Концептуальна модель інноваційної стратегії розвитку металургійних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальна модель інноваційної стратегії розвитку металургійних підприємств

О.А. Гавриш,

Досліджено процес розробки і реалізації інноваційної стратегії розвитку металургійних підприємств та побудовано концептуальну модель. На відміну до існуючих етапів запропоновано виокремлювати етап формулювання місії та інноваційних цілей підприємства на підставі визначення інтересів власників підприємства та оцінки інтересів стейкхолдерів, а також етап визначення новітніх засобів і методів реалізації стратегії. На етапі формування системи підтримки реалізації стратегії запропоновано використовувати адаптовану систему збалансованих показників. інноваційний стратегія стейкхолдер

Ключові слова: стратегія розвитку, концептуальна модель, новітні засоби і методи реалізації стратегії, система збалансованих показників.

О.А. ГАВРИШ,

д.т.н., профессор, декан факультета менеджмента и маркетинга, Национальный технический университет Украины «КПИ»,

Концептуальная модель инновационной стратегии развития металлургических предприятий

Исследован процесс разработки и реализации инновационной стратегии развития металлургических предприятий и сформирована концептуальная модель. В отличие от существующих этапов предложено выделять этап формулировки миссии и инновационных целей предприятия на основании изучения интересов собственников предприятия и оценки интересов стейкхолдеров, а также этап определения новейших средств и методов реализации стратегии. На этапе формирования системы поддержки реализации стратегии предложено использовать адаптированную систему сбалансированных показателей.

Ключевые слова: стратегия развития, концептуальная модель, новейшие средства и методы реализации стратегии, система сбалансированных показателей.

О. GAVRISH,

The conceptual model of innovation of metallurgical enterprises development

The article provides analysis of the effective tools for development and implementation of the strategy of metallurgical enterprises development and proposes the relevant conceptual model. In the contrast to existing stages, the special attention is devoted to defining the mission of an enterprise and its innovative targets on the basis of the analysis of the needs of owners as well as stakeholders. The article also proves the importanse of defining the modern tools and methods of a strategy implementation and proves the necessity of the adapted system of balanced indicators use at the stage of support system creation for strategy realization.

Keywords: development strategy, conceptual model, modern tools and methods of a strategy implementation, balanced indicators.

Постановка проблеми. Різна потреба в інноваціях для кожної з галузей економки обумовлюється специфікою та складністю виробничо-технологічних процесів. Металургія є однією з основних галузей вітчизняної промисловості, яка поряд з гірничодобувним комплексом, машинобудуванням, енергетикою визначає загальний стан соціально-економічного розвитку України. У більшості наукових праць [1-3], присвячених проблемам розвитку металургійної галузі, дослідники відзначають складність виробничо-технологічного процесу, високий рівень конкуренції на ринку металургійної продукції, зміну споживчих переваг на зовнішньому та внутрішньому ринку і гостру необхідність в інноваціях.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Особливостям металургійної галузі та аспектам забезпечення її сталого розвитку присвячені праці вітчизняних вчених С. Аптекаря, В. Геєця, В. Корінєва, Я. Хоменко, Н. Романюк, Т. Шеремент, І. Нечаєвої, К. Плавшуди та інших економістів. Теоретичні та практичні аспекти стратегічного управління інноваційним розвитком розглядаються в роботах відомих українських і зарубіжних учених, таких як Л. Водачек, О. Амо- ша, О. Власюк, О. Ковтун, Б. Санто, В. Ткаченко, Р. Фатхтудінов, В. Чубай, Й. Шумпетер. Моделі розробки стратегії, з одного боку, широко відомі і описані в різний час такими відомими авторами, як М. Портер, І. Ансофф, К. Ендрюс, К. Омай, а також консалтинговими компаніями БЦЖ, McKinsey2, але з іншого боку, вони не передбачають інструментарію реалізації стратегії, і, по суті, є методами стратегічного аналізу. Разом із тим до цього часу залишаються не до кінця дослідженими та розробленими питання побудови концептуальних засад інноваційної стратегії розвитку металургійних підприємств.

Метою статті є формування концептуальної моделі розробки та реалізації інноваційної стратегії розвитку металургійних підприємств та характеристика окремих її елементів.

Виклад основного матеріалу. Розробка й реалізація стратегії завжди вимагає чіткого методологічного інструментарію. Традиційний підхід до розробки й реалізації стратегії підприємства може бути представлено такими етапами:

- аналіз середовища (зовнішнього: факторів прямого і непрямого впливу], внутрішнього: ресурсного потенціалу і можливості його реалізації];

- цілепокладання;

- розробка альтернативних варіантів стратегій і вибір оптимальної;

- реалізація обраної стратегії;

- контроль та оцінка результатів реалізації стратегії [4].

Розглянемо концептуальну модель розробки та реалізації інноваційної стратегії розвитку металургійних підприємств (див. рис.].

Одним із перших етапів розробки і реалізації стратегії інноваційного розвитку нами пропонується виокремлювати формулювання місії та інноваційних цілей підприємства на підставі визначення інтересів власників підприємства та оцінки інтересів стейкхолдерів.

Відповідно до положень теорії стейкхолдерів при визначення цілей організації повинні бути взяті до уваги інтереси зацікавлених груп. Ураховуючи високий рівень витратності інновацій в металургійній галузі (аналіз статистичних даних фінансування інновацій наведено далі по тексту], при визначенні місії і інноваційних цілей підприємства доцільно враховувати інтереси таких груп, як інвестори (з позиції можливого залучення інвестицій], державних органів (отримання прямих грантів, державного фінансування інноваційних розробок], споживачів (залучення коштів на умовах отримання продукції по пільговим цінам].

Методологічною особливістю стратегічного управління є положення про організацію як складну соціально-економічну систему, яка розвивається в динамічному і невизначено- му зовнішньому середовищі. Враховуючи складність соціально-економічної ситуації в вітчизняній промисловості взагалі, моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища при розробці інноваційної стратегії набуває додаткової актуальності.

Треба зазначити, що аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства - один із найбільш складних і трудомістких етапів процесу формування та реалізації інноваційної стратегії.

Для його проведення в якості основних методів можуть бути використані PEST, SWOT-, SNW-аналіз, аналіз конкурентного середовища на основі моделі п'яти сил М. Портера, матриці БКГ, метод «Діаграма Омае».

При оцінці фактори зовнішнього середовища прийнято розподіляти на фактори прямої і непрямої дії. До факторів прямої дії відносяться ті, що безпосередньо впливають на об'єкт дослідження, до другої групи - фактори, що впливають опосередковано, через певні механізми та відносини.

Серед зовнішніх факторів прямої дії, що можуть суттєво вплинути на інноваційний розвиток металургійної галузі України, можна виділити такі:

- попит на ринках збуту металопродукції;

- споживчі вимоги до металургійної продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках;

- рівень конкуренції;

- ціни на сировину, особливо ціни на енергоресурси;

- тарифи на послуги, зокрема тарифи на перевозку залізничним транспортом;

- цінова політика держави відносно паливно-енергетичних ресурсів;

- заходи державного регулювання [2, 5].

Так, аналіз структури експорту продукції у 2012-2013 роках [6, с. 54] показав, що вітчизняні металургійні підприємства більш орієнтовані на виробництво та експорт продукції низьких переділів (питома вага у загальній кількості продукції, що експортується, прокату чорних металів у 2012 році - 74,0% (12292,6 тис. т], у 2013 році - 74,9% (12318,9 тис. т]; чавуну переробного у 2012 році - 11,9% (1967,5 тис. т], у 2013 році - 13,7% (2260,7 тис. т]; феросплавів у 2012 році - 4,8% (796,1 тис. т], у 2013 році - 4,2%(697,1]. У той час як і на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку зростає попит на продукції високих переділів.

Статистичні дані свідчать, що у структурі експорту даний вид продукції (він представлений трубами з ливарного чавуну та чорних металів) займає значно меншу вагу: 9,3% (1545,2 тис. т) - у 2012 році, 7,2% (1174 тис. т) - у 2013 році [6, с. 54].

Треба погодитися з д.е.н., професором В.Л. Корінєвим, що «українські металурги свідомо позиціонували себе як виробники напівфабрикатів та поспішали скористатися позитивною кон'юнктурою на світовому ринку» [5, с. 4]. Зміна ж кон'юнктури призвела до падіння обсягів виробництва та реалізації продукції металургійного виробництва (табл. 1). Так, наприклад, за даними Державної служби статистики України, в 2013 році індекс промислової продукції в металургійному виробництві становив 94,7%, в 2014 році він подальше знижується і досягає 85,5% [7]. Поступово зменшується й обсяг реалізованої продукції металургійного виробництва, якщо в 2011 році він дорівнював 241884,7 млн. грн., то в 2012 році - 223294,1 млн. грн., а в 2013 році - 207305,3 млн. грн. (табл. 1). Тільки в 2014 році спостерігається зростання до 234388,0 млн. грн.

Щодо сировинної складової металургійної продукції, то Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, іншими допоміжними матеріалами та неповністю марганцем. Майже сімдесят п'ять відсотків залізної руди Кривбасу видобувається відкритим способом. Крім того, в Україні досить великі запаси руд і залізних кварцитів із вмістом заліза 28-35%, що збагачуються на Південному, Криворізькому, Центральному та Інгулецькому гірничо- збагачувальних комбінатах [9]. Маючи конкурентні переваги за рахунок собівартості руди, галузь програє від суттєвої залежності від енергоресурсів, нестабільності цін на них та складністю їх отримання.

До факторів непрямої дії прийнято відносити політичну ситуацію в державі, соціокультурні чинники, стан макроекономіки, міжнародні події та інші. Протягом останніх двох років вітчизняна економіка працює в досить складних та несприятливих умовах. У політичний, економічній та соціальних сферах відбуваються деструктивні процеси, які не можуть не позначитись на енергозалежних та фондоємних галузях, до яких відноситься металургія. Вище нами відзначалося падіння індексів промислової продукції металургії за 2013-2014 роки, треба зазначити, що у 2015 році спостерігається ще більше падіння. Так, у січні 2015 року індекс виробництва металургійної продукції становив 81,1%, у лютому - 76,9%, у березні - 74,0%, у квітні - 74,1% [10]. Тобто спостерігається досить суттєве зменшення обсягів виробництва, що не в останню чергу обумовлено складною економічною та політичною ситуацією.

Характеризуючи вплив політичних та економічних факторів на інноваційний розвиток промислових підприємств слід Таблиця 1. Обсяги реалізованої продукції металургійного виробництва в Україні за 2010-2014 роки відзначити неефективність та непослідовність дій влади щодо питання, що досліджується.

В Україні існує кілька державних міністерств і відомств, в компетенцію яких входять питання інноваційного розвитку: Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство освіти і науки, Національна академія наук, Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами. Функції зазначених установ перетинаються і дублюються, крім того, жодна з них не має достатньо ресурсів для ефективного втілення інноваційної політики. Нормативно-правові акти щодо підтримки та реалізації інновацій в порівнянні з іншими законами, наприклад, із законом про державний бюджет, мають більш низький пріоритет. Усе це призводить до суттєвого розриву між науковими розробками і бізнесом. Таким чином, реалізуючи інноваційну стратегію розвитку промислове підприємство може розраховувати переважно на власні кошти. Підтвердження є й дані аналізу розподілу загального обсягу фінансування інноваційної діяльності вітчизняних металургійних підприємств за період 2011-2013 років. Як видно з наведених у табл. 2 даних, основним джерелом фінансування інновацій виступають власні кошти: у 2011 році вони займали 99,6% від загальної суми (1571667,4 тис. грн.), у 2012 році - 98,2% (1056474,9 тис. грн.), у 2013 році - 88,2% (962840,5 тис. грн.).

Таблиця 2. Розподіл загального обсягу фінансування джерелами, тис. грн.