Інноваційний розвиток економіки України через призму зарубіжного досвіду
Аналіз впровадження й адаптації зарубіжного досвіду щодо інноваційного розвитку економіки України. Необхідність регіоналізації і локалізації інноваційного розвитку економіки України та підвищення вагомості науково-освітнього середовища у даних процесах.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2018 |
| Размер файла | 32,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інноваційний розвиток економіки України через призму зарубіжного досвіду
А.А. Антохов
Анотація
У статті визначено можливості впровадження й адаптації зарубіжного досвіду щодо інноваційного розвитку економіки України. Проаналізовано досвід інноваційного розвитку провідних держав світу - США, Японії, Китаю, країн-членів ЄС. Доведено необхідність регіоналізації і локалізації інноваційного розвитку економіки України та підвищення вагомості науково-освітнього середовища у даних процесах.
Ключові слова: інноваційний розвиток економіки, інноватизація, інтелектуалізація, науково-освітнє середовище, інноваційні технології.
Аннотация
В статье определены возможности внедрения и адаптации зарубежного опыта инновационного развития экономики Украины. Проанализирован опыт инновационного развития ведущих государств мира - США, Японии, Китая, стран-членов ЕС. Обобщены приоритеты инновационного развития экономики Украины, исходя из отдельных практик зарубежных государств. Доказана необходимость регионализации и локализации инновационного развития экономики Украины и повышения значимости научно-образовательной среды в данных процессах.
Ключевые слова: инновационное развитие экономики, инноватизация, интеллектуализация, научно-образовательная среда, инновационные технологии.
Annotation
Possibilities of implementation and adaptation of foreign experience in innovation development of economy of Ukraine were determined. The experience of the innovation development of leading countries - the US, Japan, China, the EU members was analyzed. Priorities of innovation development of economy based on the practices of other countries of Ukraine were summarized. The necessity for regionalization and localization of innovative development of Ukraine's economy and increasing importance of scientific and educational environment in these processes was proved.
Keywords: innovation development of economy, innovatization, intellectualization, scientific and educational environment, innovative technologies.
Модерний вектор економічного розвитку сучасного світу базується на процесах інтелектуалізації суспільства, що супроводжуються масовим споживанням інформаційних технологій. Вітчизняні вчені і фахівці вже не одне десятиліття постійно доводять існування численних проблем в Україні в цьому плані, стверджуючи, що технічний рівень більшості виробництв відстає від рівня західних країн як мінімум на 50 років [5, 7]. Фактом залишається те, що провідні країни розвиваються з пришвидшеними темпами в умовах, коли характер їхнього розвитку ще більше прискорює прогресивні зміни. З іншого боку, в глобальних координатах залишається чимало проблемних держав, економіки котрих перебувають на периферії модерних процесів. Україна, в силу доволі вдалого геополітичного розташування з приналежністю до розвиненого європейського інформаційного соціально-економічного простору, залишається на роздоріжжі переходу в ранг відсталих економік з невикористаними можливостями і потенційними втратами, або кардинальної зміни вектора регресу на інноватизацію й інтелектуалізацію. За таких умов вітчизняна наука має чітко обґрунтувати унікальний вектор інноваційного розвитку економіки України, який би синергував її ресурсні можливості та не допускав ризики надмірної інформатизації й інтелектуалізації, які вже сьогодні можна спостерігати в найбільш розвинених країнах світу.
Актуальність даної публікації підтверджує необхідність осучаснення теоретико-методологічних напрацювань вітчизняних вчених (Н. Віннікова, В. Геєць, Н. Данік, А. Кня- зевич, М. Мельник, Т. Мілевська, О. Полотай, О. Попадинець, О. Прокопенко, О. Соскін, Л. Федулова, В. Шедяков, І. Яненкова, Б. Яценко та ін.) щодо пріоритетів інноваційного розвитку економіки України на основі зарубіжного досвіду.
Метою статті є наукове обґрунтування пріоритетів інноваційного розвитку економіки України на основі узагальнення досвіду інших держав.
Цілями при цьому будуть наступні:
- визначити можливості впровадження й адаптації зарубіжного досвіду щодо інноваційного розвитку економіки України;
- проаналізувати досвід інноваційного розвитку провідних держав світу - США, Японії, Китаю, країн-членів ЄС;
- узагальнити пріоритети інноваційного розвитку економіки України, виходячи з окремих практик зарубіжних держав.
Прикладна значимість вивчення зарубіжного досвіду для будь-якої сфери проявляється в можливості його використання у вітчизняних умовах. Впровадження й адаптація зарубіжного досвіду щодо інноваційного розвитку економіки має певну специфіку. Традиційно вважається, що краще вивчати досвід тих держав, які мають схоже до вітчизняного інституціональне середовище, спільне історичне минуле. Щодо інноваційного розвитку це не так. Його динаміка, характер і причинність можуть бути настільки стрімкими та унікальними для різних економічних систем, щопередбачити типову модель інноватизації й інтелектуалізації вкрай складно. Так само не зберігається правило неможливості слідування практики найбільш розвинених держав - у силу значної відірваності вітчизняної економічної системи від їх середовищних умов. Інноваційний розвиток може забезпечуватись і їхнім шляхом, однак з достатнім ресурсним забезпеченням та попередньою підготовкою вітчизняного інституціонального середовища до нових стандартів (табл. 1).
Таким чином, впровадження й адаптація (модифікація) досвіду зарубіжних країн щодо інноваційного розвитку економіки країни є специфічними процесами, адже вони допускають значно ширші варіативні можливості.
Однак додаються інші вимоги - просторова обмеженість адаптації з першочерговою оцінкою наслідків і допустимість поширення на решту територій лише за умов її позитивного характеру; висока ресурсна підкріпленість; оцінка відповідності нововведень особливостям інституціонального середовища з неприпустимістю міжгалузевих дисбалансів, ціннісного спротиву населення; оцінка наслідків нововведень на стратегічну перспективу. Про останню додаткову вимогу рідко говорять вітчизняні фахівці. Доволі часто можна зустріти твердження про відстаючі позиції України у використанні інформаційних технологій та потребу кількісного й якісного пришвидшення даних процесів. Однак рівень і масовість використання інформаційних технологій не є ціллю.
Таблиця 1. Додаткові можливості впровадження й адаптації зарубіжного досвіду щодо інноваційного розвитку економіки України*
|
Підхід |
Традиційний зріз |
Інноваційний зріз |
|||
|
№ |
впровадження чи адаптації зарубіжного досвіду |
Переваги орієнтації для економічного розвитку |
Ризики орієнтації для економічного розвитку |
Можливості орієнтації для інноваційного розвитку економіки |
|
|
1 |
Практики провідних держав |
Спрямованість на найбільш прогресивні стандарти |
Низька ймовірність успішної адаптації з достатньою ресурсною ефективністю; Висока ймовірність штучного переходу на прогресивні стандарти без готовності вітчизняного інституціонального середовища |
Вибіркова адаптація практик у просторово обмежених масштабах та з початково високим ресурсним забезпеченням |
|
|
2 |
Практики держав зі схожим інституціональним середовищем |
Передбачення схожих ризиків та проблем стимулювання |
Надмірна орієнтація на досвід з ігноруванням вітчизняних особливостей |
Обмін ресурсами, особливо людських, з метою запозичення досвіду |
|
|
3 |
Практики держав-сусідів |
Консолідація зусиль у вирішенні спільних проблем |
Обмеженість інтеграційних перспектив, міжнародного співробітництва з іншими державами |
Реалізація спільних проектів з подальшим залученням агентів інших держав |
|
|
4 |
Практики держав з досвідом інноваційного прориву |
Стимулювання економічного розвитку на основі інновацій |
Низька ймовірність повторення успіху, спричиненого різними, важко відтворюваними чинниками |
Включеність в інноваційні проекти з метою вивчення досвіду |
|
|
5 |
Практики периферійних держав |
Оцінювання негативного досвіду |
Посилення ресурсоексплуататорських практик Демотивація конкурентного розвитку |
Залучення в реалізацію інноваційних проектів |
* Складено автором.
Так само як і якість. На даний момент якість використання інформаційних технологій може видаватись високою - з відображенням на показниках продукування й впровадження інноваційного продукту. Однак на перспективу такі процеси можуть трансформуватись у неочікувані ризикові наслідки. Тому це також слід враховувати. Фактично поточне відставання України від провідних держав - це можливість оцінювання ризиків високої інноватизації й інтелектуалізації та вибір власного, найбільш прийнятного вектору інноваційного розвитку економіки.
На перший погляд може видаватись, що найбільшої уваги потребують ті країни, які змогли забезпечити прискорений інноваційний розвиток своєї економіки, тобто інноваційний прорив. На наше переконання, у вивченні зарубіжного досвіду інноваційного розвитку економіки слід враховувати новітні тренди глобального лідерства з помітним заміщенням одних провідних держав іншими. Суть не лише в стимулюванні інноваційного розвитку економіки, але й щоб він дозволив забезпечити комплекс прогресивних змін у соціумі з відображенням на рівні добробуту населення. Тому важливо орієнтуватись на провідні економіки та економіки тих країн, які сьогодні посилюють свою вагомість у глобальних координатах.
Неможливо ігнорувати досвід США. Саме дана країна однією з перших розробила національну програму інформатизації суспільства, запропонувавши дев'ять базових принципів цього процесу: заохочення приватних принципів інвестицій в інформаційну сферу; розробка концепції доступу до інформаційних ресурсів; допомога в технологічних інноваціях; захист інформаційних ресурсів; удосконалення управління спектром радіочастот; захист прав інтелектуальної власності; координація державних зусиль у зазначеній сфері; забезпечення доступу до державної інформації [6, 47]. Можна присвячувати цілі дослідження, які розкривають досвід США у стимулюванні інноваційного розвитку економіки. Для України він важливий у просторовому контексті. Знаменита Силіконова долина, яка живе за формулою «високий ризик - високі технології - високий рівень життя», що стала гаслом для всіх країн з розвиненою економікою, слугує зразком ефективності залучення венчурного капіталу в інноваційні технології - з першого венчурного фонду Силіконової долини було інвестовано 3 млн дол., а інвестори отримали майже 90 млн дол. Окрім того, досвід розвитку Силіконової долини є дуже ефективним для стимулювання малого інноваційного бізнесу, що прийнятно для вітчизняної економіки. У свою чергу це дозволить спричинити наслідковий каталізуючий ефект розвитку для суміжних сфер господарювання - згідно досвіду Силіконової Долини невеликі підприємства, розвиваючи нові технології, потягнули за собою інші, забезпечуючи їх провідними розробками у різноманітних галузях [5, 9].
Оскільки провідною країною світу з роботизації є Японія, то її досвід також важливо розуміти в плані інноваційного розвитку національної економіки, хоча її інституціональне середовище значно відрізняється від вітчизняного. Дана країна теж тривалий період часу розвивається у виключно інноваційному напрямі. На противагу США та колишньому СРСР Японія розвивала свій науково-технічний прогрес з орієнтацією на потреби споживчого ринку, а не військово-промислового комплексу [9, 21]. Таким чином, дана країна має достатній часовий період з інституціоналізацією орієнтації економіки та суспільного життя на новітні технології.
Як і щодо досвіду США, практиці інноваційного розвитку економіки Японії можна присвячувати цілі дослідження. У контексті адаптації досвіду Японії до вітчизняних умов необхідно враховувати підходи державного стимулювання інноваційної діяльності. Як правило, уряд Японії стимулює науково- дослідні й дослідно-конструкторські роботи шляхом гнучкого оподаткування - з наданням пільг до 20% [9, 23]. Такий традиційний стимулятор наразі складно використовувати в Україні в силу того, що практика податкових пільг себе дискредитувала (як і субсидій), оскільки часто застосовувалась суб'єктивно з обмеженим доступом реалізації даного права усіма суб'єктами економічної діяльності. Однак на перспективу, в обмежених просторових координатах, податкові пільги на здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт можуть стати базовим стимулятором інтелектуалізації суспільства та інноваційного розвитку економіки України на якісній основі.
У процесах інтелектуалізації суспільства та інноваційного розвитку для Японії притаманне відведення високої ролі науковому середовищу. У даній країні поширеною є практика підтримки створення регіональних центрів розвитку науки (як правило техноло-полісів) з метою долання надконцентрації наукової діяльності, а також функціонування силіконового острову «Кюсю». Таким чином, дана країна, як і США, практикує цільове стимулювання інноваційного розвитку в обмежених просторових координатах.
Оригінальність досвіду Японії для України проявляється, окрім того, в значимості міжгалузевих об'єднань «кейрецу», у рамках яких можливе не тільки виокремлення підприємств, які ведуть пошукові науково-дослідні роботи, та венчурних підприємств, а й цілеспрямований інтенсивний обмін фірм технікою і технологіями [9, 22].
Якщо порівнювати досвід США та Японії у стимулюванні інноваційного розвитку їх економік, то американська модель реалізації інноваційної політики орієнтується на більш повну автономію підприємництва; натомість в японській моделі більшою мірою робиться акцент на конкурентних технологіях [8, 18]. Третя типова модель інноваційного розвитку - європейська. Узгоджена державами ЄС політика знаходить логічне завершення у координаційних заходах, що стимулюють інноваційний бізнес на рівні співтовариства в цілому [8, 18]. Це певною мірою ускладнює можливості країн-членів ЄС у стимулюванні інноваційного розвитку своїх економік, адже змушує узгоджувати окремі кроки з політикою інших держав. Однак європейська модель пропагує співробітництво, консолідацію зусиль, що теж надає численні переваги інноваційного розвитку.
Для Європейського економічного простору досвід інноваційного розвитку є специфічним у порівнянні до американського чи японського. Якщо США отримали ресурсні можливості інноваційного розвитку економіки на основі цільового залучення інтелектуального капіталу та стимулювання малого інноваційного бізнесу, а Японія є особливим осередком інноваційної діяльності з менталітетом населення, яке орієнтоване на використання й продукування роботів та інших новітніх технологій, то Європа отримала переваги інноваційного розвитку за рахунок високого рівня життя населення. У результаті населення, в якого задоволені потреби низинного та вищого ієрархічного порядку, утверджує своє право на саморозвиток та самореалізацію через інноваційну і творчу працю. Європейський економічний простір не ставить за самоціль (принаймні відкрито) неперервне продукування новітніх технологій, у тому числі роботизованих. Однак достатній інноваційний розвиток є результатом високого рівня життя населення і його мотивації до інноваційної діяльності, інтелектуальної праці, що дозволяє неперервно розвивати особистісні трудо-потенційні здібності та самореалізовуватись. Окрім того, у зв'язку з достатніми можливостями саморозвитку і забезпечення гідного рівня життя, країни ЄС традиційно залишаються привабливими осередками еміграції висококваліфікованих кадрів, що також посилює їхні можливості інноваційного розвитку.
Процеси інноватизації економіки та інтелектуалізації суспільства країни-члени ЄС розвивають, базуючись на доктрині цілісного інформаційного суспільства. Наразі в межах ЄС виділяють три пріоритетні напрями формування та розвитку інформаційного суспільства: створення Єдиного Європейського Інформаційного Простору; консолідація Нововведень та Інвестицій для дослідження інформаційних та комунікаційних технологій; створення Європейського Інтегрованого Інформаційного Суспільства [6, 54].
Найбільш позитивним моментом щодо досвіду інноваційного розвитку економіки країн ЄС для України безумовно є його регіоналізація. Тобто, з одного боку, має місце наддержавне узгодження дій, з іншого ж боку, регіонам надаються особливі права їх саморозвитку, що дуже актуально для нашої держави. інноваційний економіка локалізація освітній
Незважаючи на укорінені традиції інтелектуальної праці й інноваційного виробництва, країни ЄС в глобальній конкурентній боротьбі вимушені неперервно прогресувати на ринку ІТ-технологій, робототехніки. Наразі ЄС посилює свої позиції у сфері роботизації, створивши найбільшу в світі програму з громадських досліджень та інновацій у сфері робототехніки - SPARC [2]. Однак навіть у реалізації такої програми політики ЄС, в першу чергу, вбачають створення нових робочих місць, що прямо визначає рівень життя населення на європейському континенті. Країни ЄС залишаються більшою мірою споживачами, аніж продуцентами новітніх, особливо роботизованих, технологій. Країни ЄС займають 32% світового споживчого ринку робототехніки, проте в їх продукуванні частка теж сягає третини, причому 63% з усіх роботів, які виготовляються країнами ЄС, мають невійськове призначення [12].
Безперечно, для різних країн ЄС рівень інноваційного розвитку економіки є різним. Окремі держави досягли значних успіхів, інші - залишаються переважно в статусі споживачів новітніх технологій та слабо реагують на модерні зміни в сфері інформаційних технологій. Для України актуальним, на наш погляд, є досвід Ірландії. Дана країна не так часто попадає в поле зору українських дослідників, хоча механізми її розвитку є показовими, як можна досягнути високих соціальних стандартів (11 місце в світі за індексом людського розвитку проти 83-го України [10, 160]. Окрім того, серед провідних країн за Глобальним інноваційним індексом серед лідерів теж фігурує Ірландія. Вважаємо, що в плані інноваційного розвитку, дана країна має слугувати зразком для України щодо мотивації інноваційної активності людських ресурсів. Так, чинником інноваційного успіху Ірландії є використання наявних молодих та висококваліфікованих кадрів; це стало потужним мотиватором інвестицій у знаннємісткі сфери, в результаті чого з десяти найбільших світових виробників програмного забезпечення сім мають філії чи дочірні фірми саме в даній країні [5, 8]. Для України такий досвід дуже важливий ще й тому, що зараз вона є потужним пасивним донором інтелекту вітчизняних фахівців сфери ІТ, які через механізми фрілансерства працюють на іноземного замовника.
Таким чином, своїми високими доходами вони є лише споживачами для вітчизняної економіки, а не продуктивними агентами. Таку ситуацію можна виправити власне через стимулювання ІТ-бізнесу на теренах України.
Серед інших держав-членів ЄС чи не провідною інноваційною країною є Швейцарія. Дана країна вирізняється дуже високим рівнем економічної свободи. У неї сильно розвинений інститут місцевого самоврядування. Швейцарським кантонам дозволяється виробляти власну зовнішню інвестиційну політику, і вони вдало застосовують фінансові та інші стимули для заохочення іноземних інвестицій; іноземний бізнес, який впроваджує виробничі лінії з новою високою технологією, має найбільшу ймовірність одержати переваги; деякі кантони навіть застосовують практику звільнення від податків на цілих десять років для нових фірм [7, 11].
Таким чином, для України досвід такої високорозвиненої країни, як Швейцарія в плані інноваційного розвитку важливий з позиції розуміння ролі територіальних громад у забезпеченні саморозвитку. Для України необхідне вдале комбінування регіоналізації інноваційного розвитку економіки та локалізації виробничих потужностей. Таким чином, на рівні області повинна реалізовуватись політика створення сприятливого середовища інноваційної діяльності та налагодження міжрегіональних (транскордонних) контактів, а на рівні окремих населених пунктів - розвиватись виробнича високотехнологічна інфраструктура.
До провідних інноваційних держав світу на європейському континенті належить Швеція. Досвід даної держави дуже багатогранний. Для вітчизняних умов важливо адаптовувати досвід даної держави щодо створення сприятливих умов розвитку української науки. Неодноразово вже піднімалась теза про те, що наука в Україні перебуває на катастрофічному етапі з втратою людського капіталу і цілком обґрунтованою демотивацією кадрів здійснення якісних досліджень та виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Швеція продемонструвала всьому світу, як слід розвивати науку - академічну та в університетах. Особливістю розвитку науки в університетах, що має виняткове значення для інноваційного розвитку швецької економіки, є їх ретельний вибір тих напрямів досліджень, які ці університети дійсно здатні підняти на світовий рівень (математика та класичні дослідження, економіка, комп'ютерні, біологічні та медичні дослідження, нові технології та проблеми міського планування). У Швеції функціонує одна з найбільш значимих академій наук, а також Інститут вищих досліджень. Прикладні дослідження забезпечуються переважно за рахунок грантів і спільних проектів з великими транснаціональними корпораціями, але у фінансуванні досліджень та розробок активну участь приймають і малий, і середній бізнес [4, 45].
Особливу увагу слід звернути на досвід інноваційного розвитку економіки сусідньої Польщі. Дана країна доволі ефективно використовує додаткові можливості членства в ЄС. Наразі проводиться активна робота щодо того, щоб фонди ЄС стимулювали спрямованість приватних інвестицій на інноваційні цілі [11]. Польська влада добре розуміє, що їхня держава наразі не займає провідних позицій на європейському континенті за рівнем інноваційного розвитку їх економіки. Після посилення своїх економічних позицій у країні розпочалась системна робота зі стимулювання інноваційної діяльності. Наразі на теренах Польщі діє Операційна програма інтелектуального розвитку на період 2014-2020 років, фінансована з Європейського фонду регіонального розвитку. Загалом Польща велику увагу приділяє реалізації програмних документів і стратегічному розвитку її економіки на інноваційних засадах. Причому активні дії в цьому напрямі розпочались лише після того, як країна зміцнила свої економічні позиції.
На завершення огляду досвіду зарубіжних країн звернемось до досвіду Китаю як країни, економіка котрої сьогодні розвивається стрімкими темпами і диктує модерні тренди в цілому світі, демонструючи таким чином варіативність трансформації кількісних результатів у якісні. Показовою моделлю інноваційного розвитку економіки Китаю є висока увага держави до науково-освітнього сектору. Домінує в наукових дослідженнях академічна наука: частка академії наук Китаю складає 60% усіх досліджень і розробок, центрів та університетів - 35%, а підприємств - 5%. Академія наук та її інститути відіграють також основну роль у розвитку нанотехнологічної сфери. Фінансова підтримка розвитку даної сфери, в першу чергу, здійснюється Міністерством освіти, науки і техніки Китаю та національним фондом природних наук Китаю [1, 100]. У Китаї 9 найбільших технологічних університетів отримують від держави підвищене фінансування для створення технопарків та центрів технічного розвитку [5, 8]. Для іноземних інвесторів технопаркам Китаю надаються численні податкові та митні пільги, що дозволяє: отримувати від 50 до 100% прибутку, мати знижену ставку податку на прибуток; визнання будь-якого розміру іноземного капіталу; вільний переказ коштів та прибутків за кордон; звільнення від оподаткування в разі реінвестування прибутків; великий строк дії угод з іноземними партнерами тощо [5, 9].
Низка ефективних заходів підтримки інноваційного вектору розвитку економіки Китаю забезпечила їй лідерство серед країн, які наближаються до технолого-сингулярних цілей. Відомий вчений у сфері штучного інтелекту Бен Герцель доводить перспективність Китаю у «запуску» сингулярності, відкидаючи стереотип консервативності китайців та опираючись на вдалу стратегію наздоганяння провідних країн, однак з максимальною мобілізацією ресурсів на досягнення чітко визначених інноваційних цілей [3].
Таблиця 2. Пріоритет адаптації зарубіжного досвіду інноваційного розвитку для економіки України*
|
№ |
Країна |
Позитивний досвід |
Наслідки застосування для України |
|
|
1 |
США |
Цільове стимулювання інноваційного розвитку в просторово обмежених координатах |
Залучення іноземних інвестицій для стимулювання розвитку сфери надризикова- ного венчурного бізнесу. Стимулювання малого інноваційного бізнесу, що слугуватиме каталізатором розвитку суміжних сфер господарювання |
|
|
2 |
Японія |
Податкові пільги (до 20%) на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Створення регіональних центрів розвитку науки типу технолополісів. Створення міжгалузевих об'єднань з інтенсивним обміном технікою і технологіями. Масовість використання технологій у різних сферах, в тому числі неекономічних |
Активізація науково-освітнього середовища з залученням бізнес-структур до інноваційної діяльності. Підвищення значимості науки у процесах інноватизації та інтелектуалізації з формуванням міжрегіональної конкуренції. Формування міжінституційних трансфертів інформації та знань, синергія інноваційної діяльності, нові форми конкуренції на ринку. Інституціоналізація культури споживання новітніх технологій |
|
|
3 |
ЄС |
Узгоджена, консолідована країнами-членами стратегія інноваційного розвитку. Надання можливостей регіонам саморозвитку на основі власних ресурсних можливостей |
Орієнтація на досвід більш розвинених держав спільного економічного простору, участь у спільних проектах, доступ до інформації. Інституціоналізація ідеології саморозвитку, більш ефективного використання власних ресурсів з пріоритетом інноваційної їх спрямованості |
|
|
3.1 |
Ірландія |
Залучення молодих кадрів в інноваційні процеси. Створення сприятливого середовища ІТ- бізнесу із зосередженням діяльності провідних компаній світу |
Перетворення численних зайнятих в ІТ- сфери з пасивних споживачів, що реалізують свій потенціал на зарубіжного замовника, на економічно активних агентів. Залучення в економіку провідних компаній світу |
|
|
3.2 |
Швейцарія |
Високий рівень економічної свободи з поширенням, у тому числі, на інноваційну діяльність. Можливості органів місцевого самоврядування провадити власну політику щодо стимулювання інноваційної діяльності (з одночасною відповідністю загальнонаціональним пріоритетам), зокрема надання пільг для інноваційного бізнесу з виробничою спеціалізацією |
Дерегуляція інноваційної діяльності з одночасним контролем за дотриманням регламентованих нормативів. Посилення відповідальності територіальних громад за ефективність використання власних ресурсів та саморозвиток зі спрямованістю на інноваційні цілі. Формування інноваційних метрополій, агломерацій, інших міжпросторових утворень зі сприятливим режимом інвестиційної діяльності, що найбільше відповідає ресурсним можливостям та інституціональному середовищу відповідних територій. Розвиток інноваційної виробничої інфраструктури на рівні окремих населених пунктів |
|
|
3.3 |
Швеція |
Спеціалізація університетів у визначених наукових напрямах, за якими вони можуть стати провідними у світі. Провідна іміджева функціональність академії наук. Науково-прикладні дослідження на замовлення провідних компаній із залученням коштів малого і середнього бізнесу |
Розвиток науки в університетах на якісній основі з вузькою спеціалізацією, однак з високими результуючими характеристиками глобального масштабу. Посилення ролі Національної академії наук України у пропагуванні інноваційних можливостей країни. Стимулювання бізнесу провідних світових компаній на теренах країни. Активізація участі малого і середнього бізнесу в інноваційних розробках |
|
|
3.4 |
Польща |
Послідовність інноваційного розвитку з передуванням створення умов економічного зростання. Стимулювання приватних інвестицій на інноваційні цілі з залученням ресурсу впливу фондів ЄС |
Реалізація базової економічної політики, спрямованої на покращення загального рівня добробуту, сприятливого середовища ведення бізнесу. Інноваційна орієнтованість бізнесу з активізацією співпраці з інститутами ЄС |
|
|
4 |
Китай |
Пріоритет науково-освітньої сфери у здійсненні наукових досліджень. Державна підтримка створення і діяльності на базі технологічних університетів технопарків і центрів технічного розвитку. Система податкових пільг для технопарків |
Посилення ролі науково-освітнього середовища у здійсненні інноваційної діяльності. Розвиток науки в університетах з посиленням прикладної складової освітньої підготовки з чітко вираженим інноваційним спрямуванням. Створення інноваційних робочих місць та середовища трудопотенційного розвитку населення на базі інфраструктурного забезпечення та обслуговування технопарків |
Таким чином, кожна країна, яка вже досягнула чи досягає помітних успіхів у пришвидшенні інноваційних цілей розвитку економіки обирає специфічний шлях, опираючись на власні можливості та досвід інших держав. Фахівців в Україні можуть роками вивчати практики провідних економік, однак необхідно розпочати хоч якісь стратегічні дії. У таблиці 2 узагальнено той досвід інших держав, який якнайшвидше слід поширювати в Україні. У значній мірі він стосується регіоналізації інноваційного розвитку економіки з опиранням на ресурси регіонів і територіальних громад та максимальною специфікацією виробничих, ринкових, науково-дослідних та освітніх функцій.
Список використаних джерел
1. Китайская Сингулярность / Бен Герцель : GT [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// geektimes.ru/.
2. Мілевська Т. С. Моделі інноваційного розвитку економіки / Т. С. Мілевська // БізнесІнформ. -- 2012. -- № 7. -- С. 44--47.
3. Попадинець О. В. Інноваційний прорив : можливості для України / О. В. Попадинець, О. І. Коло- тюк // Вісник НТУ «ХПІ». Збірник наукових праць. -- Харків : НТУ «ХПІ», 2011. -- № 26. -- С. 6--9.
4. Решетило В. П. Трансформаційні процеси в суспільстві в умовах інформаційної економіки : монографія / В. П. Решетило, М. С. Наумов, Ю. В. Федотова ; Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. -- Х. : ХНУМГ, 2014. -- 275 с.
5. Соскін О. І. Трансформація інтегративної економічної моделі України в контексті швейцарського досвіду / О. І. Соскін // Формування ринкових відносин в Україні. -- 2011. -- № 6. -- С. 7--12.
6. Шедяков В. Удосконалення умов для соціального партнерства в Україні під час формування в гло-
7. бальному масштабі економіки знань / В. Шедя- ков // Економіст. -- 2013. -- № 8. -- С. 15--22.
8. Яценко Б. П. Економіка знань : сучасний науково- виробничий комплекс Японії / Б. П. Яценко // Український географічний журнал. -- 2014. -- № 1. -- С. 21--26.
9. Human Development Report 2014. Sustaining Human Progress : Reducing Vulnerabilities and Building Resilience / Published for the United Nations Development Programme (UNDP) [Electronic resource]. -- Mode of access : http://hdr.undp.org/sites/ default/files/hdr14-report-en-1.pdf.
10. Innowacyjnosc glownym celem w Polsce : Program Operacyjny Inteligentny Rozwoj [Electronic resource]. -- Mode of access : http://dotacja-inteligentny- rozwoj.blog.pl/innowacyjnosc-glownym-celem-w- polsce/.
11. Robotics in Europe : SPARC [Electronic resource]. -- Mode of access : http://sparc-robotics.eu/robotics- in-europe/.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Оцінка впливу глобалізаційних чинників на національні економіки країн світу. Зміст стратегій нарощування, перенесення та запозичення як основних варіантів інноваційного розвитку України. Напрямки активізації наукової та дослідницької роботи країни.
реферат [450,5 K], добавлен 26.11.2010Основні напрями інноваційного розвитку у світі. Інноваційні ознаки сучасної економіки. Сутність економіки інновацій, їх класифікація та інноваційні пріоритети українських підприємств. Проблеми створення передумов для інноваційного розвитку в Україні.
реферат [706,2 K], добавлен 13.05.2012Окреслено основні проблеми інноваційної діяльності на сільських територіях. Визначено об'єктивну необхідність пріоритетності переводу аграрної економіки на інноваційні засади. Розроблено основні орієнтири інноваційного розвитку сільських територій.
статья [75,5 K], добавлен 11.09.2017Оцінка інноваційного розвитку в промисловості України. Аналіз сучасного стану інноваційного розвитку за різними галузями промисловості та регіонами. Основні проблеми і їх актуальність на сьогоднішній день, перспективні напрямки інноваційного розвитку.
научная работа [49,8 K], добавлен 16.12.2014Необхідність проведення реформ для переходу України до країн з ринковою економікою. Інновації й інноваційний шлях розвитку - рушійна сила, що спроможна забезпечити економічну незалежність України. Основні риси інноваційної моделі розвитку економіки.
статья [19,7 K], добавлен 09.09.2010Стабілізація фінансової політики уряду країни – стабілізація в Україні в цілому. Реалізація стабілізаційної програми реформування економіки України. Ринкова трансформація економіки України. Підсумки розвитку економіки України за останнє десятиріччя.
контрольная работа [40,1 K], добавлен 20.03.2009Багатокритеріальна класифікація інновацій. Впровадження прогресивних технологічних процесів у промисловості України в 1991-2009 роках. Нормативно-правове регулювання та фінансово-економічне забезпечення регулювання інноваційного підприємництва в країні.
автореферат [1,4 M], добавлен 14.03.2013Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України. Класифікація видів економічної діяльності за рівнем наукомісткості та групами промисловості. Основні проблеми, що перешкоджають ефективному розвитку високотехнологічних ринків України.
реферат [4,6 M], добавлен 13.11.2009Сутність монополій, умови й особливості їх виникнення. Монополізація економіки України на сучасному етапі. Аналіз антимонопольного законодавства України. Заходи щодо обмеження монополізму та формування конкурентного середовища на товарних ринках.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 14.02.2017Стан національної економіки України. Основні проблеми та шляхи їх подолання. Напрями формування систем керування економічними процесами. Досвід інших держав щодо розвитку національної економіки. Стратегії розвитку національної економіки України.
реферат [49,5 K], добавлен 28.03.2011Методологічні основи дослідження формування інноваційного розвитку й підприємництва. Значення інноваційного розвитку, суть інноваційних структур. Аналіз обсягу реалізації нафтопродуктів на "Лукойл", напрямки покращення інноваційного типу розвитку.
курсовая работа [477,0 K], добавлен 20.10.2012Проблеми впровадження в економіку нових ідей, розвитку нових технологій, які дають можливість створювати більш ефективні виробництва. Державні стратегії та програми розвитку регіональної економіки. Інноваційний розвиток як чинник економічного зростання.
реферат [20,7 K], добавлен 13.11.2010Склад та класифікація основних чинників, що стримують інноваційний розвиток. Загальні умови і напрями забезпечення розвитку дослідних підприємств, характерні для глобалізації економіки. Доцільність формування інноваційного кластера дослідних підприємств.
статья [296,4 K], добавлен 11.09.2017Теоретичні та практичні аспекти ліберального реформування економіки країн. Роль та вплив економічних реформ на економічну систему. Аналітичний огляд проблем та сучасних тенденцій розвитку економіки України. Напрямки реформування національної економіки.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 04.08.2011Інституціональні аспекти інноваційної глобалізації. Розкриття можливостей інноваційної глокалізації економіки України через міжнародне співробітництво та взаємовідносини в межах Рамкової програми ЄС з наукових досліджень та інновацій "Горизонт-2020".
статья [311,8 K], добавлен 05.10.2017Аналіз принципів формування зовнішньоекономічних зв’язків України. Розвиток науки як реальний для України шлях у світове співтовариство через підвищення рівня конкурентоздатності її економіки. Знайомство з найдинамічнішими за розвитком регіонами планети.
курсовая работа [689,4 K], добавлен 21.03.2015Поняття та структура конституційної економіки як напрямку, що вивчає принципи поєднання розвитку конституційним правом через свої норми, пов'язані економічним змістом, для всебічного розгляду та дослідження. Аналіз американського досвіду її побудування.
статья [21,1 K], добавлен 14.08.2017Теоретичні аспекти інноваційного потенціалу промисловості. Сучасний стан інноваційного потенціалу промисловості України. Проблеми впровадження інновацій на підприємствах, шляхи їх вирішення. Формування механізму використання інноваційного потенціалу.
курсовая работа [84,4 K], добавлен 06.03.2014Сутність інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту. Чинники активізації інноваційної діяльності підприємства. Інноваційна активність промислових підприємств України. Пропозиції щодо активізації інноваційного процесу в Україні.
реферат [41,7 K], добавлен 19.08.2010Сутність, причини та види тіньової економіки. Проблеми тіньової економіки в Україні. Напрямки зниження рівня тінізації економіки в Україні. Тіньова економіка - суттєва перешкода забезпеченню сталого розвитку економіки. Функціонування тіньової економіки.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 27.05.2007
