Шляхи підвищення прибутковості підприємств в умовах кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи підвищення прибутковості підприємств в умовах кризи

Постановка проблеми у загальному вигляді. Головним фактором успішної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання є його прибутковість. Окреслити шляхи та можливі резервні заходи з метою підтримання прибутковості підприємств в умовах кризи - пріоритетне завдання сьогодення.

Нині, в умовах швидких змін та криз в різних галузях суспільного життя й відсутності вітчизняного досвіду в їх подоланні, постала необхідність дослідити цю проблему.

Багато базових підприємств машинобудівної та металургійної галузей, які формують валовий внутрішній продукт країни, у поточному періоді стали найбільш вразливими та знизили не тільки фінансово-економічні показники, але й конкурентоспроможність. Є ряд причин цього, серед яких слід назвати військово-політичні конфлікти, техніко-технологічні відставання та відсутність дієвих управлінських стратегій, зорієнтованих на подолання кризових явищ. В українських реаліях це ще й високі темпи зростання цін на продукцію паливно-енергетичного комплексу та послуги транспорту, що спричинило зростання собівартості продукції та збільшення темпів знецінення національної грошової одиниці - гривні.

Час вимагає таких механізмів і методів управління підприємством, які б сприяли підвищенню сталості господарювання, збереженню прибутковості та успішному подоланню кризових явищ. При цьому чим раніше виявляється загроза кризи, тим ширше вибір антикризових процедур, методів і засобів їх застосування.

Підприємства, які працюють в режимі розвитку та отримують прибуток, мають у своєму арсеналі сукупність дій, які виступають засобами своєчасної адекватної реакції на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Проте в сучасних соціально-політичних умовах збільшення прибутку вітчизняними підприємствами є проблемним питанням, яке потребує дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним і практичним аспектам анти - кризового управління та управління підприємством в умовах нестабільності присвячені праці таких науковців, як, зокрема, І.Т. Балабанов, С.Г. Беляєв, І.А. Бланк, А.Г. Грязнова, О.О. Терещенко. Аналіз представлених концепцій дав змогу оцінити проблему та виявив задачі, які потребують вирішення.

Дослідження цієї проблеми проводили такі вчені, як, зокрема, О.В. Бабич, Л.М. Божко, В.Л. Корінєв, Д.Г. Михаленко, Т. Норберт, які доводили, що прибуток підприємств формується під впливом мінливих зовнішніх та внутрішніх кризових факторів.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на велику кількість проведених досліджень, досі актуальним залишається питання пошуку шляхів підвищення прибутковості підприємств в умовах кризи.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою публікації є теоретичне дослідження факторів, показників, шляхів підвищення прибутковості підприємства в умовах кризи, а також їх аналіз.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нестабільність ринкової світової економіки сьогодні збільшує загрози появи кризових явищ на підприємствах. Ринкова економіка України є відносно молодою та не має досвіду виходу з нестабільних економічних ситуацій, такого як, наприклад, у США, що пережили не одну фінансову кризу [1, с. 18]. Економіка нашої держави вже тривалий час перебуває в стані невизначеності та непередбачуваності. І перш за все йдеться не тільки про великий, але й про малий та середній бізнес, який не має достатніх резервних ресурсів та страхових інструментів для самостійного подолання кризового тиску, який з кожним днем лише посилюється [2, с. 13].

Суб'єктам господарювання складно сьогодні планувати й здійснювати свою діяльність у довгостроковій перспективі та залишатися завжди прибутковими. Прибуток у ринковій економіці є рушійною силою відновлення як виробничих фондів, так і продукції, що випускається [3]. Дохід - це джерело фінансування та база для створення й розвитку підприємства. Прибуток виконує такі основні функції [4]:

- оцінка підсумків діяльності підприємства;

- розподіл доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою;

- джерело утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства і за рахунок інших факторів.

Оскільки прибутковість підприємства - це найважливіша характеристика діяльності кожного суб'єкта господарювання, його слід систематично й всебічно оцінювати, особливо в момент кризових ситуацій.

Для збереження показників прибутковості (рентабельності) підприємств, подальшої успішної їх діяльності, конкурентоздатності необхідно швидко реагувати на них не тільки зміною техніки управління, але й організаційними змінами. Це потребує розробки антикри - зової стратегії підприємства. Кризові явища краще передбачити, ніж ліквідувати. Тому успіх діяльності підприємства залежить від завчасної підготовки до можливих негараздів. Антикризова стратегія заходів допоможе значно мінімізувати вплив негативних явищ на підприємство й дасть йому змогу бути успішним і конкурентоздатним в умовах нестабільності. Створення потрібних резервів (ресурсних, фінансових, матеріальних) допоможе діяти підприємствам в умовах кризи ефективніше [5].

Виникнення кризи на підприємствах може набувати різних форм. У процесі вивчення та оцінки вони поділяються на дві основні групи:

- не залежні від діяльності підприємства (зовнішні, або екзогенні);

- залежні від діяльності підприємства (внутрішні, або ендогенні) [1, с. 25].

Зовнішні причини криз пов'язані з тенденціями та стратегією макроекономічного розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні.

Внутрішні причини пов'язані з ризикованістю стратегій маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвестиційною політикою. На мікрорівні криза може бути пов'язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони господарювання; незбалансованістю обсягу й структури продукції та попиту споживачів; невідповідністю стилю, форм і засобів управління підприємством його наявному статусу, стратегічним цілям господарювання, якості персоналу; невідповідністю грошових доходів видаткам підприємства [6, с. 276].

Одним з першочергових завдань підприємства, яке виробляє товари чи послуги, є пошук шляхів покращення його фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової кредитоспроможності, платоспроможності і ліквідності, прибутковості, ділової активності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами, який потребує весь час всебічного оцінювання та аналізу [7].

Виробнича стійкість підприємства безпосередньо залежить від фінансової складової. Фінансову складову вважають провідною та вирішальною, бо вона є рушійною силою будь-якої економічної системи, а особливо в період кризи [8, с. 112].

Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про стійкий фінансовий стан. Кінцевими цілями стійкого виробничого процесу є оптимальний обсяг продажів, якість продукції (послуг), відгуки споживачів, отримання прибутку, імідж підприємства, зворотний зв'язок з клієнтами.

Неефективність використання фінансових ресурсів може стати причиною кризи, яка дуже складно долається [9].

Показником, що тісно пов'язаний з ефективністю використання ресурсів, є економічний потенціал підприємства. Економічний потенціал підприємства - це сукупність органічно взаємопов'язаних ресурсів та їх здатність забезпечувати основні бізнес-процеси в заданих межах ризику з метою набуття економічних вигід [10]. Використання й вдосконалення економічного потенціалу підприємства повинно сприяти в потрібний час поглинанню зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів [11].

З метою стійкого функціонування підприємства йому необхідно проводити активну політику в галузі маркетингу. Це буде сприяти просуванню продукції в торговій мережі, виготовленню реклами, упаковки, сувенірної продукції, фірмовій торгівлі, стимулюванню збуту різними шляхами. Грамотно проведений маркетинг дасть змогу збільшити показники реалізації продукції і втримати або й підвищити прибуток в умовах кризи.

Виробники товарів та послуг повинні дбати про скорочення термінів реалізації товарів і весь час бути в пошуку нових ринків збуту, використовуючи, зокрема, пункти роздрібної торгівлі. Це приведе до збільшення прибутків та оборотності капіталу і прискорить розрахунки з кредиторами.

Ринок збуту швидко реагує на цінові показники. Зниження собівартості продукції через впровадження нової техніки, технологій, дбайливе використання ресурсів (матеріальних і нематеріальних), зменшення питомої ваги витрат собівартості продукції прямо пропорційно впливає на покращення прибутковості підприємства, особливо в кризових умовах.

Для підвищення прибутковості підприємств в нестабільний період варто враховувати вартість ввізного мита в Україні. Цей показник весь час має тенденцію до зростання. Тому використання на підприємствах вітчизняної сировини й матеріалів (якісних) значно покращить фінансовий стан установи та галузі загалом.

Ще одним напрямом, який забезпечує рівень прибутковості, є наявність коштів на розрахунковому рахунку підприємства. Це дає змогу брати довгострокові або короткострокові позики, які видаються банком лише платоспроможним підприємствам. Зростання грошових надходжень можна збільшити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Стабілізуючими факторами прибутковості підприємства в умовах складних ситуацій можуть стати виробництво й розробка нових видів продукції, яка має нині попит у споживачів, а також отримання ліцензії на виробництво «ходових» товарів [12].

В сучасних умовах господарювання з метою підвищення прибутковості підприємств заслуговує уваги проблема інформаційного забезпечення підприємства. Це важливо як для внутрішнього користування (з метою прийняття правильних управлінських рішень), так і для можливих інвесторів. Також потребує радикальних змін система управління підприємством із залученням на вигідних умовах іноземних інвестицій. Вони сприяють отриманню новітніх конкурентоспроможних технологій. Це збільшить шанси підприємства в період нестабільності застосувати ефективні методи управління.

Сучасні кризи у разі успішної антикризової політики держави в ефективній взаємодії з міжнародними фінансовими інститутами на різних стадіях їх протікання можна заспокоїти, а також можна досягти стабілізації, вирішити фінансові проблеми, запобігти дефолту тощо. Щоб запобігти кризовому стану, підприємству варто вжити превентивних заходів, а саме:

- усунути зовнішні фактори банкрутства;