SWOT-аналіз конкурентоспроможності туристичного ринку України

Згідно з Індексом конкурентоспроможності подорожей і туризму 2013 року, Україна змогла поліпшити глобальну конкурентоспроможність цього сектору, піднявшись за 2 роки на 9 позицій у рейтингу 140 країн світу. Проте цей результат більшою мірою відбиває посткризове відновлення: нинішнє місце України (76-е) ненабагато вище за її позиції в індексах 2007--2008 рр. (відповідно 78-е і 77-е місця). Особливо позитивні оцінки Україна отримала за такими показниками, як якість залізничної інфраструктури (24-е місце), щільність банкоматів (26-е місце), щільність фіксованого і мобільного зв'язку (44-е і 43-є місця), а також показник співвідношення купівельної спроможності (31-е місце у світі). Водночас за п'ять років країна втратила 18 позицій і опустилася на 70-е місце за складовою інфраструктури інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Найбільша кількість перешкод для зростання конкурентоспроможності туристичного сектору спостерігається за складовою державної політики і регулювання. Низький захист прав власності (131-е місце) і негативний вплив регуляторного середовища на приплив прямих іноземних інвестицій (128-е місце) обмежують кількість іноземних компаній на вітчизняному ринку (123-є місце). Відносно високі візові обмеження (101-е місце) і недостатня відкритість у двосторонніх угодах щодо авіаперевезень (114-е місце) обмежують приплив іноземних туристів до країни. Проблемною зоною із самого початку розрахунку Індексу залишається стан природних ресурсів і довкілля. Зокрема, якість довкілля оцінюється лише на рівні 104-го місця зі 140 країн світу, а за кількістю відомих видів тварин Україна потрапляє лише на 82-е місце. Не рятує становища відносно висока частка захищених водних територій (28-е місце). Взаємопов'язаними із цією складовою є показники, що характеризують ефективність українського законодавчого поля і регулювання у сфері охорони довкілля. Виходячи з результатів Індексу, національне законодавство не лише недостатньо жорстке (111-е місце), але і не дотримується у багатьох випадках (114-е місце). Однією з причин невисокої конкурентоспроможності сектору туризму в Україні є його непріоритетність на порядку денному в уряді (126-е місце у світі). При цьому відносна величина бюджетних коштів, що виділяються на розвиток сектору, не поступається світовим лідерам (38-е місце), що свідчить про недостатню ефективність використання цих коштів [2--4].

Здійснений аналіз основних складових туристичної конкурентоспроможності нашої країни показав, що, незважаючи на ресурсну забезпеченість, вона, на жаль, не може конкурувати з розвиненими туристичними державами. Єдиний шлях вирішення цієї проблеми -- це сформувати продуману, стратегічно-орієнтовану державну політику, основним завданням якої було б реально визначити туризм одним з основних пріоритетів держави, створити сильний орган влади з управління розвитком туризму, впровадити апробовані у світі економічні механізми успішного ведення туристичного бізнесу й заохотити інвесторів вкладати кошти в розвиток туристичної інфраструктури України. Наступним кроком методичного підходу оцінки конкурентного середовища є формулювання конкурентних переваг сучасних суб'єктів господарювання. Оцінка існуючих конкурентних переваг виступає важливим аналітично-інформаційним підґрунтям для формування й реалізації успішної стратегічної діяльності на базі сучасного маркетингового інструментарію.

Для аналізу переваг і недоліків діяльності різних підприємств, регіонів та країн у всьому світі використовують метод SWOT-аналізу. SWOT -- це абревіатура: Strengths -- сильні сторони, Weaknesses -- слабкі сторони, Opportunities -- сприятливі можливості, Threats -- загрози. Цей універсальний метод особливо ефективний при аналізі переваг і недоліків туристичного ринку країни. SWOT-аналіз допомагає з'ясувати обставини, за яких розвивається туристичний ринок України, збалансувати вплив внутрішніх переваг і недоліків із впливом сприятливих можливостей і загроз. Такий аналіз допомагає визначити не тільки можливості країни, а й усі доступні переваги над конкурентами [5].

SWOT-аналіз конкурентоспроможності України щодо розвитку туризму для виявлення найсильніших та найслабших місць сторін України як об'єкта туризму наведено в табл. 1.

Попарне порівняння усіх сильних та слабких сторін, а також можливостей та загроз туристичного ринку України подано у табл. 2.

Найсильнішими сторонами є багата історія, широка географія та з невеликим відривом -- розмаїття ландшафту. Найслабшою стороною є нестабільність сервісу, на другому місці -- негативне відношення великої кількості українців до внутрішнього туризму, а на третьому, з відривом у 3 бали від першого місця, -- відсутність сформованого цілісного бренду країни. Серед основних можливостей можна виокремити розроблення нових видів турів, зниження цін на відпочинок -- на другому місці, розвиток туристичної інфраструктури -- на третьому. Найбільшими загрозами є погана політична ситуація та конфлікт між західними і східними областями, а також може стати розвиток закордонного туризму в близько розташованих країнах, крім того, з відривом у два бали виокремилися на друге місце такі загрози, як можливе підвищення цін на відпочинок та нестабільна політична ситуація. Отже, для того щоб туристичний бізнес в Україні розвивався, необхідно налагодити стабільний сервіс, створити цілісний бренд країни через розроблення нових тематичних турів на основі історичних, географічних та ландшафтних багатств України, завдяки чому нівелювати загрозу переміщення потоку туристів закордон.

Реформування туристично-рекреаційного комплексу вже сьогодні потребує реалізації таких заходів за напрямами, як [6, с. 139--141; 7, с. 160-162]: туризм та готельне господарство: 1) залучення інвестицій та формування на базі основних туристичних центрів, курортів і регіонів відпочинку єдиної системи туристично-рекреаційних зон, у яких є можливість надавати повний комплекс послуг для туристів (включаючи проживання, харчування, культурно-побутове обслуговування, транспортне обслуговування, розваги, екскурсійне обслуговування, довідково-інформаційне забезпечення); 2) створення нових інноваційних туристичних продуктів (туристичної пропозиції) України різнопланового тематичного характеру (з охопленням таких елементів, як розміщення, транспорт, послуги гіда, перекладача, а також оглядом визначних пам'яток, відвідин музеїв, театрів, фестивалів, художніх салонів, вернісажів, галерей тощо), розрахованих на різні сегменти туристичного ринку; 3) активізація проведення культурних акцій і заходів та популяризації країни як бази конгресово-виставкового та ділового туризму задля підвищення заповнюваності готелів і покращення туристичної активності у несезонний період; 4) розвиток видових туристичних ринків: сільського, гірськолижного, пляжного; 5) проведення інвентаризації об'єктів готельного господарства за такими параметрами, як наявність та комфортність підприємств, їх рентабельність, цінова політика, характер клієнтури та ритмічність завантаженості з метою комплексного аналізу структурної відповідності наявної пропозиції та існуючого і потенційного попиту на готельний продукт; 6) розбудова мережі готелів рівня 4--5 зірок у головних туристичних і курортних центрах; готелів середнього класу рівня 2--3 зірки, розрахованих на середнього туриста; дешевих готелів для обслуговування масового клієнта та розвитку молодіжного туризму;

туристична транспортна інфраструктура: 1) розробка генеральної схеми транспортного забезпечення туристичних маршрутів і об'єктів в ув'язці з міжнародною транспортною мережею, з розрахунками потужності видів транспортних мереж та з урахуванням прогнозованих потоків туристів; 2) ремонт та облаштування автошляхів, оснащення їх сучасними технічними засобами організації та безпеки руху, доведення їх стану до міжнародного рівня;

система кадрового забезпечення сфери туризму і рекреації: 1) підготовка висококваліфікованих кадрів для рекреаційно-туристичних комплексів, для чого слід створити нові навчальні заклади або відкрити нові спеціальності у існуючій системі державної та недержавної освіти, формувати наукові кадри для проведення науково-дослідних робіт у цій сфері, налагодити міжнародне співробітництво для підготовки та обміну досвідом працівників; 2) систематична підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації існуючих кадрів рекреації й туризму (навчання, тренінги, курси, семінари, стажування, учбово-рекламні поїздки тощо);

організаційно-управлінське забезпечення туристичної галузі: 1) стабілізація економічного та політичного середовища, урегулювання регіональних конфліктів в межах України: 2) подання та сприяння реалізації законопроектів, лобіювання питань децентралізації у сфері регулювання розвитку туристичної індустрії в країні; 3) проведення маркетингових, рекламних та PR-кампаній у вітчизняній і зарубіжній пресі, на радіо і телебаченні з метою формування іміджу України як однієї з найсприятливіших для відпочинку; 4) зниження податкового тиску.

Висновки

Як показує практика, розвиток туризму залишається поза ключовими інтересами держави і бізнесу в Україні. Ключовими пріоритетами для стійкого розвитку галузі подорожей і туризму, стабільного зростання її конкурентоспроможності у світовому масштабі є питання захисту прав власності і спрощення регулювання в цьому секторі, збереження культурних і природних ресурсів, підвищення їх привабливості для іноземних туристів, а також забезпечення високого пріоритету сектору в державній політиці.

Аналізуючи переваги та недоліки, можливості та загрози туристичного комплексу України, ми дійшли висновку, що перспективний розвиток туризму в країні повинен ґрунтуватися на таких складових: інвестиції та інновації в туристичному та готельному господарствах; реорганізація транспортного забезпечення; підготовка кваліфікованих кадрів; нормалізація політичного, економічного та законодавчого клімату; інформаційні комунікації. Без реалізації зазначених заходів нереально розбудувати ефективний національний міжгалузевий туристичний комплекс. Без запозичення туристичних інновацій та переходу на прогресивні європейські стандарти гостьового й рекреаційного сервісу неможливий розвиток конкурентоспроможного на міжнародному ринку туристичного сектору. Без цілеспрямованих маркетингово-промоційних заходів з інформаційного «прориву» країни буде проблематичною її інтеграція у глобальний ринок туристичних послуг.

Література