічна спроможність підприємства (ЕСП):

ЕСП=ПП * у_і +КПП * у_і,

де у_і - частка відповідного показника і (і = 1, 2, 3… n).

Наведені показники зіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками конкурентів.

Висновки. У статті надано визначення поняття «економічна спроможність», з'ясовано, які складові є її основою та виокремлено показники, що її формують. Конкурентний статус підприємства значною мірою залежить від економічної спроможності, яка складається з двох чинників: економічного потенціалу та конкурентоспроможності потенціалу підприємства. За результатами дослідження запропоновано підвищити економічну спроможність підприємства, і, як наслідок, його конкурентний статус завдяки зниженню витрат методом кайзері таргет-костинг. Розроблені рекомендації щодо досягнення економічної спроможності надають можливість у подальшому визначати рівень конкурентного статусу підприємства.

Список використаних джерел

1. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / О.С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексик. - К.: КНЕУ, 2004. - 316 с.

2. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия / Л.Д. Ревуцкий. - М.: Перспектива, 1997. - 286 с.

3. Мочерний С.В. Економічна теорія: посібник / С.В. Мочерний. - К.: Академія, 1999. - 592 с.

4. Струмилин С.Г. К вопросу об изменении народного благосостояния / С.Г. Струмилин // Вопросы статистики. - 1954. - №5. - С. 12-28.

5. Воблий В.Г. Організація праці наукового працівника (методика і техніка) / В.Г. Воблий. - К.: Вид-во АН УРСР, 1947. - 150 с.

6. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия / В.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. - М.: Экономика, 1989. - 240 с.

7. Сидорець (Ковадло) К.Л. Зв'язок між економічною заможністю підприємства і його конкурентним статусом / К.Л. Сидорець (Ковадло),

B. ІМолвинський О. Як скоротити витрати [Електронний ресурс] / О. Мол - винський // Фінансовий директор. - Режим доступу: http://fd.ru/articles/ 21078.

8. Анализ и пути снижения себестоимости продукции. - 2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.management.com.ua.

10. Сидорец (Ковадло) Е.Л. Факторы, формирующие конкурентный статус предприятия / Е.Л. Сидорец (Ковадло), В.И. Бокий // Экономика и предпринимательство. - 2013. - №12. - Ч. 3. - С. 578-581.

Размещено на Allbest.ru