Прискорення соціально-економічного розвитку суспільства: економіко-політичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прискорення соціально-економічного розвитку суспільства: економіко-політичні аспекти

У статті проаналізовано ключові аспекти та чинники соціально-економічного розвитку суспільства. З'ясовано сутність поняття «економічний розвиток». Визначено найважливіші складові нової якості зростання. Розглянуто елементи національної інноваційної системи України та державної політики в галузі соціального захисту населення. Надано рекомендації щодо реалізації намічених реформ.

Ключові слова: суспільство, розвиток, економіка, соціальна політика, державне регулювання, інновації, людський розвиток.

АННОТАЦИЯ

В статье проанализированы ключевые аспекты и факторы социально-экономического развития общества. Выяснено сущность понятия «экономическое развитие». Определены важнейшие составляющие нового качества роста. Рассмотрены элементы национальной инновационной системы Украины и государственной политики в области социальной защиты населения. Даны рекомендации по реализации намеченных реформ.

Ключевые слова: общество, развитие, экономика, социальная политика, государственное регулирование, инновации, развитие общества.

ANNOTATION

The article analyses key aspects and factors of socio-economic development of society. There is defined the essence of a concept «economic development». Determined the most important components of a new quality of growth. Considered the elements of the national innovative system of Ukraine and state policy in the field of social protection of the population. Recommendations on the realization of planned reform.

Keywords: society, development, economy, social policy, public regulation, innovation, human development.

Постановка проблеми. Стабільний економічний розвиток країни неможливий без формування соціально благополучного суспільства. Поєднання проблем розвитку ринкових відносин із посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності й після її завершення. Саме інтелектуальний капітал нації дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високо-технологічних компаній і формуванні високого рівня конкурентоспроможності.

Перехід економіки в новий якісний стан -- процес складний і суперечливий. Щоб його здійснити, потрібні потужні реформи, здатні подолати інерцію сформованого типу розвитку, усунути чинники які його гальмують. На жаль,зараз ми знаходимось у смузі соціально-економічної кризи. І самі його умови вимагають від нас розуму, зваженого підходу до всіх проблем, врахування світового досвіду. Економічна наука повинна допомогти господарській практиці досягти тих цілей, які поставлені реформами. Як зазначив Дж. Кейнс: «...Економічна наука не дає готових рекомендацій, які безпосередньо використовуються в господарській політиці. Вона, скоріше, постає як метод, аніж як учення, як інтелектуальний інструмент, техніка мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, робити правильні висновки.». Саме економіка повинна формувати політику, а не навпаки.

Початкове і визначальне значення для наукового розуміння і практичної оцінки того, що відбувається нині в нашому суспільстві має концепція прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі дослідження було узагальнено розробки таких видатних учених: Л. Безчасного, А. Гальчинського, В. Геєця, Л. Бальцеровича, Г. Мюрдаля, А. Кругера, Г. Кларке, Е. Лібанової, Д. Лук'яненко, Р. Нурєєва, М. Хвесика та інших.

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Слід зазначити, що практичні та теоретичні аспекти державного регулювання соціально-економічного розвитку суспільства в межах нових реформ досліджені недостатньо.

Метою статті є визначення цілей та критеріїв соціально-економічного розвитку суспільства. Зроблена спроба висвітлити деякі питання, що зачіпають політико-економічні риси концепції прискорення в їх нерозривній єдності: мета прискорення, його джерела, шляхи і засоби.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перехід національного господарства України на модель сталого розвитку значною мірою залежить від наявного потенціалу розширеного відтворення ресурсної бази соціально-економічного піднесення на новій інституціональній і технологічній основі. Досвід передових країн та наслідки структурної і системної перебудови більшості сегментів національного господарства свідчать, що реальні зрушення в напрямі формування передумов сталого розвитку як держави загалом, так і окремих регіонів можливі лише за умови нарощення не лише виробничого, а й природно-ресурсного, демографічного, науково-технічного, рекреаційного, інформаційного та соціально-культурного потенціалу. Тобто йдеться про всі складові соціально-економічного потенціалу, а також людський фактор та інституціональні зміни в системі економічних відносин під час вибору пріоритетів переходу національного та регіональних господарських комплексів на модель сталого розвитку [3, с. 7].

Поняття «економічний розвиток» можна розкрити, з одного боку, за допомогою висвітлення різних аспектів власне цього процесу, з іншого -- на основі порівняння економічного розвитку з такими близькими категоріями, як прогрес, еволюція, модернізація, зростання тощо. Загалом економічний розвиток суспільства прийнято узагальнювати в понятті «економічне зростання». Аналіз економічного зростання становить основну проблему оцінки ефективності будь-якої системи господарювання. Темпи і рівень економічного зростання свідчать про можливості суспільства з освоєння досягнень науково-технічного прогресу, використання господарського потенціалу.

Які ж найважливіші складові нової якості зростання? По-перше, переорієнтація в джерелах зростання виробництва з переважно екстенсивних на інтенсивні; по-друге, максимальний напір на науково-технічний прогрес, його невичерпні можливості перебудови виробництва і ресурсозбереження; по-третє, досягнення радикального перелому в технічних, споживчих і економічних характеристиках продукції; по-четверте, активізація людського фактора, як потужного джерела економічного зростання; по-п'яте, основним суб'єктом економіки зробити підприємство, виробника матеріальних цінностей. Потрібно ще налагодити його нормальне функціонування. Ось тут багато що залежить від правильно проведеної податкової, цінової політики, яка утворює систему стимулювання виробництва. Для початку варто було б зменшити податковий тиск на виробника, інакше в нього не буде прагнення до зростання ефективності виробництва.

Безумовно, всі названі складові внутрішньо взаємопов'язані. І лише комплексне перетворення як джерел самого зростання, так і якості і структури виробництва, підключення таких потужних двигунів сучасного прогресу, як наука і людський фактор, здатні створити щось нове, якість зростання, яке додасть процесу прискорення стійкий і зростаючий характер.

Центральним моментом будь-якої програми економічного оздоровлення є зміцнення довіри з боку населення, підприємств і організацій. Новаторський характер і величезна мобілізуюча сила концепції прискорення полягають у тому, що вона містить чітку програму практичних дій із метою досягнення нового стану.

У провідних індустріальних країнах генетичне коріння формування науково-технічної та інноваційної політики лежало саме в соціальних проблемах. Впровадження науково-технічних досягнень за наявності раціональної політики дає змогу підтримувати рівень життя основної маси населення над межею, критично небезпечною для соціальної стабільності; забезпечувати соціальну впевненість завдяки постійному розширенню спектра споживаних матеріальних благ і послуг; розвивати інтелектуальний потенціал особистості й суспільства; охороняти соціум від деградації.

За дослідженнями закордонних учених до технологічного ядра входить Японія, США, Канада, Південна Корея, Австралія. Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах має такі риси: горизонтальна інтеграція НДДКР, проектування і навчання, створення обчислювальних мереж, проведення спільних досліджень, державна підтримка нових технологій. Лідери передових країн виразно відчули, що знання, інтелектуальний ресурс держави стає вирішальним фактором розвитку не колись у далекому майбутньому, а вже сьогодні.

Отже, сучасна економіка західних країн -- це високоорганізована, інноваційно-підприємницька економіка, в якій відбитий багатовіковий досвід ринкової свободи, конкуренції і демократичного порядку. У ній гідне місце приділяють державному впливу. Без ефективної держави сталий розвиток, економічний і соціальний -- неможливий.

До національної інноваційної системи України належать такі елементи. По-перше, це комплекс інститутів, які беруть участь у виробництві, передачі і використанні знань: фірми та створені ними мережі; наукова система; дослідницькі установи; елементи економічної інфраструктури. По-друге, це решта елементів, які впливають на інноваційний процес: контекст, що створюється макроекономічною політикою та іншими формами державного регулювання; система освіти та професійної підготовки; особливості товарних ринків; особливості ринку праці; система фінансування інновацій; комунікації.

Технологічний розвиток є результатом складного комплексу взаємозв'язків між учасниками системи -- підприємствами, університетами та державними науковими установами [1, с. 72].

Ефективність інноваційних процесів значною мірою визначається тим, яким чином всі його суб'єкти взаємодіють між собою в єдиній інноваційній системі [4, с. 14]. Перше -- систему науково-дослідних інститутів та університетів (що перетворюють знання в прикладні розробки і технології).

Друге -- підприємства реального сектора (які формують попит на інновації і технології та створюють конкурентоспроможну продукцію).

Третє -- уряд, який формує політику у сфері науки і технологій, створює підприємницьке середовище для конкуренції й інновацій (забезпечує оптимальне поєднання людських, фінансових ресурсів та знань для їх продуктивного використання).

Четверте -- сукупність фінансових інститутів і механізмів для фінансування бізнес-проектів на всіх етапах їхньої реалізації від ідеї до впровадження [4, с. 15].

Загалом соціально-економічний розвиток містить такі аспекти:

— зростання виробництва і доходів;

— зміни в інституційній, соціальній і адміністративній структурах суспільства; -- зміни в суспільній свідомості;

— зміни в традиціях і звичках [2].

Чинники, пов'язані з вирішенням соціальних проблем: