Аграрна євроінтеграція та її влив на економічний і соціальний розвиток міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

АГРАРНА ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ ТА ЇЇ ВЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МІСТА

Чевганова В.Я.

кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки підприємства та управління персоналом Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

кандидат економічних наук, старший викладач кафедри економіки підприємства та управління персоналом Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

У статті досліджено вплив специфіки функціонування агарного сектору на інтегрований розвиток міста. Охарактеризовано основні аспекти інтеграції аграрного сектору України в Європейське економічне співтовариство. Запропоновано напрями забезпечення інтегрального розвитку міста за рахунок сполучення аграрного потенціалу регіону і промислового потенціалу міста.

Ключові слова: інтегрований розвиток, економіка міста, соціальна сфера, аграрна євроінтеграція, сільське господарство, стратегічні пріоритети.

В статье исследовано влияние специфики функционирования аграрного сектора на интегрированное развитие города. Охарактеризованы основные аспекты интеграции аграрного сектора Украины в Европейское экономическое сообщество. Предложены пути обеспечения интегрального развития города за счет сочетания аграрного потенциала региона и промышленного потенциала города.

Ключевые слова: интегрированное развитие, экономика города, социальная сфера, аграрная евроинтеграция, сельское хозяйство, стратегические приоритеты.

This article investigate the influence of specifics of unctioning of the agrarian sector on the integrated development of the city. The main aspects of integrating the agrarian sector of Ukraine are described according to the European Economic Community. It proposed the directions of providing integral development of the city through the combination of agrarian potential of the region and industrial potential of the city.

Keywords: integrated development, city economy, social sphere, agricultural European integration, agriculture, strategic priorities.

Постановка проблеми. Ефективний економічний і соціальний розвиток в Україні залежить від механізму взаємодії економіки, суспільства та влади. Розроблення і впровадження такого збалансованого гармонійного механізму зумовлює концепція сталого розвитку територій, у складі якої відправною точкою є саме інтегрований розвиток міста. Формування цілісної стратегії розвитку міста буде неможливим без урахування істотних чинників еконо- міко-географічного й адміністративно-територіального характеру. Одним із таких чинників

є функціонування сільського господарства, від чого залежать міжсекторальні економічні зв'язки, рівень добробуту та соціальна безпека і міст, і регіонів у цілому, тому роль сільського господарства в економіці України та її окремих регіонів, невизначеність стосовно перспектив і загроз євроінтеграційних процесів для аграрного сектору зумовлюють необхідність їх урахування в стратегіях економічного і соціального розвитку міста.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тенденції та специфіка розвитку міських поселень ґрунтовно розглянуті у працях М.П. Петренка [4], І.М. Прибиткової [5], К. Мезенцева [6], В.В. Томаревої-Патлахової [20]. Питанням функціонування аграрного сектору економіки в умовах євроінтеграції присвячено праці багатьох дослідників, зокрема Т.В. Гоголь [9], Ю. Малька [10], Л.М. Бойко [11], З.В. Священка [12].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Створення ефективного механізму інтегрованого розвитку міста або іншої адміністративно-територіальної одиниці потребує виявлення конкретних потенційних «точок зростання» з урахуванням багатоаспек- тної специфіки такої одиниці. Економічний складник інтегрованого розвитку міста не може не спиратися на перебіг економічних процесів у сільській місцевості. Це набуває особливої актуальності для міст, промисловість яких зорієнтована на обслуговування аграрного виробництва та переробку продукції сільського господарства.

Мета статті полягає у визначенні особливостей функціонування аграрного сектору на тлі євроінтеграційних процесів, виявленні потенційного впливу цих особливостей на економічний і соціальний розвиток міста та запропонуванні заходів щодо усунення потенційних дисбалансів інтегрованого розвитку міста.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні положення концепції інтегрованого

розвитку міста закріплені у Лейпцизькій хартії, де визначено головні цілі і завдання щодо економічного, соціального, культурного, екологічного і просторового складників. Незважаючи на деталізацію на міських проблемах, у Хартії наголошується на необхідності стратегічної координації дій на всіх рівнях адміністративно-територіальної ієрархії -- місцевому, регіональному, національному та загальноєвропейському. Саме така координація забезпечує злагоджену взаємодію між бізнесом, владою та суспільством і створює підґрунтя стійкого розвитку [1]. Так, станом на 2015 р. за показником індексу сталого розвитку (ІСР) Україна займала 132-е місце із 137 країн. При цьому значення ІСР становило 0,371, що майже у 2,5 рази менше ніж у таких країн, як Литва, Словаччина та Польща [2]. Фахівці Національного інституту стратегічних досліджень зазначають про необхідність упровадження комплексних заходів щодо забезпечення сталого розвитку міст, подолання територіальної диференціації сталого розвитку регіонів України [3]. Такі пропозиції ґрунтуються на досвіді розвинених країн і спрямовані на створення єдиної програмно-нормативної бази, залучення європейських практик інтегрованого розвитку міста, поглиблення співпраці із закордонними установами та організаціями, вдосконалення процесів розроблення генеральних планів, поширення громадської експертизи та державно-приватного партнерства, екологізацію міського середовища тощо. Проте, на нашу думку, ключовим орієнтиром сталого розвитку є формування і реалізація саме економічного потенціалу міста як вихідного базису економічного і соціального розвитку. При цьому економічний потенціал міста не може бути обмежений адміністративними та просторовими рамками.

Роль економічного базису міського розвитку відображено у дослідженні М.П. Петренка. Автор цілком слушно зазначає, що управління розвитком міста має координуватися з практичними потенціальними можливостями. Так, у порівнянні взаємозв'язку процесів урбанізації із формуванням відповідного економічного і соціального простору можна виділити такі домінанти «тяжіння» [4]:

— фінансова -- місто як об'єкт інвестиційної активності;

— трудова -- місто як джерело робочої сили/ об'єкт працевлаштування;

— інфраструктурна -- місто як вузловий інформаційно-обслуговуючий центр функціонування економіки;

— інноваційна -- місто як об'єкт створення знань і технологій;

— споживацька -- місто як об'єкт сервісу і задоволення потреб;

— креативна -- місто як об'єкт комерціалізації індивідуальності і творчості.

Розвиток міста, його економічне і соціальне зростання залежать від внутрішньорегіональних і трансрегіональних взаємозв'язків, які здатні спричинити двоїстий вплив. З одного боку, ці взаємозв'язки визначають місце в територіальному поділі праці, обґрунтовують продуктивний базис та формують конкурентні переваги міста. З іншого -- неврахування таких взаємозв'язків, а тим більше їх ігнорування призводять до неефективності та дисбалансу розвитку в економічному і соціальному середовищі міста.

І.М. Прибиткової. Зокрема, автор указує на зсув акцентів у процесах урбанізації -- від збільшення міського населення, його концентрації і розширення міст до переформатування ролі міст у суспільстві та проникнення міських відносин у сільську місцевість. На думку автора, на процеси урбанізації здійснює вплив трансформація сільського населення: формуються інтегровані сільсько-міські розселенські структури, змінюється соціально-професійна структура населення, відбувається зростання різних видів мобільності населення [5, с. 351]. Аналогічної думки дотримується і К. Мезенцев. Він уважає, що ключовими чинниками міського розвитку є демографічні зміни та вплив економічного середовища. Автор виокремив шість типів міграційної моделі для регіонів України [6, с. 34]:

— столичного урбанізованого регіону з найвищим рівнем постіндустріальних трансформацій та найвищим рівнем життя населення (Київський регіон);

— урбанізованого регіону з високим рівнем постіндустріальних трансформацій (Харківський регіон);

— індустріального урбанізованого регіону з високим рівнем добробуту населення та низьким рівнем безробіття (Дніпропетровський регіон);

— старопромислового урбанізованого регіону (Донецький регіон);

— приморського портово-промислового та туристично-рекреаційного урбанізованого регіону з високим рівнем добробуту населення (Одеський регіон);

— індустріального та туристично-рекреаційного урбанізованого регіону (Львівський регіон).

Разом із тим до найбільш уразливих міст щодо розвитку автор відносить моноспеціалізо- вані та периферійні міста, зокрема зі зменшенням промислового виробництва. Відповідно для міст, економіка яких зорієнтована на сільське господарство, наслідки диспропорцій в аграрному секторі можуть викликати деструктивні зрушення у функціонуванні міської економіки, створити небажані міграційні припливи, погіршити стан соціальної безпеки, а також спричинити перерозподіл державних видатків. Нестійке балансування сільського господарства, притаманність аграрному сектору значної кількості ризиків і загроз здатні перетворити його з джерела створення добробуту і сфери реалізації промислово-економічного потенціалу міста на суттєвий важіль гальмування інтегрованого розвитку.

Стабільне й ефективне функціонування сільського господарства має вагоме значення для процесу суспільного виробництва в Україні. Частка агровиробництва (разом із рибальством і лісництвом) за період 2010--2015 рр. у ВВП України збільшилася майже вдвічі -- з 8,4% до 14%. Частка зайнятих в аграрному секторі за той самий період стабільно становила 8--8,3% від загальної чисельності зайнятих в економіці України. При цьому на тлі зменшення чисельності населення України скорочується частка сільського населення -- з 31,7% до 31,1% за 2010--2015 рр. [7]. Сільське господарство України має істотний природничо-виробничий потенціал, про що неодноразово зазначається у численних публікаціях та інформаційних джерелах, але, на нашу думку, сьогодні ще не можна однозначно стверджувати про високу привабливість сільського господарства у цілому. Так, якщо частка капітальних інвестицій у сільське господарство за 2010--2015 рр. зросла з 6,0% до 10,7%, то зменшилося абсолютне значення прямих іноземних інвестицій, а їхня частка за 2010--2015 рр. -- з 1,7% до 1,2%. Також викликають інтерес розбіжності у рентабельності агровиробництва, розподілі виробників за видами агровиробництв (про це буде зазначено далі). Сьогодні цілком закономірним постає питання: що дасть євроінтеграція для аграріїв і для сільського населення у цілому, а також які це матиме наслідки для регіону і міст зокрема?

Глава 17 Розділу V Угоди про асоціацію [8] передбачає комплекс заходів щодо взаємного співробітництва, поліпшення технологічної і якісної складової агровиробництва та впровадження європейських політики-регулятив- них практик. Відповідно, національна аграрна політика має будуватися на принципах CAP (Common Agricultural Policy), яка функціонує на таких базових принципах: вільної торгівлі, єдиних цін, пріоритетності агропродукції Євро- союзу, спільної фінансової відповідальності [9]. Протягом декількох десятків років здійснення спільної політики (з початку 60-х років ХХ ст.) вона зазнавала суттєвих трансформацій і вдосконалень. Ключовим моментом правомірно вважати 1990-ті роки, коли почалося зміщення головних аспектів спільної сільськогосподарської політики [10]:

— перехід від цінової підтримки до адресних виплат агровиробникам;

— зростання вимог до стандартів якості агропродукції;

— посилення екологічних обмежень і стандартів;

— акцентування уваги до комплексного розвитку сільської місцевості.

Разом із тим деякі дослідники вважають, що запровадження європейської практики в