Участь корпоративних агроформувань у вирішенні соціальних проблем села

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Участь корпоративних агроформувань у вирішенні соціальних проблем села

Н.В. Рунчева

Анотація

Проаналізовано основні аспекти формування агрохолдингизації у соціальних сферах. Виокремлено форми і напрями участі корпоративних структур у функціонуванні соціального середовища в сільських населених пунктах.

Ключові слова: інфраструктура, агрохолдинг, ринок праці, безробіття, місцеве самоврядування.

Summary

Analyzed the main aspects of the formation agroholdings social spheres. Selected forms and directions of the participation of corporate structures in the functioning of the social environment in rural communities.

Key words: infrastructure development, labour market, unemployment, local government.

Постановка проблеми. Демографічна криза в Україні і спрямованість внутрішніх міграційних потоків до міст призводить до того, що кожні сім днів зникає як мінімум одне селище. Це також веде до зростання кількості населених пунктів, в яких взагалі немає дітей і молоді [1]. За оцінками фахівців, зберігання такої тенденції в подальшому через 20 років ліквідує дві третини українських сіл [2].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Директор Інституту демографії і соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Е. Лібанова виокремлює об'єктивні і суб'єктивні чинники зникнення сіл. Об'єктивним чинником слід вважати підвищення рівня техніко-технологічної забезпеченості аграрного виробництва корпоративними структурами, що веде до скорочення чисельності працівників ручної праці і міграції населення до міст і за кордон в пошуках роботи. Суб'єктивним чинником виступає низький рівень соціальної забезпеченості населення: відсутність соціальної інфраструктури, її поганий стан, незабезпечений побут людей.

Метою статті визначено з'ясування форм та напрямів участі корпоративних агроформувань у вирішенні соціальних проблем села.

Виклад основного матеріалу дослідження. Використання ретроспективного підходу дозволяє стверджувати, що за часів соціалізму навколо великого підприємства завжди будувалася соціальна інфраструктура, у тому числі і в сільській місцевості. В умовах ринкової економіки великі агрохолдинги не підтримують цю практику, адже не мають в цьому зацікавленості.

Проблема загострюється через несприятливий стан сільського ринку праці. Зокрема чисельність працездатного населення в сільській місцевості значно переважає над потребою у працівниках з боку сільського господарства. Це призводить до позбавлення сільських жителів можливості працювати та мати кошти на існування і соціальне забезпечення. Для вирішення вказаної проблеми без кардинальних змін в галузі можливий тільки один шлях -- міграція до міст, де є можливість знайти роботу, що в підсумку призведе до того, що в сільській місцевості залишаться лише забезпечені роботою (20 %).

На сьогодні в аграрному секторі працює більше 14 млн. осіб, з яких лише 620 тисяч -- в агрохолдингах [3]. Проте зростання виробництва йде за рахунок розширення великих господарств і скорочення кількості домашніх та дрібних. Збереження цієї тенденції в підсумку призведе до повної деградації села. Промислове виробництво менш працевитратне і при 100 % охоплення українських земель може забезпечити роботою всього 2 млн. осіб, тобто 12 млн. сільських жителів залишаться без роботи.

Важливою практичною проблемою в Україні виступає гармонізація територіальної організації компаній і територіальної організації соціально-економічної діяльності регіонів у цілому. Економічні ланки інтегрованої компанії мають бути значною мірою зорієнтовані на гармонізацію діяльності соціально-економічних систем їх місцезнаходження, а не лише на зовнішні відносно регіону відокремлені зв'язки [4].

Переважне розташування корпоративних підприємств усіх сфер АПК в сільській місцевості призводить до їх вирішальної ролі у розвитку соціальної сфери сільських районів та у вирішенні соціальних проблем. Економічний ефект у виді отримання прибутку повинен поєднуватися із соціальною ефективністю діяльності агроформувань, повинна діяти соціальна відповідальність агробізнесу в регіонах функціонування.

У той же час існує пряма залежність якості соціальної сфери сільських поселень від ефективності функціонування аграрних підприємств. Нерентабельні підприємства, які мають збитки та не оброблюють земельні угіддя, не створюють робочих місць, не платять податки до місцевих бюджетів та не приймають участі у вирішенні соціальних проблем.

Особливо помітна підтримка соціальної інфраструктури тими аграрними підприємствами, засновники або керівництво яких проживають у тій же самій сільській місцевості. Стимулом слугує те, що вони та їх сім'ї користуються місцевою інфраструктурою.

Одним із найважливіших напрямів слід зазначити можливість величезного впливу корпоративних агроформувань на локальний ринок праці, що виражається у таких показниках, як зростання зайнятості та зниження безробіття.

За рівнем зайнятості в 2014 р. на першому місці знаходиться Дніпропетровська область, зберігаючи свої позиції лідера з 2011 р., друге місце посідає Харківська область, трете -- Запорізька і Черкаська. Найнижчий показник зайнятості у Чернівецькій області. Слід зазначити, що в рейтингу відбулися зміни з 2011 р., коли друге місце посідала Донецька область та АР Крим, а на третьому поряд із Черкаською знаходилася Харківська область. Найнижчий показник в 2011 р. спостерігався у Івано-Франківській області, а за нею йшла Чернівецька. У певній мірі структурні зрушення в регіональних рівнях зайнятості за 4 роки відбулися через події на Сході України та з АР Крим.

Якщо проаналізувати стан ринку праці за рівнем зареєстрованого безробіття, то регіональна картина відрізняється. Так, в 2014 р. найнижчий рівень безробіття має Одеська область, а найвищий спостерігається у Черкаській та Кіровоградській областях, за якими друге місце посідає Полтавська, а трете -- Житомирська. З 2011 р. відбулися значні зміни в регіональній структурі. Так, лише зберігається позиція Черкаської області щодо найвищого рівня безробіття поряд із Полтавською та Житомирською областями. Друге місце посіли Рівненська та Вінницька області, а трете -- Сумська. Найнижчий рівень безробіття в 2011 р. був у Донецькій області. Отже, маємо протилежну ситуацію з регіональним станом ринку праці у порівнянні як в динаміці, так і за позиціонуванням за рівнем зайнятості.

Таким чином, маємо достатні підстави однозначно стверджувати, що корпоративні аграрні підприємства ніяким чином не впливають на вирішення проблем безробіття у сільській місцевості. Стан ринку праці в регіонах не змінюється в прямій залежності від рівня їх корпоратизації, адже навпаки мають місце протилежні тенденції.

Крім того, діяльність агропідприємств значно впливає на стан здоров'я місцевого населення за такими напрямами, як екологічна складова та умови праці. Умови праці надають суттєвий вплив на такі соціальні критерії, як рівень захворюваності працівників, виробничого травматизму, професійних захворювань. В якості форм регулювання цього напряму виступають заходи щодо підвищення рівня автоматизації та механізації сільськогосподарських робіт, скорочення питомої ваги ручних робіт, придбання індустріально нової техніки та впровадження новітніх технологій.

Соціальна сфера АПК, що, на наш погляд, повинна одержати підтримку з боку корпоративних структур, включає такі складові: невиробнича інфраструктура, зокрема готельний бізнес, торгова мережа, мережа харчування, заклади культури та спорту, об'єкти сільських фельдшерсько-акушерських пунктів, сільські заклади освіти і дошкільні в ареалі розташування агрокорпорації; зелений туризм; система отримання аграрної освіти, підвищення кваліфікації та перекваліфікація кадрів; розвиток системи побутового обслуговування населення (лазні, пральні, хімчистки, ремонтні майстерні, ательє, перукарні тощо); обслуговування та утримання ЖКГ -- газо-, водо-, теплопостачання за технологіями енергозбереження; транспортна та дорожня інфраструктура.

Найменш розвинутими напрямами участі в соціально-економічній системі регіонів слід визнати підтримку розвитку соціальної інфраструктури та людського капіталу, створення ефективного аграрного ринку праці.

На сьогодні необхідне впровадження практики застосування регіональних угод щодо соціального партнерства між корпоративними структурами, регіональною і місцевою владою і територіальною громадою. Отже, агрокомпанія може впливати на тип господарської спеціалізації регіону, структуру товарного ринку і ринку збуту, стан ринку праці, що у свою чергу надає суттєвий вплив на соціальну сферу.

Однією із форм участі можна запропонувати створення товарного ринку у регіоні базування, який дозволить залучити в регіон споживачів і посередників, що принесе додаткові кошти для місцевих громад, додаткові робочі місця і підвищить рівень зайнятості.

Ще одна виявлена проблема полягає у тому, що більшість агрохолдингів зареєстрована в містах і не сплачує податки до місцевих бюджетів. Тому необхідно внести зміни до законодавчої бази, які б забезпечили сплату податків підприємствами агробізнесу не за місцем реєстрації головної компанії, а за місцем діяльності структурних підрозділів у сільській місцевості.

У сільській місцевості важливо створювати сприятливі умови для розвитку малого бізнесу у сфері послуг та обслуговування (ремонтні послуги, зелений туризм, побутові послуги тощо). Це буде сприяти працевлаштуванню населення, давати додаткові надходження до місцевих бюджетів, поліпшить якість соціальних послуг на селі.

Інвестиції у функціонування соціального середовища в сільських населених пунктах здійснюються за такими напрямами

Основний принцип підвищення активності місцевих громад полягає в об'єднанні зусиль у рішенні інфраструктурних проблем з місцевими співтовариствами і органами місцевого самоврядування. Проекти щодо розвитку соціальної інфраструктури повинні розроблятися з урахуванням особливостей регіонів і планів соціального розвитку.

корпоративний сільський економічний агрохолдингізація

Висновки з проведеного дослідження

Результати проведеного аналізу дають підстави стверджувати, що процес агрохолдингизації не сприяє соціально-економічному розвитку сільських територій. Агрохолдинги практично не приймають участі в розвитку і утриманні соціальної інфраструктури сільських територій, скорочують робочі місця для сільського населення, не підтримують заходи соціально-культурного розвитку українських сіл.

На сьогодні необхідне впровадження практики застосування регіональних угод щодо соціального партнерства між корпоративними структурами, регіональною і місцевою владою і територіальною громадою. Отже, агрокомпанія може впливати на тип господарської спеціалізації регіону, структуру товарного ринку і ринку збуту, стан ринку праці, що у свою чергу надає суттєвий вплив на соціальну сферу.

Література

1. Безуглый Н. С карты Украины еженедельно исчезает по одной деревне [Электронный ресурс] / Н. Безуглый // Зеркало недели. -- Режим доступа : http://zn.ua/SOCIETY/ezhenedelno_s_ karty_ukramy_ischezaet_odno_selo.html.

2. Застава В. Зникнення селищ у великому масштабі [Електронний ресурс] / В. Застава. -- Режим доступу : http://chitay.net/economy/ua- news-22414.html.

3. Крупные агрохолдинги могут препятствовать развитию украинского села: по материалам Ассоциации товаропроизводителей АПК [Электронный ресурс]. -- Режим доступа : http:// agrodovidka.info/post/6096,25.11.2013.

4. Чубукова О. Ю. Особливості функціонування агрохолдингових формувань в Україні [Електронний ресурс] / О. Ю. Чубукова // Ефективна економіка. -- 2012. -- № 9. -- Режим доступу : http://www.economy.nayka.com. ua/?op=1&z=2293.

Размещено на Allbest.ru