Оцінка інтенсивності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств України

The influence of deepening industrial and agricultural products'price disparity on the intensity of farming has been considered in the article. The average growth rates of cost of the main material and technical means for manufacturing plant growing products have been calculated in the article.

Під інтенсивністю сільськогосподарського виробництва необхідно розуміти комплекс організаційно-економічних, соціальних, технологічних, технічних і екологічних заходів, що базуються на передових досягненнях науково-технічного прогресу, спрямованих на формування напруженості і посиленої діяльності сільськогосподарського виробництва шляхом концентрації до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь. Цим можливо забезпечити випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів. Тому процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва напряму пов'язаний із залученням додаткових матеріальних ресурсів. А звідси визначення рівня інтенсивності, за якого буде досягатися максимальний прибуток, нерозривно пов'язано з оптимальним розподілом ресурсів між окремими галузями та видами продукції.

Питання інтенсивності використання земельних ресурсів для сільського господарства України є досить актуальним в контексті питання продовольчої безпеки держави, а також раціонального використання наявного природно-ресурсного потенціалу. Україна має один з найвищих показників розораності сільськогосподарських угідь у світі -- понад 68 %, однак, незважаючи на це, сільськогосподарські підприємства одержують у 2--5 разів нижчі показники виробничої діяльності порівняно з середньоєвропейськими. Також високий рівень розораності негативно впливає на екологічну ситуацію та родючість земель, оскільки підвищується ризик розвитку водної та вітрової ерозії.

За 2010 -- 2014 рр. посівна площа культур в сільськогосподарських підприємствах зменшилася на 161,6 тис. га (0,9 %) і становить 18834,2 тис. га або 97,6 % площі ріллі. У той же час питома вага інтенсивних культур у структурі посівів збільшилася на 6,9 % до 40 %, що зумовлено в основному розширенням площ вирощування кукурудзи та соняшнику і призводить до надмірного виснаження грунту (рис. 1).

Машинно-тракторний парк є однією з основних складових сільськогосподарського підприємства, оскільки за його допомогою виконуються всі мобільні сільськогосподарські роботи, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур: грунтообробні роботи, внесення добрив, посівні роботи, догляд за культурами, збирання врожаю, транспортні роботи. За роки незалежності парк тракторів в Україні скоротився з 503 тис. од. до 130,8 тис. од., а його оновлення відбувається в 7--9 разів повільніше, ніж списання. При цьому справними серед них є лише 70 -- 75 %.

Енергозабезпеченість та енергоозброєність є показниками інтенсивності сільськогосподарського виробництва та земельних ресурсів зокрема (табл. 1).

Енергозабезпеченість сільськогосподарських підприємств України за 2010--2014 рр. збільшилися на 6% і становить 190 кВт, однак в розрахунку на одне підприємство зменшилася вдвічі до 52,4 кВт.

Размещено на http://www.allbest.ru/

I І Посівна площа, тис. га

А-- Питома вага інтенсивних культур, %

Рис. 1. Динаміка посівних площ та рівня інтенсивності використання угідь у сільськогосподарських підприємствах України, 2010--2014 рр.

інтенсивність землеробство диспаритет ціна

Кількість тракторів у розрахунку на 1000 га ріллі зменшилася з 8 од. до 7 од. у 2014 р., що призводить до подовження агротехнічних термінів виконання сільськогосподарських робіт і, відповідно, зниження урожайності культур. При цьому слід відмітити, що середня потужність двигуна трактора зросла на 8,9 % до 90,4 кВт, що свідчить про використання більш прогресивнішої, потужнішої техніки.

Таблиця 1. Характеристика енергозабезпечення виробництва у сільськогосподарських підприємствах України, 2010--2014 рр.

Джерело: розраховано автором за даними [8; 11; 12].

В Україні спостерігається катастрофічна тенденція до спрацювання та вибуття основних засобів. Відповідно забезпеченість тракторами у 2014 р. становить 63,6 % від рівня 2000 р., зернозбиральними комбайнами --66%, бурякозбиральними комбайнами -- 56,2 %. Ці процеси негативно впливають на рівень інтенсивності та ефективності використання земельних ресурсів, оскільки нестача сільськогосподарської техніки призводить до зниження продуктивності праці, порушення технологічних процесів та, відповідно, втрати продукції.

Основною причиною зниження родючості грунтів є значне зменшення обсягів внесення органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів і засобів захисту рослин. За останні дев'ятнадцять років обсяги знесення органічних добрив скоротилися у 24,6 рази, мінеральних -- 4,8 рази, хімічних меліорантів -- 19 разів [5, с. 27]. Переважно вносилися азотні добрива, що призвело до диспропорції у співвідношенні між основними елементами живлення (N: Р: К). У 2014 р. воно становило 1: 0,23: 0,21 проти науково обгрунтовано 1: 0,9: 0,7.

Внесення мінеральних добрив в Україні скоротилося з 141 кг діючої речовини у 1990 р. до 82 кг діючої речовини у 2014 р., тоді як у розвинених європейських країнах їх вносять значно більше, зокрема, в Австрії -- 233 кг, Великобританії -- 289 кг, Нідерландах -- 622 кг, Німеччині -- 212 кг діючої речовини. Як результат маємо високу землемісткість продукції та в 5 разів менше її виробництво в розрахунку на 1 га ріллі [2, с. 42].

Внесення мінеральних добрив у поживних речовинах у сільськогосподарських підприємствах України за 2010 -- 2014 рр. збільшилося на 38,5 % і становить 1469 тис. т, у тому числі на 1 га посівної площі -- 82 кг. При цьому удобрена площа збільшилася на 12,3 % і дорівнює 14724,6 тис. га або 81,8 % посівної площі.

У той же час внесення органічних добрив за досліджуваний період зменшилося на 0,1 % і становить 9860,9 тис. т, у тому числі в розрахунку на 1 га посівної площі -- 0,5 т, а частка удобреної площі знаходиться на досить низькому рівні -- 2,2 %. Якщо розглядати норми внесення добрив у розрахунку на удобрену площу, то показники будуть дещо вищими (рис. 2).

На інтенсивність використання земельних ресурсів у сільському господарстві впливають як об'єктивні чинники такі, як погодно-кліматичні умови, якість землі, розташування земельних ділянок, спеціалізація підприємства, вартість матеріальних ресурсів та суб'єктивні (релевантні) чинники, що регулюються самим підприємством.

Внесено мінеральних добрив на 1 га удобреної площі, кг д.р.

Внесено органічних добрив на 1 га удобреної площі, т

- Частка удобреної площі мінеральними добривами,

- Частка удобреної площі органічними добривами, %

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Динаміка внесення добрив під сільськогосподарські культури у підприємствах України, 2010--2014 рр. Джерело: розраховано автором за даними [3].

Таблиця 2. Середньорічні темпи зростання вартості основних матеріально-технічних засобів для виробництва продукції рослинництва, 2010--2014 рр.

Джерело: розраховано автором за даними [7].

У результаті проведеного дослідження з використанням кореляційно-регресійного аналізу щодо впливу таких чинників, як енергозабезпеченість (Х1), продуктивність праці (Х₂), рівень інтенсивності використання ріллі (Х₃), внесення мінеральних добрив на 1 га (Х₄), капітальні вкладення на 1 га (Х₅) на виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь (Y) за 2005 -- 2014 рр. нами визначена виробнича функція:

Y = 125,63 + 0,185Х₁ + 2,383Х₂ + 2,253Х₃ -- 2,793Х₄ + 0,142Х₅.

Оскільки Ґроз > І-табл, то багатофакторну лінійну економетричну модель з надійністю Р = 0,95 можна вважати адекватною експериментальним даним і на підставі прийнятої моделі можна проводити економічний аналіз та прогнозування. Загальний коефіцієнт кореляції r = 0,983, що свідчить про високу якість моделі.

Побудована економетрична модель свідчить, що на ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств позитивно впливають такі чинники, як збільшення енергозабезпеченості, продуктивність праці, підвищення інтенсивності використання ріллі та зростання капітальних інвестицій, а негативно -- внесення мінеральних добрив на 1 га. Зокрема збільшення енергозабезпеченості на 1 кВт на 100 га угідь зумовить збільшення виробництва валової продукції на 0,185 грн., що свідчить про позитивний вплив технічного чинника та необхідність зростання потужностей енергетичних машин, що використовуються при виконанні агротехнічних робіт. Позитивний вплив збільшення питомої ваги інтенсивних культур у структурі посівної площі на результативні показники використання земельних ресурсів ще раз переконливо доводить, що інтенсивна зміна залучених виробничих ресурсів дає можливість отримати економічний ефект у вигляді додатково виробленої продукції.

На нашу думку, негативний вплив кількості внесення мінеральних добрив на 1 га посівної площі на результативний показник зумовлений недостатньою кількістю та незбалансованістю мінерального живлення сільськогосподарських культур.

Однією з причин зниження інтенсивності землеробства є поглиблення диспаритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію. Зі зростанням цін на промислові матеріальні ресурси і послуги підвищується собівартість засобів виробництва власного виготовлення (насіння, корми), що неминуче призводить до виникнення ефекту "відлуння" -- збільшення витрат у наступних виробничих циклах. Саме через прояв цього ефекту прямі додаткові витрати сільського господарства від підвищення цін на промислові ресурси і послуги зростають додатково до 20 % [1, с. 448].

Найбільші середньорічні темпи зростання цін на матеріально-технічні ресурси для сільськогосподарського виробництва спостерігаються по нафтопродуктах -- 21 -- 23 % та сільськогосподарській техніці: трактори -- 20,4 % щорічно, зернозбиральні комбайни -- 16,3 % (табл. 2).

Таблиця 3. Результати інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах України, 2010--2014 рр.

Джерело: розраховано автором за даними [11; 12].

Випередження темпів зростання індексів цін на промислову продукцію над темпами зростання цін на сільськогосподарську продукцію призводить до перерозподілу доходів на користь як промисловості, яка виробляє сировину для сільськогосподарського виробництва та засоби праці. При цьому сільськогосподарські товаровиробники втрачають можливості щодо простого та розширеного відтворення виробництва, знижується рівень інтенсивності та ефективності використання ресурсів підприємств.

Дослідження результатів інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах України показують, що валова продукція сільського господарства у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь за 2010 -- 2014 рр. збільшилася на 48,1 % і дорівнює 676 тис. грн., а прибутку сільського господарства -- у 2,6 рази до 162 тис. грн. При цьому продуктивність праці у сільськогосподарських підприємствах України за досліджуваний період збільшилася на 71,7 % і становить 227 тис. грн./особу (табл. 3).

У 2014 р. порівняно з 2010 р. рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства збільшився на 4,7 %, а порівняно з 2013 р. -- на 14,6 % і знаходився на рівні 25,8 %, що свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і використання земельних ресурсів зокрема. На сьогодні перспективними напрямами підвищення інтенсивності землеробства є біологізація землеробства, використання сучасних комбінованих агрегатів, геоінформаційних систем, що забезпечують підвищення врожайності та якості культур і дозволяють мінімізувати витрати.

Комплексні технології виробництва сільськогосподарської продукції, що одержали назву "точне землеробство" (Precision Farming), почали активно розвиватися за кордоном ще наприкінці 90-х років, і визнані світовою сільськогосподарською наукою як передові. За їх допомогою можливо забезпечити наявність своєчасної об'єктивної інформації, прийняття оперативних, обґрунтованих управлінських рішень й можливість реалізувати ці рішення на практиці.

Рішення цих трьох взаємозалежних задач можливо за рахунок застосування спеціалізованих технічних засобів і програмного забезпечення. Максимальна ефективність досягається в результаті побудови комплексу програмно-технічних засобів (КПТЗ), що включає наступні підсистеми:

1. Апаратні засоби для точного землеробства: системи паралельного водіння; пробовідбірники й грунтовий аналіз; системи диференційованого внесення; датчики врожаю.

2. Моніторинг сільськогосподарських угідь: моніторинг границь робочих ділянок полів; агрохімічний моніторинг полів; складання карт врожайності; аналіз умов місцевості.

3. Моніторинг використання техніки: автоматизований збір даних на основі GPS навігації; візуалізація переміщень техніки; оперативний облік сільськогосподарських робіт.

4. Технологічне планування й управління: техніко- економічне планування; оперативне планування; оперативний облік сільськогосподарської продукції.

5. Бюджетування й фінансовий облік: бюджетування й фінансовий облік; фінансовий аналіз; консолідація даних у МСФЗ.

6. Публікація й доступ до даних через Internet.

Для роботи за технологією точного землеробства необхідно провести внутрішньогосподарський землеустрій у підприємстві; відібрати сівозмінні площі для застосування систем точного землеробства, як ті, які найінтенсивніше використовуються; розбити поля на робочі ділянки -- ділянки правильної форми, однакового розміру, зручні для обробітку агрегатами, що мають власні номери і вважаються однорідними елементарними ділянками з просторовою прив'язкою до місцевості; відібрати грунтові проби з просторовою прив'язкою до місцевості; визначити вміст поживних елементів по кожній одиниці управління й розробити карту розподілу агрохімічних показників; обробити, проаналізувати за допомогою програмного забезпечення і скласти технологічну карту диференційованого внесення добрив.

ВИСНОВКИ