Аналіз та оцінка стану кризовості регіонів України за економічними параметрами

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 00593:332.14

Аналіз та оцінка стану кризовості регіонів України за економічними параметрами

Абрамова І.О. Луцький національний технічний університет

Анотація

Однією з найгостріших проблем, що обговорюється та досліджується вченими та практиками майже всіх кран світу, є економічні кризи, причини її виникнення, наслідки та механізми подолання. Сучасні кризові умови господарювання вимагають формування ефективних і дієвих механізмів, які б, базуючись на новітніх наукових досягненнях, дозволяли ефективно вирішувати актуальні проблеми подолання кризи з мінімальними негативними соціальними та економічними наслідками, а також сприяли попередженню їх повторного виникнення на мезорівні. У статті проведено аналіз та оцінку рівня кризовості регіонів України за період 2005-2012 роки за економічними параметрами. На основі аналізу проведено позиціонування регіонів за ознаками кризи за економічними параметрами та виокремлено регіони у некризовомі та передкризовому стані, стані помірної та глибокої кризи та стані банкрутства. Визначено основні причини виникнення криз у економіці регіону.

Ключові слова: криза, кризові явища, кризові процеси, регіон, економіка.

Вступ

Постановка проблеми. Протягом останніх років в Україні спостерігається різке посилення кризових явищ. Інфляційні процеси охопили всю систему кредитної, фінансової й банківської діяльності, знижується ділова активність, збільшується міграція робочої сили у країни близького та далекого зарубіжжя, зростає частка тіньової економіки. Ситуація значно погіршується розвитком конфліктних ситуацій серед населення в східних областях України, зовнішнім військовим вторгненням у нашу країну. Усі ці процеси перешкоджають виходу країни та її регіонів із кризового стану й роблять її ще більш затяжною та глибокою, створюють нестабільне економічне середовище, соціальну напругу.

Необхідні кардинальна структурна перебудова економіки регіонів держави, перерозподіл капіталів зі старих видів економічної діяльності в нові. Якщо криза вже існує, слід використовувати її як метод реформування структури економіки регіону. У протилежному випадку відбуватиметься подальше загострення суперечностей в усіх сферах суспільного життя. Глибина й характер розвитку кризи можуть поставити під загрозу саме існування соціально-економічної регіональної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто відзначити значні наукові здобутки щодо аналізу рівня кризовості та глибини кризових процесів у регіональній соціально-економічній системі, відображені в працях М.П. Бутка, З.В. Герасимчук, С.О. Маюренко, Т.В. Мірзадаєвої, С.В. Світличної, С.Т. Тодошева, В.П. Удовиченка, С.В. Газарян й ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте підвищення ефективності антикризового регіонального менеджменту вимагає проведення комплексної оцінки економіки регіону з метою виявлення проблемних позицій та застосування ефективних механізмів попередження кризи у регіонах у некризовому, її уникнення у регіонах у передкризовому стані та ліквідації кризи у регіонах у стані помірної та глибокої кризи та банкрутства.

Мета статті. Тому метою статті є проведення оцінки кризовості економічної сфери регіонів України задля дослідження глибини кризових явищ.

Виклад основного матеріалу

Основним показником, що характеризує економічний розвиток регіону, є валовий регіональний продукт. Аналізуючи величину виробництва валового регіонального продукту в розрахунку на душу населення в розрізі регіонів України, спостерігаємо зростання цього показника майже в сім разів відносно 1995 року та більше ніж у чотири рази - до 2000 року. Аналізуючи валовий регіональний продукт на душу населення, слід відзначити, що у 2012 році він найвищий у м. Києві (97 429 грн), Дніпропетровській (44 650 грн), Донецькій (38 907 грн), Полтавській (38 424 грн) і Харківській (29 972 грн) областях. Найнижче значення - у Волинській (19 249 грн), Житомирській (19 551 грн), Закарпатській (17 088 грн), Тернопільській (16 644 грн), Херсонській (17 910 грн) та Чернівецькій (14 529 грн) областях.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Динаміка темпів росту ВРП на душу населення у 2005--2012 роках Побудовано автором на основі [1-6]

економічний криза регіон банкрутство

Із рис. 1 очевидно, що найвищі темпи росту валового регіонального продукту спостерігаються у 2008 році, проте вже в наступному (2009) році вплив світової фінансово-економічної кризи відобразився на рівні ВРП на душу населення. У більшості регіонів у цей період темп зростання цього показника становить менше 100%. У 2012 році найвищі темпи зростання ВРП на душу населення простежуємо в м. Києві (122,2%), Івано-Франківській (120,6%), Львівській (119,02%), Закарпатській (118,22%), Київській (117,1%) Черкаській (166%) областях. Темпи росту ВРП характеризують регіон як територію, яка максимально використовує свій потенціал, нарощує виробничі можливості та здійснює ефективний регіональний менеджмент із задля забезпечення економічного зростання.

При цьому слід зазначити, що збільшуються міжрегіональні диспропорції у вироблені ВРП на душу населення: якщо у 2001 році різниця між крайніми значеннями в м. Києві (11 944 грн) і Чернівецькою областю (2015 грн) досягла рівня у 5,9 раза, то вже у 2009 році між тими самими регіонами зі значеннями 61 088 грн та 9383 грн різниця досягла 6,5 раза, у 2012 році - 6,7 раза, що свідчить про зростаючі диспропорції в економічному розвитку регіонів. Це обумовлено історичними особливостями розміщення продуктивних сил, використання потенційних можливостей, ефективністю ведення регіональної політики соціально-економічного розвитку регіону.

Оцінюючи зовнішньоекономічну діяльність, слід, передусім, проаналізувати обсяги експорту та імпорту товарів і послуг, коефіцієнт покриття експортом імпорту. Найбільший обсяг експорту простежуємо в таких регіонах держави, як Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська області й м. Київ (рис. 2).

Близько 70 % продукції металургійного комплексу цих регіонів держави спрямовано на експорт у Росію, що свідчить про значну відкритість їхньої економіки та залежність від іноземних ринків, що не завжди позитивно в соціально-економічному розвитку регіону. Експорт позитивно впливатиме на соціально-економічний розвиток регіону за умови активізації інвестиційних процесів і розвитку інтелектуально містких виробництв, зниження сировинно- та енергомісткості промисловості, упровадження енергоощадних технологічних процесів.

Стосовно значення коефіцієнта покриття експортом імпорту, то у всіх регіонах держави простежуємо тенденцію, при якій експорт перекриває імпорт, що свідчить про відносну залежність від коливань кон'юнктури світового ринку, експортоорієнтовану модель розвитку економіки регіону. Оцінка зовнішньоекономічної діяльності регіону вказує на те, що регіони здебільшого виступають у ролі постачальників ресурсів, а не продукції з високим рівнем ВДВ, реалізація якої могла б забезпечити надходження в місцевий та державний бюджети й, таким чином, сформувати високий рівень ВРП як результуючого показника соціально-економічного розвитку регіону та ефективності антикризового регіонального менеджменту.

Таблиця 1 Показники оцінки рівня кризовості регіонів України за економічними параметрами протягом 2005--2012 рр.

Систематизацію показників для оцінки рівня кризовості регіонів України за економічними параметрами протягом 2005-2012 років подано в табл. 1.

Розрахунок глибини кризовості регіонів України відображено у табл. 2.

На основі проведеного аналізу у таблиці 3 побудовано карту позиціонування регіонів за ознаками кризовості економічного розвитку, що дає змогу диференційовано підійти до обґрунтування стратегічних і тактичних заходів антикризового менеджменту соціально-економічного розвитку регіону. Побудована карта позиціонування регіонів за ознаками кризовості економічного розвитку дає підстави для висновку, що регіони України характеризуються системними економічними проблемами. Така ситуація зумовлює різного рівня глибину кризових процесів.

Аналіз засвідчив, що в 14 регіонах із 27 станом на 2012 рік простежено помірний рівень кризовості за економічними параметрами із високою загрозою переходу в глибоку кризу. Така ситуація вкрай негативною, оскільки свідчить про недостатність імплементації в регіональний менеджмент антикризових заходів превентивного характеру. Високий рівень кризовості за економічними параметрами зумовлений низьким рівнем інвестицій в основний капітал, що не дає змоги повноцінно розвивати матеріально-технічний потенціал регіону, забезпечити зростання його економіки. Чинниками вкладення інвестицій в основний капітал є економічні інтереси інвесторів, геополітичне розміщення регіону, період окупності інвестиційних ресурсів, інвестиційна привабливість регіону, що не завжди забезпечується й провокує кризові явища в його економічному розвитку.

Таблиця 2 Оцінка рівня кризовості регіонів України за економічними параметрами протягом 2005--2012 років, %

Таблиця 3 Позиціонування регіонів за ознаками кризовості економічного розвитку протягом 2005--2012 років

Серед регіонів України найбільше ознак економічної кризи спостерігається у Волинській області. Оцінка показала, що у Волинській області про кризові процеси свідчать показники, які характеризують низький рівень інноваційної активності промислових підприємств, значний обсяг трансфертів у структурі ВРП, низький рівень ВРП, низький рівень експорту, високий рівень імпорту та значна частка збиткових підприємств.

Така ситуація типова для більшості регіонів, які перебувають у зоні помірної кризи. Причинами кризових явищ економічного розвитку зазначених регіонів є техніко-технологічна відсталість основних промислових фондів, низький технологічний уклад економіки з низькою питомою вагою наукомісткої продукції, відсутність інноваційної активності, що обумовлюють високу сировинно- та енергоємність промисловості, фізичну й моральну застарілість обладнання та технологій, збитковість підприємств та низьку конкурентоспроможність продукції на світових ринках. Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Полтавська області та м. Київ протягом 2005-2012 років перебували в некризовій зоні за економічними параметрами. Проте в цих регіонах дуже низька частка інноваційної продукції в загальному обсязі промислової, високою є частка збиткових підприємств в економіці регіону, що створює передумови для їх переходу в передкризовий стан. Відповідно, для таких регіонів простежено серйозну загрозу виникнення та розвитку кризових явищ у разі продовження політики нехтування інноваціями, стимулювання експортної активності, відсутності заходів щодо оновлення техніко-технологічної бази.

Висновки

Отже, узагальнюючи проведений аналіз рівня кризовості за економічними параметрами, можна стверджувати, що причинами виникнення кризових явищ у більшості промислових регіонів Центральної й Східної України є такі:

- спад кон'юнктури в економіці регіонів у цілому;

- високі рівні корупції та тіньової економіки;

- зменшення купівельної спроможності населення регіону;

- слабка інженерно-технічна оснащеність регіонів, обумовлена високим рівнем зносу основних засобів і низьким рівнем інвестицій в основний капітал;

- низька інноваційна активність підприємств регіону;

- висока сировинно- та енергоємність виробництв, домінування галузей первинної переробки, особливо в експортоорієнтованих регіонах.

Для низки регіонів України (Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Черкаської областей), що потрапили в зону помірної кризи за економічними параметрами, основними причинами виникнення кризових явищ, окрім зазначених вище, є такі:

- віддаленість від економічних центрів і сировинних баз;

- відсутність розвиненої соціальної та виробничої інфраструктур, що робить регіон непривабливим для кваліфікованої робочої сили;

- історично сформовані умови функціонування, у результаті чого регіони й не потрапили до числа пріоритетних, що беруть участь у здійсненні великих соціально-економічних програм; низька ефективність капіталовкладень.

Список літератури

1. Регіони України 2006. Статистичний збірник : у 2-х ч. - Ч. І / за ред Осауленка О. Г. - К. : Держкомстат України, 2006. - 360 с.

2. Статистичний збірник «Регіони України». - 2008. У 2-х ч. - Ч. І. - Київ, Держкомстат Київ, Держкомстат України, 2008. - 347 с.

3. Статистичний збірник «Регіони України». - 2009. У 2-х ч. - Ч. ІІ. - Київ, Держкомстат України, 2009. - 823 с.

4. Регіони України 2009. Статистичний збірник : у 2-х ч. Ч. І / за ред Осауленка О. Г. - К. : Держкомстат України, 2010. - 369 с.

5. Статистичний щорічник України за 2011 рік / За ред. Осауленка О. Г. - К. : Державний комітет статистики України. - 2012. - 559 с.

6. Статистичний збірник «Регіони України 2012». - Ч. 1. / Державна служба статистики України. - Київ. - 2012. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru