Вплив факторів виробництва на вартість підприємств

як джерело формування сукупної вартості підприємств характеризується погіршенням своїх якісних та кількісних характеристик в окремих галузях. Чисельність зайнятих в промисловості за п'ять років зменшилася на 7,7%. Така тенденція може бути визнана нормальною за умови здійснення структурних перетворень економіки, тоді зниження чисельності зайнятих в промисловості компенсується розвитком сфери послуг та інших галузей.

Люди, які залишають промислові підприємства, тільки частково поповнюють сферу послуг, адже більшість переходять у сільське та лісове господарство на сезонні роботи (збільшення працівників протягом 2009-2013 років у даній галузі на 10,9%), а всі інші поповнюють категорію безробітних [9]. бізнес вартість управління

Таким чином трудовий потенціал використовується неповністю і характеризується такими загальними тенденціями: погіршенням кваліфікації працівників, збільшенням кількості незадоволених своїм статусом, зниженням реальних доходів робочої сили, правовим нігілізмом, зниженням рівня культури. Саме наведені фактори впливають на рівень використання праці та на її можливості забезпечувати зростання сукупної вартості підприємств.

Не менш важливим чинником формування вартості є капітал. У теорії використання капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Це визначається тим, що накопичені економічні блага, що представляють всі форми капіталу, задіяні або можуть бути задіяні насамперед у виробничому процесі. Використовуваний у процесі створення товарів і послуг капітал, поряд з іншими факторами виробництва, надає визначальний вплив на результати виробничої діяльності [4, с. 54].

Найбільш значимою для підприємств є вартість необоротних активів (основних фондів), яка за останні роки суттєво змінилась. Так, залишкова вартість основних засобів за період 2009-2013 років зросла на 95,1%, що свідчить про їх часткове оновлення (табл. 2) [9]. Але незважаючи на виявлені позитивні тенденції в оновленні та підвищенні ефективності використання основних засобів промисловості, їх стан за останні роки значно погіршився. Рівень зносу як у промисловості в цілому, так і окремих її секторах зростає, у той же час темпи оновлення не відповідають потребам у відтворенні зношених основних засобів промисловості. Підвищення залишкової вартості основних засобів також можна пояснити здійсненням щорічної переоцінки даних активів, а не їх фактичним оновленням.

Через значне зношення основних засобів посилюється технічна та технологічна відсталість промислових підприємств та, зокрема, продукції вітчизняного виробництва. За рівнем якості, надійності, довговічності та ефективності західних компаній значно перевершують українські. Збільшення критичного рівня зношеності основних виробничих засобів базових підприємств фондозабезпечуючих галузей економіки негативно вплинуло на конкурентоспроможність, якість та собівартість продукції всіх промислових підприємств країни. Таким чином, сукупна спрацьованість призводить до зменшення вартості діючого підприємства, а балансова вартість хоч і збільшується протягом 2009-2013 років за рахунок оновлень та проведення ремонтів, але вона все одно не відповідає сучасним вимогам розвитку [1, 14].

Щодо нематеріальних активів, як елементу капіталу, то найістотніший вплив на вартість підприємств справляють об'єкти інтелектуальної власності. Саме вони визначають майбутню конкурентоспроможність [6, с. 118]. Але можливості їх створення погіршуються, що передусім пов'язано з низьким рівнем фінансування і недофінансуванням науки. Затверджуючи бюджети на відповідні роки урядовці стверджують: «ситуація з державним бюджетом важка. Навіть соціально захищені статті збільшуються лише відповідно до рівня інфляції. Уряд не бачить інших шляхів виходу з кризи, як затягнути паски і не фінансувати науку». Тобто на сьогоднішній день в Україні, всупереч офіційно заявленій державній ідеології, наука не відноситься до «однієї з найважливіших стратегічних складових соціально-економічного розвитку країни та інноваційної діяльності». Нинішні пріоритети державної політики інші. Ймовірно, саме вони «повинні стати надійним фундаментом економічного зростання нашої держави [7, с. 81].

У даний час головним діючим нематеріальним активом є право користування природними ресурсами. Проте воно створює вартість лише для підприємств добувної промисловості, орієнтованих на експорт. У цілому ж нематеріальні активи будьякої помітної ролі у формуванні сукупної вартості підприємств не відіграють, так як використовуються нераціонально і неефективно.

Земля як фактор створення вартості є одним із найважливіших елементів виробництва. Для більшості українських промислових підприємств не існує проблеми нестачі територій. Але щодо того, який вплив справляє земля на сукупну вартість, відповісти важко. Адже визнані і використовувані методики грошової оцінки земельних ділянок не дають змоги з'ясувати наскільки дана оцінка відповідає ринковій ціні [3, с. 190].

Щодо визначення підприємництва як фактора формування сукупної вартості підприємств, то це здатність людей до організації виробничої, торговельної, комерційної та іншої ділової, економічної діяльності, яка буде підвищувати показники ефективності та результативності бізнесу. Це особливий економічний фактор, який забезпечує комбіноване поєднання всіх інших ресурсів у єдину систему в процесі виробництва товарів та послуг. Саме від прийнятих рішень та розроблених заходів, здатності активно діяти на власний страх та ризик власників, менеджерів, працівників буде залежати розмір отриманого прибутку та понесених витрат, а, отже, і вартість створених продуктів та компанії [3, с. 192].

Використання інформації як фактора створення вартості дозволяє заощаджувати більшість ресурсів інвесторів, вчасно володіти необхідними даними та ефективно здійснювати діяльність. Подальший прогрес суспільства значною мірою пов'язаний сьогодні з удосконалюванням інформаційної інфраструктури, ефективністю формування, розміщення і використання інформаційних ресурсів і продуктів.

Основними проблемами досліджень у сфері інформаційних ресурсів суспільства є: проблема розкриття сутності інформаційного ресурсу як фактора виробництва, форми подання знань, визначення і дослідження закономірностей формування, перетворення і поширення різних видів інформаційних ресурсів у суспільстві [5, с. 86].

Використання факторів виробництва як ресурсів необхідних для створення товарів та послуг створюють похідні чинники формування вартості підприємства. До них належать: показники, що характеризують вартісні обсяги продукції, оборотні кошти, амортизація, прибуток, інвестиції та заборгованість.

Аналізуючи показники вартісних обсягів продукції, слід враховувати, що статистика відображає лише стан легального сектора, не беручи до уваги обсяг тіньової економіки, розмір якої, за деякими оцінками, становить 40-60% ВВП . Здавалося б, що такий істотний обсяг має свідчити про наявність відповідної за величиною вартості підприємств, проте це не зовсім так. По-перше, як справедливо зазначають вітчизняні дослідники, суб'єкти тіньової економіки використовують державні кошти, перекладаючи весь тягар економіки на населення та інші підприємства; по-друге, економічні інтереси тіньового сектора зосереджені насамперед у сфері обігу, а не виробництва; по-третє, створювана вартість вилучається з національної економіки (за деякими оцінками, з України щороку вивозиться не менше 5 млрд. дол. [8, с. 139]. Таким чином, тіньова економіка, якщо й збільшує вартість підприємств, то дуже незначною мірою; діяльність цього сектора економіки спрямована не на створення, а на перерозподіл вартості підприємств.

Висновки і пропозиції. Фактори виробництва відіграють важливу роль у виробничому процесі та формуванні вартості підприємств. Зазвичай вони ототожнюються з передовими виробничими технологіями, сучасним маркетингом, прогресивними методами організації діяльності та управління, що забезпечують зростання вартості. Дослідження того чи відіграють позитивну роль дані показники у формуванні вартості національних підприємств показало, що в Україні неефективно здійснюється управління ними.

Щоб підвищити вартість на основі раціонального використання факторів виробництва потрібно: визначити роль кожного із них для окремих галузей, підприємств; вдосконалювати технології та запроваджувати інновації; розширювати інформаційне забезпечення підприємств; вдосконалювати систему передачі інформаційних потоків; впроваджувати новітні концепції та механізми управління вартістю.

Задля забезпечення подальшого зростання вартості підприємств необхідно запроваджувати вартісно-орієнтовані методологічні принципи управління підприємствами на рівні національної економіки, вирішувати на цій основі проблеми капіталізації як цільового критерію управління активами підприємства; здійснювати безперервну реорганізацію суб'єктів господарювання, спрямовану на досягнення, в першу чергу, позитивної динаміки зростання вартості акціонерних товариств, що обумовлює його довгострокове функціонування.

Список літератури

Размещено на Allbest.ru