Особливості диверсифікації джерел енергозабезпечення економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості диверсифікації джерел енергозабезпечення економіки України

Постановка проблеми. Забезпечення енергетичної безпеки багато в чому залежить від ефективного управління паливно-енергетичним комплексом. Від спроможності задовольнити енергетичними ресурсами національне господарство залежить нормальне функціонування економіки та її розвиток. Саме тому першочерговим питанням політики нашої держави є відродження паливно-енергетичного комплексу країни й врахування загальних тенденцій розвитку паливно-енергетичних комплексів у державах світу при формуванні нової системи енергозабезпечення країни з мінімізацією і диверсифікацією закордонних поставок палива. Проведення активної політики по забезпеченню власними енергоресурсами матиме позитивний ефект в енергобезпеці, енергозбереженні, екологічному стані та розвитку суспільного виробництва.

Аналіз досліджень та публікація з проблеми. Проблеми, що характеризують процеси і тенденції забезпечення енергетичної безпеки, завжди були в центрі уваги. Зокрема, питанням диверсифікації енергозабезпечення в умовах глобалізації світової економіки присвятили свої праці такі науковці: В. Андрійчук, Т. Мітрова, В. Олексюк, Г. Кобаль, А. Конопляннік, І.О. Самойленко, Е. Нуховіча, Б. Оліна, Д. Стеченко, Г. Прохорова.

Метою статті є визначення шляхів забезпечення енергетичної безпеки, що є складовою енергетичної незалежності України на основі диверсифікації джерел постачання енергоносіїв.

Виклад основного матеріалу. Енергетика є однією з визначальних галузей національної економіки, а безперебійне та ефективне енергозабезпечення впливає на економічне зростання. Стійке економічне зростання неможливе без створення системи енергетичної безпеки держави. Суть системи енергетичної безпеки держави складає комплекс заходів щодо мінімізації впливу загроз функціонування національної економіки, а особливо на її енергетичну складову: забезпечення стабільності у поставках енергетичних ресурсів, формування та підтримки раціональної політики ціноутворення на них та мінімізація екологічного впливу енергетичних факторів. Основним і практично безальтернативним напрямом забезпечення енергетичної безпеки держави є диверсифікація енергозабезпечення [1].Енергетична незалежність характеризує можливість контролю за енергетичними ресурсами, здійснення оптимальної диверсифікації джерел і шляхів постачання в країну енергоносіїв. Зрозуміло, що енергетична безпека України залежить не тільки від диверсифікації, а й від розробки нових джерел енергії, зростання ефективності їх використання та збереження прогресивних тенденцій щодо технологічної модернізації енергоємних виробництв, розвитку наукоємних галузей і реструктуризації економіки[2].

Активізація процесів забезпечення власними енергоресурсами сприяє не тільки енергобезпеці та енергоефективнос - ті країни, а й енергозбереженню та екологічній гармонізації розвитку суспільного виробництва, що обумовлює актуальність дослідження окреслених питань, проблем і перспектив відродження паливно-енергетичного комплексу України.

Диверсифікація джерел і шляхів постачання енергоносіїв - питання, яке протягом останніх десятиліть посідає дедалі більш пріоритетні позиції в порядку денному Європи. Зростання попиту на енергоресурси в поєднанні з вичерпаністю власних запасів Старого Світу зумовлює високий рівень його залежності від імпорту енергоносіїв. Г оловні позиції в енергобалансах європейських країн посідають вуглеводні - природний газ і нафта. Саме цих енергоносіїв дедалі частіше торкаються кризи переривань поставок, що ускладнюється надто вузьким колом постачальників.

Проблему енергетичної безпеки можна розглядати в декількох аспектах:

1) збільшення кількості постачальників енергоресурсів;

2) підвищення ефективності використання енергоресурсів за рахунок застосування нових технологій;

3) використання альтернативних видів енергії.

Одна з проблем забезпечення енергоресурсами полягає в тому, що економіки більшості країн світу протягом тривалого часу розвивалась, орієнтуючись на нафту й продукти її переробки. Перехід на інші джерела енергопостачання вимагає значних капіталовкладень, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки, які досить часто не під силу окремим країнам. Щодо нафти, то її запасів у світі значно менше, ніж інших енергетичних ресурсів. При таких темпах її споживання, які існували у 80-ті роки, розвіданих запасів вистачить світовому господарству лише на 37-40 років, а якщо взяти до уваги прогнозні ресурси, то нафтова ера триватиме близько 120 років. Отже, проблема, яка сьогодні досить жваво дискутується в усьому світі, зводиться до того, чи встигнуть усі країни перевести свою економіку на новий вид енергозабезпечення і які ресурси для цього мають бути використані.

Становище, що склалося в українській системі протягом останніх п'яти-шести років, можна розцінювати як серйозну загрозу національній безпеці України. За наявності потужних галузей ПЕК у країні обмежується енергопостачання, внаслідок чого не працюють сотні підприємств, частково зупиняє роботу транспорт.

На жаль, на сьогодні необхідно констатувати, що впродовж всього періоду економічної незалежності так і не вдалося сформувати ефективну власну енергетичну систему. Варто зазначити, що, незважаючи на численні законодавчі ініціативи, вони спрямовані для розвиток енергетичної сфери в умовах відсутності довгострокової Концепції соціально-економічного розвитку країни та відповідних державних програм. Тому в енергетиці залишаються невирішеними проблеми, базовими з яких варто визначити принаймні такі:

1. Низький рівень диверсифікації енергозабезпечення

Аналіз структури та динаміки енергобалансу України засвідчує, що за структурою споживання первинної енергії в Україні домінуючим у кінцевому споживанні залишається природний газ і нафта - відповідно 34,1% і 8,5% [3]. При цьому задоволеність енергоресурсами власного видобутку задовольняються протягом останніх років у природному газі на рівні 35%, а нафти - на 20%. Дані цифри є на рівні загальноприйнятих в країнах ЄС, і тільки з 2014 року рівень диверсифікації став відповідати загальноєвропейському рівню (див. табл.), але внаслідок складної політичної ситуації це досягнення є примарним.

Так, за абсолютним показником диверсифікація газопостачання України у 2014 році відповідає низькому рівню (згідно прийнятої загальноєвропейської практики). Протягом аналізованого періоду постачання природного газу здійснювалося із семи країн, що є дуже позитивною ознакою, але

близько 75% все ж таки імпортується з однієї країни (Росії).

До 2013 року постачання енергоресурсів Україну здійснювалось виключно із одного джерела, але враховуючи нинішню складну ситуацію та кризовий стан енергетичної сфери уряд України обрав шлях диверсифікації енергоресурсів та намагається зменшити частку російських енергоносіїв.

Поставки газу в Україну, 2012-2014 роки

Підбиваючи підсумок, варто зазначити, що визначені проблеми реалізації енергетичної безпеки України лише загострюються в умовах зростання взаємозалежності національних економік, внаслідок транскордонного характеру та неможливості країн самостійно вирішити глобальні енергетичні проблеми. Для забезпечення сталого розвитку національної економіки необхідно чітко усвідомлювати можливі загрози та наявний потенціал щодо ліквідації чи пом'якшення наслідків дії чинників, що створюють загрози енергетичній безпеці України. Таким чином, диверсифікація енергозабезпечення є важливим фактором зміцнення енергетичної безпеки, але її реалізація повинна бути виваженою, в першу чергу, на основі економічної доцільності та з врахуванням інших альтернатив підвищення рівня енергетичної безпеки (зокрема, підвищення енергетичної ефективності власного виробництва та споживання).

Список використаних джерел

диверсифікація енергетичний паливний управління

1. Олексюк В.М. Енергетична диверсифікація як фактор економічного зростання / В.М. Олексюк // Механізм регулювання економіки. - 2013. - №4. - С. 174-182.

2. Енергобаланс за 2013 рік. Офіційний сайт Державної служби статистики [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Стеченко Д.М. Концептуальні засади та трансформаційні цілі державного регулювання розвитку ПЕК України / Д.М. Стеченко // Ефективна економіка. - 2013. - №9.

4. Кобаль Г. Видобуток нафти і газу в 2014 році. [Електрон. ресурс] / Кобаль Г. - Режим доступу до ресурсу: http://www.epravda. com.ua/columns/2015/02/3/525569/.

5. Україна може досягти енергетичної незалежності за два роки. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://socportal. info/201 4/11 /1 4/ukrayina-mozhe-dosyagti-energetichnoyi - nezalezhnosti-za-dva-roki.html

Размещено на Allbest.ru