Реалізація права громадян на одержання винагороди за працю

Щодо організації оплати праці, то форми і системи її оплати, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

На підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку та отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 Закону «Про оплату праці», але в межах визначених для них в установленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. При укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими проводяться відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території держави. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Але заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевершує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України [10].

При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці:

- загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

- розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

- сума заробітної плати, що належить до виплати.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Особливо хотілося б звернути увагу на питання форми виплати заробітної плати в натурі. Цей інтерес обумовлений тим, що є галузі господарювання, де ця форма заробітної плати має широке застосування. Тому, по-перше, конвенція МОП №95 і національне законодавство передбачають лише часткову виплату заробітної плати в натурі [29]. Чинне законодавство України передбачає частку у розмірі, що не перевищує 30% [10]. По-друге, законодавство про працю та колективні договори мають дозволяти часткову виплату заробітної плати в натурі у тих галузях промисловості чи професіях, де цю форму виплати прийнято в звичайній практиці або вона бажана, зважаючи на галузь промисловості чи професію, про які йде мова. Виплата заробітної плати у вигляді спиртних чи наркотичних засобів у жодному разі не допускається.

У тих випадках, коли дозволено часткову виплату заробітної плати в натурі, вживаються відповідні заходи для того, щоб:

- видача натури призначалася для особистого користування працівника та його сім'ї і відповідала їхнім інтересам;

- видача здійснювалася за справедливою і розумною ціною.

Зазвичай, держави, де суспільна організація праці багато років побудована на найманій праці, знайшли як відповідні способи, методики розподілу результатів праці, а так і визначення системи та розміру заробітної плати працівників. Так, наприклад, завдяки конституційному принципу соціальної держави, який закріплений ст. 20 Конституції Федеративної Республіки Німеччини від 23 травня 1949 р. [32, с. 181-233], чинне законодавство про працю надає повну автономію роботодавцям і найманим працівникам через колективно-договірне регулювання визначати систему та розмір заробітної плати. Держава залишила за собою здійснення контролю за додержанням сторонами соціального партнерства саме принципу соціальної держави.

За суб'єктами трудових правовідносин закріплені всі можливості для створення економічної мотивації для підвищення продуктивності і якості праці. Але при цьому вони мають обов'язково дотримуватися принципу соціальної держави, бо умовою функціонування тарифної автономії, яку держава надала роботодавцям і працівникам, - є благо суспільства і кожного громадянина держави. Крім того, держава законодавчо передбачила судовий нагляд за дотриманням принципу соціальної справедливості.

У країнах Заходу є й інші системи визначення рівня заробітної плати. Так, ще з кінця ХХ століття у промисловості Швеції широкого розповсюдження набула система солідарної оплати праці. Її суть полягає в тому, що як роботодавці, так і працівники беруть участь у постійному оновленні засобів виробництва із урахуванням останніх досягнень науки і техніки. Ця мета находить правове відображення у колективному договорі: за погодженням трудового колективу втілюється принцип рівної оплати за рівну працю працівникам різних підприємств, які мають однакову кваліфікацію і виконують аналогічну роботу. Вони отримують однакову заробітну плату незалежно від результатів господарської діяльності підприємства. Розмір її у межах галузі визначається на рівні підприємства із середньою рентабельністю, на яких забезпечується нормальна норма прибутку, що і дозволяє підтримувати необхідну конкурентоспроможність.

Принцип солідарної заробітної плати підтримується державою, оскільки він сприяє процесу ліквідації низькорентабельних підприємств, і, таким чином, стимулює позитивні структурні зміни в економіці держави. Крім того, така система оплати праці добре впливає на структуру прибутку (прибутковість) і витрати високорентабельних підприємств, сприяючи тим самим розвитку не тільки підприємств, а й науки за рахунок використання надприбутку не на заробітну плату, а на технічне переоснащення виробництва і наукові дослідження [33, с. 104-106].

Дуже доречна з цього приводу думка видатного вченого О.І. Процевського: «Пункт 19 ст. 2 проекту Трудового кодексу України визначає бідність серед працюючих як загрозу індивідуальних свобод, загального добробуту і розвитку суспільства. Дуже гарне побажання, але йог треба адресувати не в якості основного принципу правового регулювання трудових відносин, а державі в якості обов'язку. У п. 20 ст. 2 сформульований дуже важливий та об'єктивно необхідний принцип правового регулювання трудових відносин: «соціальної справедливості, в тому числі справедливого, неупередженого розподілу результатів праці, як основи соціального миру». Але цей принцип є лише гарне побажання [34, с. 12-13].

На жаль, в Україні ще не склалася власна економічно обґрунтована система розподілу результатів праці. Законодавчо встановленого колективно-договірного регулювання оплати праці поки що недостатньо для втілення справедливої - рівної заробітної плати за рівну працю. Найголовніше завдання, яке повинно постати сьогодні перед законодавцем: гідна праця - гідна оплата.

Література

1. Дюркгейм Э. Определение общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм. - М.: Наука, 1991. - 244 с.

2. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. - М.: Соцэкгиз, 1962. - 654 с.

3. Рикардо Д. Начало политической экономики и податного обложения / Д. Рикардо. - М., 1935. - 517 с.

4. Маркс К. Капитал: Критика политической экономики: соч. в. 23 т. Т 1. Кн. 1 / К. Маркс, Ф. Энгельс. - М.: Политиздат, 1998. - 464 с.;

5. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. - М. : Госполитиздат, 1961. - 600 с.;

6. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці / В.Д. Якубенко. - К.: Вид-во КНЕУ, 2004. - 252 с.

7. Мировая экономическая мысль сквозь призму веков; под ред. Г.Г. Фетисова, А.Г. Худокормова. - М.: Изд-во МГУ. - Т. 5. - 1995. - 360 с.;

8. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика : могографія / К.Ю. Зайцев. - К.: КНУ, 2002. - 188 с.

9. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання; 2-ге вид., без змін: монографія / М. Колот. - Л.: КНЕУ, 2008. - 230 с.;

10. Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 17. - Ст. 121.

11. Пашерстник А.Е. Правовые вопросы вознаграждения за труд рабочих и служащих / А.Е. Пашерстник. - М., Л.: Изд-во АН СССР, 1949. - 352 с.

12. Александров Н.Г Трудовое правоотношение / Н.Г Александров. - М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. - 336 с.

13. Зайкин А.Д. Правовые вопросы организации оплаты труда рабочих / А.Д. Зайкин. - М.: Юрид. лит, 1967. - 208 с.

14. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование / Р.З. Лившиц. - М.: Наука, 1972. - 271 с.

15. Каринский С.С. Оплата труда в промышленности: правовые вопросы / С.С. Каринский. - М.: Юрид. лит., 1971. - 200 с.

16. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручник / В.І. Прокопенко. - Х.: Консум, 2002 - 528 с.

17. Прилипко С.М. Трудове право України: підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. - Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. - 520 с.

18. Смирнов О.В. Трудовое право: учебн. / О.В. Смирнов. - М.: ТК «Велби», изд-во Проспект, 2004. - 528 с.

19. Скобелкин В.Н. Трудовое процедурно-процессуальное право / В.Н. Скобелкин. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. - 504 с.

20. Трудовое право России: учебник; под ред. Ю.П. Орловского. - М.: Контракт, Инфра, 2008. - 608 с.

21. Милкович Дж.Т Система вознаграждений и методы стимулирования персонала / Дж.Т. Милкович, Дж.М. Ньюман; пер. с англ. - М.: Вершина, 2005. - 240 с.

22. Соломанидина ТО. Мотивация трудовой деятельности персонала: учебн. пособ.; 2-е изд., перераб. и доп. / ТО. Соломанидин. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2009. - 320 с.

23. Алиев И.М. Политика доходов и заработной платы: учебник / И.М. Алиев, Н.А. Грелов. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008. - 260 с.; 24. Новак І. Соціальний пакет як механізм удосконалення оплати праці / І. Новак // Україна: аспекти праці. - 2008. - № 2. - С. 7

24. Беляев А.Н. Современные формы и системы оплаты труда / А.Н. Беляев // Дело и Сервис. - 2009. - С. 140-149

25. Офіційний вісник України. - 2010. - № 55 - Ст. 1840; 27. Акопова Е.Н. Договоры о труде / Е.М. Акопова, С.Н. Еремина. - Ростов н./Д., 1995. - 317 с.

26. Права людини. Міжнародні договори України. Декларації, документи. Переднє слово Президента України Л. Кравчука. - К.: Наукова думка, 1992. - 199 с.

27. Міжнародна організація праці. Конвенції та Рекомендації, ухвалені МОП 1965-1999 рр.: у 2 т. // Міжнародне бюро праці. - 2004. - С. 120-130

28. Гегель ГВ.Ф. Сочинения Т 4: Феноменология духа / ГВ.Ф. Гегель. - М.: Соцэкгиз, 1959. - 440 с.

29. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №36. - Ст. 361

30. Конституции государств Европейского Союза. - М.: Норма-Инфа, 1999. - 802 с

31. Петров В. Как регулируют заработную плату в Швеции / Петров // Социалистический труд. - 1980. - №7. - С. 104-106

32. Процевський О.І. Чи віддзеркалює проект Трудового кодексу правові ідеї Основного Закону України? / О.І. Процевський // Юридичний вісник України. - 2015. - № 46 (1063). - С. 13-15

33. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: учебник / И.Я. Киселев. - М.: Проспект, 2005. - 355 с.

Анотація

У статті проводиться дослідження особливостей реалізації права громадян на одержання винагороди за працю в Україні в сучасних умовах. Піднімаються питання стимулювання праці. Підкреслюється необхідність гідної праці за гідну оплату. Привертається увага до розгляду поняття «компенсаційний пакет».

Ключові слова: заробітна плата, оплата праці, стимулювання праці.

В статье проводится исследование особенностей реализации права граждан на получение вознаграждения за труд в Украине в современных условиях. Поднимаются вопросы стимулирования труда. Подчеркивается необходимость достойного труда за достойную оплату. Привлекается внимание к рассмотрению понятия «компенсационный пакет».

Ключевые слова: заработная плата, оплата труда, стимулирование труда.

In the article the research of citizens' rights features realization as for receiving remuneration in Ukraine in modern conditions is presented. The issues of work stimulation are showed. The necessity of decent work for decent fee is underlined. The attention is attracted to the definition of «compensation package» understanding.

Key words: wages, salary, work stimulation.

Размещено на Allbest.ru