Ринок праці в Україні та соціальна функція держави

Водночас, за останні три роки посилились кон'юнктурні дисбаланси за всіма професійними групами працівників, при цьому найбільше навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце характерно для кваліфікованих робітників сільського та лісового господарства (33 особи), технічних службовців (22 особи), працівників сфери торгівлі та послуг, робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування (15 осіб).

Також, слід звернути увагу, що сьогодні на ринку праці великим попитом користуються не офісні працівники, а фахівці технічних та робочих спеціальностей: інженери, електрики, слюсарі та інші. Як і раніше затребуваними на ринку залишаються програмісти, легко можна працевлаштуватися фахівцям із великим досвідом роботи юристам, програмістам, бухгалтерам тощо. А от молодим спеціалістам знайти роботу досить складно. Більшість студентів (78%) занепокоєна з приводу майбутнього працевлаштування, 2% про це ще не замислювались, а 20% студентів не хвилюються над своїм працевлаштуванням, проте 8% із них не певні, що отримають бажану роботу. За цими даними видно, що у молоді немає надії на бажану роботу в майбутньому або взагалі не має надії на працевлаштування [6, с. 18-25]. Причинами цього є як неефективна політика держави, так і низка інших проблем українського ринку праці. Їх вирішення можливе лише через реалізацію ефективного комплексу заходів щодо працевлаштування молоді.

Також це свідчить про недостатній рівень адаптованості вітчизняної системи освіти та професійної підготовки до динамічних змін попиту та пропозиції праці, неналежний з точки зору конкретних професійно-кваліфікаційних параметрів рівень підготовки та перепідготовки працівників, підвищення їх кваліфікації, неспроможність вітчизняної системи управління зайнятістю гнучко реагувати на запити ринку праці, що змінюються під впливом структурних зрушень в економіці.

Отже, незважаючи на позитивну динаміку за цифрами Держстату України, найактуальнішими проблемами ринку праці України залишається широкомасштабна трудова міграція, зростання неформальної зайнятості, дисбаланс попиту й пропозиції робочої сили, некваліфікованість працівників, занепад регіональних ринків праці основних галузей господарства, низький соціальний захист непрацездатних громадян. Варто зазначити, що всі процеси, які відбуваються на ринку праці нерозривно пов'язані з процесами підприємницької, грошово-кредитної, податкової, інвестиційної діяльності країни. Тому пріоритетними напрямками розвитку українського ринку праці є: вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення та перерозподілу зайнятих, перекваліфікація працівників, якісна освіта, реструктуризації економіки та піднесення вітчизняного виробництва [7, с. 158-164]. Таким чином ринок праці дзеркально відображає більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі, та фокусує в собі найгостріші проблеми, які спричиняють поглиблення кризових явищ, стримують структурні зміни, а їх вирішення створює передумови для соціального й економічного зростання .

Посилення ролі знань як фактора виробництва - обумовлений подальшим поглибленням поділу праці, який призвів до відокремлення від трудової та підприємницької діяльності, пов'язаної із застосуванням знань, нововведеннями, впровадженням у процес виробництва досягнень НТР [6]. Знання стають не лише самостійним, але й важливим фактором, без якого унеможливлюється сучасний процес виробництва. Відбувається докорінна перебудова у механізмі взаємодії факторів виробництва, трансформуються технологічні зв'язки між ними, змінюється спосіб виробництва. Знання, як й інші види ресурсів, є джерелом отримання доходів від їх використання, який на практиці найчастіше виступає у формі заробітної плати. Свідченням того, що плата за знання поступово стає важливою частиною доходів є відмінності в зростанні доходів осіб із неоднаковим рівнем освіти.

Професійно-кваліфікаційні деформації в оплаті праці виступають не лише безпосереднім чинником формування соціальних ризиків у сфері людського розвитку, а й перешкоджають формуванню якісно нової структури зайнятості в країні. Хоча в Україні спостерігається позитивна динаміка середньомісячної номінальної заробітної плати, темпи зростання реальних заробітків населення помітно сповільняються інфляційними явищами (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка номінальної і реальної заробітної плати в Україні у 2006 - 2013 роках

¹ Інзп , Ірзп - індекси номінальної і реальної заробітної плати за 2006-2013 роки. Джерело: розраховано автором за даними Держстату України [5]

Найбільшу проблему становить штучне заниження оплати праці, успадковане Україною від адміністративно-планової економічної системи з її низьким рівнем заробітної плати, високими обсягами суспільних видатків та жорстко регульованими цінами на товари та послуги. В умовах ринкової економіки прагнення витримати конкуренцію на світовому ринку за умов високої енерго- та матеріалоємності віддзеркалилось у збереженні низької вартості робочої сили [4]. Однак нині вона дедалі більше перетворюється з чинника конкурентоспроможності на непереборний бар'єр економічного зростання та людського розвитку.

Крім того, в Україні спостерігається низька градація в рівнях оплати праці між простою, некваліфікованою та висококваліфікованою, потребуючою суттєвих інтелектуальних зусиль, працею. Така ситуація підриває мотивацію населення до економічної активності, зменшує престиж багатьох цінних з точки зору економіки знань професій, і перекреслює усі зусилля, спрямовані на покращення якості робочої сили. Незважаючи на стрімке підвищення заробітної плати, рівень економічної активності населення практично не збільшився [4]. Це означає, що нинішній розмір заробітної плати населення не сприймає як належний, він не приваблює і не мобілізує резерви робочої сили. В результаті в Україні формується модель економіки з дешевою робочою силою, орієнтована на використання малокваліфікованої праці, що апріорі передбачає низький рівень її продуктивності та оплати.

Загалом, подовження описаних тенденцій на ринку праці у найближчій перспективі несе реально загрозу посилення деформаційних змін у структурі зайнятості, поглиблення відставання від інноваційної моделі зайнятості розвинених країн світу, втрати значної частки інтелектуального потенціалу нації [6]. Інноваційній економіці із високою інформаційною та інтелектуальною ємністю може бути адекватний лише інноваційний тип зайнятості - гнучкий, динамічний, ефективний, що передбачає новий зміст, структуру, види, форми зайнятості та їх постійне оновлення, підвищення якості людського капіталу, реалізацію інтелектуального і творчого потенціалу населення у сфері праці. Зайнятість інноваційного типу стає вже переконливим фактом для багатьох країн. Її розвиток відбувається як під впливом ринкових сил, так і під впливом відповідної державної політики. В широкому значенні зайнятість інноваційного типу трактується як система трудових відносин з приводу включення працівників у суспільне виробництво, що характеризується новою якістю праці (з динамічним та інтенсивним використанням знань, інформації та творчості), котра перетворюється на продуктові, технологічні, управлінські, організаційні, соціальні інновації на всіх рівнях економічної системи та породжує синергію соціального й економічного ефектів на індивідуальному та суспільному рівнях.

Вже сьогодні можна спостерігати збільшення соціально-економічних проблем, спричинених зростанням рівня інфляції, низькою ефективністю державної політики, зростанням тіньового сектору зайнятості тощо [8]. Подальший розвиток вітчизняної економіки потребує інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення основних засобів на новій, конкурентоспроможній основі. Якщо ми хочемо подолати безробіття, неефективну і тіньову зайнятість, то потрібно боротися з їх причинами, а не наслідками. Комплексна оцінка сучасного стану ринку праці дозволила виділити ключові проблеми формування інноваційного типу зайнятості в Україні, вирішення яких дозволить суттєво покращити його якісні характеристики: високий інтелектуальний та трудовий потенціал незайнятого населення та дегресивний характер міжгалузевого руху робочої сили; недостатня адаптованість системи освіти та професійної підготовки до вимог ринку праці; низька ефективність функціонування інфраструктури ринку праці; наявність професійно-кваліфікаційних диспропорцій в оплаті праці, рівень якої є неспівставним із витратами на нормальне відтворення робочої сили в цивілізованій економіці.

Вважаємо, що реалізувати постіндустріальний сценарій розвитку вітчизняного ринку праці можливо лише за умови створення інституційного середовища, сприятливого для формування мотиваційних механізмів покращення якісних характеристик робочої сили, удосконалення галузевої структури ринку праці та забезпечення перерозподілу трудових ресурсів на користь стратегічно важливих виробничо-технологічних комплексів. Відповідно, й подолати означені проблеми неможливо без відповідних інституційних перетворень, здатних посилити сприйнятливість вітчизняної економіки до інноваційного типу розвитку.

Висновки з проведеного дослідження

Формування сучасних соціально-трудових відносин відбуваються під впливом гуманізаційної парадигми, що призводить до якісних трансформацій на ринку праці, зокрема: зміна характеру виробничої діяльності на користь наукоємних технологій, котрі витісняють трудоємні та капіталоємні способи виробництва; посилення ролі знань як фактора виробництва.

Механізм здійснення соціальної функції держави постійно ускладнюється, в його структурі відбувається зміна пріоритетності економічних та позаекономічних мотивацій, яка проявляється: у розширенні соціалізуючих напрямів державної політики, що веде до підвищення відповідальності держави як за економічний добробут окремих верств населення, так і за підтримку бажання людей в отриманні та підтвердженні свого соціально-економічного статусу; йде постійне організаційно- управлінське посилення інституціональних основ соціально-економічних відносин, які утворюються в межах здійснення соціальної функції держави; внаслідок необхідності постійної підтримки процесів соціалізації економіки відбувається висування на перший план соціальної адаптації здійснення соціальних потреб населення, які набувають пріоритетного значення. Все це призводить до посилення соціальної орієнтованості економіки, що визначає зростання ролі над економічних мотивацій та зміну структури складників механізму здійснення соціальної функції держави.

Складність та суперечливість інституційного середовища ринку праці негативно позначились на системі соціально-трудових відносин та призвели до формування нераціональної системи зайнятості, професійно-структурних деформацій в оплати праці, дегресивного руху робочої сили між галузями. У зв'язку з цим важливим завданням державної стратегії соціального розвитку повинно стати створення інституційних передумов, здатних активізувати якісні трансформації на ринку праці України.

Література

1. Лавриненко Л.М. Сучасні проблеми гуманізації та гуманітаризації вищої професійної освіти / Л.М. Лавриненко // Регіональна економіка та управління: науково-практичний журнал - 1(04) лютий 2015 року. - Запоріжжя, 2015. - С. 87-92.

2. Гуманизация социально-экономических отношений в современном обществе : монография / С.С. Богдан, В.Н. Бузин, О.Н. Кравченко, С.С. Чернов. - Новосибирск: ЦРНС, 2010. - 200 с.

3. Український ринок праці: особливості розвитку та ефективність функціонування / [І.Л.Петрова,

B. В.Близнюк, Л.М.Лавриненко та ін.] під ред. І.Л. Петрової, НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2009. - 368 с.

4. Інститути зайнятості та безробіття: сучасні тенденції та виклики для України: наук.доп. / [В.М. Геєць, А.А. Гриценко, В.В. Близнюк, Л.М. Лавриненко та ін.]; за ред. В.М. Гейця, А.А. Гриценка; НАН України. Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2013. - 248 с.

5. Статистична інформація Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:www.ukrstat.gov.ua

6. Лавриненко Л.М. Інноваційний розвиток трудового потенціалу в сучасних умовах / Л.М. Лавриненко // Сталий розвиток економіки. - Хмельницький. - 2014. - № 1 (23). - С. 18-25.

7. Лавриненко Л.М. Інноваційно-креативний потенціал - основа наукоємної економіки / Л.М. Лавриненко // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2012. - № 5-1. - С. 158-164.

8. Біліченко С.П. Аналіз можливостей активізації регіональних ринків праці в умовах діючих обмежень /

Размещено на Allbest.ru