Методи управління інвестиційними проектами як складові організаційно-економічного механізму їх реалізації на промислових підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи управління інвестиційними проектами як складові організаційно-економічного механізму їх реалізації на промислових підприємствах

ДВ. КРИЛОВ,

Д.В. КРЫЛОВ,

докторант, Запорожский национальный университет

Методы управления инвестиционными проектами как составляющие организационно-экономического механизмаих реализации на промышленных предприятиях

Исследована суть методов управления инвестиционными проектами как составляющих организационно-экономического механизма их реализации на промышленных предприятиях: определены их структура, преимущества и недостатки и возможности применения промышленными предприятиями в современных условиях развития. На основе существующих теоретико-прикладных основ предложены методы и формы механизма привлечения ресурсов финансирования инвестиционных проектов промышленных предприятий и охарактеризована каждая из них. Установлены возможности их использования на отечественных промышленных предприятиях.

Ключевые слова: финансирование, инвестиционный проект, методы, механизм самофинансирования, прибыль, развитие, воспроизведение, резервы, объем реализации продукции, цена, себестоимость единицы; продукции, ставки налога.

Phd student Zaporizhzhy National University

Methods investment project management as integral organizational economic mechanism of implementation of industrial enterprises

The essence of management of investment projects as components of organizational and economic mechanism of their implementation in industrial enterprises, defined their structure, strengths and weaknesses and possibilities of industrial enterprises in modern conditions of development. Based on existing theoretical and applied principles, applying the methods and mechanisms for fundraising to finance investment projects of industrial enterprises and characterized each of them. Established their possible vykorystpnnya on domestic industrial enterprises.

Keywords: financing, investment projects, methods, mechanisms, self-financing, profit growth, reproduction, reserves, sales volume; price; unit costs; tax rate.

Досліджено сутність методів управління інвестиційними проектами як складових організаційно-економічного механізму їх реалізації на промислових підприємствах: визначено їхню структуру, переваги і недоліки та можливості застосування промисловими підприємствами в сучасних умовах розвитку. На основі існуючих теоретико-прикладних засад запропоновані методи і форми механізму залучення ресурсів фінансування інвестиційних проектів промислових підприємств та охарактеризовано кожну з них. Встановлено можливості їх використання на вітчизняних промислових підприємствах.

Ключові слова: фінансування, інвестиційний проект, методи, механізм, самофінансування, прибуток, розвиток, відтворення, резерви, обсяг реалізації продукції; ціна; собівартість одиниці продукції; ставки податку.

Постановка проблеми. Нами встановлено, що необхідно розрізняти поняття «джерела фінансування інвестиційних проектів» і «методи фінансування інвестиційних проектів».

Джерела фінансування інвестиційних проектів - грошові кошти, які можуть використовуватися як інвестиційні ресурси.

Метод фінансування інвестиційних проектів - механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестиційного проекту, який реалізується на промисловому підприємстві. Тому тема статті є актуальною своєчасною.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Використання методів управління інвестиційними проектами у складі організаційно-економічного механізму дозволяє промисловим підприємствам ефективно їх реалізовувати. Тому проблемним питанням реалізації інвестиційних проектів присвячені праці вітчизняних і закордонних економістів-вчених. В.М. Гриньова, І.В. Щабельська, І.В. Шевченко досліджували потенціал реалізації інвестиційних проектів у межах використання методичних рекомендацій по розробці інвестиційної політики підприємства [1,5]. І.В. Щабельська розглядала можливості впливу оцінки ефективності інвестиційного проекту на сталий розвиток та соціальні аспекти інвестиційної діяльності підприємств [2-4]. О.О. Терещенко і В.А. Чернов [6, 7] досліджували фінансову складову реалізації інвестиційних проектів промисловими підприємствами. Але не вирішеними залишаються питання щодо використання методів управління інвестиційними проектами у складі організаційно-економічного механізму промислових підприємств.

Метою статті є запропонувати методи і форми механізму залучення ресурсів фінансування інвестиційних проектів промислових підприємств.

Виклад основного матеріалу. У науковій літературі виділяються такі основні методи фінансування інвестиційних проектів: самофінансування; емісія акцій; кредитне фінансування; лізинг; змішане фінансування; проектне фінансування.

Розглянемо сутність методів фінансування інвестиційних проектів, промислових підприємств (див. рис.).

Самофінансування як метод механізму залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестиційного проекту використовується при реалізації невеликих інвестиційних проектів. В основі цього методу лежить фінансування виключно за рахунок власних (внутрішніх) джерел (чистого прибутку, амортизаційних відрахувань і внутрішньогосподарських резервів).

Величина чистого прибутку в частині, що спрямовується на виробничий розвиток, як джерело фінансування інвестиційних проектів залежить від багатьох факторів.

Найбільш значимими факторами є:

обсяг реалізації продукції;

ціни реалізації одиниці продукції;

собівартість одиниці продукції;

ставки податку на прибуток;

політика розподілу прибутку на споживання і розвиток.

Кредитне фінансування може виступати в таких формах:

кредит; облігаційні позики; залучення позикових коштів населення (для організацій споживчої кооперації).

Під кредитом розуміється позика в грошовій або товарній формі на умовах зворотності і зазвичай зі сплатою відсотків.

Кредити, використовувані на фінансування інвестицій, групуються по різноманітним ознаками, основна класифікація яких наведена в таблиці.

Банківське кредитування реальних інвестицій здійснюється в різних формах, у тому числі:

терміновий кредит, який передбачає надання кредиту на певний строк з умовою його подальшого погашення;

контокорентний кредит, при якому поточний рахунок підприємства ведеться банком-кредитором з оплатою банком розрахункових документів і зарахуванням виручки.

зобов'язань підприємства суми в межах, обумовлених кредитним договором, з подальшим відшкодуванням з боку підприємства-позичальника;

онкольний кредит подібний контокорентному кредиту, але оформляється під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів;

обліковий кредит надається банком шляхом покупки (обліку) векселя підприємства до настання терміну платежу;

акцептний кредит використовується, як правило, при зовнішній торгівлі і надається шляхом акцепту банком виставлених на нього експортером витрат.

Рисунок 1

Таблиця 1

Кредити як джерела фінансування інвестиційних проектів мають як позитивні, так і негативні сторони

Позитивні:

високий обсяг можливого їх залучення;

значний зовнішній контроль за ефективністю їх використання.

Негативні:

складність залучення і оформлення, необхідність надання відповідних гарантій або застави майна;

підвищення ризику банкрутства у зв'язку з несвоєчасністю погашення отриманих позичок і втрат частини прибутку від інвестиційної діяльності у зв'язку з необхідністю сплати позичкового відсотка.

Облігаційна позика як форма кредитного фінансування інвестицій являє собою зовнішнє запозичення на основі емісії облігацій. Облігація - цінний папір, який засвідчує право її власника на відшкодування в обумовлений термін номіналу цього цінного паперу зі сплатою фіксованого відсотка або без сплати відсотка (дисконтні облігації).

Застосовувати даний метод фінансування можуть лише акціонерні товариства. Акціонерне фінансування інвестицій використовується зазвичай для реалізації великомасштабних інвестицій при галузевої або регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

Застосування даного методу в основному для фінансування великих інвестиційних проектів пояснюється тим, що витрати, пов'язані з проведенням емісії, перекриваються лише великими обсягами залучених коштів.

Залучення інвестиційних ресурсів у рамках даного методу здійснюється за допомогою додаткової емісії звичайних акцій.

Акціонерне фінансування зазвичай є альтернативою кредитному фінансуванню. І хоча використання додаткової емісії звичайних акцій як альтернативи кредиту пов'язано з меншими витратами (при великому обсязі залучених коштів), кредит як метод фінансування інвестицій на практиці використовують частіше.

Причина полягає в тому, що при частому застосуванні акціонерного фінансування як методу фінансування інвестицій може виникнути ряд перешкод, які обмежують його застосування на практиці.

Перша перешкода полягає в тому, що інвестиційні ресурси акціонерне товариство отримує лише по завершенні розміщення випуску акцій, а таке розміщення, по-перше, вимагає часу, а по-друге, випуск не завжди розміщується в повному обсязі.

Друга перешкода застосування акціонування як часто використовуваного джерела фінансування інвестицій полягає в тому, що звичайна акція - це не боргова, а дольовий цінний папір.

Так, прийняття рішення про додаткову емісію може привести до розмивання пропорційних часток участі акціонерів в статутному капіталі і зменшення доходів цих акціонерів.

Це відбувається з тієї причини, що додаткова емісія звичайних акцій веде до збільшення статутного капіталу, що своєю чергою може збільшувати кількість акціонерів і зменшувати розмір дивідендів на акцію.

Подібна перспектива викликає побоювання у акціонерів, а свої побоювання вони висловлюють продажем акцій. Щоб уникнути подібної ситуації, у статуті акціонерного товариства може передбачатися переважне право на покупку «нових» акцій «старими» акціонерами.

При реалізації такого права акціонер може купити акції нового випуску в розмірі, пропорційному його фактичній частці в капіталі акціонерного товариства.

Однак акціонерне фінансування як метод фінансування інвестиційних проектів має певні переваги, а саме:

при великих обсягах емісії низька ціна коштів, які залучаються;

виплати за користування залученими ресурсами не носять безумовний характер, а виплачуються залежно від фінансового результату акціонерного товариства;

використання залучених інвестиційних ресурсів не обмежено за строками.

Недоліком даного методу є те, що для зрілих, давно працюючих підприємств, нова емісія акцій розцінюється зазвичай інвесторами як негативний сигнал, що своєю чергою може несприятливо позначитися на курсі акцій підприємства.

Даний метод змішаного фінансування інвестиційних проектів досить поширений на практиці і передбачає одночасне використання не одного, а декількох методів фінансування. Так, поряд з акціонерним фінансуванням може використовуватися кредитування. При змішаному фінансуванні необхідно контролювати частку власних джерел фінансування інвестицій.

Для визначення частки власних коштів у загальному обсязі інвестицій можна використовувати коефіцієнт самофінансування (К_сф):

фінансування інвестиція промисловий економіка

К'ф = ВК /1.

де ВК - власні кошти підприємства (чистий прибуток і амортизаційні відрахування);

І - загальна сума інвестицій.

Рекомендоване значення показника - не нижче 0,51 (51%). При більш низькому значенні (наприклад, 0,49) підприємство втрачає фінансову незалежність по відношенню до зовнішніх джерел фінансування (позиковим і залученими коштам).

Реалізація інвестиційних проектів відіграє центральну роль в економічному процесі, вона визначає можливість подальшого загального зростання економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає прибуток промислових підприємств, розвиваються та йдуть вперед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст прибутку частково знову накопичується, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином, реалізація інвестиційних проектів та отримання прибутку в результаті його перерозподілу і обумовлюють його подальше зростання та забезпечують розширене відтворення.

Список використаних джерел

1. Гриньова В.М., Щабельська І.В. Методичні рекомендації по розробці інвестиційної політики підприємства // Вісник ХДЕУ. - 2001. - №3(19). - С. 49-51.

2. Щабельська І.В. Оцінка сталості й ефективності інвестиційного проекту // Управління розвитком. - ХДЕУ. - 2002. - №2. - С. 23-26.

3. Щабельська І.В.Соціальні аспекти управління інвестиційною діяльністю на підприємстві. Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць №143. - Дніпропетровськ, ДНУ. - 2002. - С. 1 35-140.

4. Щабельська І.В. Управління інвестиційною діяльністю підприємства // Материалы 6-й Международной научно-технической конференции «Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве» / Харків. - 2002. - С. 227-229.

5. Шевченко І.В. Методичні засади реалізації інвестиційного проекту // Материалы 7-й Международной научно-технической конференции «Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве». - Харків. - 2003. - С. 182-184.

6. Терещенко О.О. Ставка дисконтування у прийнятті фінансово-інвестиційних рішень / О.О. Терещенко // Фінанси України. - 2010. - №9. - С. 77-90.

7. Чернов В.А. Инвестиционный анализ: [учеб. пособие для студентов вузов] / В.А. Чернов; под ред. М.И. Баканова. - [2-е изд., пе- рераб. и доп.]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 159 с.

Размещено на Allbest.ru