Концепція підтримки та розвитку мінерально-сировинної бази гірничо-збагачувальних підприємств на інноваційній основі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 658.152:[622.012+622.013]

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

КОНЦЕПЦІЯ ПІДТРИМКИ ТА РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО- СИРОВИННОЇ БАЗИ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ

Турило А.М.,

д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів суб'єктів господарювання та інноваційного розвитку

Постановка проблеми. В сучасних умовах господарювання промислових підприємств України пріоритетним напрямком підвищення їх конкурентоспроможності є орієнтація на інноваційний шлях розвитку. Особливого значення такий напрямок набуває для підприємств гірничо-металургійного комплексу з незначною глибиною переробки сировини та рівнем доданої вартості, якими є перш за все гірничо-збагачувальні комбінати. За результатами багаторічної експлуатації родовищ корисних копалин з кон'юнктурним корегуванням первісних проектів за рахунок порушення технологічних норм та параметрів розробки простежується тенденція до необоротного вибуття виробничих потужностей залізорудних кар'єрів. З огляду на це, актуальними та невідкладними є питання перегляду інвестиційної стратегії видобувних підприємств з метою концентрації зусиль на проведення ефективної інноваційної діяльності у сировинній базі. Відновлення проектних і нормативних вимог до експлуатації родовищ та подальший їх розвиток відповідає Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Створенню та розвитку методологічної бази щодо визначення сутності, механізму управління та економічної оцінки ефективності інновацій присвячено багато наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема Й. Шумпетера, А.І. Акмаєва, О.І. Амоші, А.А. Ваага, О.А. Зінченко, Н.В. Заваліна, Б. Твіст, А.М. Турила та ін. Незважаючи на

значний внесок в теорію та практику реалізації інновацій, удосконалення методів оцінки їх кількісних та якісних характеристик поза увагою залишається проблема інноваційної підтримки та подальшого розвитку підприємств мінерально-сировинного спрямування. Це перш за все стосується таких невирішених питань, як визначення пріоритетних напрямків інноваційної діяльності кар'єрів гірничо- збагачувальних комбінатів, оцінки інвестиційних потреб об'єктів і процесів сировинної бази та ін.

Постановка завдання. Метою дослідження є розвиток теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо формування концепції інноваційної підтримки мінерально-сировинної бази гірничо-збагачувальних комбінатів в ускладнених умовах експлуатації родовищ та нестабільного попиту на залізомістку товарну продукцію.

Виклад основного матеріалу дослідження. Стабілізація та подальше зростання економіки України в умовах інтеграції її промислових підприємств у світовий економічний простір неможливе без становлення вітчизняного виробництва на шлях повномасштабного інноваційного розвитку [2]. Головною метою такого розвитку є забезпечення конкурентоспроможності продукції на основі підвищення технологічного та організаційно-технічного рівня виробництва. Це в значній мірі стосується й гірничо-збагачувальних комбінатів з видобутку та переробки залізних руд відкритим способом, як превалюючої мінерально-сировинної бази гірничо-металургійного комплексу, експортний потенціал якого складає близько 40% валютних надходжень до бюджету.

Гірничо-збагачувальні комбінати були уведені в експлуатацію ще в середині минулого століття і характеризуються інертністю технологій до змін на інноваційній основі за об'єктивних причин. По- перше, сформовані параметри системи розробки в сучасних кар'єрах до глибини 350-450 м є наслідком таких технологій. По-друге, багаторічне недовиконання обсягів розкривних робіт по відношенню до проектних значень призвело до того, що у найближчі 7-12 років може статися необоротне вибуття виробничих потужностей, що знижує мінерально-ресурсний потенціал гірничо- збагачувальних комбінатів [3, с. 79]. У даному випадку потенціалом можна вважати досягнутий рівень використання мінерально сировинної бази гірничо-збагачувальних комбінатів, який кореспондується з рівнем використання проектних потужностей кар'єрів у середньому на рівні 84% [4; 5]. Проте потенційні можливості залізорудних кар'єрів можуть сягати навіть значень за первісними проектами і представляють собою сукупність можливостей, які можуть бути використані для підтримки сировинної бази і в перспективі - подальшого збільшення величини та рівня використання виробничої потужності кар'єрів. Сприятливими для цього є перш за все наявність балансових запасів залізних руд у контурах кар'єрів ще на 27-70 років.

Зважаючи на те, що активна частина основних засобів видобувних підприємств зношена на 5090%, ймовірність досягнення технологічного успіху, тобто принаймні показників, які передбачено проектами, залежить від інвестиційно-інноваційної стратегії підприємств. У більшості випадків технологічний успіх є функцією доступності фінансових ресурсів [6, с. 156], які в сучасних умовах господарювання є вкрай обмеженими. У цьому контексті необхідно зазначити про вирішальну залежність нововведень від обсягів їх фінансування (інвестування). Звичайно, що в першу чергу наявність фінансових ресурсів, а не здатність менеджменту реалізувати інновації, визначає інноваційний потенціал комбінатів.

Низька інноваційна активність гірничо-збагачувальних підприємств, як сировинної бази гірничо- металургійного комплексу полягає у їх низькому платоспроможному попиті на інновації, відсутності прозорої законодавчої бази з боку держави і великого ризику та неможливості впровадження базових техніко-технологічних інновацій. Досвід показує, що інноваційна активність характеризується великим рівнем помилок та ризиків на всіх етапах інноваційного процесу. Перш за все це стосується високих цін на гірничотранспортне устаткування високої продуктивності, що складає 14% всіх невдалих інновацій [7, с. 38]. Проте, є певні переваги у активізації інноваційної діяльності гірничих підприємств, які полягають у дешевій, але високо освітній робочій силі, доступності мінеральних ресурсів та розвиненій виробничій інфраструктурі.

Виходячи з вищевикладеного, актуальним є питання запровадження удосконалюючих техніко- технологічних інновацій у формі оновлення, модернізації, розповсюдженні та диференціації нових поколінь техніки та локальних технологій з урахуванням специфічних завдань та сфер їх застосування. Такими зокрема є: об'єкти циклічно-потокової технології на новій конструктивній основі; технології відпрацювання бортів кар'єрів в зонах обвалення; технологія розкриття кар'єрів з глибоким уведенням залізничного транспорту тунелями; автосамоскиди великої вантажопідйомності; гідравлічні екскаватори з ємністю ковша 15 м3 і більше; еколого- та ресурсозберігаючі технології тощо. Зважаючи на велике антропогенне навантаження на навколишнє середовище, що створюють об'єкти та процеси гірничого виробництва (кар'єри, відвали, шламосховища, збагачувальні, агломераційні та фабрики обгрудкування), одним з інноваційних пріоритетів гірничо-збагачувальних комбінатів є впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, що має враховуватися при формуванні бюджету інноваційного розвитку. Удосконалюючі техніко-технологічні інновації необхідно спрямовувати на підтримку мінерально-сировинної бази комбінатів шляхом відтворення параметрів системи розробки та підвищення рівня використання виробничої потужності кар'єрів.

Недосконалість законодавчої бази та обмеженість інвестиційних ресурсів щодо ефективної реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики, створення сприятливих умов для стабілізації та подальшого розвитку підприємств гірничо-металургійного комплексу змушує вчених та фахівців виробництва спиратися у вирішенні зазначених завдань переважно на організаційно- економічні важелі. Основними з таких важелів є удосконалення організації ремонту гірничотранспортного устаткування, системи технічного планування, ресурсного та технічного забезпечення, а також планування режиму роботи кар'єра [8, с. 254-255; 9, с. 29-38]. Виходячи з цього, важливими є так звані умовні інновації, які спрямовані на продовження терміну служби застарілих поколінь техніки. Такі інновації пов'язані з відновленням гірничотранспортного устаткування, потенціал яких в основному вичерпано. Зазначені важелі спроможні тільки у короткостроковому періоді підвищити ступінь використання виробничої потужності кар'єра у межах терміну її необоротного вибуття за гірничотехнічних і гірничогеологічних умов.

Досягнення мети розвитку гірничорудної промисловості на інноваційній основі не обмежується удосконаленням законодавчої сфери. Останнім часом особливого значення набувають дослідження з удосконалення методологічного апарату з визначення економічної сутності такої категорії, як «інновація», її трансформації за етапами та масштабами реалізації, завдань інноваційного характеру та кількісної оцінки її параметрів. Понятійний апарат щодо інновації та її похідних у науковій літературі використовується досить довільно. Окрім того, запроваджуються додаткові терміни, які за своєю економічною сутністю є штучними та дублюють загальновідомі. Наприклад, термін «інновацізація виробництва» [10] є комбінацією понять «інноваційна діяльність» і «нововведення», хоча останні два відображають не тільки зміст, але й логічну послідовність реалізації інновацій. Часто ототожнюється поняття «інновація» і «нововведення», хоча у деяких дослідженнях нововведеннями називають інновації лише після того, як вони вже використовуються у господарській діяльності і приносять прибуток. Необхідно погодитися з авторами [11], які пропонують етапність реалізації інновацій за схемою «інновація = нововведення + досягнута ефективність», тобто кінцевим результатом впровадження інновацій є нововведення у формі конкретної техніки, технології, організації виробництва та ін. з інноваційними якостями, що приносять прибуток. інноваційний попит товарний сировинний

Довільне використання термінів «науково-технічна політика», «інноваційна політика», «інноваційна діяльність», «інноваційна активність», «інноваційний процес» та ін. не враховує певну наступність і послідовність етапів реалізації інновацій на підприємстві в цілому і гірничо- збагачувальному зокрема. За своєю сутністю зазначені терміни характеризують етапність зміни техніко-технологічного рівня виробництва і визначають алгоритм наукового пошуку у вирішенні завдань інноваційного спрямування. Аналіз наукових досліджень свідчить, що навіть структурним підрозділам гірничо-збагачувальних комбінатів надається функція формування інноваційної політики [12], хоча інноваційна політика це одна з форм державного управління інноваційною діяльністю, тобто процесом створення сприятливих умов такої діяльності. Все це мотивує суб'єктів господарювання використовувати досягнення науково-технічного прогресу у виробництві. Відомо, що сучасні гірничо- збагачувальні комбінати є складовою вертикально інтегрованих структур, які пов'язані між собою та об'єднані за технологічним принципом і діють як механізм вертикальної інтеграції виробництва та реалізації залізомісткої продукції. Саме такі структури визначають інноваційну політику в контексті державних інноваційних пріоритетів. Окрім того, вони визначають споживачів та обсяги реалізації залізомісткої товарної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, а також інвестують інноваційну діяльність зокрема для запобігання диспропорцій між підприємствами структури і відповідно між структурними підрозділами самих підприємств. Зазначена мета реалізується організаційно-економічним механізмом в першу чергу для підтримки мінерально-сировинної бази комбінатів, підвищення їх інноваційного потенціалу на основі визначення необхідних інвестиційних ресурсів.

В умовах обмеженості джерел інвестування інноваційної діяльності гірничовидобувних підприємств, науковці намагаються частково вирішувати проблему підтримки сировинної бази переважно організаційними важелями. Такі важелі мають певні резерви підвищення рівня використання виробничої потужності кар'єрів, але й вони в основному вичерпані. Обгрунтування обсягів інвестиційних ресурсів для підтримки сировинної бази комбінатів пропонується здійснювати на основі такого показника, як «інвестиційне сприйняття», який визначає пріоритетність складових інноваційного процесу та його ефективність. Особливістю гірничовидобувних підприємств є їх велика інерційність до технологічних змін. Можна створити величезний інноваційний потенціал, спрямувати гігантські ресурси на стимулювання інноваційної активності, але при низькому інноваційному сприйнятті одержаний результат зовсім не виправдає очікування. На рисунку 1 наведено запропоновану ієрархію етапів реалізації інновацій на гірничо-збагачувальних комбінатах.

Рис. 1. Ієрархія етапів реалізації інновацій на гірничо-збагачувальних комбінатах

Існуючі тлумачення терміну «інноваційне сприйняття» за своєю сутністю означають як здатність сприймати інновації у контексті національної економіки, або здатність вищого керівництва вертикально інтегрованих структур у створенні організаційних умов, які сприяють інноваціям [13]. На теперішній час немає усталеного визначення терміну «інноваційне сприйняття», незважаючи на його часте вживання. Тим більше для вирішення завдань щодо підтримки мінерально-сировинної бази, кількісне визначення цього показника набуває принципового значення. Таким чином, інноваційне сприйняття об'єктів (процесів) мінерально-сировинної бази - це ступінь їх готовності до впровадження інноваційних локальних технологій, інноваційного гірничотранспортного устаткування та інновацій іншого характеру, який визначається як зважена за повною собівартістю видобутку різниця між одиницею та співвідношенням кількості інноваційних локальних технологій або кількості (балансової вартості) інноваційного гірничотранспортного устаткування до загальної їх кількості (балансової вартості) устаткування.

Тобто, цей показник показує резерви впровадження інноваційної техніки та технологій до рівня повної реконструкції кар'єра

де ІНС - ступінь інноваційного сприйняття об'єктів (процесів) в кар'єрі, частка од.; St - ваговий коефіцієнт і-го виду локальної технології або устаткування, частка од.; NIHi - кількість інноваційних локальних технологій або кількість (балансова вартість) інноваційного устаткування і -го виду, од. (грн.); N3i - загальна кількість локальних технологій або кількість (балансова вартість) інноваційного устаткування і -го виду, од. (грн.).

Запропонована кількісна оцінка інноваційного сприйняття обумовлена тим, що значні обсяги гірничої маси неодноразово обертаються в межах кар'єра за різними технологічними процесами (площадки перевантаження з одного виду транспорту на інший).

Окрім зазначених напрямків впровадження інновацій, не менш важливими є напрямки організаційного, мінерально-сировинного та екологічного характеру. В таблиці 1 наведено структуру напрямків інноваційної підтримки мінерально-сировинної бази гірничо-збагачувальних комбінатів та оціночні показники їх ефективного використання.

Серед організаційних напрямків інноваційної діяльності зокрема виділено такі процеси, як планування режиму гірничих робіт та комплексного освоєння родовища. Ці процеси у вирішальній мірі впливають на співвідношення обсягів виробництва розкривних і видобувних робіт та відповідною нормалізацію параметрів системи розробки до проектних значень. В свою чергу, технічні та локальні технологічні інновації спроможні підвищити тільки інтенсивність виконання режиму гірничих робіт і укластися в терміни необоротного вибуття виробничої потужності кар'єра з видобутку.

Таблиця 1