Трансфер технологій як метод підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

г. Львов

В статье проведен анализ современного состояния финансового обеспечения инновационной деятельности в Украине. Рассмотрено трансфер технологий как важную составляющую инновационного процесса. Исследовано влияние инноваций на уровень конкурентоспособности отечественных предприятий. Проведена диагностика динамики количества приобретенных новых технологий и переданных технологий промышленными предприятиями в Украине и за ее пределы технологий, а также анализ общего объема расходов по направлениям инновационной деятельности. Предложены пути повышения эффективности финансового обеспечения инновационного развития.

Інноваційний розвиток є одним із головних факторів підвищення рівня конкурентоспроможності економіки, тому створення сприятливих умов для підвищення активності реалізації інновацій на вітчизняних підприємствах набуває все більшого значення. На сьогоднішній день інноваційний, а не сировинний напрямок розвитку, є основою міжнародної економіки. У провідних державах за рахунок інноваційної діяльності створюється до 90% приросту ВВП [8].

Позиції інноваційно-орієнтованих галузей значно послаблює дефіцит фінансових ресурсів. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває питання покращення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств.

Значний внесок у дослідження проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку зроблено такими вченими-економістами: як М. П. Волковим [2], М. В. Гусятинським [3], М. І. Крупкою [5], П. П. Микитюком [6], Й. Шумпетером [11]. Питання забезпечення конкурентоспроможності та інноваційної діяльності підприємств знайшли своє відображення в багатьох роботах вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема у працях М. Портера [9], Л. Балабанової [1] та інших. В той же час, незважаючи на значну кількість досліджень щодо фінансового забезпечення інноваційної діяльності, окремі аспекти досліджуваної проблематики, зокрема питання трансферту технологій, потребують подальшого вивчення.

Метою статті є здійснення аналізу фінансування інноваційної діяльності в Україні, визначення впливу інновацій на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, та розгляду трансферу технологій як складової інноваційного процесу.

Інноваційна діяльність є основою розвитку високо розвинутих країн світу, адже при ефективному використанні ресурсів можна досягнути значних економічних результатів.

Підвищення активності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є однією з головних передумов стабільності та сталого розвитку економіки.

Слід зазначити, що на досить низькому рівні є інноваційна активність промислових підприємств України, що в свою чергу впливає на якість та конкурентоспроможність продукції. В інноваційній сфері є певне протиріччя: Україна має високий науково-технологічний потенціал, однак, наявна структура економіки і механізми господарювання цей потенціал не здатні ефективно використовувати. Необхідно ефективно використовувати наявний інтелектуальний та науковий потенціал економіки для створення якісної інноваційної продукції (ноу-хау) та нових технологій.

Таким чином, успішність діяльності вітчизняних підприємств залежить від використання передових технологій, а конкурентоспроможність продукції від відповідності технічного рівня. Відтак важливою складовою інноваційного процесу є трансфер технологій, інжиніринг, консалтинг та впровадження інновацій самим розробником.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» трансфер технологій це передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов'язки щодо технології та/або її складових. Об'єктом технології є наукові та науково-прикладні результати, об'єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп'ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг [4].

Фахівці материнських організацій, таких як науково-дослідні установи чи ВНЗ, що спеціалізуються на науково-технічних і технологічних питаннях, в більшості випадків не в змозі відповісти на багато питань управлінського або маркетингового характеру, що виникають перед малим підприємництвом. За кордоном для вирішення даної проблеми часто використовується бізнес-консалтинг, як одна із форм підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва.

Брак коштів вітчизняних підприємств на впровадження нових технологій призводить до відставання в технологічному плані та знижує їхню конкурентоспроможність на міжнародних ринках.

Так, у 2014 р. промисловими підприємствами придбано 426 нових технологій в Україні, що на 139 од. менше ніж у 2010 р. Також скоротилась кількість придбаних нових технологій за межами України на 25 од. (рис. 1) [7; 10].

Рис. 1 Динаміка кількості придбаних нових технологій промисловими підприємствами за 2010-2014 рр., од. [7; 10]

У 2014 р. кількість переданих нових технологій становила 36 одиниць, що на 31 одиницю більше, ніж у 2010 р. При цьому 34 технології за формою придбання результати досліджень та розробок, 2 за формою продаж устаткування. За межі України у 2014 р. передано 8 технологій, з яких для галузі поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації 4 нових технологій, виробництво харчових продуктів 2, виробництво інших транспортних засобів 1, виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції 1. В Україні у 2014 р. передано 28 нових технологій, з яких 20 припадає на підприємства з виробництва основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів; на поліграфічну діяльність, тиражування записаної інформації 7, на виробництво інших транспортних засобів 1 технологія (рис. 2). [7; 10]

Так як в Україні наука та бізнес слабо взаємодіють, технології нововведень, які широко використовуються за кордоном, зокрема і трансфер технологій, впровадження, інжиніринг, і консалтинг належно не розвиваються, тому перспективні наукові розробки та винаходи часто не комерціалізуються. Визначальними факторами, які гальмують розвиток трансферу технологій є слабкий захист права інтелектуальної власності через прогалини у законодавстві та недостатній розвиток інноваційного ринку.

Рис. 2 Динаміка переданих промисловими підприємствами в Україні та за її межі технологій

До основних джерел фінансування інноваційної діяльності відносять: фінансування за рахунок власних коштів, залучені та позикові кошти, а також використання інших нетрадиційних джерел фінансування (табл. 1).

За результатами аналізу даних таблиці 1 варто зазначити, що:

1) основним джерелом фінансування витрат підприємств на інновації в Україні залишаються власні кошти підприємств, частка яких у загальній структурі впродовж 2010-2014 рр. становить 59-85%;

2) відбулося скорочення обсягу фінансування інноваційних робіт за рахунок коштів державного бюджету, що становили лише 1-5% протягом 20102014 рр. Це свідчить про те, що в Україні майже не здійснюється державна фінансова підтримка інноваційної діяльності підприємств;

3) спостерігається низька активність іноземних інвесторів. У 2014 р. зменшилось фінансове забезпечення інноваційної діяльності у зв'язку із економічною нестабільністю і становить 1,8%. У середньому на одне інноваційне підприємство було виділено 0,11 млн грн у 2014 р. [7].

Таблиця 1 Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні [7]

Розподіл загального обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності за 20102014 роки подано в таблиці 2.

Так, у 2014 р. підприємствами витрачено 7695,9 млн грн на інноваційну діяльність, що на 349,6 млн грн менше, ніж у 2010 р. Упродовж 2010-2014 р., із загального обсягу витрат на інноваційну діяльність, найбільше коштів спрямовано на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення і становить 58-73%. На фінансування внутрішніх науково-дослідних розробок (НДР) витрачено 1221,5 млн грн у 2014 р., що на 403 млн грн більше ніж у 2010 р. Витрати на зовнішні НДР зросли на 4,7%. На придбання нових технологій у 2014 р. витрачено лише 0,6% із загального обсягу витрат [7].

Таблиця 2 Розподіл загального обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності [7]

Структуру витрат за напрямами інноваційної діяльності за досліджуваний період відображено на рис. 3.

Таким чином, одними із найважливіших причин, що стримують інноваційний розвиток в Україні є недостатнє фінансове забезпечення інноваційної діяльності та неефективна інноваційна політика держави.

Для підвищення ефективності фінансового забезпечення інноваційного розвитку необхідно здійснити такі заходи:

1. Створити необхідні умови для інноваційної діяльності, тобто сприятливий інвестиційний клімат, який забезпечить залучення як іноземних, так і вітчизняних інвесторів. Це в першу чергу стабілізація економічної та політичної ситуації, адже інвестори мають тенденцію покидати ринки з нестабільною економікою та внутрішніми конфліктами. А також необхідно провести реформу податкової системи та удосконалити нормативно-правову базу (особливо в частині захисту прав інтелектуальної власності).

2. Використовувати окремі форми підтримки інноваційної діяльності (податкове та фінансове стимулювання), такі як: податкові пільги щодо стимулювання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, податкові канікули, інвестування коштів у розвиток інноваційної інфраструктури, фінансування малих інноваційних фірм на конкурсних засадах та ін. Оскільки інновації вимагають значних фінансових ресурсів, необхідно визначити механізм адекватного фінансування інноваційної діяльності підприємств.

3. Вирішити проблеми в інноваційній сфері щодо неефективного та нецільового використання фінансових ресурсів, щодо складності комерціалізації результатів інноваційної діяльності та ін.

4. Необхідно спрямувати бюджетне фінансування у найважливіші науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, що відповідають пріоритетним напрямкам; здійснити придбання сучасного обладнання та ліцензій, необхідних для виконання стратегічних програм.

5. Організувати процес трансферу технологій шляхом створення науково-дослідницьких центрів, які б надавали послуги у сфері трансферу технологій.

Ефективніше використовувати наявний інтелектуальний та науковий потенціал країни шляхом створення стимулів для наукових працівників підприємств та налагодження тіснішої співпраці науковців та підприємців в інноваційній сфері.