Економічна ефективність виробництва продукції технічних культур та їх місце в економіці сільськогосподарських підприємств

Вирощування технічних культур є важливою складовою стратегії економічного розвитку держави. Протягом останнього десятиріччя спостерігається стала тенденція розширення посівних площ технічних культур в аграрних підприємствах, що зумовлено вигідністю їх вирощування порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами. Україна займає провідні позиції з виробництва насіння соняшнику, забезпечуючи в окремі роки 15-16% його загальносвітового обсягу. Тому актуальним є питання забезпечення промисловості сировиною для виробництва олії, що буде поставлятися на внутрішні ринки та на експорт, а це дасть можливість підвищити ефективність виробництва технічних культур та зайняти вагоме місце в економіці сільськогосподарських підприємств.

Різним аспектам ефективного функціонування аграрного виробництва, питанням економічної ефективності, розвитку виробництва окремих технічних культур присвятили праці відомі вітчизняні вчені: О. Андрієнко [1], В. Благодатний, П. Гайдуцький, Б. Губський, В. Зіновчук, Л. Мармуль, О. Маслов [2], А. Побережна, П. Саблук, В. Федоряка [3] та інші науковці. Проте недостатньо вивченими залишаються проблеми розвитку ефективного виробництва технічних культур на районному рівні.

Метою даного дослідження є обґрунтування економічної ефективності виробництва продукції технічних культур та визначення їх місця в економіці сільськогосподарських підприємств Вознесенського району.

Наявність сприятливих ґрунтово-кліматичних умов для вирощування основних технічних культур, значний економічний потенціал створюють необхідні умови для організації ефективного виробництва олієсировини. Фактором, що стримує реалізацію наявного потенціалу та підвищення економічної ефективності, є екстенсивний характер розвитку виробництва продукції технічних культур, насамперед соняшнику. Розширення площ під цією культурою понад науково-обґрунтовані норми призводить до виснаження ґрунтів, втрати їх родючості, негативно впливає на урожайність культур, що вирощуються після такого попередника.

Проаналізуємо у таблиці 1 динаміку посівних площ технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району Миколаївської області. Отже, у сільськогосподарських підприємствах площі під соняшником збільшились на 11391 га або 113,5% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком та на 6494 га або 43,5% порівнюючи з 2012 роком та на 7084 га або 49,4% порівнюючи з 2013 роком. Збільшення посівних площ під соняшником відбувається в основному за рахунок високих ринкових цін на олійні культури, які щороку мають тенденцію до зростання.

олія економічний технічний культура

Таблиця 1 Динаміка посівних площ технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району, га*

Під соєю у сільськогосподарських підприємствах зайняті незначні площі в межах 156492 га, що обумовлено вибагливістю до поливу. При цьому більша частина зрошувальної системи, яка була побудована ще до 90-х років була практично знищена при розпаюванні земель, це стримує розширенню площ під соєю та отриманню високих врожаїв. Саме цю культуру можна використовувати в кормовиробництві та здешевлювати кормову базу для галузі тваринництва.

Посіви ріпаку озимого за досліджувані чотири роки дещо зменшились, а саме на 852 га або 31,9%, що обумовлено чергуванням посівних площ у сівозміні з інтервалом 3-4 роки, складністю збирання врожаю та вимогами ринку.

У товаристві з обмеженою відповідальністю НТЦ «Лан» площі під посівами соняшнику збільшились на 60 га порівнюючи 2014 рік з 2011 роком та складає 1060 га у 2014 році. Слід відмітити також, що питома вага соняшнику в площі сільськогосподарських угідь у 2014 році займає 40,8%, що є порушенням науково-обґрунтованих сівозмін. Соя в даному підприємстві висівалась лише у 2011, 2012, 2014 роках, посівні площі знаходились в межах 30-85 га. Посіви ріпаку озимого відбувалися лише у 2011 році на площі 30 га та у 2014 році на площі 100 га.

У товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружба» Вознесенського району площі під соняшником збільшились на 2173 га або 227,3% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком. Найбільші посіви соняшнику (4199 га) в даному господарстві були у 2012 році, а потім відбувалась тенденція поступового спаду.

Проаналізуємо у таблиці 2 динаміку валового збору технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району.

Так, у сільськогосподарських підприємствах по соняшнику валові збори збільшились на 230% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком та на 163% порівнюючи з 2012 роком та на 52,7% порівнюючи з 2013 роком. Це відбулося в основному за рахунок розширення посівних площ під соняшником на 113,5% та збільшення врожайності на 54,5%.

Збільшення валового збору по озимому ріпаку (на 31781 ц) порівнюючи 2014 рік з 2011 роком відбулося за рахунок інтенсивного фактору, а саме зростання врожайності на 175,6% за відповідний період.

У товаристві з обмеженою відповідальністю НТЦ «Лан» валові збори по соняшнику збільшились на 14042,5 ц порівнюючи 2014 рік з 2011 роком, насамперед, за рахунок зростання урожайності на 90,3%. Це говорить в основному про те, що на сьогодні господарства з хорошим фінансовим станом намагаються сіяти насіння соняшнику гібридних сортів, що здатне давати значну прибавку врожайності за умови дотримання усіх технологічних вимог з вирощування соняшнику в даній кліматичній зоні.

У товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружба» валові збори по соняшнику за чотири роки збільшились на 92729 ц або 223,3%, насамперед, за рахунок розширення посівних площ на 227,3% та збільшення врожайності на 29,3%.

У таблиці 3 проаналізуємо урожайність технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району.

Таблиця 2 Динаміка валового збору технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району, ц*

Таблиця 3 Динаміка урожайності (ц з 1 га) технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району*

Отже, у сільськогосподарських підприємствах урожайність по соняшнику збільшилась на 10,16 ц або 54,6% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком та на 13,06 ц або 83,2% порівнюючи з 2012 роком. По озимому ріпаку урожайність збільшилась на 23,79 ц або 175,6% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком.

У ТОВ НТЦ «Лан» урожайність по соняшнику за чотири роки збільшилась на 12,47 ц або 90,3%, а у ТОВ «Дружба» збільшення відбулося на 8,8 ц, що склало у 2014 році 38,8 ц з 1 га. Отже, зростання врожайності в основному залежить від заміни сорту насіння на гібриди, підвищення родючості ґрунту та удосконалення технології виробництва.

У таблиці 4 проаналізуємо роль та значення технічних культур в економіці сільськогосподарських підприємств Вознесенського району.

Питома вага технічних культур у валовій продукції сільськогосподарських підприємств в цілому займає 62%, по валовому доходу 69%, по виручці від реалізації соняшнику, сої, озимого ріпаку 66,2%, по прибутку 87,5%, по фонду оплати праці 29,4% та по витратам виробництва 51,1%. Прибуток, що склав в середньому за три роки по технічним культурам 47,7 млн грн, насамперед, є важливим вкладом в покращення фінансового становища сільськогосподарських підприємств. З вище викладеного слідує, що виробництво та реалізація продукції технічних культур відіграє важливу роль в економіці сільськогосподарських підприємств Вознесенського району.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання всіх складових виробництва. Одним з найважливіших результативних показників діяльності будь-якого суб'єкта господарювання в ринкових умовах є розмір отриманого прибутку, а показником ефективності рентабельність.

У таблиці 5 проаналізуємо показники економічної ефективності виробництва продукції технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району.

Аналізуючи економічну ефективність соняшнику слід відмітити, що за останні чотири роки збільшилась врожайність на 54,6%, що обумовлено сприятливими погодними умовами та посівом більш врожайних сортів соняшнику. В той же час повна собівартість 1 ц реалізованої продукції збільшилась на 15,2%, що обумовлено зростанням цін на матеріальні витрати, а саме на мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, які зросли практично за останній рік у 2-2,5 рази.

Зі зростанням цін на матеріальні ресурси, що використовуються при виробництві та отриманні насіння соняшника, насамперед, виробники за чотири роки підняли ціну на 21,5%, яка склала у 2014 році 385,97 грн за 1 ц.

Збільшення ціни реалізації дало можливість отримати на 40,9% прибутку більше з розрахунку на 1 ц порівнюючи 2014 рік з 2011 роком. При цьому прибуток з розрахунку на 1 га у 2014 році склав 3178,9 грн, а рівень рентабельності 40,15%.

Виробництво сої у сільськогосподарських підприємствах здійснювалось у 2011-2012 роках та у 2014 році. Урожайність даної культури занадто замала, варіація якої склала 3,48-11,19 ц з 1 га, що обумовлюється відсутністю зрошувальних систем та сприятливих природно-кліматичних умов.

Таблиця 4 Роль технічних культур в економіці сільськогосподарських підприємств Вознесенського району*

Таблиця 5 Економічна ефективності виробництва продукції технічних культур у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району

Незважаючи на зменшення обсягів виробництва насіння ріпаку в Україні, розвиток ріпаківництва в світі є більш стабільним. Для цього є всі підстави, адже ріпак має технічне, продовольче та кормове значення. У провідних країнах світу ця культура вважається стратегічною та займає важливе місце у продовольчих та енергетичних балансах. Так, у сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району урожайність озимого ріпаку зросла на 175,6% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком і складала у 2014 році 37,34 ц з 1 га. При цьому ціна від реалізації 1 ц озимого ріпаку збільшилась на 6,2%, а повна собівартість 1 ц на 19,8%, що спричинило зменшення прибутку на 47,3% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком. У той же час прибуток з розрахунку на 1 га збільшився на 45,1% порівнюючи 2014 рік з 2011 роком і склав у 2014 році 1571,13 грн при рівні рентабельності 11,13%.

Важливим напрямом збільшення обсягів виробництва продукції технічних культур, підвищення її якості та окупності витрат є перехід до вирощування їх за інтенсивними технологіями. У той же час виробникам аграрної продукції необхідно подбати про те, щоб на ринок поставлялась не сировина технічних культур, а готова продукція, яка, насамперед, була направлена не тільки на внутрішній ринок, а й на зовнішній.

У подальшому особливо актуальними є вивчення питання ефективності переробки продукції технічних культур порівняно з їх ефективністю виробництва.

Список використаних джерел