Організаційно-правове регулювання діяльності малих та середніх підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-правове регулювання діяльності малих та середніх підприємств

А. Попський

Анотація

підприємництво євроінтеграційний бізнес державний

Розглянуто організаційно-правове регулювання діяльності малих та середніх підприємств, яке передбачає вдосконалення процесу здійснення підприємництва в умовах євроінтеграційних прагнень України. Проаналізовано основні причини, які стримують розвиток підприємництва у сфері малого і середнього бізнесу, та запропоновано шляхи активізації цього процесу. Обґрунтовано необхідність держаного регулювання, яке передбачене в українському законодавстві, проте неефективно реалізовується на практиці. Роз'яснено суть організаційно-правових засад функціонування підприємств малого та середнього бізнесу і подано пропозиції щодо покращення правової бази в державі та адаптації її до європейських норм. Представлено пріоритетні напрями вдосконалення організаційно-правового регулювання малих та середніх підприємств в Україні у напрямі євроінтеграційних прагнень країни.

Ключові слова: малий та середній бізнес, підприємства, державне регулювання.

Annotation

The organizational and legal regulation of activities of small and medium-sized enterprises, which foresees improving the process of entrepreneurship are considered in the light of European integration aspirations of Ukraine. The main reasons for restraining the entrepreneurship development in the sphere of small and middle businesses are analysed and the ways of its activation are suggested. The need for state regulation which is foreseen in the legislation of Ukraine but is not efficiently implemented in practice is substantiated. The essence of organizational and legal framework for the functioning of small and mediumsized enterprises is explained and the suggestions to improve the legal basis of the state and its adaptation to European norms are made. The priority directions for improving the organizational and legal regulation of small and medium-sized enterprises in Ukraine towards the European integration aspirations are presented.

Key words: small and medium business, enterprises, state regulation.

Необхідною умовою ефективного розвитку та функціонування малого та середнього підприємництва є необхідність закласти організаційно-правові механізми відповідної державної політики для того, щоб чинне законодавство сприяло залученню до підприємницької діяльності населення, створенню сприятливого конкурентоспроможного середовища, стимулюванню розвитку підприємництва шляхом створення сприятливого інвестиційного, інноваційного, податкового та цінового режимів і найважливіше - формування середнього класу в Україні. З огляду на це, проблема розвитку малого і середнього бізнесу як основного підприємницького сегменту в розвинутих країнах світу набуває в українському суспільстві щораз більшої актуальності.

Проблеми розвитку малих та середніх підприємств порушували у своїх наукових працях такі українські вчені, як: А. Базилюк, Г Білоус, З. Ватаманюк, А. Гальчинський, Я. Жаліло, Ю. Клочко, Т Кондратюк, В. Кредісов, К. Кривенко, О. Кужель, І. Кузнецов, Д. Ляпіа, В. Ляшенко, О. Мазур, Л. Мартинюк, А. Мельник, І. Михасюк, Ю. Палкін, Є. Панченко, С. Панчишин, Ю. Пахомов, А. Поручник, О. Пересада, Н. Прокопович, В. Савчук, Т Смовженко, Л. Хмелевська, М. Чумаченко та інші науковці.

Але, з огляду на постійні зміни умов функціонування малих та середніх підприємств і впровадження нових підходів до здійснення державного управління, зумовлюють існування багатьох невирішених питань стосовно вдосконалення організаційно-правового механізму розвитку сфери малого і середнього бізнесу та його державного регулювання. Невирішеність цього питання зумовила вибір теми, визначила актуальність та основні завдання статті.

Основною метою статті є роз'яснення причин гальмівних процесів у сфері малого та середнього бізнесу, обґрунтування потреби якісного державного регулювання діяльності підприємств та вдосконалення організаційно-правового регулювання функціонування господарюючих суб'єктів України у малому та середньому підприємництві в існуючих реаліях.

Організаційно-правове регулювання підприємницької діяльності у сфері малого і середнього бізнесу - це комплекс дій органів державної влади, спеціалізованих установ та організацій, наділених відповідною компетенцією стосовно суб'єктів господарювання, які базуються на чинному законодавстві України, європейських нормах та міжнародних договорах.

Доцільно зазначити, що початком формування попередніх правових, організаційних та економічних засад стало прийняття у 1987 р. Закону СРСР “Об индивидуальной трудовой деятельности граждан в СССР”, що сприяло частковій легалізації індивідуального бізнесу (підприємництва), ще більше відкрило доступ бізнесменам і, насамперед, підприємцям-початківцям до створення власної справи. У той час багато тисяч людей уже займались легальним бізнесом під вивіскою індивідуальної трудової діяльності, що дало поштовх до вільного підприємництва.

Реально розвиток підприємницької діяльності в Україні починається з 1991 р., а саме з прийняття 7 лютого 1991 р. Верховною Радою України Закону України “Про підприємництво” та утворення Державного комітету України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 р.).

Закон України “Про підприємства в Україні”, який також був прийнятий у 1991 р. і на сьогодні вже втратив чинність, визначав загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлював конкретні гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Важливим кроком став Указ Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”, який одним із пріоритетних напрямів реформування державного управління економікою визначив дерегулювання як комплекс заходів, направлених на усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва. Також організаційні форми підприємництва визначаються, зокрема, Конституцією України, у частині першій ст. 42 якої зазначено: “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом” [1].

Новий виток розвитку сфери малого та середнього підприємництва почав відбуватися із прийняттям Господарського кодексу України, який став основним нормативно-правовим актом, який повинен був покликаний регламентувати діяльність господарюючих суб'єктів. Детальний аналіз цього документа дає змогу виділити декілька важливих моментів у сфері діяльності малих і середніх підприємств.

Насамперед ст. 42 Господарського кодексу визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. У вказаному нормативному акті зазначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2].

У зазначеному кодексі запропоновано такі види підприємств за формою власності згідно ст. 63:

- приватні підприємства;

- підприємства колективної власності;

- комунальні підприємства;

- підприємства засновані на змішаній формі власності;

- державні підприємства.

Доцільно зазначити, що як і малі, так і середні підприємства засновані, здебільшого на приватній формі власності і визначальним їх критерієм є їх розміри, які також визначені в законодавчому порядку. Ст. 63 Господарського кодексу приватне підприємство визначає як таке, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Дещо ширшим є законодавче визначення поняття приватного підприємства, що міститься у ст. 113 кодексу, де зазначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також таке підприємство, що діє на основі приватної власності майна суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Доцільно зауважити, що законодавче закріплення визначення приватного підприємства, закріплене в Господарському кодексі, є недостатнім для чіткого відмежування його від інших організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності, таких, як, наприклад, господарське товариство, створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю [3].

Для визначення категорій, на основі яких підприємства відносять до малих чи середніх, необхідно використовувати, як мінімум, два критерії:

- середньоспискова чисельність працюючих;

- обсяг виручки від реалізації продукції, робіт, послуг за рік.

Саме такі критерії визначення відповідних категорій підприємств згадувались у Законі України “Про державну підтримку малого підприємництва” (до відповідних змін у 2008 р.).

Із запровадженням Господарського кодексу України відбулась принципова, порівняно з попередніми нормативами, зміна фінансових характеристик малого підприємства, при якій середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а фінансовий критерій змінився не лише за кількісною та валютною ознакою - 500 тис. євро замість 70 млн грн, а й за якісною - обсяг виручки від реалізації продукції за рік було замінено обсягом валового доходу за звітний рік.

Практичний досвід показує, що такий поділ підприємств, відповідно до масштабів їх діяльності та зміни розміру фінансового виміру суб'єкта підприємництва, є позитивним, оскільки допоможе підприємцям більш прозоро відображати фінансові результати від своєї діяльності наприкінці звітних періодів.

Проте відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу підприємства не перевищує 70 млн грн [4].

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, зокрема тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями вважають розмір капіталу, чисельність працюючих та галузеву належність. Згідно з чинним законодавством Японії, до малих та середніх підприємств належать юридично самостійні підприємства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 - в оптовій торгівлі; до 50 - в роздрібній торгівлі та сфері послуг. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості ж інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів [5].

Таким чином, поняття “суб'єкт малого підприємництва” та “мале підприємство” не є тотожними, оскільки до суб'єктів малого підприємництва, крім малих підприємств, належать й фізичні особи-підприємці. Поняття “малий бізнес” українським законодавством не розглядається, на відміну від вчених-економістів.

Для забезпечення господарської діяльності підприємств малого та середнього бізнесу державою передбачається оподаткування, ліцензування, фінансова та інвестиційна діяльність підприємств, що забезпечується відповідними законодавчими актами.

У порядку, встановленому законодавством України, суб'єкти малого підприємництва мають право обрати загальну чи спрощену систему оподаткування та визначити податки, які вона має сплачувати. Спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеного бухгалтерського обліку і звітності. Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Ця система може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого та середнього підприємництва.

Треба сказати, що на сьогодні проблеми організаційно-правового регулювання розвитку малого та середнього підприємництва зумовлені такими чинниками:

- відсутністю системності, що спричинює дублювання правових норм;

- нагромадженням зайвих регуляторних документів;

- бюрократизмом та обтяжливістю дозвільної системи;

- значною кількістю та тривалістю перевірок малих та середніх підприємств;

- непрозорістю регуляторної політики та відсутністю законодавчо встановленої відповідальності контрольних органів;

- значними розбіжностями в рівні сприятливості регуляторного середовища за регіонами.

Для того, щоб сфера малого та середнього бізнесу в українському суспільстві розвивалася належним чином, вагому роль в цьому процесі повинна відігравати держава.

Тому сфера малого та середнього бізнесу України вимагає на сьогодні значних зусиль з боку держави у напрямі ефективного державного регулювання, яке координується Законом України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” від 22.03.2012 р. У ньому зазначені мета та основні напрями державної підтримки.

Метою державної підтримки малого підприємництва є (ст. 4):

- створення умов для покращання рівня економіки України;

- розширення ринку зайнятості;

- сприяння становленню малого підприємництва для забезпечення позитивних економічних процесів;

- підтримка вітчизняних виробників;

- забезпечення зайнятості населення.

Основними напрямами державної підтримки малого підприємництва є (ст. 5):

- формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

- встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

- запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

- фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

- залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних і регіональних потреб [6].

Доцільно зазначити, що для того, щоб підприємства сфери малого та середнього бізнесу могли нормально розвиватися, потрібно на державному рівні забезпечити виконання таких умов:

- стабільний і постійний розвиток грошово-кредитної системи, який здатна забезпечити держава;

- формування такої системи оподаткування, завдяки якій підприємства будуть розвиватися, а не переходити в тінь;

- стимулювання побудови та функціонування інфраструктурних об'єктів, здатних забезпечити розвиток підприємницьких структур;

- належна матеріально-технічна та фінансова підтримка господарюючих суб'єктів з боку держави;

- забезпечення захисту інтелектуальних прав підприємств малого і середнього бізнесу;

- формування спрощеної системи реєстрації та регулювання підприємницької діяльності з боку вповноважених на те державних органів влади;

- ефективний правовий захист підприємництва та належна регламентація його діяльності в законодавстві;

- формування у суспільстві позитивного іміджу малих та середніх підприємців.

Об'єктивними причинами необхідності державного регулювання функціонування малого та середнього підприємства в умовах сьогодення є:

- наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;

- недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним;

- повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

- забезпечення стабільності і гармонійності суспільства;

- сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно-історичного середовища існування населення;

- вирішення питань міжнародної політики і співпраці у сфері здійснення підприємництва [7].

Держава може розглядатись як “тягар” для економіки в тому разі, коли вона була наділена надмірною, невластивою їй, непотрібною або неправедною роллю. Подібне може трапитись унаслідок таких причин:

- некомпетентність;

- залежність від деструктивного зовнішнього ідеологічного впливу;

- засилля корупції;

- ідеологічно обумовлений політичний підхід [8].

Таким чином, виходячи з потреби державного регулювання здійснення підприємницької діяльності у сфері малого і середнього бізнесу, пріоритетними напрямами вдосконалення організаційно-правового регулювання малих та середніх підприємств мають стати:

- усунення необґрунтованих підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- мінімізація видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

- використання досвіду об'єднання малих та середніх підприємств у ділові мережі, зокрема утворення регіональних кластерів;

- недопущення політизації діяльності регуляторних органів;

- недопущення неправомірного втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у діяльність суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу.

Усе це потребує перегляду та прийняття узгоджених нормотворчих документів [9]. Тому у напрямі організаційно-правового забезпечення функціонування малих та середніх підприємств на сьогодні необхідно вжити таких заходів у сфері покращення їх нормативно-правового забезпечення:

- вдосконалення законодавчої бази щодо регулювання підприємницької діяльності та адаптація її до європейських норм і стандартів;

- уніфікація регулювання умов господарської діяльності, зокрема сертифікація та стандартизація;

- покращення інституційного регулювання діяльності малих та середніх підприємств шляхом удосконалення механізму державної реєстрації підприємств, ліцензування підприємницької діяльності, квотування обсягів виробництва, експорту, імпорту товарів;

- зменшення кількості дозвільних процедур, які необхідні у процесі підприємницької діяльності, шляхом внесення відповідних змін до законодавства;

- гармонізацію української правової бази та усунення колізій, які існують у чинному законодавстві.

Останній пункт є особливо важливим з огляду на те, що підприємницька діяльність малих та середніх суб'єктів господарювання врегульовується нормами не лише господарського права, але й інших галузей. Зокрема, йдеться про нормативно-правове забезпечення, яке передбачає наявність законодавчих та інші нормативно-правових актів у цивільному, кредитно-фінансовому, податковому, адміністративному, трудовому та інших галузях чинного законодавства, основними з яких є Закони України “Про власність”, “Про господарські товариства”, Податковий, Цивільний кодекси та інші нормативні документи.

Таким чином, розвиток малого та середнього підприємництва в Україні потребує активного державного регулювання з метою вирішення проблемних питань, які існують у сфері малого та середнього бізнесу. Інституційні засади державного регулювання малого і середнього підприємництва включають: наявність організаційної структури; наявність ринкової інфраструктури; інформаційно-консультаційне забезпечення підприємництва; кадрове забезпечення; науково-методичне забезпечення; моніторинг державної підтримки. Також організація ефективної державної підтримки малого і середнього підприємництва обов'язково вимагає формування розвинутої інфраструктури, що є невід'ємним компонентом ринкової економіки і створює сприятливі умови для розвитку бізнесу. До складу інфраструктури ринку належать: фінансово-кредитна інфраструктура, організаційно-технічна інфраструктура, інформаційно-аналітична інфраструктура. Тому організаційно-правове регулювання як напрям діяльності держави повинно враховувати усі виклики сьогодення, передбачати вдосконалення нормативно-правової бази і адаптувати її відповідно до європейських стандартів.

Висновки

Аналізуючи викладений матеріал, можна стверджувати, що законодавче забезпечення розвитку та функціонування малих підприємств достатньою мірою законодавчо забезпечено. Оскільки перші невпевнені кроки України у сфері підприємницької діяльності призвели до розбіжностей і часткової безсистемності законодавчих актів, то з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів це частково знівелювалось, що є позитивною тенденцією на інтеграційному шляху до Європейського Союзу Переборовши економічну кризу, Україна має всі шанси стати країною, в якій комфортно і успішно може і буде розвиватись мале підприємництво.

Література

1. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1996. -- № 30. -- 141 с.

2. Господарський Кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. [чинний] // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 2003. -- 22 с.

3. Корчак Н. М. Особливості правового становища приватних підприємств у світлі Господарського кодексу України / І. М. Корчак, І. М. Вертузаєва // Юридичний вісник [Текст]. -- 2008. -- № 4(9). -- С. 53--58.

4. Про державну підтримку малого підприємництва [Текст] : Закон України № 2063-Ш від 19.10.2000 р. [чинний] // Офіційний вісник України [Текст]. - 2000 (01 груд.). -- № 46. -- Ст. 1977.

5. Яловий Г. К. Фінансовий механізм стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні / Г. К. Яловий, Д. А. Бабій, Ю. О. Єрешко // Економічний вісник НТУУ “КПІ” [Текст]. -- 2008. -- С. 25--32.

6. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні [Електронний ресурс] : Закон України № 4618-VI від 22.03.2012 р. -- Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4618-17.

7. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки [Текст] : навч. посіб. / Л. А. Швайка. -- К. : Знання, 2006. -- 435 c.

8. Новицький В. Є. Інституційне регулювання як фактор ефективності соціально- економічного регулювання / В. Є. Новицький, В. М. Миленький // Економічний вісник НТУУ “КПІ” [Текст]. -- 2011. -- С. 36--45.

9. Безземельна Т О. Організаційно-правовий механізм державного регулювання підприємницької діяльності / Т О. Безземельна, Т. І. Сергеєва // Держава та регіони [Текст]. -- 2009. -- № 2. -- С. 22--26.

Размещено на Allbest.ru