Організаційно-економічний механізм становлення лідерства вітчизняних підприємств на ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТАНОВЛЕННЯ ЛІДЕРСТВА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ

Шевчук О.А.

Постановка проблеми. Посилення конкурентної боротьби на світовому ринку внаслідок розповсюдження процесів глобалізації та переходу до постіндустріального суспільства зумовлює потребу наукових засад формування організаційно-економічного механізму становлення лідерства вітчизняних підприємств на ринку. Логіка розробки наукових засад організаційно-економічного механізму полягає в тому, що однією з найбільш суттєвих відмінностей постіндустріального суспільства від індустріального є зміна цільової виробничої функції, що в сучасних умовах господарювання характеризується створенням нових видів товарів і послуг шляхом ефективного застосування унікальних внутрішніх ресурсів на підприємстві.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Безпосередня зацікавленість проблемами лідерства підприємств на ринку почала виникати тільки наприкінці ХХ-го століття. Дослідженню цих питань присвячені наукові праці таких вчених, як Г. Армстронг, Г. Бойєтт, С. Войтко, А. Войчак, Ф. Котлер, К. Келлер, М. Портер, Е. Райс, Дж. Траут, Г. Хамел, Г. Хулей тощо [1, 3, 6], де розглянуті методи отримання лідерства за рахунок використання стратегічних принципів корпоративного маркетингу, що спрямовані на максимізацію позитивних якостей у бізнес-середовищі.

Водночас, дотепер майже немає наукових праць, в яких би містилося комплексне дослідження економічної сутності позиціонування підприємств у економічній стратифікаційній системі з урахуванням специфіки ресурсного забезпечення потенціалу для формування відповідної методологічної бази дослідження практичних аспектів його функціонування, що і визначило актуальність статті, її мету та логіку викладу положень.

Постановка завдання. Метою статті є комплексне дослідження економічної сутності позиціонування підприємств у економічній стратифікаційній системі з урахуванням специфіки ресурсного забезпечення потенціалу для формування відповідної методологічної бази дослідження практичних аспектів його функціонування

Виклад основного матеріалу дослідження. З метою функціональної упорядкованості елементів і внутрішніх зв'язків економічного агента визначимо сукупність сутнісних параметрів кожної підсистеми підприємства, що забезпечують організаційно-економічний механізм формування імперативів розвитку підприємств в умовах глобалізації ринків і становлення економіки знань.

Ми поділяємо наукову точку зору тих економістів, які вважають, що сутність організаційно- економічного механізму може бути визначена як «система», і як «сукупність» [4, 5], оскільки відмінність у визначеннях пов'язана з тим, що автори досліджують об'єкти різного виду та різного рівня розвитку та складності. Так, у випадку дослідження економічних відносин на рівні підприємства, мова ведеться про систему. У випадку дослідження окремих функцій управління, зазвичай, застосовується визначення організаційно-економічного механізму як сукупності.

Водночас, варто підкреслити, що формування лідерства представляє собою складну структуру, елементи якої взаємопов'язані між собою двома контурами - замкненого контуру підсистем функціонування та його зовнішнього оточення. Отже, розглянемо мету системи, опис структури моделі та функціональне призначення структурних складових підсистем внутрішнього контуру та компонент його зовнішнього оточення у логічній послідовності їх взаємодії.

В основі формування концептуальної моделі імперативів розвитку лежить місія, яку ставить перед собою підприємство. Метою визначення місії стає забезпечення єдності цілей; забезпечення основи для ефективного використання інтенсивних факторів виробництва; створення організаційного клімату та корпоративної культури на підприємстві, які у сукупності визначають можливості для підвищення економічного статусу підприємства. З одного боку, визначення місії підприємства надає можливість ефективного розподілу ресурсів для довгострокового забезпечення результативності виробництва. Визначення цінностей та принципів, що покладені в основу місії орієнтують підприємство на досягнення стратегічних переваг за рахунок вирішення основних проблем управління. Це, в свою чергу, є основою для розгляду промислового підприємства як відкритої соціально-економічної системи. А з іншого, місія представляє собою результати позиціонування підприємства на ринку.

Відтак, для опису лідерства, як складної системи необхідно знайти компроміс між описом та особливостями поведінки агентів цієї системи, що здійснюється на основі множини моделей поведінки з точки зору різних рівнів абстрагування. Водночас, сутність концептуальної моделі імперативів розвитку промислового підприємства можна прослідити на основі дослідження її результуючого компонента (виходу системи), який характеризує цільову орієнтацію системи, що має бути реалізованою як на вітчизняному, так і на світовому ринках. В ролі такої орієнтації виступає рівень позиціонування підприємства, що дозволяє збільшити вхідні грошові потоки; підвищити ефективність бізнес процесів, покращити інноваційну привабливість та підвищити бар'єри входження в галузь. Зазначимо, що необхідною умовою отримання означених результатів є комплексний потенціал промислового підприємства (вхід системи), який, з одного боку, є індикатором існуючого стану, тобто визначає можливості підприємства та межі його існування у певних зовнішніх умовах, а з іншого - є досить стійким у часовому просторі.

Матеріали наукових досліджень вітчизняних та закордонних авторів свідчать про неоднозначність та багатогранність визначення потенціалу підприємства [2, 7, 8]. Пропонуємо в ролі основних компонентів внутрішнього потенціалу підприємства, визначати: інституціональний потенціал; когнітивний потенціал; техніко-технологічний потенціал; організаційно-управлінський потенціал підприємства, що характеризують взаємовідносини та взаємозв'язки між елементами системи, якою виступає підприємство. Варто підкреслити, що елементи комплексного потенціалу підприємства завжди знаходяться між собою у просторових та ієрархічних зв'язках, що залишаються незмінними протягом довгого часу. Ці зв'язки представляють собою підсистеми внутрішньої структури підприємства.

Водночас, організаційно-економічний механізм поєднує у собі елементи (підсистеми) та інструменти (компетенції), що здійснюють вплив на імперативи розвитку підприємства. Тому, в рамках нашого дослідження, пропонуємо розглядати організаційно-економічний механізм імперативів розвитку підприємства як систему організаційних та економічних методів забезпечення взаємодії організаційних і виробничих процесів усіх підсистем підприємства, що сприяють збільшенню ефективності діяльності підприємства в цілому та підвищенню ступеню позиціонування підприємства в економічній стратифікаційній системі.

Виходячи з мети поставленої роботи, в основу розробленого інструментарію формування імперативів розвитку підприємства покладемо: теорію систем, теорію стратифікації, теорії лідерства, інституціональні теорії та теорії елітарності (табл. 1).

Таблиця 1. Інструментарій, що заснований на методології міждисциплінарного підходу