Основні напрями підвищення енергетичної ефективності поведінки вітчизняних промислових підприємств

Аннотация

В цих умовах виникає загроза створення картелів, що призводить до порушення порядку ціноутворення на вироблену електричну енергію, порядку застосування інструментів регулювання цін, їх необгрунтоване завишення усіма учасниками ринку продавця електричної енергії, стягнення додаткової плати зі споживачів за продукти, що є вже включеною до оптових або роздрібних тарифів для споживачів. В цих умовах головним інструментом подолання ринкової асиметрії повинно стати державне регулювання діяльності енергогенеруючих компаній, удосконалення законодавчої бази здійснення операцій на ринку електричної енергії.

Іншим важливим показником слід вважати обсяг інвестицій до проектів модернізації та технічного оновлення виробничих потужностей реконструкції та модернізації існуючого основного обладнання ТЕС, оновлення та розширення парку встановленого газоочисного обладнання, поширення конструктивних рішень з роздільного відбору шлаку та золи, запровадження схем сухого відбору золи в ході реконструкції електрофільтрів та інші заходи, спрямовані на загальне зменшення навантаження на довкілля та динамічне наближення об'єктів теплоенергетики до європейських стандартів функціонування, економію на масштабах виробництва. Як правило доцільність залучення інвестицій визначається наявністю ринкового попиту на продукцію, що виробляється. Для вітчизняного ринку електричної енергії доцільність нарощування обсягів виробництва електричної енергії при залучення додаткових інвестицій обумовлюється прискореним розвитком тих видів промисловості, які є енергозалежними, що гарантує збут виробленої продукції. Прикладом цього є прискорений розвиток металургійної, коксохімічної галузей промисловості, що характеризується зростанням обсягів виробництва при відповідному збільшенні використаної електричної енергії. В цих умовах досягнення енергогенеруючими компаніями ефекту масштабу виробництва дозволить у подальшому відмовлятися від залучення зовнішніх інвестицій в оновлення матеріально-технічної бази, що пов'язано із накопиченням власних коштів.

Прискорення процесів лібералізації енергоринків у світі, прикладом чого є створення крупних енергетичних систему (зокрема, проекти створення Середземноморського кільця, Балтійського кільця, Чорноморсько-Каспійського енергооб'єднання, Південно-Африканського енергооб'єднання), вимагає включення до системи оцінки ринку електричної енергії стратегічних рішень та їх результативності. Особливістю прийняття таких рішень є врахування інтересів всіх учасників ринку електричної енергії - споживачів, виробників, суб'єктів господарювання, що утворюють інфраструктуру даного ринку. При цьому слід враховувати, що обґрунтування стратегічних рішень на рівні окремого учасника може створювати ряд небезпек для фінансово-економічного, соціального або екологічного стану інших учасників. У короткостроковому періоді господарювання таким учасником, очевидно, буде досягнуто прискорений економічний розвиток, проте він унеможливлюються у довготерміновому періоді внаслідок загрози скорочення платоспроможного попиту, виснаження природно-ресурсного потенціалу, набуття виробником негативних з позиції соціальних критеріїв рис іміджу.

Використання інструментарію підвищення енергетичної ефективності поведінки вітчизняних промислових підприємств на макрорівні значною мірою ускладнено рядом причин. Серед основних слід назвати такі. Передусім внаслідок наявності значного часового розриву між запитом підприємства щодо внесення змін у чинне законодавство та конкретними діями держави щодо затвердження відповідних змін. Як результат актуальність змін втрачається, що є свідченням низької ефективності дії даного заходу у короткостроковій перспективі. Іншою вадою для ефективного використання інструментарію макрорівня щодо підвищення енергетичної ефективності діяльності вітчизняних промислових підприємств слід вважати уніфікованість та стандартизованість інструментарію, що не дозволяє повною мірою врахувати специфіку господарської діяльності конкретного підприємства. За цих обставин більшої уваги заслуговують інструменти макрорівня, які мають більш швидкісну дію прояву та впливу на параметри ефективності господарської діяльності.

Інструментарій макрорівня щодо підвищення енергетичної ефективності поведінки вітчизняних промислових підприємств доцільно поділити залежно від ознаки галузевої приналежності промислових підприємств, за якою вони групуються за ознакою подібності продукції, подібності залучених до процесів виробництва ресурсів, подібності використаних технологій [1]. Окреме місце серед підприємств промисловості займають енергогенеруючі підприємства, кінцева продукція яких впливає на ефективність функціонування будь-яких інших підприємств, адже незалежно від специфіки діяльності та особливостей виробництва споживання енергетичних ресурсів є обов'язковою умовою забезпечення процесів виробництва. Тому, враховуючи, що ефективність функціонування енергогенеруючих підприємств безпосередньо впливає на підсумкові результати господарювання інших суб'єктів господарювання, інструментарій підвищення енергетичної ефективності поведінки вітчизняних промислових підприємств повинний бути орієнтований для використання у першу чергу на підприємствах енергетичної галузі.

Інструментарій макрорівня доцільно підлити на дві загальні групи - інструменти екстенсивного та інструменти інтенсивного характеру. До інструментів екстенсивного характеру слід віднести підвищення обсягів виробництва енергетичних ресурсів, зокрема електроенергії. За цих умов для енергогенеруючих підприємств на засадах економії на масштабах виробництва виникає можливість зниження цін (при узгодженні з НКРЕ або при використанні виробленої електроенергії у власному виробництві за цінами, що встановлюються виробником електричної енергії). Зміст інструментарію інтенсивного характеру полягає в удосконаленні структури виробництва енергетичних ресурсів у напряму зменшення собівартості за рахунок техні- ко-технологічних рішень (заміна ресурсів, що використовуються для виробництва енергії, більш дешевими або більш енергетично цінними), інвестиційних рішень (залучення інвестицій для підвищення інноваційного рівня виробництва), управлінських (підвищення якості продукції, що виробляється підприємствами- споживачами енергетичних ресурсів).

Проблему забезпечення енергетичної ефективності господарської діяльності підприємств не можна назвати принципово новою для сучасної економіки. Прагнення до досягнення класичних критеріїв ефективності, пов'язаних із максимізацією результатів при мінімумі витрат, обумовлює прийняття рішень, орієнтованих на скорочення споживання енергетичних ресурсів в виробничих процесах. Тому головними питаннями, що вирішуються при цьому, слід вважати ідентифікацію товарів і ринків, які принципово відрізняються від конкурентів за показниками енергомісткості, та об' єктивна кількісна та якісна оцінка власних для підприємства техніко-економічних можливостей запровадження енергоефективних заходів. Однак вирішення даних питань стикається із рядом бар'єрів, що суттєво збільшують строки досягнення енергоефективності господарської діяльності при одночасній втраті конкурентних позицій та, як наслідок, погіршенні фінансово-економічного стану підприємства.

Бар'єри, що стримують або унеможливлюють підвищення енергетичної ефективності господарської діяльності підприємств, доцільно поділити на три групи: структурні, поведінкові та ситуаційні. Дія структурних бар'єрів пов'язана із складним характером відносин у сфери енергоспоживання, що обумовлено значною кількістю учасників господарської діяльності, залучених до споживання енергії. В цих умовах виникає небезпека наявності різних технічних та економічних умов споживання енергій, виникнення «вузьких» місць, що викликає розбіжності в інтенсивності як споживання енергії, так і обсягах випуску продукції. Поведінкові бар'єри включають ситуацію, в якій прийняття рішень щодо підвищення енергетичної ефективності має певну інертність, що характеризується запізненою реакцією на зміну ринкових потреб та інтенсифікацією конкурентної боротьби за ринки продукції із більш низькою енергомісткістю процесів виробництва і споживання. Прояв ситуаційних бар'єрів характеризується наявністю ситуацій невизначеності та ризику при прийнятті рішень у сфері забезпечення енергетичної ефективності.

Основними напрямами подолання бар'єрів до забезпечення енергетичної ефективності поведінки промислових підприємств слід вважати такі:

1) підвищення якості інформаційного забезпечення та формування свідомості виробників і споживачів у сфері використання енергетичних ресурсів. Отримання виробниками і споживачами достовірної оперативної інформації про стан ринку створює підґрунтя для підвищення зацікавленості у випуску енергоефективної продукції, для якої буде характерне зниження цінових характеристик за рахунок опти- мізації обсягів споживання енергії як на стадії виробництва, так і на стадії споживання;

2) стимулювання та розвинення інвестиційного забезпечення створення енерго- ефективних технологій на підприємствах. Нарощування обсягів інвестицій в створення енергоефективних технологій обумовлює певну екстенсифікацію господарських процесів, проте створює об'єктивне підґрунтя для модернізації основних фондів, що дозволить у подальших періодах господарювання здійснити перехід до інтенсифікації розвитку підприємства;

3) активна розробка та впровадження стандартів енергетичної ефективності господарських процесів. У загальному вигляді стандарт можна представити як критерій, при досягненні або перевищенні якого гарантується отримання бажаного результату за технічними, економічними або іншими характеристиками. Стандартизація, за визначенням Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), є процесом установлення і застосування правил, норм, традицій, метою чого є упорядкування діяльності в певних галузях на користь і за участю всіх зацікавлених осіб. Стандартизація споживання енергії дозволить уніфікувати процеси прийняття рішень та знизити рівень невизначеності у сфері прогнозування ефективності господарської діяльності;

4) урахування інтересів третіх осіб. До таких осіб слід віднести суспільство в цілому, адже залежно від рівня інтенсивності споживання енергії формується вплив підприємства на навколишнє середовища. Прояв такого впливу виявляється у двох аспектах. Перший аспект пов'язаний із утворенням відходів у сфері виробництва і споживання. Другий аспект полягає у необхідності виміру «справедливої» вартості спожитих енергетичних ресурсів для суспільства, адже завжди існує небезпека того, що найкращій із варіантів використання енергетичного ресурсу не буде реалізований і, як наслідок, суспільний добробут буде зменшуватися.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Як свідчать результати дослідження, важливою складовою витрат та результатів при вимірі ефективності господарської діяльності є енергетична складова, пов' язана із споживанням енергетичних ресурсів та впливом підприємства через обсяги виділеної у виробничих процесах енергії у довкілля. Враховуючи особливості відносин у сфері формування енергетичної складової ефективності поведінки промислових підприємств функціональна залежність повинна бути представлена аргументами, що характеризують рівень споживання енергії (палива, електричної енергії, пари) у натуральних вимірниках; діючі на момент споживання тарифи; рівень енергетичного впливу підприємства на довкілля (через рівень екологічних податків за викиди, скиди та розміщення відходів) та доходи, пов'язані із процесами споживання енергії (відпуск енергії, як побічного продукту, стороннім організаціям, надання консультаційних послуг в сфері енергетичного менеджменту тощо). Більш якісне урахування елементів потоків доходів та витрат, пов' язаних із енергетичним забезпеченням підприємств, дозволить отримати об'єктивні оцінки енергетичної складової загальної ефективності поведінки, що сприятиме підвищенню обґрунтованості рішень щодо виявлення і використання резервів зростання результативності господарської діяльності. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на встановлення конкретних видів запропонованої функціональної залежності з урахуванням специфіки діяльності підприємств.

Література